Пільги щодо сплати земельного податку для юридичних осіб

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

ІНСТИТУТ  ЕКОНОМІКИ І МЕНЕДЖМЕНТУ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ  
 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

на тему

«Пільги щодо сплати земельного податку для юридичних  осіб»

з дисципліни “Система оподаткування юридичних осіб” 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                        Виконавла студентка

                                        групи ФК-42

                                        Сокур І.І.

                                        Прийняла

                                        Мужеляк М.М.

  
 
 
 
 

Львів 2011

ВСТУП

    В умовах перебудови економіки України, створення нових соціальних та економічних  відносин у суспільстві, розбудови  нашої держави як незалежної та самостійної, важлива роль відводиться податковій системі. Податкова система –це сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому Податковим Кодексом порядку. Податок – це обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу; а збором – є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на їх користь державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами юридично значимих дій [податковий кодекс].

    Систему оподаткування становлять сукупність податків і зборів (обов'язкових  платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються в установленому податковим кодексом порядку. Встановлення і скасування податків і зборів, а також пільг їх платникам є прерогативою Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад народних депутатів у відповідності до законів України про оподаткування.     
       Систему оподаткування України складають:

— загальнодержавні податки і збори;

— місцеві податки і збори [http://www.vuzlib.net/fin_K/5-4.htm].

    Метою даної роботи є дослідження пільг  щодо сплати земельного податку для  юридичних осіб. Розглядається сфера застосування, принципи впровадження, умови функціонування, методика розрахунку земельного податку та його місце в системі податків і зборів у державі загалом. Розкривається механізм регулювання діяльності юридичних осіб - землевласників та особливості системи оподаткування їх.

    Земельний податок за своєю суттю є загальнодержавним  прямим податком на майно, який сплачується на всій території України фізичними та юридичними особами. Обˈєктом оподаткування тут є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності. Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації та площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Базовим податковим періодом по цьому податку є календарний рік.(ПКУ)

    Оскільки  темою даного курсового проекту  є саме пільги щодо сплати земельного податку для юридичних осіб, то дослідження проводитиметься саме з точки зору справляння даного податку з юридичних осіб. 
 
 

    РОЗДІЛ 1

    ПІЛЬГИ  ЩОДО СПЛАТИ ЗЕМЕЛЬНОГО ПОДАТКУ ДЛЯ ЮРИДИЧНИХ  ОСІБ

1. Елементи земельного податку

    До  елементів земельного податку можна  віднести наступні:

- Платник податку (суб'єкт податку)

- Об'єкт оподаткування; 

- Податкова база;

- Податковий  період;

- Податкова ставка;

- Порядок обчислення  податку.

    Платниками  податку згідно із Податковим кодексом України є власники земельних  ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

    ПКУ також визначає, що обˈєктами оподаткування можуть бути земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

    Ст. 271 ПКУ визначає податкову базу як вартісну та фізичну характеристики об'єкта оподаткування. Таким чином, для земельного податку податковою базою є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації та площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

    Ст. 285 ПКУ встановлює поняття податкового  періоду. Під ним розуміється календарний рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв’язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

    Власники  землі та землекористувачі сплачують  плату за землю з дня виникнення права власності на земельну ділянку. У разі припинення права власності  податок сплачується за фактичний  період перебування землі у власності  у поточному періоді.

    Податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними  частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням  земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним  днем податкового (звітного) місяця.

    Податкове зобов’язання з плати за землю, визначене  у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені  земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок  за місцезнаходженням земельної  ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

    Плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

    Податкова ставка - це величина податкових нарахувань на одиницю виміру податкової бази. Ставка податку на землю поділяється стосовно видів земельних ділянок. Ставки податку за один гектар сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки у таких розмірах:

    - для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1;

    - для багаторічних насаджень - 0,03.

    За  сільськогосподарські угіддя, що надані в установленому порядку і  використовуються за цільовим призначенням, у тому числі військовими сільськогосподарськими підприємствами, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, податок справляється за тими самими ставками. Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Ставки податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь та земель лісогосподарського призначення) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із ставок податку, встановлених пунктом 275.1 ПКУ, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не більше трикратного розміру цих ставок податку, з урахуванням коефіцієнтів, встановлених пунктом 275.2 ПКУ.

