Знайомство з центром Києва

          МЕТОДИЧНИЙ ПРИЙОМ ПОКАЗУ В ЕКСКУРСІЇ

    Показ — процес реалізації принципу наочності, наочний спосіб ознайомлення з екскурсійним об'єктом або декількома об'єктами одночасно (наприклад, з пам'ятником архітектури або з архітектурним ансамблем). Показ може розглядатися як дія (або сума дій) екскурсовода, спрямована на виявлення сутності предмета.

    Показ на екскурсіях — багатоплановий процес витягу зорової інформації з об'єктів, процес, під час якого дії екскурсантів виконуються в певній послідовності, з конкретною метою.

    Показ об'єкта — це система цілеспрямованих дій екскурсовода й екскурсантів, спостереження об'єктів під керівництвом кваліфікованого фахівця. Показ припускає аналіз об'єктів, активну самостійну роботу екскурсантів.                         

    Особливістю показу є здатність виявити, розкрити ту або іншу якість (властивість, здатність) спостережуваного об'єкта, можливість зробити явним, очевидним те, що непомітно  при першому погляді на предмет.

     Крім показу на екскурсії присутні  такі дії екскурсантів по знайомству з об'єктами як, споглядання й огляд, але вони значно відрізняються від показу. Так, при спогляданні й огляді ніхто не демонструє об'єкт, відсутній керівник, і сприйняття предметів зорового ряду - пасивне. Споглядання в такий спосіб - це просте пасивне сприйняття об'єкта. Огляд як поверхневе позапланове знайомство з пам'ятниками. Розходження споглядання й огляду в порівнянні з показом полягає в тому, що при огляді людина сприймає тільки зовнішній вигляд пам'ятника. При показі ж вона бачить не тільки пам'ятник, але за допомогою екскурсовода розрізняє різні сторони, частини, зовнішні особливості об'єкта, бере участь у їхньому аналізі.

Прийоми  показу підрозділяються на:

      Прийом  попереднього огляду - використовується в той момент, коли екскурсанти перебувають на місці розташування пам'ятника. Він являє собою перший щабель спостереження об'єкта.

      Прийом  панорамного показу дає можливість екскурсантам спостерігати вид місцевості. Для панорамного показу можуть бути використані вежі, дзвіниці, кріпосні стіни, мости та інші високі точки, звідки відкривається панорама міста, поля бою, долини, ріки. Для активізації сприйняття екскурсантами широкої картини, що відкривається перед ними, необхідно в спостережуваній панорамі виявити композиційний центр і звернути на нього увагу групи. Інша особливість панорамного показу полягає в тому, що в поле зору екскурсантів попадає багато об'єктів.

      Прийом  зорової реконструкції (відтворення). Термін «реконструкція» означає відновлення первісного виду (вигляду) чого-небудь. Сутність цього прийому полягає в тому, що словесним шляхов відновлюється первісний вигляд обєкта. Робить це екскурсовод, спираючись на зорові враження екскурсантів. Цей прийом широко використовують при показі пам'ятних місць, де проходили бої, народні повстання, страйки, мітинги та інші події. Сюди ж відносять місця, пов'язані з життям і діяльністю відомих особистостей. Якщо, наприклад, будівля перетворилася в руїни зробити зорову реконструкцію екскурсоводові допомагають її вцілілі частини й деталі. Якщо ж будівля не збереглася, на допомогу приходять експонати «портфеля екскурсовода». Успіх використання прийому зорової реконструкції залежить від ступеня підготовленості екскурсовода.

      Прийом  зорового монтажу є одним з варіантів методичного прийому реконструкції. Екскурсовод, використовуючи прийом зорового монтажу, відновлює потрібний образ, підсумовуючи зовнішній вигляд декількох пам'ятників, а також їхніх окремих частин. Складові частини можуть бути «запозичені» з тих об'єктів, які в цей момент служать предметом спостереження екскурсантів. У зоровому монтажі можуть бути використані фотографії, креслення, малюнки.

     Прийом  локалізації подій  тобто зв'язок подій з конкретним місцем. Цей прийом дасть можливість обмежити увагу учасників екскурсії певними рамками, прикувати їхні погляди до даної конкретної території, саме до того місця, де відбулася подія. При викладі матеріалу цей прийом передбачає перехід від загального до часткового.

