Технологія надання страхування в туризмі

       Безпека міжнародних перевезень туристів морським транспортом (морські круїзи, що пролягають між портами іноземних держав) визначається Афінською конвенцією про перевезення морем пасажирів  і багажу(1987). Якщо перевезення пасажирів підпадає під дію міжнародного договору, в якому бере участь країна мандрівника, умови відповідальності перевізника за ушкодження здоров'я чи смерть визначаються відповідним договором. Згідно з Афінською конвенцією, у разі смерті пасажира чи заподіяння йому тілесного ушкодження відповідальність перевізника встановлена в межах до 700 000 золотих франків[7].

       Повітряні послуги з перевезення, яке входить  до складу туру, надаються авіаперевізником, який несе цивільну відповідальність перед пасажирами, відправниками  вантажу і третіми особами. Міжнародні перевезення пасажирів повітряним транспортом регулюються Варшавською  конвенцією (1929) і Гаазьким протоколом. Згідно з цими документами, відповідальність перевізника стосовно кожного пасажира встановлена в розмірі 250 тис. золотих франків (1 франк у цій Конвенції дорівнює 65,5 мг золота 900 проби). Монреальська угода (1966) збільшує межу відповідальності перевізника при перельоті над територією США до 75 тис. дол. США.

          2.3 Проблеми та шляхи удосконалення надання страхування туристам

     Туризм  сьогодні – це одна з провідних  галузей світової економіки, яка  посідає чільне місце у процесі  створення нових робочих місць, адже підтримує майже 50 суміжних галузей. Згідно з прогнозами СОТ, обсяги міжнародного туризму у найближчі 20 років зростуть майже утричі та становитимуть 1,56 млрд. туристів у 2020 році. ЮНЕСКО визнало  туризм головним фактором культурного і гуманітарного розвитку суспільства.

     Швидкі  темпи зростання туристичної  галузі характеризуються відповідними показниками: на частку туризму припадає близько 12 %світового валового продукту, понад  30% обсягів послуг споживчих витрат, 7% загального обсягу інвестицій та 5% усіх податкових надходжень. Сьогодні безпосередньо у сфері надання туристичних послуг зайнятий кожний десятий працівник (понад 260 млн. працюючих )[8].

     Паралельно  з туристською галуззю розвивається ряд суміжних, які формують інфраструктурний комплекс. На сьогодні таких галузей  та видів діяльності нараховується  близько 50. Поряд із послугами транспортування  та розміщення невіддільним компонентом  будь-якого тур пакету виступає страхування. Страхові продукти, які обслуговують туристичний сегмент, розвиваються разом із ним, забезпечуючи зростаючі  потреби споживачів та надаючи максимальний сервісний супровід для туристів. Взагалі, можна стверджувати, що останнім часом у країнах Європи та США  поширилася тенденція до інтеграції фінансових послуг, у якій страхування  посідає одне з центральних місць. Тому постає актуальна проблема виявлення  критеріїв, яким повинні відповідати  страхові продукти, призначені для  страхування туристів. Для досягнення поставленої мети необхідно розв’язати такі завдання: виявити тенденції в галузі страхування туристів в Україні; з’ясувати типові характеристики страхових продуктів; виявити проблеми, які мають місце у страхуванні туристів із України; встановити загальні критерії щодо якості страховихпродуктів[4]. 

     Сучасна сфера туризму України знаходиться  в стадії поділу сфер впливу на ринку  туристичних послуг між крупними тур операторами. Саме вони і диктуватимуть  попит на страхові послуги в недалекому майбутньому. З позицій географії  туризму розрізняють три види туроперацій: 1) вхідні подорожі (incoming), 2) вихідні подорожі (outgoing), 3) внутрішні  подорожі (inside). З цих позицій можна  розрізняти страхування у туризмі, яке повинне 

враховувати таку специфіку.

     Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що наявність національних туристичних  ресурсів є визначальним чинником формування туристичного бізнесу в країні. Значна роль в обслуговуванні туристів належить не лише туроператорам, а й страховим  компаніям.

     Україна володіє усіма необхідними ресурсами: природно-кліматичними, культурно-історичними, рекреаційними, які створюють хороші передумови для розвитку багатьох видів  туризму як в національному, так  і міжнародному масштабі. Страхова галузь в цьому сенсі допомагає  і сприяє не лише підвищенню якості туристичних послуг, створюючи безпечну та безтурботну атмосферу під  час подорожей, а також є дієвим механізмом захисту самих туроператорів  від примх долі.

