Основи обробітку ґрунту

Перед созреванием хлопчатника в ряде регионов мира, особенно в сухих субтропиках, у растений удаляют верхушечную почку основного и бокового побегов, т. е. осуществляют так называемую чеканку, способствующую ускорению раскрытия коробочек.

Уборка урожая. Созревший хлопок-сырец убирают вручную или хлопкоуборочными машинами. Ручная уборка начинается уже при раскрытии 3-5 коробочек на кусте. Она менее производительна, чем машинная уборка, но дает чистый хлопок-сырец высокого качества. Использование хлопкоуборочных машин позволяет заменить до 150-200 сборщиков хлопка. Обязательной при машинной уборке является двукратная дефолиация — предварительное химическое удаление листьев, а в некоторых случаях при большом количестве недозревших коробочек осуществляют десикацию (высушивание) растения.

Льон — основна прядивна культура в Україні. При його вирощуванні одержують три цінних види продукції — високоякісне волокно, висихаючу олію і технічну сировину (кострицю). Волокно характеризується високими технологічними якостями — міцністю, гнучкістю, тониною. За міцністю воно в два рази перевищує бавовняне і в три рази — шерстяне. З нього виготовляють багато побутових, технічних, тарних і пакувальних тканин. Вони міцні, стійкі проти гниття, мають високі гігієнічні якості.

Льон належить до родини льонових Linaceae D., яка включає 22 роди, із них для практичної мети використовують переважно один рід — Linum L. Він об'єднує понад 200 видів, серед яких є однорічні й багаторічні трав'янисті рослини. Господарське значення має тільки культурний, або звичайний, льон — Linum usitatissimum L., який широко використовують на волокно і насіння.
 

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Харківський національний педагогічний університет

Ім. Г.С.Сковороди

кафедра ботаніки

самостійна робота №11 на тему:

«багаторічні та однорічні трави»

Виконала:

Студентка 31-а гр.

Природничого ф-ту

Мінка Вікторія

Володимирівна

Харків 2012

Багаторічні трави

Площі під кормовими культурами, зокрема під багаторічними травами, скорочуються. Хоча частка багаторічних трав у посівній площі всіх кормових культур 2006 року становила 48,1% проти 31,4% у 1990 році. І все ж посівні площі багаторічних трав зменшуються швидше за поголів’я худоби.

Площі під кормовими культурами, зокрема під багаторічними травами, скорочуються. Хоча частка багаторічних трав у посівній площі всіх кормових культур 2006 року становила 48,1% проти 31,4% у 1990 році. І все ж посівні площі багаторічних трав зменшуються швидше за поголів’я худоби.

Із вирощеної зеленої маси багаторічних трав виготовляють збалансовані за всіма поживними компонентами такі потрібні для годівлі всіх видів сільськогосподарських тварин зимові корми, як сіно і сінаж. Крім того, насіння багаторічних трав користується попитом на зовнішніх ринках, що дає можливість одержувати валютні надходження.

Слід також взяти до уваги такий біологічний чинник, як поліпшення структури грунтів та підвищення їхньої родючості за рахунок збагачення доступним азотом. Багаторічні трави - добрий попередник для всіх сільськогосподарських культур. Залуження еродованих земель багаторічними травами - один із ефективних засобів боротьби з ерозією та поліпшення екологічної ситуації.

У групі багаторічних можна виділити бобові трави (конюшину, люцерну, буркун білий, лядвенець український) та злакові (грястиця збірна, костриця червона, лисохвіст, мітлиця велетенська, райграс високий, стоколос безостий, тимофіївка лучна тощо), які, в тому числі, висівають у суміші з бобовими травами .

Видовий склад багаторічних трав за природно-економічними зонами значно різниться, що пояснюється грунтовими та кліматичними умовами і біологічними особливостями культур.

Лісостеп. Тут доглядають 41,2% посівів трав, з яких майже 60% використовують на сіно (вирощують 58,8% зеленої маси та виробляють 35% сіна від загальних обсягів). У цій зоні найвища в Україні врожайність сіна та зеленої маси (найбільші площі й найвища врожайність у Вінницькій, Хмельницькій, Полтавській областях).

