Національний  університет біоресурсів  і природокористування  Ураїни 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Кафедра аграрної економіки 

імені І.Н.Романенка 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат на Тему: 

«озвиток  і функціонування мясопродуктового підкомплексу України» 
 
 
 

Виконав:

студент 1 групи 5 курсу

економічного факультету

Ліховий Ігор 
 
 
 
 

Київ 2011 

      1. Сутність та роль м’ясопродуктового підкомплексу України   

     Розвиток  сільського господарства в період формування ринкових відносин в основному характеризується невизначеністю та різноголосністю  в питаннях щодо вивчення теоретичного та обгрунтування практичного втілення економічних законів у сферу виробництва продукції тваринництва, яка повинна бути не тільки основною сировиною для задоволення потреб населення в продуктах харчування, але й забезпечити кожному підприємству галузі високий рівень окупності, стабільності та фінансової стійкості в досить складний кризовий період, що стане основною стратегією піднесення матеріального рівня життя населення.

      М’ясопродуктовий  підкомплекс України, який об’єднує сільськогосподарських товаровиробників, м’ясопереробні підприємства і торговельні організації в межах функцій вирощування худоби та птиці, їх переробки і реалізації готової продукції, перебуває нині у кризовому стані. Негативні процеси, що мають місце в його функціонуванні, супроводжуються зменшенням обсягів виробництва продукції, скороченням чисельності поголів’я тварин і зниженням їх продуктивності, а це в свою чергу впливає на ефективність м’ясної галузі та забезпеченість населення м’ясом, споживання якого зменшилося на одну особу з 68,2 кг у 1990 р. до 32,6 кг у 2008 р. Зниження купівельної спроможності унеможливило споживання населенням більшості видів м’ясної продукції.

      Такий стан м’ясопродуктового підкомплексу потребує в життя невідкладних заходів щодо вирішення організаційних питань розвитку, підвищення ефективності виробництва в усіх його ланках, зміни структури й збільшення обсягів виробництва м’яса до рівня фізіологічної потреби людини, забезпечення формування експортного потенціалу, удосконалення цінової та податкової політики держави, а також економічних відносин між сільськогосподарськими товаровиробниками, м’ясопереробними підприємствами та торговельними організаціями.

      Питання виробництва м’ясної продукції, формування економічного механізму  функціонування м’ясопродуктового підкомплексу висвітлені в наукових працях вітчизняних вчених-економістів Андрійчука В.Г., Березівського П.С., Бойка В.І., Дем’яненка М.Я., Заїнчковського А.О. та інші.

      М’ясопродуктовий  підкомплекс відіграє дуже важливу роль у вирішені продовольчої проблеми країни, адже він забезпечує населенням таким високобілковим продуктом харчування як мясо, а також сприяє забезпеченню трудової зайнятості, бо це трудомістка галузь.

     М’ясопродуктовий підкомплекс - це система спеціалізованих галузей, повязаних з кормо виробництвом, виробництвом мяса, його промисловою переробкою, реалізацією кінцевої продукції, виробничою та соціальною інфраструктурою, що обслуговує ці галузі.

     Основою формування м’ясопродуктового комплексу України є мясне скотарство, свинарство, птахівництво і вівчарство.

     Скотарство  в усіх природно - кліматичних зонах  України є провідною галуззю, але залежно від природно-економічних  умов характеризується певними територіальними  відмінностями у виробничій спеціалізації. На Поліссі та в Лісостепу розвивається молочно-м’ясне і м’ясо-молочне скотарство; у Степу переважає мясне і мясо-молочне; у приміських зонах, особливо великих міст, - молочно-мясне.

     Свинарство  набуло переважного розвитку в регіонах інтенсивного землеробства, зокрема  картоплярства, промислової переробки сільськогосподарської сировини, фуражного зернового господарства. Воно зосереджено у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Київській, Полтавській, Харківській та Черкаській областях. Розміщенню в цих областях великих мясокомбінатів сприяє кормова база, зокрема наявність концентрованих кормів. Лісостепова і степова зони України - головна база виробництва свинини. У господарствах Полісся і Лісостепу свинарство має мясо-сальну, а у Степу - сальну спеціалізацію.

     Птахівництво - це система взаємоповязаних спеціалізованих  підприємств і виробництв, зайнятих вирощуванням, переробкою, транспортуванням птиці, виробництвом кормів. В Україні розвиток птахівництва характеризується концентрацією та спеціалізацією. Найвища концентрація поголівя птиці (понад4/5) в господарствах Степу та Лісостепу; на Поліссі та Карпатах вона становить близько 19 відсотків від загального поголівя. У розміщенні птахівництва чітко простежується тенденція наближення його до споживача.

     Вівчарство - найменш інтенсивна галузь тваринництва, що розвивається переважно на дешевих пасовищах і грубих кормах з незначним витрачанням концентрованих кормів. У структурі продукції тваринництва нв вівчарство припадає в середньому 2 відсотки.