     Серед подорожуючих користуються найбільшим попитом в туристичних компаніях  такі види страхування як медичне  – 72,7% та страхування від нещасного  випадку – 21,2%. Ці два види страхування, як правило включені до туристичних продуктів компаній[5].

     Проблема  реалізації послуг. Рівень забезпеченості страховими послугами туристів залежить від системи їх реалізації. З цих  позицій розрізняють мережу турфірм  і банківську мережу.

     Більшість страхових компаній, що спеціалізуються  на страхуванні туристів, віддає перевагу агентським угодам із туристичними фірмами. У цьому випадку не страхова організація, а туристична фірма продає разом  із своїми послугами ще й страхові. Таке співробітництво оформлюється у вигляді агентських угод  та вигідне для трьох сторін: страховик  забезпечує збут страхових продуктів; агент отримує комісійні від  реалізації страхових полісів та доповнює власний продукт за рахунок  страхової складової; клієнт

отримує можливість придбати все необхідне  в одному місці, економлячи при цьому  не тільки час, але й гроші. Разом  із тим, при всіх перевагах даний  тип організації має ряд недоліків. При даній системі організації  збуту можна продавати тільки стандартні страхові продукти, які  не потребують складного андерайтингу.  До того ж, професійний рівень посередників даного типу значно нижчий, ніж кваліфікаційного страхового агента.

     Іншим напрямком реалізації страхових  продуктів для туристів є банківська мережа. При підготовці до поїздки  за кордон дуже часто фізична особа  оформлює платіжні засоби(пластикові картки, дорожні чеки) через банківські установи. Якщо страхова послуга не входить по складу банківського продукту, її можна придбати окремо у цьому  ж банківському відділенні.

     Проблема  ціни. На сьогодні основним пріоритетом  при виборі страховика є ціна, а  вже потім набір страхових  послуг. Тому рівень цін страхування  туристів в Україні є доволі низьким. Разом із тим, даний вид страхування  є досить ризиковим та має високий  рівень накладних витрат, які пов’язані  з організацією міжнародного аси  стансу. Так, мінімальна страхова сума для країн Шенгенської зони становить 39 тис. доларів США, для країн Східної  Європи - 15-20 тис. доларів США.

     Оцінки  показують, що низькі страхові тарифи в Україні не дають можливості сформувати достатні резерви, що призводить до невиконання страховими компаніями своїх зобов’язань та збитковості  туризму у цілому.

     Вітчизняні  страхові компанії для туристів та туристичних фірм пропонують такі види страхування: від нещасного випадку  та медичних витрат  – 90%, багажу  – 75%. Відповідальності туроператорів  – 60%, від невиїзду  – 25%, життя  – 5%, авто-страхування 5%, неможливість здійснення турподорожей – 5%[3].

     Найбільшим  попитом у компаній серед подорожуючих користуються такі види страхування  як: страхування медичних  витрат  – 81,4%, від нещасного випадку  – 62,6%.

     Відповідальність  туроператорів – 6,3%, зелена карта  – 6,3%. 

     Перспективні  напрямки. Перспективним напрямком  розвитку страхового бізнесу є формування страхового ринку VIP – клієнтів туристичних  фірм, для яких страхування буде здійснюватися в комплексі: страхування депозиту, платіжної картки, особисте медичне страхування, страхування від нещасного випадку й обов’язкове страхування всього комплексу туристичних послуг. У найближчі 5 роки кількість страхових компаній, які займаються туристичним страхуванням зросте. Стимулюватиме розвиток туристичного ринку зростання кількості туристів, зростання платоспроможності клієнтів, усвідомлення клієнтами необхідності страхового захисту, підвищення рівня якості страхових послуг, розробка нових страхових продуктів, зростання попиту з боку фізичних та юридичних осіб, активізація рекламної діяльності страхових компаній, удосконалення технічної сегментації ринку, проведення маркетингових досліджень та підтримка з боку держави. Понад із обов’язковими видами страхування, які стосуються виключно туристів, існує та зберігається потреба у страхуванні майнових ризиків (нерухомість, автомобілі).