У господарствах Полісся збиральні площі багаторічних трав становлять 35,5%, з них 82% використовують на сіно, якого виробляють 42,7% загального обсягу. Проте тут нижча врожайність зеленої маси. Однак врожайність сіна вища, ніж у середньому в усіх зонах. Найбільші площі трав та врожайність сіна в Житомирській і Львівській областях.

У господарствах Степу розміщено чверть посівів багаторічних трав, із них майже 65% використовують на сіно. Тут вирощено майже 25% зеленої маси та виготовлено 22% сіна. Врожайність зеленої маси та сіна, відповідно, на 16,8 і 5,1% менші, ніж у середньому по Україні. Більша врожайність трав, ніж у середньому по зоні, в господарствах Дніпропетровської, Донецької, Запорізької

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Харківський національний педагогічний університет

Ім. Г.С.Сковороди

кафедра ботаніки

самостійна робота №12 на тему:

«Фази вегетації та періоди спокою плодових культур»

Виконала:

Студентка 31-а гр.

Природничого ф-ту

Мінка Вікторія

Володимирівна

Харків 2012

На протяжении года плодовые растения проходят следующие основные фенологические фазы развития (фенофазы): 1) распускание почек и цветение, 2) вегетативный рост, 3) закладку и дифференциацию плодовых почек, 4) период относительного покоя.
Каждая из перечисленных основных фаз имеет несколько более кратковременных фаз, протекающих в определенной последовательности.
Фаза распускания и цветения. Период распускания начинается с набухания почек весной и кончается цветением (для плодовых почек) и началом роста побегов (для ростовых почек). При планировании новых посадок и агротехнических мероприятий по уходу за садом необходимо учитывать последовательность распускания почек у разных плодовых пород и сортов. Раньше всех распускаются почки крыжовника и черной смородины, затем красной смородины, сибирской ягодной яблони и родственных ей сортов и в последнюю очередь — среднерусских и европейских сортов яблони.
Период распускания является очень важным этапом в годичном цикле развития плодовых растений. В это время происходит созревание пыльцы и пестика. При неблагоприятных условиях в период распускания понижается биологическая активность пыльцы и пестиков, уменьшается степень завязывания плодов, увеличивается их осыпаемость. За начало цветения принято считать распускание лепестков у 5% всех бутонов. Конец цветения — опадение лепестков.
Фаза вегетативного роста. Фаза вегетативного роста проходит в течение всего вегетационного периода, когда происходит рост новых побегов, утолщение ветвей и штамбов и нарастание корневой системы.
Рост побегов в длину начинается с момента распускания листьев и оканчивается формированием верхушечной почки. Первые две-три недели после распускания почек идет рост во всех точках роста, затем прирост кольчаток и копьец приостанавливается, а ростовых побегов — усиливается. Начало роста побегов является весьма ответственным периодом в жизни плодового дерева, так как оно в основном совпадает с периодом цветения, когда основная масса питательных веществ идет на рост и развитие цветка и формирование завязи.
К этому времени отрастают новые всасывающие корешки и растение переключается с питания за счет запасов пластических веществ на почвенное питание..
В период интенсивного роста побегов плодовые деревья предъявляют повышенные требования к содержанию питательных веществ и влаги в почве, поэтому в это время, как правило, дают подкормки.
После прекращения роста побегов и формирования верхушечных почек точки роста надземной части дерева вступают в период относительного покоя, хотя продолжается рост и созревание плодов, накопление запасных питательных веществ и другие процессы жизнедеятельности растений.
Рост в толщину происходит за счет деления клеток камбиального слоя, который находится между корой и древесиной. В течение вегетационного периода ветки утолщаются неравномерно.
Корневая система плодового дерева, в отличие от надземной части, не имеет периода естественного покоя. Таким образом, после прекращения роста побегов продолжается ассимиляция углерода, рост корней и усвоение питательных веществ из почвы. В это время дерево откладывает запасы питательных веществ, необходимые для нормальной зимовки, а также цветения и листообразования следующей весной. Поэтому во вторую половину лета следует создавать оптимальные условия влажности и питания путем обработки почвы и внесения удобрений.
