Лекция по "Административному праву"

1. три поділи праці (виокремлення скотарських племен, відокремлення ремесла від рільництва, виникнення й розвиток торгівлі);
2. поява надлишкового продукту, патріархальної сім'ї, приватної власності та майнової нерівності;
3. утворення класів як великих груп людей з різними інтере сами та виникнення міжкласових конфліктів;
4. неспроможність суспільної влади первісного ладу врегулю вати класові суперечності й конфлікти та виникнення держави як політичної організації публічної влади.

Право, як і держава, виникло завдяки  необхідності управляти соціальними процесами. Юридичне право виникає лише з виникненням держави, тому закономірності виникнення держави стосуються й виникнення права.

 

3. Характеристика функцій держави

Функції держави — це основні напрями діяльності держави, що розкривають її соціальну сутність і призначення в суспільстві.

Функції не є власне юридичними чи політичними поняттями. Термін був  запозичений з математики. Найбільш розгорнуто функціональний підхід був запропонований німецьким вченим Е. Кассірером (1874— 1945), який розробив теорію функцій, що значно вплинула на філософське трактування функцій. Проте існує тенденція до розширеного тлумачення цього терміна, зокрема функція розглядається як діяльність, обов'язок, робота. Функцію слід відрізняти від мети та завдань, що вирішує система, від її практичної діяльності.

Отже, функції держави — це основні  соціально важливі напрями її діяльності на конкретному історичному етапі розвитку.

Головні завдання і цілі держави  на певній стадії її розвитку зумовлені  економічними, політичними, соціальними та іншими умовами її існування. Відтак основні напрями її діяльності, тобто її функції, мають об'єктивний характер, спричинений потребами життя, суспільства. Здійснення функцій держави має постійний, систематичний характер і відбувається протягом усього часу існування об'єктивно зумовлених завдань, що стоять перед „ державою. Вони виникають, здійснюються і розвиваються відповідно до тих завдань, що належить виконувати державі у конкретних історичних умовах.

Так, в умовах існування в суспільстві  антагоністичних класових протиріч функції рабовласницьких і феодальних держав були спрямовані на реалізацію їх головного призначення, яке полягало у здійсненні організованого примусу в межах усього суспільства з метою забезпечення реалізації інтересів пануючого класу. У сучасних умовах функції демократичної держави покликані сприяти реалізації її основного призначення— забезпечення загальносуспільного блага, тобто створення сприятливих умов для існування і розвитку усіх без винятку існуючих в суспільстві соціальних груп.

Функції держави пов'язані з тими суспільними відносинами, на які держава намагається активно впливати своєю політикою відповідно до своїх потреб.

Види функцій держави.

1. За соціальним призначенням державної діяльності — основні і неосновні.

Основні функції— такі напрями діяльності держави, без здійснення яких вона не може нормально функціонувати і розвиватися, характеризують призначення держави, найбільш важливі напрями її діяльності на певному етапі розвитку — функції оборони країни, захисту правопорядку, законності, охорони прав і свобод громадян тощо.

Неосновні — є складовими елементами основних функцій, але окремо не розкривають сутності держави. Так, у складі такої основної функції держави, як оборона країни, можна виділити низку її неосновних функцій: зміцнення збройних сил, розвиток науково-технічного прогресу для забезпечення їх озброєнням, забезпечення відповідних пропорцій військового і цивільного виробництва тощо.

2. За сферами діяльності держави функції поділяються на внутрішні та зовнішні.

Внутрішні — здійснюються в межах даної держави і забезпечують внутрішню політику держави:

—політична— спрямування внутрішньої політики держави, регулювання сфери політичних відносин, забезпечення народовладдя;

—економічна — регулювання сфери економічних відносин, створення умов для розвитку виробництва; організація виробнитва на основі визнання і захисту різних форм власності, підприємницької діяльності; прогнозування розвитку економіки;

—оподаткування і фінансового контролю — організація і забезпечення системи оподаткування і контролю над легальністю доходів громадян та їх об'єднань, а також за витрачанням податків;

