Аудит готової продукції

Аудитору  також необхідно дослідити контрольні процедури, такі як:

• наявність внутрішніх інструкцій;
• посібників і реальність їхнього застосування,
• поділ обов'язків,
• методи складання документації і записів,
• схеми документообігу (бажано узагальнити побільше виправдувальних документів),

3.2 Етапи аудиту готової продукції.

Аудит готової продукції можна поділити на чотири етапи: - аудит обліку готової продукції, аудит неврахованої продукції, аудит обліку відвантаження і реалізації готової продукції та аудит обліку витрат на продаж. Розглянемо більш детально кожен з цих етапів.

Аудит обліку випуску готової продукції

Існує шість основних способів оцінки готової продукції:

1. По фактичній виробничій собівартості. Цей спосіб використовується порівняно рідко, в основному на підприємствах індивідуального виробництва, що випускають велике унікальне устаткування і транспортні засоби. Може застосовуватися на підприємствах з обмеженої номенклатурної масової продукції.
2. По неповній (скороченій) виробничий собівартості продукції. У цьому випадку собівартість продукції визначається по фактичних витратах без загальногосподарських витрат.
3. За оптовими цінами реалізації. Оптові ціни застосовуються як  облікові ціни. Відхилення фактичної собівартості продукції враховуються на окремому аналітичному рахунку. При стійких оптових цінах цей варіант оцінки продукції є найпоширенішим, оскільки він дозволяє зіставляти оцінку продукції в поточному обліку і звітності, що важливо для контролю за правильним визначенням товарного випуску. При значному коливанні рівня оптових цін даний спосіб утрачає свої переваги.
4. По плановій (нормативній) виробничій собівартості, що виступає в якості твердої облікової ціни. При цьому способі обумовлюється необхідність окремого обліку відхилень фактичної виробничої собівартості продукції від планової чи нормативної. Достоїнство даного способу оцінки готової продукції полягає в забезпеченні єдності оцінки в плануванні обліку. Однак якщо планова чи нормативна собівартість продукції змінюється часто, то оцінка залишків готової продукції ускладнюється. Варіантом цього способу оцінки готової продукції є оцінка по скороченій плановій виробничій собівартості.
5. По вільних відпускних цінах і тарифам, збільшеним на суму податку на додану вартість. Цей спосіб використовується при виконанні одиничних замовлень і робіт.
6. По вільних ринкових цінах. Цей варіант оцінки застосовується для обліку товарів, реалізованих через роздрібну мережу.

Аудитору необхідно перевірити:

• правильність і своєчасність оформлення документів на здачу продукції з виробництва на склад;
• правильність відображення в бухгалтерському обліку операцій, зв'язаних з випуском готової продукції;
• правильність визначення виробничої собівартості готової продукції по видах видань і замовленням;
• правильність розрахунків і списання сум відхилень фактичної собівартості від планової;
• правильність складання бухгалтерських проводок по обліку випуску готової продукції (робіт, послуг);
• відповідність записів аналітичного і синтетичного обліку по балансових записах рахунка "Готова продукція" записам у головній книзі і балансі;
• правильність оцінки готової продукції.

Аудит неврахованої продукції

У випадку якщо продукція не оформляється приймально-здавальними документами  цеху чи складу підприємства і не відбивається в бухгалтерському обліку, виникає неврахована продукція. 

Заниження оцінки продукції дає можливість посадовим і матеріально відповідальним особам підприємств і торгових організацій вилучати частину виторгу, що складає різницю між продажною і заниженою в обліку вартості продукції. 

Оскільки неврахована продукція не відбивається в бухгалтерських документах, у багатьох випадках її наявність визначається на підставі документації, що відбиває технологічні процеси виробництва цієї продукції (документи на виплату заробітної плати, дані оперативного обліку про закладку сировини і випуск готової продукції й ін.), а також підтверджуючий вивіз продукції з підприємства (пропуски, рахунки-фактури, накладні й ін.). 

В окремих випадках неврахована продукція може бути виявлена шляхом звірення (зіставлення) документів, що відбивають одержання продукції: документальних даних складів і цехів - виробників продукції; даних інвентаризацій готової продукції в цехах і на складах підприємств - з обліковими даними на день проведення таких інвентаризацій і т.п. 