Фаза закладки и дифференциации, плодовых почек. Прежде чем распустятся цветки, цветочные почки проходят длительный и сложный процесс развития. Дифференциация (формирование) плодовых почек обычно начинается в июле — августе предшествующего года и продолжается до начала цветения, т. е. в течение 10—11 месяцев.
С весны и до середины лета процесс развития цветочных почек протекает так же, как и ростовых, т. е. происходит образование внутренних и внешних покровных чешуи и формирование листочков. Затем из молодой ткани центрального конуса почки начинается формирование цветочных зачатков. Период относительного покоя. Под периодом относительного покоя понимают такое состояние растения, когда при наличии самых благоприятных условий прекращается рост надземной части. Это не значит, что в этой фазе приостанавливаются все процессы жизнедеятельности растения. В начале периода покоя надземной части растения продолжается активный рост корневой системы, продолжается ассимиляция углерода и протекают очень сложные физиологические процессы по подготовке растений к зимовке. Поэтому-то этот покой и называется «относительным».
Период относительного покоя у плодовых растений начинается вскоре после окончания поступательного роста побегов в длину и формирования верхушечной почки. покой неодновременно. Так, в точках роста ветвей высшего порядка ветвления период покоя начинается значительно раньше, чем в корневой шейке дерева. Корневая система вообще не имеет естественного периода покоя, ее рост прекращается только вследствие понижения температуры почвы, а на юге, где почва промерзает на незначительную глубину, может продолжаться всю зиму.
В период относительного покоя растения подготовляются к зимовке, т. е. происходит закалка растений. С момента окончания роста побегов и до листопада наблюдается активное накопление запасных питательных веществ в виде сложных углеводов (в основном крахмала), продолжается одревеснение («вызревание») побегов. Чем больше растение накопит запасных питательных веществ и чем лучше одревеснеют побеги, тем оно будет устойчивее к морозам. Деревья слабые, истощенные чрезмерным урожаем, а также с затяжным ростом и недостаточным вызреванием побегов, как правило, повреждаются зимними морозами.
Процесс закаливания плодовых растений заключается не только в накоплении углеводов, он продолжается и после листопада. Поздней осенью, при понижении температуры воздуха до —2, —5°, происходит превращение сложных углеводов в сахара и жиры, которые лучше защищают растительные клетки от повреждений низкими температурами.
Между состоянием покоя и морозоустойчивостью растений существует определенная зависимость. В период вегетации все растения, даже самые зимостойкие, оказываются неустойчивыми к морозу и повреждаются при самых незначительных понижениях температуры (до —2, —3°). Устойчивость к морозам растения приобретают только в период покоя; при этом, чем глубже период покоя у растения, тем лучше оно переносит низкие зимние температуры. Высокозимостойкие породы и сорта плодовых растений имеют более глубокий период покоя, чем малозимостойкие породы и сорта.
Период относительного покоя является необходимой фазой в годичном цикле развития многолетних растений. Без нормального прохождения периода покоя не может продолжаться дальнейшее развитие дерева. Многочисленные исследования наших и зарубежных ученых показали, что для нормального прохождения периода относительного покоя многолетним растениям необходим определенный период пониженных температур, примерно от 0 до +10°.
 

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Харківський національний педагогічний університет

Ім. Г.С.Сковороди

кафедра ботаніки

самостійна робота №13 на тему:

«Овочівництво. Парники. Теплиці»

Виконала:

Студентка 31-а гр.

Природничого ф-ту

Мінка Вікторія

Володимирівна

Харків 2012

Овощеводство — одна из древнейших отраслей сельского хозяйства. Более 4000 лет возделывает человек капусту, лук, огурцы. Еще за 1000 лет до н. э. выращивали дыни, морковь, свеклу, редьку и чеснок.

