Статистична оцінка якості робочої сили

2.  Показники якості робочої сили

      Робоча  сила — це сукупність фізичних і  духовних здібностей, які має організм людини, її жива особистість і які  вона застосовує кожного разу, коли виробляє будь-які споживні вартості.

      Основним  об’єктом статистики праці є трудові  ресурси — це частина населення, яка має фізичний розвиток, розумові здібності і знання, які необхідні  для роботи в економіці. До трудових ресурсів належать:

      1) населення в працездатному віці: чоловіки 16—59 років і жінки 16—54 років, за винятком непрацюючих інвалідів праці і війни І і II груп, та непрацюючих осіб працездатного віку, які отримують пенсію за старістю на пільгових умовах (чоловіки 50—59 років, жінки 16—54 років);

      2) населення, старше й молодше від працездатного віку, яке зайняте в економіці.

      Вирішальну  роль у трудових ресурсах відіграє працездатне населення в працездатному  віці. Працездатне населення —  це сукупність людей переважно робочого віку, здатних за своїми психофізіологічними  даними до участі в трудовому процесі. У будь-якому суспільстві працездатне  населення поділяють на дві групи: економічно активне та економічно неактивне. Співвідношення між цими групами  залежить від соціальних, економічних, політичних і демографічних умов.

      Економічно  активне населення — це частина  населення, яка зайнята суспільно  корисною діяльністю, що приносить  їй прибуток. До економічно неактивного  населення відносять тих, хто  протягом певного тривалого періоду  не належить до зайнятих та безробітних.

      Трудові ресурси, які фактично використовуються, — це зайняте населення, тобто  населення, яке має заняття, що приносить  доход.

      «Зайняті» — це всі особи, старші визначеного  віку (у віці 16 років і старше), які протягом певного кратного періоду  — або одного тижня, або одного дня — належали до таких категорій:

      а) наймані робітники;

      б) наймані на особистому підприємстві («самозайнятість»);

      в) тимчасово відсутні на роботі через хвороби, травми, відпустки та з інших причин.

      Безробіття  — це економічна категорія, яка показує  економічні відхилення з приводу  вимушеної незайнятості працездатного  населення.

      До  безробітних належать особи, старші визначеного віку (16 років і старші), які протягом звітного періоду:

      а) не мали роботи (доходного заняття);

      б) шукали роботу або вживали заходи для організації особистої справи;

      в) були готові до виконання роботи.

      „Якість робочої сили” – це узагальнена  характеристика рівня розвитку робочої  сили (ступеня підготовленості й  трудової активності працівників), що дозволяє забезпечити адекватну  якість індивідуальної й колективної  праці на основі ефективного використання нових і новітніх технологій, раціональних форм організації виробництва й виробничих процесів .

      Взаємозалежними базовими компонентами якості робочої  сили населення країни є:

      - обсяг загальноосвітньої підготовки  працівників;

      - рівень загальної культури;

      - рівень професіоналізму й кваліфікації (спеціальних знань і вмінь,  компетентності);

      - наявний досвід і навички роботи;

      - моральна надійність.

Економічна  категорія «якість робочої сили»  для сучасних умов відображає зростання  впливу якісного рівня робочої сили на продуктивність, ефективність і  якість праці; і являє собою той  рівень професійно – кваліфікаційних  знань, практичних навичок і накопиченого виробничого досвіду, які дозволяють робітникові виконувати конкретні  види трудової діяльності з необхідною якістю й продуктивністю.

      При характеристиці поняття «якість» необхідно  враховувати наступні особливості:

      - у сучасних умовах якість робочої  сили є головним чинником економічного  росту;

      - формування робочої сили високої  якості вимагає від самої людини  й усього суспільства значних  витрат;

      - робоча сила у вигляді навичок  і здатностей є певним запасом,  тобто може накопичуватися;

      - інвестиції у кваліфікаційний  комплекс робочої сили й здоров'я  працівника забезпечують, як правило,  його власникові одержання в  майбутньому більше високого  доходу;

      - якісні характеристики робочої  сили не тільки піддані фізичному  й моральному зношуванню, але  й здатні накопичуватися й  примножуватися;

      - характер і види вкладень у  людину обумовлені історичними,  національними, культурними особливостями  й традиціями. Але лише ті вкладення  в людину можуть бути визнані  інвестиціями в робочу силу, які  суспільно доцільні й економічно  необхідні. 

3. Статистична оцінка якості робочої сили

      Статистична оцінка якості аналізує чисельність, склад, розподіл і відтворення трудових ресурсів, ступінь їх використання у процесі суспільного виробництва, виявляє резерви робочої сили, що не використовується в суспільному виробництві; визначає ступінь залучення трудових ресурсів у суспільне виробництво і вивчає чисельність та склад зайнятих в економіці, ступінь використання робочої сили та робочого часу в процесі виробництва.

      Водночас  з вивченням динаміки середньої  заробітної плати досліджується  динаміка продуктивності праці.

      Усі перелічені показники розглядаються  у зв’язку з показниками фінансової діяльності підприємств та галузей  економіки.