При перевірці аудитор повинний вивчити всю документацію, що дозволяє зробити висновок про  наявність чи про відсутність випадків випуску і реалізації неврахованої продукції. 

При визначенні наявності матеріального збитку аудитор повинний мати на увазі, що виробництво продукції з неврахованих надлишків сировини і матеріалів не дає достатньої підстави для твердження про наявність матеріального збитку. Ця продукція може виявитися на складі підприємства. Матеріальний збиток буде мати місце лише в тому випадку, якщо неврахованої продукції в наявності не виявиться, тобто вона була вивезена з підприємства без відображення в обліку. 

Для установлення факту випуску неврахованої продукції користаються різними способами аналізу і перевірки документів. До них, зокрема , відносяться зіставлення даних інвентаризацій складів готової продукції підприємства і даних обліку в місцях збереження (виявлення при цьому надлишків продукції власного виробництва, утворення яких за рахунок недовантаження споживачам виключається, підтверджує, що вся продукція на підприємстві враховується, якщо при цьому відсутні помилки в обліку); звірення документів, що підтверджують вивіз з підприємства готової продукції (товарно-транспортні накладні, пропуски, дорожні листи, залізничні й інші документи), з документами бухгалтерського й оперативного обліку продукції на складах. У результаті такого звірення можуть установлюватися випадки вивозу не оприбуткованої по складу продукції, що у витратах не була списана й у нестачі не виявилася.

Однак, у тих випадках, коли документально підтверджується вивіз неврахованої продукції з підприємства, що випускало таку продукцію в масовому порядку і  сировини, що мало для цього запаси і матеріали, аудитор повинний визначити матеріальний збиток у розмірі вартості вивезеної неврахованої продукції.

Аудит обліку відвантаження і реалізації готової продукції 

Готова продукція - це вироби і напівфабрикати, що відповідають діючим  стандартам чи затвердженим технічним умовам, прийняті на склад чи замовником. Під відвантаженою продукцією розуміють продукцію і послуги, платіжні документи які здані постачальником у банк, але не оплачені покупцями. Реалізація продукції (робіт, послуг) може проводитися за наступними цінами: по вільних відпускних цінах і тарифам, збільшеним на суму ПДВ; по державних регульованих оптових цінах і тарифам, збільшеним на суму ПДВ; по державним регульованим роздрібним цінам і тарифам, що включають ПДВ.

Аудитору необхідно перевірити:

• чи укладені договори на постачання готової продукції і правильність їхнього оформлення;
• чи правильно оформлені документи на відвантаження продукції;
• чи правильно оформлені ціни на відвантажену продукцію;
• чи правильно установлені відпускні ціни з урахуванням оплати витрат по доставці продукції від постачальника до покупця відповідно до укладеного договору постачання;
• чи вчасно пред'являлися в банк платіжні вимоги-доручення за відвантажену продукцію;
• чи правильно оформлені документи по відпуску продукції, якщо продукція відпускається безпосередньо зі складу постачальника;
• чи правильно організований складський облік готової продукції;
• чи правильно ведеться аналітичний і синтетичний облік відвантаження і реалізації продукції.

Аудит обліку витрат на продаж

Витрати, зв'язані з продажем продукції, товарів, робіт і послуг, враховуються на рахунку "Витрати на збут" . До них відносяться: витрати на  упакування виробів на складах готової продукції; витрати по доставці продукції на станцію відправлення, навантаженню у вагони, судна, автомобілі й інші транспортні засоби; комісійні збори і відрахування, що сплачуються збутовим і іншім посередницьким організаціям; витрати на рекламу; витрати на представницькі витрати й інші аналогічні по призначенню витрати.

Аудитору необхідно перевірити:

• правильність включення витрат до складу витрат на збут;
• дотримання встановлених нормативів витрат на рекламу (при перевищенні встановлених нормативів витрат на рекламу оподатковуваний прибуток повинний бути збільшений на суму перевищення);
• дотримання основних положень по облік тари на підприємствах, а саме, правильне і своєчасне документальне відображення операцій по заготовлянню, надходженню і відпуску тари на складах, у цехах, ділянках і інших місцях її збереження;
• правильність ведення аналітичного обліку по рахунку "Витрати на збут" і відомості;
• правильність складання бухгалтерських проводок по операціях з тарою;
• правильність відображення в бухгалтерському обліку товарообмінних  операцій чи операцій, здійснюваних на бартерній основі;
• відповідність записів синтетичного й аналітичного обліку записам у головній книзі (при журнально-ордерній формі обліку) і балансі.

