Теорія водного режиму та зрошування рослин

Верхню границю допустимої вологості ґрунту називають польовою вологоємкістю. Коли вологість більша за верхню границю, то, не дивлячись на її доступність, вона малокорисна через нестачу О2.
При нижній границі допустимої вологості ґрунту рослини гостро потерпають від засухи, що відбивається на всій їхній життєдіяльності. Вологість стійкого в'янення не може служити діагностуючим показником для визначення строків і норм поливу, тому що зниження урожайності при ґрунтовій посусі зумовлюється не в'яненням рослин, а постійним водним дефіцитом у їхніх тканинах, який наступає задовго до появи стійкого в'янення.