Лекция по "Административному праву"

5. складається зі службовців, які перебувають в особистісних відносинах між собою та органом: обсяг, порядок використання

ними владних повноважень встановлюються законом і отримують конкретизацію  у посадових інструкціях, штатних  розписах та ін.;

6. має необхідну матеріальну базу — державне майно, свій рахунок у банку, джерело фінансування — державний бюджет;
7. має організаційну структуру (будова за видами окремих служб і кількісним складом), територіальний масштаб діяльності, систему службової підзвітності і службову дисциплін}'. І 3 питанням організації та діяльності державного апарату тісно пов'язана теорія поділу влад. Вона належить до тих політико-правових доктрин, що мають складну історію свого становлення і розвитку. Традиційно її пов'язують з ім'ям Ш. Монтеск'є (1689— 1755), який виробив схему, відповідно до якої влада в державі повинна бути поділена між законодавчими, виконавчими та судовими органами. Кожна з влад стосовно іншої є самостійна і незалежна, що виключає можливість узурпації всієї влади в державі якоюсь однією особою чи окремим органом держави. Пізніше Ж.-Ж. Руссо запропонував розглядати ці три влади як особливі явища єдиної найвищої влади всього народу.

Слід зазначити, що у вітчизняній  історії задовго до Монтеск'є  були спроби створити конституційний проект незалежної України з урахуванням  принципу поділу влад, їх єдності і  взаємодії («Пакти і Конституції» Пилипа Орлика, 1710 p.): законодавча влада — Генеральна Рада; виконавча влада — гетьман, генеральна старшина й обрані представники від кожного полку; судова влада. «Пакти і Конституції» Пилипа Орлика заклали основні принципи республіканської форми державного правління.

Уперше конституційне закріплення  теорія поділу влад дістала в Конституції  США 1787 p., в якій від імені всього американського народу були розподілені повноваження органів державної влади — конгресу, президента і підзвітних йому міністерств, судів.

Згідно з Конституцією України  єдиним органом законодавчої влади в країні є Верховна Рада.

Вона правомочна розглядати важливі  питання, що не входять до компетенції  органів державної виконавчої чи судової влади, а також не вирішуються  виключно всеукраїнським референдумом. Верховна Рада України складається  з 450 депутатів України і працює сесійно. Сесії Верховної Ради України складаються з пленарних засідань комітетів і тимчасових комісій Верховної Ради.

Право законодавчої ініціативи у Верховній  Раді України згідно зі ст. 93 Конституції  України належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України.

Президент України є главою держави, який виступає від імені держави, гарантує державний суверенітет, територіальну  цілісність України, додержання прав і  свобод людини і громадянина.

Крім цього статус глави держави  передбачає здійснення ним об'єднуючої функції щодо діяльності окремих  гілок державної влади, виконання  Президентом ролі арбітра між  органами законодавчої і виконавчої влади у разі непорозуміння між ними.

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Він відповідальний перед Президентом  України і Верховною Радою, підконтрольний та підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.

Судову владу в Україні здійснюють Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні та місцеві суди, спеціалізовані суди. Особлива роль у системі судової влади належить Конституційному Суду України — єдиному органу конституційної юрисдикції в Україні, що вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

5. Поняття та ознаки правової  держави

Вперше термін «правова держава» було вжито німецькими вченими К. Т. Велькером (1813), І. X. Фрайхер фон Аретином (1824). Створення юридично завершеного  поняття «правова держава» пов'язують з ім'ям Р. Моля. У 1829 р. він дав  визначення правової держави як конституційної держави, яка повинна базуватися на закріпленні в конституції прав і свобод громадян, на зебезпеченні судового захисту людини.

В Україні вчення про правову  державу виникло у другій половині XIX ст. Активно працювали над створенням теорії правової держави вчені Б. Кістякіеський, М. Коркунов, Г. Шершеневич та ін.