     В Україні основною зоною вівчарство є степові області, де зосереджено близько 2/3 всього поголівя овець і виробництва вовни. У степових областях вівчарство має тонкорунну і напівтонкорунну спеціалізацію, а в лісостепових, поліських та гірських – м'ясововняну.

     Заготівлю м’яса та його переробку здійснюють переважно підприємства мясної промисловості. Основним типом таких підприємств є мясокомбінат, де поєднується забій худоби, і первинна і вторинна переробка, виробництво мяса і мясопродуктів, мясних напівфабрикатів і консервів, жирів, тваринних кормів, медичних препаратів, тощо. Спеціалізовані підприємства мясо переробні та ковбасні комбінати - виробляють мясопродукти лише з мяса, що надходить з мясокомбінатів.

     Найбільші мясокомбінати розміщені в Києві, Вінниці, Черкасах, Чернігові, Житомирі, Дніпропетровську, Донецьку, Харкові, Полтаві. Ковбасне виробництво переважає в Києві, Одесі, Донецьку.

      У 2008р. в Україні виробництво м’яса  в забійній вазі в розрахунку на одну особу становило 34,2 кг порівняно  з 84 кг у 1990 р., а споживання – 32,6 кг проти 68,2 кг. Це є наслідком різкого скорочення поголів’я худоби та птиці. На кінець 2008 року в порівнянні з 1990 р. поголів’я великої рогатої худоби зменшилося у 2,7 раза, корів – 1,8, свиней – 2,1, овець – 4,2, коней – 1,1 і птиці – у 1,6 раза. Це призвело до скорочення обсягів вирощування і реалізації худоби та птиці м’ясопереробним підприємствам.

      Таблиця 1. Обсяги вирощування і реалізації худоби

      та  птиці в живій вазі в Україні, тис. тонн 

      У 2008 р. порівняно з 1990 р. у всіх категоріях господарств обсяги вирощування і реалізації худоби зменшилися у 2,5 раза, а їх переробка на підприємствах м’ясної промисловості – у 7,8 раза.

Таблиця 2. Промислова переробка худоби та птиці підприємствами м’ясної

промисловості в Україні (включаючи давальницьку) в живій вазі, тис. тонн 

      Зниження  обсягів промислової переробки  живої ваги худоби та птиці є наслідком не тільки зменшення обсягів вирощування, а й питомої ваги реалізації продукції сільськогосподарськими товаровиробниками. Якщо у 1990 р. сільськогосподарськими підприємствами було реалізовано 81,7 % вирощеної худоби та птиці, то у 1995 р. – 46,3%, а 2008 р. – 32,1%. Особисті господарства населення реалізували м’ясопереробним підприємствам за ці роки майже 14 % виробленої продукції. Решту продукції сільськогосподарські товаровиробники переробляють у себе в господарствах, незважаючи на те, що в них не досягається повна глибина переробки, продукція має гіршу якість, затрати вищі, ніж на м’ясопереробних підприємствах, а процес переробки є збитковим. Така ситуація пояснюється тим, що сировина закуповується у товаровиробників за низькими цінами, які не забезпечують навіть простого відтворення виробництва. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      2. Економічна ефективність виробництва м’ясопродуктового підкомплексу 

      М’ясопродуктовий  підкомплекс в даний час знаходиться  в кризовому стані. Виробництво м’яса в Україні в цілому щорічно зменшується, за винятком 2006-2007 рр., коли спад виробництва призупинився і м’яса було вироблено дещо більше, ніж у попередніх роках. У 2008 р. порівняно з 2000 р. виробництво м’яса худоби і птиці скоротилося на 13,2 тис. т, або 19,7%, у тому числі яловичини і телятини – на 42,9%, свинини – на 8,7%. Головною причиною скорочення кількості поголів’я худоби і птиці та виробництва продукції тваринництва є незацікавленість товаровиробників у розвитку тваринництва через велику збитковість його галузей. В умовах нестабільності ринку тваринницької продукції для функціонування галузі велике значення має державна підтримка товаровиробників.

     Економічну  ефективність виробництва продукції  у м’ясопродуктовому підкомплексі потрібно характеризувати системою показників, які враховують специфіку галузі. Найважливішими показниками економічної ефективності виробництва м’яса худоби та птиці є прибуток на одну голову і на 1 центнер живої маси та рівень рентабельності. Збільшення прибутку і, відповідно, підвищення рентабельності виробництва певного виду продукції можна досягти двома шляхами: зниженням собівартості та підвищенням ціни реалізації. Але, оскільки собівартість продукції формується під впливом багатьох чинників, в тому числі й незалежних від умов господарювання, зниження її рівня не завжди можна досягти за рахунок внутрішніх резервів. Підвищення економічної ефективності тваринництва повинно розглядатися на державному рівні, і, в першу чергу, у напрямі вирішення питань ціноутворення.