—соціальна— забезпечення соціальної безпеки громадян, створення умов для повного здійснення їх права на труд, достатній життєвий рівень; ліквідація і пом'якшення соціальних протиріч через гуманну і справедливу політику;

—екологічна — забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території держави; охорона і раціональне використання природних ресурсів; збереження генофонду народу;

—культурна {духовна) — консолідація нації, розвиток національної самосвідомості; сприяння розвитку самобутності усіх корінних народів і національних менши; організація освіти; сприяння розвитку культури, науки, охорона культурної спадщини;

—інформаційна — організація і забезпечення системи отримання, використання, поширення і збереження інформації;

—правоохоронна — забезпечення охорони конституційного ладу, прав і свобод громадян, законності і правопорядку, навколишнього середовища, встановлених і регульованих правом усіх суспільних відносин.

Зовнішні — забезпечують здійснення зовнішньої політики

держави:

— політична (дипломатична) — встановлення і підтримання дипломатичних відносин з іноземними державами відповідно до загальноприйнятих норм і принципів міжнародного права;

—економічна — встановлення і підтримання економічних відносин з іноземними державами; розвиток ділового партнерства і співробітництва в економічній сфері з усіма державами, незалежно від їх соціального ладу і рівня розвитку; інтеграція у світову економіку; —екологічна — підтримання екологічного виживання на планеті; —гуманітарна {культурна) — підтримання та розвиток культурних і наукових зв'язків з іноземними державами; забезпечення збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що мають культурну цінність; вживання заходів до повернення культурних

цінностей свого народу, що знаходяться  за рубежем;

—інформаційна — участь у розвитку світового інформаційного простору, встановлення режиму використання інформаційних ресурсів на основі рівноправного співробітництва з іншими державами;

—оборона держави — захист державного суверенітету від зовнішніх посягань як економічними, дипломатичними, так і во єнними способами;

—підтримка світового правопорядку — участь у врегулюванні міжнаціональних і міждержавних конфліктів; боротьба з міжнародними злочинами.

3. За строками виконання.

Постійні — здійснюються протягом усього часу існування даної держави (оборона країни, охорона правопорядку);

Тимчасові — здійснюються протягом певного проміжку в часі, іаприклад, під час стихійного лиха, війни..

4. Поняття та елементи механізму  держави. Органи держави

Держава повністю не зливається із суспільством, не розчиняється в ньому, вона є організацією, яка певним чином відокремлена від  суспільства, інституалізована у вигляді  механізму держави, має власні закономірності становлення, функціонування й розвитку, особливі потреби та інтереси. Кожна  держава для повноцінного здійснення своїх завдань і реалізації функцій  повинна мати державні організації, які у своїй сукупності утворюють механізм держави.

Механізм держави — цілісна ієрархічна система державних органів, які здійснюють її завдання і реалізують функції.

Ознаки механізму держави:

ієрархічна система, тобто система, побудована на основах субординації і координації— обов'язкове виконання рішень вищих органів нижчими органами;

цілісна система внутрішньо організованих елементів, яка має єдині принципи побудови, єдині завдання і цілі діяльності;

чітко визначені зв 'язки між елементами цієї системи, кожен з яких має певну сферу діяльності і компетенцію. Як механізм годинника складається з різних елементів, так і механізм держави, маючи єдність, включає органи, блоки, підсистеми і навіть самостійні гілки влади: законодавчу, виконавчу, судову. У цій розчленованості прослідковується ієрархія: різні державні органи, їх блоки, підсистеми займають неоднакове місце у державному механізмі, але всі разом вони повинні діяти узгоджено, без зупинки;

має єдину бюджетну, грошову, банківську системи, державну власність, які складають її організаційно-економічну основу;

динамічна і реально працююча система, за допомогою якої функціонує держава, здійснюється управління суспільством.