Правова держава — це новий етап розвитку державності. її не можна проголосити  — вона повинна скластися як результат  реформ економічних, політичних, державних  і правових інститутів, реальної зміни характеру взаємовідносин між суспільством, державою і особистістю.

Правова держава — це така держава, в якій лише юридичними засобами забезпечуються верховенство права, реальне здійснення, гарантування, охорона, захист і поновлення порушених прав людини і громадянина, взаємна відповідальність держави та особи, контроль і нагляд за створенням та застосуванням юридичних законів. Відсутня жорстка регламентація з боку держави щодо забезпечення гласності, свободи слова, критики, існує право вільного в'їзду та виїзду, обміну інформацією, науковими та освітянськими технологіями з іншими державами.

Ознаки правової держави:

1. панування права в усіх сферах суспільних відносин, що підлягають державному врегулюванню. Це не дає можливість приймати й реалізовувати свавільних рішень, які виходять з якихось приватних інтересів і не враховують потреби інших членів суспільства. Право визначає зміст чинних законів;
2. взаємна відповідальність держави і громадянина, державних органів та посадових осіб, що перетворює їх на рівноправних соціальних партнерів;

1) наявність широких, демократичних  й реальних прав і свобод  людини і громадянина;

3. функціонування реальних та ефективних засобів захисту й відновлення прав і свобод людини і громадянина у випадках їх протиправного порушення чи обмеження;
4. організація і поділ державної влади на законодавчу, виконавчу та судову;
5. розвинена система чинного законодавства;
6. провідна роль суду в розв'язанні спірних питань і конфліктних ситуацій;
7. ефективна діяльність інших правоохоронних органів у забезпеченні законності і правопорядку;
8. високий рівень правосвідомості та правової культури громадян, професіоналізму працівників правоохоронних органів.

У 80-х рр. XX ст. ідея створення правової держави актуалізувалася у країнах  колишнього соціалістичного табору як реакція на тоталітарний режим, адміністративно-командні методи влади, порушення прав людини. Вітчизняна наука прийняла концепцію «правова держава» у результаті перебудови, проголошеної у 1985 р.

Україна, коли стала самостійною, незалежною державою, визначила орієнтацію свого  розвитку на побудову демократичної, соціальної, правової держави.

Лекція 2

ФОРМА ДЕРЖАВИ

Мета: ознайомити студентів з поняттям форми держави та її складовими елементами.

Основна проблема: засвоєння сутності понять «форма державного правління», «форма державного устрою», «форма державного режиму», виявлення основних рис парламентсько-президентської республіки.

Провідна ідея: кожна держава має бути певним чином організована, влада має здійснюватися певними методами та способами.

Обрані методи: лекція з елементами дискусії.

Основні поняття теми:

Форма державного правління — порядок організації і взаємодії вищих органів державної влади та управління (республіка і монархія).

Форма державного устрою — територіальний устрій держави та відповідна організація державних органів, насамперед співвідношення держави як цілого з її складовими частинами (унітарна, федерація, конфедерація).

Форма державно-правового режиму — форми і методи здійснення державної влади, рівень участі громадян в управлінні справами держави і суспільства (демократичний, антидемократичний: тоталітарний, авторитарний).

Президентсько-парламентська республіка — змішана форма правління. Ознаки президентської республіки— вибори президента населенням, широке коло його повноважень, можливість розпуску парламенту; парламентської республіки — обов'язкове затвердження парламентом кандидатури прем'єр- міністра, можливість вираження парламентом недовіри Кабінету Міністрів та дострокове припинення повноважень Президента шляхом імпічменту.

Демократичний державно-правовий режим — стан політичного життя, за якого державна влада здійснюється демократичними методами на основі широкої й реальної участі громадян та їх об'єднань у формуванні і здійсненні державної політики

ПЛАН

1. Форма держави та її складові елементи.
2. Форма державного правління.
3. Форма державного устрою.
4. Державно-правовий (державний) режим.
5. Особливості елементів форми української держави.