    Порядок обчислення земельного податку: 1. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

    Відповідні  органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної  ділянки подають інформацію, необхідну  для обчислення і справляння плати  за землю.

    2. Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

    3. Нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення - рішення про внесення податку.

    4. Юридична особа зменшує податкові зобов’язання із земельного податку на суму пільг, які надаються фізичним особам відповідно до пункту 281.1 статті 281 ПКУ за земельні ділянки, що знаходяться у їх власності або постійному користуванні, і входять до складу земельних ділянок такої юридичної особи.

    Плата за землю не справляється:

    - за сільськогосподарські угіддя  зон радіоактивне забруднених  територій і хімічно забруднені  сільськогосподарські угіддя, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства;

    - за землі, що перебувають у  тимчасовій консервації або у  стадії сільськогосподарського  освоєння;

    - за земельні ділянки державних,  колективних і фермерських господарств,  які молодими садами, ягідниками  та виноградниками до вступу  їх у пору плодоношень також гібридними насадженнями, гено фондовими колекціями та розсадний багаторічних плодових насаджень та інше. 

2. Історія становлення  земельного податку

    Земля є одним з найстаріших в  історії об’єктом оподаткування. І  хоч зараз плата за землю не має суттєвого бюджетного значення, існування цього податку зумовлено  цілим рядом чинників. З фіскальної точки зору надходження від плати за землю мають стабільний характер, від цього податку майже неможливо ухилитись, оскільки неможливо сховати земельну ділянку. Крім того, вона як об’єкт оподаткування піддається чіткому обліку. З соціальної точки зору плата за землю виступає досить справедливою формою оподаткування, оскільки більше податку сплачує той, хто має більшу кількість землі і кращої якості. З точки зору економічної ефективності вона також має деякі переваги:

• з одного боку - стимулює ефективне використання землі;
• з другого боку, при встановленні диференційованих ставок з залежності від регіону може сприяти більш рівномірному розміщенню продуктивних сил на території країни [.В.  Розпутенко  Податкова політика  та   економічні   реформи:  Навчальний  посібник  для   студентів   економічних   та   юридичних факультетів. -  Київ:  УАДУ, 1996. - 2011с.].

     До  недоліків цього податку слід віднести те, що надходження від  нього є негнучкими, тобто його сума не залежить від доходів, які отримують платники. Це, в свою чергу, при збільшенні загального обсягу доходів в країні залишає бюджет без додаткових надходжень. В умовах кризового падіння виробництва він може спричинити банкрутство платників, які переживають тяжкі часи. Крім того, стягнення цього податку вимагає досить клопіткої роботи по оцінці земельних ресурсів країни.

     Тенденції  сучасного  розвитку земельних  відносин  характеризуються  недосконалістю організаційно-економічного забезпечення землекористування та землеволодіння [Б. Андрисюк. Україні потрібна ефективна регіональна політика.  //  Консультант- 2011.- №41 (208) (12 жовтня). – С. 4.]. А тому, невід’ємною складовою механізму економічного  регулювання земельних відносин є плата за землю, яка є системою обов’язкових земельних рентних платежів.

     Економічна  природа  земельного  оподаткування реалізується  через виконання таких функцій: 

• стимулювання  раціонального  використання  землі  (стимулююча  функція);
• вирівнювання умов господарювання  для  підприємств,  що  функціонують  у  різних  умовах (регулююча  функція);
• акумулювання  коштів  на  фінансування  землеохоронних  потреб  і розвитку  соціальної  інфраструктури  територіальних  громад,  яким  належать сільськогосподарські угіддя (фіскальна функція)

     Плату за землю в Україні було введено  з метою раціонального використання та охорони земель, вирівнювання соціально-економічних умов господарювання на землях різної якості, фінансування витрат на ведення земельного кадастру, тощо. Передбачалось, що надходження плати за землю будуть використовувати за цільовим призначенням. Але в умовах фінансової кризи плата за землю використовується лише як одна з форм поповнення загального обсягу доходів бюджету.