      Серед показників, які розраховуються в  практиці статистичної роботи, можна  виділити три групи за явними ознаками:

      1) за суттю досліджуваних явищ  розрізняють показники об ' ємні, що характеризують розміри явищ, процесів, та якісні, що характеризують  кількісні співвідношення, характерні властивості досліджуваних явищ;

      2) за ступенем агрегування явищ  можна виділити індивідуальні,  що виражають ознаки окремих  одиниць сукупності, і загальні(узагальнюючі), що виражають розміри ознаки  окремих груп або всієї сукупності;

      3) залежно від характеру досліджувальних  явищ розрізняють статистичні  показники інтервальні, які вражають  розміри кількісної ознаки за  певні періоди часу, і моменті,  що виражають розміри кількісної  ознаки на певний момент;

      Абсолютні величини – це показники, які виражають  розміри суспільно-економічних явищ і процесів в конкретних умовах часу і місця.

      Відносними  статистичними величинами називаються  показники, які виражають кількісні  співвідношення між явищами суспільно-економічного життя. Відносними величинами динаміки називаються показники, які виражають  ступінь зміни явищ у часі.

      Відносні  величини структури характеризують склад досліджувальної сукупності. Зіставляючи структуру однієї і  тої ж сукупності за різні періоди  часу, можна простежити за структурними змінами.

      Однією  з кількісних характеристик статистичних закономірностей є середня величина, яка здатна відобразити характерний  рівень ознаки, притаманої усім елементам  сукупності. Варіація будь-якої ознаки формується під впливом двох груп причин – основних, визначальних, які  тісно пов’язані з природою самого явища, і другорядних, випадкових для  сукупності в цілому.

      Характерний, типовий рівень ознаки формується під  впливом першої групи причин. Відхилення індивідуальних значень ознаки від  типового зумовлені дією другорядних причин, які урівноважуються і тому на рівень середньої істотно не впливають.

      Середня характеризує типовий рівень варіаційної  ознаки. Вона відображує в собі те спільне, що об’єднує всю масу елементів, тобто  статистичну сукупність.

      Середня відображає типовий рівень ознаки лише в тому випадку, коли статистична сукупність, за якою вона обчислюється, якісно однорідна. Це одна з основних умов наукового застосування середніх у статистиці. Крім того, типовий рівень ознаки, що вивчається, проявляє себе лише у випадку узагальнення масових фактів.

      За  допомогою середніх величин масу елементів можна охарактеризувати одним числом, не зважаючи на те, що середня величина абстрактна і може не збігатися з жодним з індивідуальних значень ознаки. Вона відображає те загальне, типове для маси явищ, яке  реально існує в конкретних умовах простору і часу. За допомогою середніх можна здійснити порівняльний аналіз кількох сукупностей, дати характеристику закономірностей розвитку соціально-економічних  явищ і процесів.

      Статистична середня – одна з найважливіших  кількісно-якісних категорій, яку  використовують у оцінці якості робочої сили.

При вивченні закономірностей розподілу застосовують середню арифметичну,

                                                                                                (1)                     

де Хi — індивідуальне значення ознаки кожної одиниці сукупності;

      n — число одиниць сукупності.

      варіації  – середня квадратичну,

        Середнє квадратичне відхилення:

                                                                                (2)

      інтенсивності розвитку – середню геометричну.

      Вибір середньої має ґрунтуватися на всебічному теоретичному аналізі суті явищ та наявній інформації.

      Варіація, тобто коливання, мінливість значень  будь-якої ознаки є властивістю статистичної сукупності. Вона зумовлена дією безлічі  взаємопов’язаних причин, серед яких є основні і другорядні. Основні  причини формують центр розподілу, другорядні – його варіацію ознак, сукупна їх дія – форму розподілу.

      Статистичні характеристики центру розподілу (середня, мода , медіана) відіграють важливу  роль у вивченні статистичних сукупностей.

      Вивчення  варіації має велике значення для  оцінки сталості та диференціації соціально-економічних  явищ, при використанні вибіркового  та інших статистичних методів.

      Середнє відбиває те загальне, що складається  в кожному окремому, одиничному об'єкті завдяки цьому середня одержує  велике значення для виявлення закономірностей  властивим масовим суспільним явищам і непомітних в одиничних явищах. Середня відображає об'єктивну властивість  явища.

      Середня, розрахована по сукупності в цілому називається загальною середньою, середні, обчислені для кожної групи  — груповими середніми. Загальна середня відбиває загальні риси досліджуваного явища, групова середня дає характеристику розміру явища, що складається в  конкретних умовах даної групи.

      Здатність середніх величин зберігати властивості  статистичних сукупностей називають  визначальною властивістю.

      Для кращого розуміння і аналізу  досліджувальних статистичних даних, їх потрібно систематизувати, побудувавши  хронологічні ряди, які називаються  рядами динаміки або часовими рядами.

      Кожний  ряд динаміки складається з двох елементів :

      1) періодів або моментів часу, до  яких відносяться рівні ряду(t);

      2) статистичних показників, які характеризують  інтенсивності рівнів ряду(Y).