1. Форма держави та її складові  елементи

У сучасній теорії держави поняття  форми держави є одним із найважливіших  понять.

Форма держави - це спосіб(порядок) організації здійснення державної влади.

Елементи форми держави:

1. Державне правління - спосіб організації вищої державної влади.
2. Державний устрій - спосіб поділу держави на певні складові та поділ влади між нею та цими частинами.
3. Державно-правовий режим - порядок здійснення державної влади певними методами і способами.

Отже,•поняття форми держави характеризує державу з погляду існуючих у  ній форми правління, форми державного устрою та форми державно- правового режиму. Форма держави завжди має відповідне правове закріплення.

2. Форма державного правління

1. Монархія — вища державна влада зосереджується (повністю або частково) в руках однієї особи — монарха і, як правило, передається у спадщину серед представників правлячої династії або формується іншим шляхом (фараон, король, шах, цар, імператор). Монархія може бути необмеженою {абсолютною) та обмеженою.
2. Республіка — верховна влада в державі належить представниць-! ким виборним органам і здійснюється ними. У теорії розглядаються аристократична (рабовласницькі республіки у Стародавніх Афінах, Стародавньому Римі) та демократична.

Три види демократичних республік:

парламентська — президент обирається парламентом; уряд \ формується з представників партій, що мають більшість у парламенті; уряд підзвітний парламенту; парламент може висловлювати уряду недовіру, що має наслідком його відставку (Італія, Греція, Індія);

президентська — президент обирається всенародно за особливою процедурою; президент є главою держави і здійснює виконавчу владу; законодавча влада належить представницькому органу (парламенту); президент має право відкладального вето та інші права (США, Франція);

змішана — присутні елементи як президентської, так і парламентської форм правління.

У сучасних умовах чисті форми президентських чи парламентських республік порівняно  рідкі. Поширення дістали змішані форми — президентсько-парламентські та парламентсько-президентські республіки.

Україна має змішану форму правління.

Ознаки парламентської республіки — призначення Верховною Радою Прем'єр-міністра України за поданням Президента України відповідно до пропозиції коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України; здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України; усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту) та ін.

Ознаки президентської республіки— вибори Президента населенням країни; можливість припинення повноважень Верховної Ради України; зупинення дії актів Кабінету Міністрів України; право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України та ін.

3. Форма державного устрою

Форма державного устрою -— національно-територіальна та адміністративно-територіальна організація державної влади. Територія держави поділяється на окремі національно-політичні чи адміністративні одиниці, які характеризуються співвідношенням частин держави та її органів із державою в цілому та між собою. Теорія права розрізняє просту та складну форми державного устрою.

Проста (унітарна) держава — єдина держава, що не має всередині відокремлених державних утворень, які користуються певною самостійністю (не мають ознак суверенітету).

Ознаки унітарної держави:

1. не входять державні утворення з ознаками суверенітету;
2. єдина система державних органів;
3. єдина конституція і єдина система законодавства;
4. єдине громадянство;

5. у міжнародних відносинах держава виступає як єдиний представник.

' Простими (унітарними) державами  називають себе країни Балтії, Польща, Білорусь та ін. Згідно  з ч. 2 ст. 2 Конституції нашої держави  Україна є унітарною державою.

Складні форми державного устрою — федерація і конфедерація.

Федерація — це складна держава, до якої входить Кілька територіальних утворень (суб'єктів федерації), що володіють суверенітетом або мають ознаки державності.

Два різновиди федерації:

а) союзна федерація (заснована на договорі), суб'єктами якої є суверенні¹ держави, що зберігають за собою значний обсяг повноважень, аж до права виходу зі складу федерації; приклад — колишній СРСР;б) федерація, заснована на автономії, суб'єктами якої є державні утворення, що не мають суверенітету, але мають певні ознаки державності у вигляді повноважень самостійно вирішувати питання місцевого значення (приклад — Російська Федерація).