     В майбутньому слід прогнозувати впровадження карток, де послуги банківські, страхові та туристичні будуть об’єднуватися  в один продукт, для задоволення  потреб клієнтів, які не обмежені у  витратах та цінують якість та комфорт.

     Таким чином, ринок туристичних послуг, а разом із ним і страховий  ринок виходять на якісно новий рівень, який передбачає поєднання інтересів  та взаємовигідне співробітництво.

     У цьому напрямку необхідні нові наукові  розвідки, які б від слідували  наявні тенденції та спрямовували страхові компанії на розробку нових страхових  продуктів для задоволення потреб туристів.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 3. ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДИКИ НАДАННЯ СТРАХОВИХ ПОСЛУГ ТУРИСТИЧНИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ НА ПРАКТИЦІ

     Перш  за  все,  сьогоднішній  ринок  страхування  туристів  –  це  високо  конкурентний  ринок.  Попит  на страхові послуги у сфері  туризму в Україні залежить, перш за все, від обов’язковості того чи  іншого виду страхування,  а  також  від  рівня  ризиків  потенційних  страхувальників. На жаль,  сьогодні,  як  і  в  багатьох інших видах страхування, основним пріоритетом при виборі страховика, є найнижча ціна, а потім вже набір послуг, а ще потім фінансова надійність, досвід та партнери. Тому ціни на страхування зараз дуже низькі, а цей  вид  страхування  високо  ризикований.  Як  завжди,  низька  ціна  забезпечує  невисоку  якість  сервісу  і мінімальні фінансові ліміти.

     Аналіз  потреб  у  страхуванні  ризиків  туристичних  фірм  виявив  наступні  тенденції.  Потребують відповідного страхового покриття та укладають договори страхування великі та середні туристичні фірми.

     Дрібні  туристичні фірми, які не мають майна  та стоять перед вибором щодо подальших  напрямів ведення діяльності-ерейти  в  категорію  туристичних  агентів  чи  взагалі  залишити  туристичний  ринок,  не  бачать необхідності  здійснювати  страхування  власних  ризиків,  що  теж  заважає  розвитку  страхової  справи,  є безперечним  недоліком  та  відбувається  знов  таки  через  неосвітленість  українських  туристичних  фірм  у галузі страхування[4].

     Ризик появи негативних явищ є частиною людської діяльності, а у туризмі  такий ризик ускладнюється тим, що у разі появлення шкоди, заподіяної здоров’ю та майну туриста, він опиняється у незнайомій країні, де  ніхто  без  страхового  поліса  не  надасть  безкоштовної  допомоги  або  не  відшкодує  збитків  через спричинену шкоду.

     Найбільш  типовими випадками, які трапляються  з туристами є такі:

       - одержання платної медичної  допомоги  у  результаті нещасного  випадку, раптового  захворювання  або загострення  хронічного  захворювання,  що  призвело  до  реальної  загрози  погіршення  здоров’я застрахованого або смерті;

        - непередбачена ненавмисна втрата працездатності застрахованим (нещасний випадок);

     - непередбачена ненавмисна втрата багажу, документів та засобів існування;

     - непередбачені витрати, пов’язані з виникненням загально цивільної та авто цивільної відповідальності;

     - неможливість  здійснити  туристичну  поїздку  через  нещасний  випадок,  раптове  захворювання,  смерть близьких та рідних  застрахованого, пошкодження майна  в особливо великих розмірах;

     -  дострокове завершення туристичної  подорожі у результаті нещасного  випадку або хвороби; 

     - невиконання  або  неналежне  виконання  договірних  зобов’язань  туристичних  організацій  перед туристами [2].

         Серед факторів, що впливають на розмір страхових тарифів є такі:

     -  умови страхування (набір послуг, програма страхування);

     -  тип візи;

     -  термін дії договору страхування;

     -  розмір страхової суми;

     -  розмір франшизи;

     -  розмір та характер медичних  витрат та послуг асистантів;

     -  місце дії договору страхування  (країна перебування);

     -  вік застрахованої особи; 

     -  кількість осіб, у відношенні  яких укладається договір страхування; 

     -  мета поїздки:вид активного відпочинку;

     -  професія (для працюючих за кордоном);

     -  кількість виїздів, застрахованої  особи, протягом одного календарного  року [4].  

     Таблиця 3.1

Страхові виплати  за особисте страхування, крім страхування  життя