Під економічним механізмом розвитку м’ясопродуктового  підкомплексу розуміється система  економічних важелів, які впливають на ефективність виробництва: ціна, яка відповідає вартості товару; кредити, їх розміри і плата за них; податкове навантаження та заходи стимулювання виробництва.

      На  основі формули визначення ціни, за якої відшкодовуються затрати і  забезпечуються прибутки в розмірі, що відповідають нормі прибутку на авансований у виробництво капітал, з урахуванням терміну його обороту, опрацьована методика розрахунку ціни на pізних стадіях виpобничого процесу. За основу взято розраховані нормативи затрат сільського господарства, м’ясної промисловості та торгівлі й норму прибутку в 15 %. 

      Таблиця 5. Розрахунки рівня заготівельної,

      відпускної  і роздрібної ціни м’яса свиней, грн. за 1 кг (2005р) 

        На 1 кг м’яса свиней необхідно 1,4 кг живої ваги тварин.

      Hа місцях, виходячи з конкpетних умов, ці показники можуть уточнюватися. Ціну встановлюють на всі види сировини та готової продукції. В умовах ринку, коли ціну фоpмують попит і пропозиція, пріоритетною є pоздpібна ціна. Тобто, знаючи pоздpібну ціну, можна pозподілити пpибуток в цінах на продукцію по стадіях виpобництво – пеpеpобка – реалізація готової продукції.

      Незалежно від того, як би не врегульовувалися відносини між сільськогосподарськими товаровиробниками і підприємствами м’ясної промисловості, разом за останні роки вони є збитковими, або низькорентабельними. Сільськогосподарським товаровиробникам неодмінно потрібні державні дотації, які б дали їм змогу отримувати рівновеликі прибутки на авансований у виробництво капітал на рівні норми прибутку м’ясопереробних підприємств і торговельних організацій. Кошти на державну підтримку можна забезпечити за рахунок вирівнювання економічних умов господарювання між галузями народного господарства. Сутність цієї проблеми полягає в тому, щоб галузі народного господарства, незалежно від форм власності і господарювання, відраховували певні суми з одержаних понад норму прибутків, яка склалася по країні. Маючи такі кошти, можна підтримати сільське господарство через пільгові кредити, зменшення податкового тиску, стимулювання рівня спеціалізації і концентрації та інших організаційних заходів підвищення ефективності виробництва.

      Визначено необхідні обсяги виробництва м’яса, в основу яких покладено забезпечення споживчих потреб населення України та експорту продукції. Для того, щоб забезпечити річну потребу населення в обсязі 80 кг м’яса на одну особу та 500 тис. тонн експорту, в Україні необхідно виробляти 4,4 млн. тонн м’яса в забійній, або 6,7 млн. тонн у живій вазі. Вирішення питань збільшення обсягів виробництва м’яса має бути за рахунок прискореного розвитку таких скоростиглих галузей як свинарство та птахівництво.

      Таблиця 6. Виробництво (реалізація) м’яса в забійній вазі

      в усіх категоріях господарств

      Визначено по категоріях господарств можливі  обсяги виробництва в них м’яса  різних видів. В особистих господарствах  населення темпи приросту виробництва  будуть нижчими (0,55 млн. тонн, або 12,6 % загального приросту), ніж у сільськогосподарських підприємствах, оскільки їх потенційні можливості щодо нарощування обсягів виробництва вичерпуються. Це пояснюється тим, що в них вже досягнуто високої продуктивності худоби, а також застосовується переважно ручна праця. Що стосується фермерських господарств, то вони практично не займаються тваринництвом через його високу капіталомісткість і збитковість. Поліпшити ситуацію з виробництвом м’яса можна на основі відновлення і подальшого розвитку галузей тваринництва в підприємствах, створених на основі реформованих колективних сільськогосподарських підприємств. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури

     1. Бойко В. І. Ринок м’яса : проблеми формування ресурсного  потенціалу /

В. І. Бойко // Економіка АПК. – 2009. – № 11. – С. 97-102.

     2. Діброва А. Д. Ефективність  державної підтримки продукції  тваринництва в

Україні / А. Д. Діброва // Економіка АПК. – 2010. – № 9. – С. 54-60.

     3. Зовнішня торгівля України товарами  та послугами у 2009 році : стат. зб. /

Державний комітет статистики України. – К. : [б. в.], 2010. – Т. 1. – 166 с.

     4. Кібальчик Л. О. Зовнішньоторговельна  політика України : наслідки вступу  до СОТ / Л. О. Кібальчик // Вісник Чернівецького університету. – Вип. 187. –

2010. –  С. 91-101. – Серія “Економічні науки”.

     5. Кобута І. В. Другий рік України  у СОТ : аналіз результатів  та нові завдання для АПК / І. В. Кобута // Агросвіт. – 2010. – № 19. – С. 2-7.

     6. Основні економічні показники  виробництва продукції сільського  господарствав сільськогосподарських  підприємствах за 2009 рік : стат. бюл. / Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу :www.ukrstat.gov.ua.