Структура механізму держави:

1. державні органи, які мають владні повноваження, тобто державний апарат, який включає два важливих структурних елементи:

а) апарат управління, до якого входять чиновники — державні службовці, які спеціально займаються управлінням;

б)апарат примусу — армія, поліція, розвідка і контррозвідка, митниця, тюрми, виправні установи та ін.;

2. державні установи, державні підприємства, які не мають владних повноважень (у сфері охорони здоров'я, наукових досліджень, навчально-

—оподаткування і фінансового контролю — організація і забезпечення системи оподаткування і контролю над легальністю доходів громадян та їх об'єднань, а також за витрачанням податків;

—соціальна— забезпечення соціальної безпеки громадян, створення умов для повного здійснення їх права на труд, достатній життєвий рівень; ліквідація і пом'якшення соціальних протиріч через гуманну і справедливу політику;

—екологічна — забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території держави; охорона і раціональне використання природних ресурсів; збереження генофонду народу;

—культурна {духовна) — консолідація нації, розвиток національної самосвідомості; сприяння розвитку самобутності усіх корінних народів і національних менши; організація освіти; сприяння розвитку культури, науки, охорона культурної спадщини;

-—інформаційна — організація і забезпечення системи отримання, використання, поширення і збереження інформації;

—правоохоронна — забезпечення охорони конституційного ладу, прав і свобод громадян, законності і правопорядку, навколишнього середовища, встановлених і регульованих правом усіх суспільних відносин.

Зовнішні — забезпечують здійснення зовнішньої політики держави:

— політична {дипломатична) — встановлення і підтримання дипломатичних відносин з іноземними державами відповідно до загальноприйнятих норм і принципів міжнародного права;

—економічна — встановлення і підтримання економічних відносин з іноземними державами; розвиток ділового партнерства і співробітництва в економічній сфері з усіма державами, незалежно від їх соціального ладу і рівня розвитку; інтеграція у світову економіку; —екологічна — підтримання екологічного виживання на планеті; —гуманітарна {культурна) — підтримання та розвиток культурних і наукових зв'язків з іноземними державами; забезпечення збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що мають культурну цінність; вживання заходів до повернення культурних

цінностей свого народу, що знаходяться  за рубежем;

—інформаційна — участь у розвитку світового інформаційного простору, встановлення режиму використання інформаційних ресурсів на основі рівноправного співробітництва з іншими державами;

—оборона держави — захист державного суверенітету від зовнішніх посягань як економічними, дипломатичними, так і во єнними способами;

—підтримка світового правопорядку — участь у врегулюванні міжнаціональних і міждержавних конфліктів; боротьба з

виховна, духовна сфера та ін.).

Державні підприємства та установи — це організації, які під керівництвом державних органів (апарату держави) практично здійснюють функції держави у сфері виробничої діяльності, безпосередньо пов'язані зі створенням матеріальних цінностей (державні підприємства), чи діяльності, пов'язаної зі створенням нематеріальних цінностей (державні установи).

Таким чином, державні підприємства та установи відрізняються від органів держави, але вони належать до державних організацій: державний апарат забезпечує реалізацію функцій держави завдяки діяльності підприємств і установ, якими керує.

Відповідно до форм власності, встановлених Законом України «Про власність» від 7 лютого 1991 р., до механізму держави в

Україні у повному обсязі належать лише державні підприємства, які діють наоснові загальнодержавної власності.

Орган держави — частина державного апарату — група осіб або одна особа, які наділені юридично визначеними державно-владними повноваженнями для виконання завдань і функцій держави.

Кожен орган держави створюється  для здійснення певного виду державної  діяльності, тобто має свій предмет, завдання і функції.

Ознаки органів держави:

1. формується державою або безпосередньо народом (парламент) відповідно до закону і функціонує на його основі;

2. має передбачені конституцією або іншими законами спеціальні функції, які він здійснює від імені держави;
3. має державно-владні повноваження, які дозволяють йому здійснювати юридично обов'язкові дії (видає нормативні та індивідуальні акти; здійснює контроль за точним та неухильним виконанням вимог, передбачених цими актами; забезпечує і захищає ці вимоги від порушень шляхом застосування засобів виховання, переконання, стимулювання, у випадку необхідності — державного примусу;
4. функціонально взаємодіє з іншими органами у процесі реалізації своїх повноважень, керується принципом «дозволено лише те, що прямо передбачено законом»;