     Прийом  абстрагування  являє собою уявний процес виділення із цілого яких-небудь частин з метою наступного глибокого спостереження. Цей методичний прийом  дозволяє  екскурсантам  розглянути  ті  ознаки предмета (пам'ятника історії й культури, монументальної скульптури), які є основою для розкриття теми (підтеми). Прийом абстрагування побудований на спостереженні: а) одного з об'єктів за допомогою уявного відволікання від інших об'єктів, розташованих поруч, на тій же площі або вулиці; б) однієї із частин будівлі (поверху, балкона, ґанку та ін.) при відволіканні від інших його частин, які менш істотні або не потрібні для розгляду даної теми.                       

     Прийом  зорового порівняння. В екскурсійній методиці використовують різні види порівняння: зорове, словесне,  порівняння  об'єкта, який знаходиться перед очима екскурсантів з об`єктом, який екскурсанти бачили раніше. Даний прийом побудований на зоровому зіставленні різних предметів або частин одного об'єкта з іншим, що перебуває перед очами екскурсантів. При цьому порівнюють один з одним як схожі, так і різні за своїм зовнішнім виглядом об'єкти.

     Прийом  інтеграції побудований на об'єднанні окремих частин спостережуваного об'єкта в єдине ціле.  Показуючи будівлю, споруду, пам'ятне місце, екскурсовод йде шляхом інтеграції, тобто обєднання різних сторін, деталей, властивостей, в єдине ціле. Наприклад, прийом інтеграції може бути використаний при показі архітектурного ансамблю. Спочатку показується кожна будівля окремо, потім екскурсовод поєднує (інтегрує) зорові враження, отримані екскурсантами при спостереженні окремих об'єктів. На заключному етапі показу група спостерігає ансамбль як єдність декількох будівель.

     Прийом  зорової аналогії або асоціації побудований на порівнянні: а) даного об'єкта з фотографією або малюнком іншого аналогічного об'єкта; б) спостережуваного об'єкта з тими об'єктами, які екскурсанти спостерігали раніше. Механізм дії цього прийому полягає в тому, що екскурсовод «ставить» перед екскурсантами два об'єкти, причому тільки один з них фізично перебуває перед їхніми очами.

     Прийом  зорової аналогії більш складний, ніж прийом зорового порівняння. При  зоровому порівнянні зіставляються  дві схожих між собою будівлі, споруду, монумента, рослини, пам'ятні місця, портрети, що перебувають у  цей момент перед екскурсантами. Завдання екскурсовода, який використовує цей прийом при показі об'єкта, - залучити екскурсантів до активного пошуку аналогії, викликати в пам'яті уялення  про зовнішній вигляд аналогічного об'єкта, який вони бачили на колишніх екскурсіях.         

     Прийом  переключення уваги. Після спостереження об'єкта екскурсанти за пропозицією екскурсовода переносять свій погляд на інший об'єкт (наприклад, перенос погляду з будинку, побудованого на початку минулого століття, на сучасну багатоповерхову будівлю або перехід від спостереження панорами міста до спостереження об'єктів природи). Наявність контрасту збагачує новими враженнями. Порівняння об'єктів дозволяє краще зрозуміти спочатку спостережуваний об'єкт.

Методичний  прийом руху. Треба розрізняти два поняття: «рух» як ознака екскурсії й «рух» як методичний прийом. Рух як методичний прийом представляється у трьох варіантах:

1. Перший - рух екскурсантів поблизу  об'єкта з метою кращого його спостереження (наприклад, огляд кріпосних стін, рух екскурсантів уздовж конвеєра на заводі та ін.).
2. Другий варіант руху як методичного прийому — обхід  навколо  будівлі,  споруду,   пам'ятника. 
3. Третій варіант - рух до пам'ятника. Методично він побудований таким чином, що в ході пересування автобусної або пішохідної групи об'єкт починає поступово вимальовуватися,  виникаючи й збільшуючись у розмірах на очах екскурсантів [21,17,16].

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1.3.Нормативно-правові засади екскурсійної  діяльності в Україні 

           До найважливіших питань, які  висвітлені в національному законодавстві,  належать: пріоритетні напрями державної  політики в сфері туризму; шляхи  оптимізації функціонування українського  туристичного ринку; вибір та  обґрунтування основних високорентабельних  видів туристичної діяльності; підвищення  ефективності рекламних заходів  з метою залучення в Україну  дедалі більшої кількості туристів.

