Тенденції сучасного конституціоналізму

Тенденції сучасного конституціоналізму  
 
Конституціоналізм це динамічна система, яка перманентно розвивається. Тенденції сучасного конституціоналізму характеризують основні напрямки його розвитку як складної політико-правової системи держави та суспільства. Насамперед, це тенденція політологизації системи конституціоналізму, що виражається у впливі політичних способів і засобів на конституційно-правові відносини (зокрема – владовідносини), їх регулювання. Політика органічно пов'язана з конституційним правом, по-перше, через специфіку його предмету, а по-друге, тому що державознавство виходить за рамки юридичної науки. При цьому можна визнати справедливими деякі тези марксистської наукової школи про сутність політики, зокрема про те, що визначальним в політиці є устрій державної влади, а також те, що все юридичне у своїй основі має політичну природу. «Юристи, наука яких полягає в близькій спорідненості з політикою, перш за все піднімають питання права, проникливо показуючи, як політика повинна будуватися і як слід проводити її в життя». Цей аспект конституціоналізму не можна ігнорувати особливо в умовах, коли політика «стала справою вільних людей, що сприймають її не як правління (взаємовідносини між керівниками і керованим – Д. Сарторі), а як самоврядування, демократію».  
Конституціоналізм встановлює зміну акцентів у взаємовідносинах між людиною, громадянським суспільством і державою з орієнтацією на пріоритет прав людини та розвитку громадянського суспільства. Тому важливе значення набуває тенденція його соціалізації, яка виявляється в соціалізації конституції і конституційного права у цілому. Конституція України закріплює основи суспільного устрою, включаючи його економічну, соціальну і духовно-культурну підсистеми. На конституційному рівні закріплюється, що Україна є соціальною державою (ст. 1). Це така держава, політика якої має пріоритетну соціальну спрямованість, що виражається в обслуговуванні державою громадянського суспільства – асоціації вільних і рівноправних людей та їх асоційованих формувань, в забезпеченні державою прав і свобод людини, їх гарантій, що є умовою формування системи конституціоналізму. Соціогуманітарний зміст і значення спрямованості діяльності такої держави, визнання суб'єктивних публічних прав людини і громадянина обумовлюють відповідальність держави перед людиною за свою діяльність (ст. ст. 3, 15, 46 Конституції України).  
Тенденція біологізації характеризує розвиток системи конституціоналізму з позицій захисту людини і всього людства від наслідків тих негативних процесів, які ставлять під загрозу біологічне існування особи (ускладнення демографічної, екологічної проблем, тероризм, питання клонування людини і т. ін.). Взаємовідносини між людиною і державою повинні будуватися, перш за все, на принципах координації, кореляції інтересів, взаємної відповідальності та поваги. В Конституції України знайшли своє втілення принципи цих відносин, які апробовані світовим досвідом конституціоналізму, а саме: людина, ії життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека признаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. 3). В Україні уперше (зокрема, порівняно з Конституціями періоду УРСР) на конституційному рівні закріплена сукупність прав людини, які в юридичній літературі іменуються фізичними. Під фізичними правами розуміються можливості людей, які характеризують їх фізичне і біологічне існування, задоволення матеріальних, духовних та інших потреб.  
Однією з найактуальніших проблем сучасності є стан навколишнього природного середовища, пошук гармонії з природою. Деградація навколишнього середовища стає дуже очевидною, щоб її можна було ігнорувати. Глобалізація екологічної проблеми детермінує тенденцію екологізації сучасного конституціоналізму. В Україні ця тенденція виявляється, насамперед, в закріпленні на конституційному рівні екологічних прав людини (ст. 50 Конституції), створенні системи екологічного законодавства, що спрямоване на «регулювання відносин у сфері взаємодії суспільства і природи».  
Тенденція інформатизації є одним з найбільш «молодих» напрямків в розвитку системи конституціоналізму. Як справедливо наголошується в науковій літературі, «постіндустріальне суспільство має, принаймні, два вимірювання – інформаційне суспільство (усередині країни) і глобалізм (на міжнародній арені)». Процес інформатизації йде і в Україні, хоча і не досяг необхідного рівня, відповідного світовим стандартам. Аналіз зарубіжної практики регулювання інформаційної сфери суспільства дозволив В.В. Сухоносу виділити ряд напрямків, які корисно використовувати і при формуванні українського конституціоналізму, а саме: дотримання свободи слова; заохочення конкуренції, боротьба з монополізмом; захист національної культурної спадщини, мови, протистояння культурній експансії інших країн; забезпечення права і технічних можливостей доступу до інформації та інформаційних ресурсів для всього населення; забезпечення інформаційної безпеки; охорона інтелектуальної власності; боротьба з комп'ютерними і високотехнологічними злочинами та ін. Для створення інформаційного суспільства в Україні, передусім, необхідна відповідна законодавча база, яка ще не створена. З тенденцією інформатизації конституціоналізму тісно зв'язана тенденція комп'ютеризації законодавчої та наукової діяльності, навчання і т. ін. Процес комп'ютеризації суспільства відкриває широкий доступ до надійних джерел інформації.  
Велике значення має тенденція інтернаціоналізації системи конституціоналізму, яка виражається, перш за все, в зближенні національного конституційного права з міжнародним публічним правом. В цьому відношенні актуальною є конвергенція правових систем України і європейських країн, що «забезпечить оптимальне безконфліктне функціонування сфер державної влади, дасть можливість реально закріпити інститути народовладдя і забезпечити дотримання конституційних прав і свобод громадян України». На гармонізацію законодавства України з міжнародним правом спрямована ст. 9 Конституції України.  
Тенденція демократизації в тому чи іншому ступені впливає на всі вищеназвані тенденції, проходить червоною ниткою через систему конституціоналізму, є пріоритетним напрямком його розвитку. Демократизація виявляється у всіх сферах життєдіяльності української держави та суспільства. Вона виражається в демократизації принципів і методів здійснення державної влади, децентралізації державного управління та деконцентрації публічної влади (визнанні і гарантованості місцевого самоврядування в Україні, розвиткові громадського контролю за владою, співучасть громадян в управленні державою і суспільством), розширенні спектру прав і свобод людини та громадянина, їх гарантованості і захисту з боку держави та (при визначених обставинах) від держави, зокрема, від неправових актів державної влади, посадових та службових осіб органів публічної влади. Демократія, що захищає основні права людини від будь-якого антиправного державного акту, отримала в юридичній літературі назву конституційної демократії, згідно якої усі члени суспільства визнають основні права в рівній мірі для всіх, а судовий контроль щодо державних правових актів з метою захисту цих прав визнається виправдним і необхідним. Конституційна демократія інтегрує легітимність державних нормативно-правових актів з вимогою їх відповідності фундаментальним (конституційним) правам людини, які здійснюють функцію обмеження державної влади, як однієї з передумов конституціоналізму.  
В цьому аспекті важливе значення набуває створення дієздатних структур громадянського суспільства, забезпечення реальної участі громадян в здійсненні державної влади, оскільки розвинуте громадянське суспільство свідчить про існування реальної демократії в країні.