3.3 Формування робочих документів аудитора.

Аудиторська перевірка, будучи власне кажучи документальною, зобов'язує супроводжувати перевірку обов'язковим документуванням, тобто відбивати отриману інформацію в робочій документації аудита, до якої відносяться:

• плани і програми проведення аудита;
• пояснення і заяви працівників підрозділу з питань, що випливають із ходу перевірки;
• копії первинних документів підрозділу, що свідчать про господарські операції, фотографію об'єктів, акти, довідки, протоколи, інвентаризаційні описи й інші документи, складені разом із працівниками підрозділу й інших працівників, залученими для участі в перевірці, що служать доказом записів в акті перевірки;
• регістри бухгалтерського обліку;
• результати інвентаризацій;
• бухгалтерська звітність;
• записи про вивчення й оцінку систем оперативного і складського обліку, запитальники, схеми документообігу й інші;
• виробничо-фінансовий аналіз фактичних показників підрозділу;
• матеріали, що свідчать про роботу виконану не аудитором, але під його контролем;
• документи зустрічних перевірок і пояснення осіб, що не є працівниками даного підрозділу;
• копії бухгалтерської, оперативної внутрішньогосподарської звітності.

Перелік робочої документації аудита, яка прикладається до актів аудиторської перевірки, визначає аудитор, що проводить перевірку. Головна вимога до цієї документації - її переконливість і вагомість при доказі висновків і пропозицій, що випливають з матеріалів перевірки. Тому обмежень по підборі доказів не встановлюється.

3.4 Підготовка підсумкової документації по результатах аудиту.

За результатами аудиторської перевірки складається звітний документ, що може мати різні документальні форми - аудиторська довідка, аудиторський висновок, довідка про експертизу, доповідна записка, звіт про перевірку й інші. Сама форма цього документа визначається в наказі про призначення аудиторської перевірки. Звіт повинний бути складений на основі письмової інформації аудитора, у якій повинні міститися зведення про усі виявлені недоліки і порушення в обліку й звітності, а також виділятися ті помилки і виправлення які можуть уплинути  на вірогідність звітності з посиланнями на законодавчі і нормативні документи. Письмова інформація заповнюється в двох екземплярах, один із яких передається головному бухгалтеру і керівнику для ознайомлення виявлення можливих розбіжностей і врегулювання спірних положень, а інший використовується для написання звіту, після чого він передається в архів. У письмовій інформації повинні міститися: ПІП аудитора чи склад групи аудиторів, реквізити перевіряємого підрозділу, перелік посадових відповідальних за ведення бухгалтерського обліку і складання звітності, період часу до якого відноситься перевірена документація, інформація про методику перевірки (які напрямки бухгалтерського обліку підлягали перевірці, яка бухгалтерська документація була перевірена суцільним методом, а яка вибірково, на основі яких принципів проводилася перевірка), інформація про усі виявлені недоліки і порушення, інформація про найбільші істотні порушеннях в обліку, які значно спотворюють звітність, рекомендації з поліпшення податкового планування з метою оптимізації оподатковування.

При наступних перевірках повинні бути дані аналіз і оцінка  виконання чи виправлення зауважень по фактах попередніх перевірок. Письмова інформація підписується всіма аудиторами, хто проводив перевірку. На підставі письмової інформації складається звіт, що за структурою в основному повторює письмову інформацію.

Відповідно до  аудиторського стандарту аудиторський звіт повинний складатися з вступної, аналітичної і підсумкової частин.

Вступна частина аудиторського висновку містить: назву документа в цілому, дату і місце складання, підстава проведення перевірки (наказ керівника підприємства, протокол рішення засновників), проведення перевірки, прізвища, імена і по батькові осіб, що приймали участь в перевірці, прізвищі, імена і по батькові посадових осіб, відповідальних за діяльність підрозділу, період перевірки, які питання були піддані документальної і фактичній перевірці.