            На основі аналізу нормативно-правових  актів, які регулюють екскурсійну  діяльність, виділяються пріоритетні  напрями державної політики в  галузі та питання, які потребують  законодавчого уточнення.

 Вітчизняна  екскурсійна сфера відіграє надзвичайно  важливу роль у соціально-економічному  житті країни. Зростає її статус  та зацікавленість держави в  подальшому розвитку сфери, посилюється  вплив екскурсій практично на  всі сфери життя і діяльності  людини.

             У прийнятому у вересні 1995 р.  Законі України „Про туризм" подані окремі положення щодо  екскурсійної термінології. У цьому  ж році був прийнятий Міждержавний  стандарт ТОСТ 28682.2-95 „Туристсько-екскурсійне  обслуговування", згідно з яким  заверджена необхідна методична  документація екскурсії, у 1997 р. введений в Україні. 

            Важливе значення для екскурсійної  справи мають й прийняті останнім  часом Закон України „Про охорону  культурної спадщини" (червень  2000 р.), Постанова Кабінету Міністрів  України № 789 від 10 червня 2002 р.  „Про затвердження Програми розвитку  краєзнавства на період до 2010 р.". Певні положення щодо екскурсійної  діяльності містяться й у Державній  програмі розвитку туризму на 2002-2010 рр.".

           У 2004-2005 рр. на виконання вимог  Закону України “Про внесення  змін до Закону України “Про  туризм” та з метою підвищення  якості надання туристичних та  екскурсійних послуг Держтурадміністрацією  розроблено Положення “Про порядок отримання дозволу екскурсоводами / гідами-перекладачами на право надання туристичного супроводу” (наказ Держтурадміністрації від 24.09.04 № 50, зареєстрований в Міністерстві 20.10.04 за № 1344/9943).

           Екскурсійна діяльність потребує  структурування та упорядкування  (відповідно до Міждержавного  стандарту “Туристсько-екскурсійне  обслуговування”, наказу Державної  туристичної адміністрації України  “Про затвердження Положення  про порядок видачі дозволів  на право здійснення туристичного  супроводу фахівцями туристичного  супроводу”).

           А саме формування корпусу  екскурсоводів, що дасть змогу  створити нові робочі місця.  Вирішено питання підготовки  та перепідготовки екскурсоводів  разом з обласним центром зайнятості.

          Правову базу діяльності екскурсійної  галузі країни закладено Законом  України "Про туризм". Він  є основоположним законодавчим  актом, що визначає загальні  правові, організаційні, виховні  та соціально-економічні засади  реалізації державної політики  в екскурсійній діяльності, всебічно  регламентує діяльність в Україні,  забезпечує оптимальний рівень  державного регулювання процесу  розвитку вітчизняної екскурсійної  діяльності.

          Закон України "Про туризм" став правовим підґрунтям для  розробки цілого комплексу галузевих  нормативно-інструктивних документів, що регламентують конкретні аспекти  екскурсійної діяльності.

      Потрібно визнати, що реалізація  цих рекомендацій повільно, але  розпочинається і в Україні.  Зроблено перші реальні кроки  на шляху законодавчого забезпечення  та комплексного планування розвитку  вітчизняної екскурсійної діяльності[26,27,28].  
 
 
 
 
 

                    РОЗДІЛ II. АНАЛІЗ ВІДВІДАНОЇ ЕКСКУРСІЇ

                                    «МАМАЄВА СЛОБОДА»

       2.1. Коротка характеристика відвіданої  екскурсії. 

       В ході написання курсової роботи переді мною стояло завдання проаналізувати одну із відвіданих екскурсій. В моєму  випадку, це екскурсія по території  просвітницького музею просто неба, під назвою “Мамаєва Слобода”. Екскурсія була відвідана 2 квітня 2012 року. Організатором екскурсійного заходу є Центр народознавства «Козак Мамай».

         Тематика екскурсії: “Україна – земля козаків”, в якій висвітлюються події, життя і побут України 17-18 століття. Мета екскурсії - пізнавальна, а саме ознайомити екскурсантів із життям українських козаків в період 17-18 століття.