Овощи — космополиты среди культурных растений, они успешно растут и дают урожай и у экватора, и за полярным кругом. Овощных культур, произрастающих только в тропиках, практически нет. Они все могут успешно культивироваться в субтропиках и на юге умеренной зоны. В условиях субтропиков многие овощные культуры, возделываемые в умеренной зоне как двулетние, успевают дать семена через 260-280 дней после посева.

К овощным культурам относят одно-, двух- и многолетние травянистые растения, сочные части или плоды которых человек употребляет в пищу. Овощные культуры встречаются среди 78 ботанических семейств (19 однодольных и 59 двудольных). Общее количество видов растений, которые используют в пищу, в настоящее время около 1200. Примерно 50% из них возделывают, а остальные дикорастущие, их собирают в природных биоценозах.

Наиболее широко известны около 120 видов, принадлежащих к 50-60 овощным культурам. Мировое производство овощных культур превысило 400 млн т в год. Первое место по праву принадлежит томату, далее — бахчевые, капустные. В то же время много локальных культур, выращиваемых только в 1-2 странах.

Парники
Під парник вибирають добре освітлене, захищене від вітру місце. Кращі результати виходять, якщо його розміщують на некрутому південному схилі. На відкритій ділянці захистом від вітру можуть служити кущі й дерева, паркани. Додатково підняти температуру в парнику на 2-3°С можна завдяки установленню поруч плоского поворотного білого екрана, що відбиває на парник сонячні промені
Конструкція парника складається з обв’язки й засклених рам. Обв’язку роблять із чотирьох нетовстих колод або брусів, укопаних у землю. Як біопаливо використовують кінський або коров’ячий гній..
Навесні штабель розпушують, роблять у ньому кілька ямок, заливають у кожну відро гарячої води і прикривають мішковиною.
Через кілька днів, коли гній розігріється до температури 50-60°С, ним набивають парникову яму. Після осідання докладають зверху. Дуже ущільнювати гній не треба, він повинен залишатися пухким.
Перед засипанням землею шар гною прикривають рогозами або соломою. Потім парник заповнюють гарним городнім ґрунтом або старим перепрілим компостом. При цьому не слід забувати, що товстий шар землі, до того ж, дуже ущільнений, перекриває доступ повітря до гною, і виділення тепла зменшується.
Зверху парник накривають заскленою рамою.

Теплиці
Теплиці роблять усіляких конструкцій і з різних матеріалів.
Теплиці розміщують на будь-якому зручному місці. Пристінні, як правило, розташовують біля південної стіни будинку ― там вони краще прогріваються, прикриті від холодних вітрів.
Спорудження теплиць із плівковим накриттям. Спочатку збирають каркас із дерев’яних рейок, металевих труб, кутників або інших підручних матеріалів і з’єднують його елементи за допомогою капронового шнура. Шнур служить опорою і для плівки, тож вона не провисає, а відтак прольоти можна робити більшими. Щоб плівка не ляскала на вітрі, кілька шнурів треба пропустити поверх неї.
Більш надійні, звичайно ж, засклені теплиці. Їх спорудження, звісно, обходиться дорожче, але служать вони довше, у них можна встановлювати нагрівальні прилади.
Річ у тім, що внутрішня поверхня скла має значно вищу температуру, ніж зовнішня ― відтак, склеєне скло не лопається від перепаду температур і служить довго.

Теплиця з обігрівом постійно експлуатується в зимовий час, тож слід вжити заходів щодо зменшення тепловтрат. Для цього рами роблять із подвійним склом, розташовуючи шибки одну від одної на відстані 5-8 см. Додатково можна з плівки влаштувати третій, внутрішній шар теплоізоляції (у такий же спосіб можна утеплити теплицю з одинарними шибками).
Важливе значення має правильне установлення теплиці щодо сторін світу. Теплиці повинні бути орієнтовані в напрямку з півночі на південь. Таке розташування сприяє максимальному й рівномірному освітленню їх сонячним світлом потягом дня.

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Харківський національний педагогічний університет

Ім. Г.С.Сковороди

кафедра ботаніки

самостійна робота №14 на тему:

«Значення тваринництва для народного господарства»

Виконала:

Студентка 31-а гр.

Природничого ф-ту

Мінка Вікторія

Володимирівна