Х3 – фінансові витрати/чистий  доход (виручка) від реалізації;

       Х4 – витрати на оплату праці  та відрахування на соціальні  заходи/доход (виручка) від реалізації;

       Х5 – валовий прибуток (збиток)/середньорічна  величина зобов’язань.

       Дослідимо ймовірність банкрутства  підприємства з використанням  моделі Лісу:

     

,

       Тут: 

       Х1 – ліквідність (робочий капітал/середньорічна  вартість активів);

       Х2 – прибутковість (прибуток  до сплати податків і відсотків/середньорічна  вартість активів);

       Х3 – нерозподілений прибуток (резерви/середньорічна вартість  активів);

       Х4 – фінансовий важіль (середньорічна  вартість власного капіталу/середньорічна  величина зобов’язань).

       Дослідимо ймовірність банкрутства  підприємства з використанням  моделі Спрінгейта:

     

,

       Тут: 

       Х1 – середньорічна величина  власних оборотних активів/середньорічна  вартість активів; 

       Х2 – прибуток до сплати  податків і відсотків/середньорічна  вартість активів);

       Х3 – прибуток до сплати  податків/короткострокова заборгованість;

       Х4 – виручка від реалізації/середньорічна вартість активів.

       Дослідимо ймовірність банкрутства  підприємства з використанням  моделі Таффлера:

     

,

       Тут: Х1 – валовий прибуток/середньорічна  величина короткострокових зобов’язань; 

       Х2 – середньорічна вартість оборотних активів/середньорічна сума зобов’язань;

       Х3 – середньорічна величина  короткострокових зобов’язань/середньорічна  вартість активів; 

       Х4 – чистий доход (виручка)  від реалізації/середньорічна вартість  активів. 

       Дослідимо ймовірність банкрутства  підприємства з використанням моделі універсальної дискримінантної функції:

     

,

       Тут: 

       Х1 – грошовий потік (чистий  прибуток + амортизація)/середньорічна  величина зобов’язань; 

       Х2 – середньорічна вартість  активів/середньорічна величина  зобов’язань; 

       Х3 – чистий прибуток/середньорічна вартість активів;

       Х4 – чистий прибуток (збиток)/чистий  доход (виручка) від реалізації;

       Х5 – середньорічна величина  виробничих запасів/ чистий доход  (виручка) від реалізації;

       Х6 – чистий доход (виручка)  від реалізації/середньорічна вартість активів.  
 
 

 

     

Таблиця 3.1

 Результати  діагностики ймовірності банкрутства  підприємства за 2010 рік

 

 

 

 

 

     

2.2.4 Аналіз наявності  (відсутності) ознак  фіктивного, прихованого  банкрутства або  доведення до банкрутства  підприємства

 

     Фіктивне  банкрутство− завідомо неправдива офіційна заява громадянина − засновника або власника суб'єкта господарської діяльності, а також службової особи суб'єкта господарської діяльності та громадянина − суб'єкта підприємницької діяльності про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов'язань перед бюджетом.

     Протягом  трьох днів з дня виявлення  ознак фіктивного банкрутства матеріали направляються до органів податкової служби за місцем реєстрації підприємства. Фіктивним може бути визнано банкрутство у разі, якщо підприємство− боржник (за наявності у нього на це можливості) не задовольнило вимоги кредиторів та зобов'язання перед бюджетом у повному обсязі на момент його звернення до господарського суду із заявою про визнання своєї неплатоспроможності.

     Для того, щоб зробити відповідний  висновок, необхідно визначити коефіцієнт покриття шляхом зіставлення розміру  оборотних активів підприємства та його довгострокових і поточних зобов'язань. При цьому до складу довгострокових і поточних зобов'язань слід віднести як основну суму боргу, так і відсотки, штрафи, пені та неустойки щодо цього боргу, у разі, якщо вони зазначені в стандартах бухгалтерського обліку або є рішення суду про їх стягнення.  

 

     Таблиця 4.1

 Показники  аналізу для виявлення ознак  фіктивного банкрутства

 

     У разі коли на підприємстві коефіцієнт покриття перевищував одиницю при нульовій або позитивній рентабельності, це може свідчити про наявність ознак фіктивного банкрутства на підприємстві. Під час виявлення ознак фіктивного банкрутства необхідно враховувати наявність офіційної заяви власника або службової особи підприємства− боржника до господарського суду щодо порушення провадження у справі про банкрутство стосовно цього підприємства, на підставі якої винесено відповідну ухвалу суду, та фактичної можливості задоволення вимог кредиторів, у тому числі зобов'язань перед бюджетом, у повному обсязі на момент звернення до суду.

     Станом  на початок періоду, який аналізується-2010 р.

     Оскількикоефіцієнт  покриттяперевищуєодиницю припозитивній  рентабельності, це може свідчити пронаявністьознак фіктивного банкрутства на підприємстві. 

     Станом  на кінець періоду, який аналізується-2010 р.

     Оскількикоефіцієнт  покриттяперевищуєодиницю припозитивній  рентабельності, це може свідчити пронаявністьознак  фіктивного банкрутства на підприємстві. 

     Доведення до банкрутства− умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення власником або службовою особою суб'єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта господарської діяльності. Протягом трьох днів з дня виявлення ознак доведення до банкрутства та приховування стійкої неплатоспроможності матеріали направляються до органів внутрішніх справ за місцем реєстрації підприємства.

     Визначення  ознак доведення до банкрутства може бути здійснено у разі, коли в суді була розпочата справа щодо банкрутства підприємства та є ознаки неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели його до фінансової неспроможності. Ознаками доведення до банкрутства є наявність дій відповідних осіб боржника, які призвели до погіршення платоспроможності підприємства, у зв'язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов'язкові платежі. Насамперед необхідно визначити, чи змінився рівень забезпечення зобов'язань кредиторів за період, що аналізується.

       У разі коли такі зміни мали  місце, потрібно з'ясувати умови  укладення, виконання договорів,  відповідно до яких сталися  ці зміни. 

     Рівень  забезпечення зобов'язань кредиторів характеризується такими показниками:

     − забезпечення зобов'язань боржника всіма його активами (відношення суми активів боржника до суми його зобов'язань);

     − забезпечення зобов'язань боржника його оборотними активами (відношення оборотних активів до суми зобов'язань боржника);

     − розмір чистих активів (різниця між сумою активів підприємства та його зобов'язань).

     У разі коли було встановлено, що вищезазначені  показники погіршилися протягом періоду, який аналізується, необхідно  з'ясувати, за умови виконання яких саме договорів це сталося. Ці договори слід перевірити на відповідність ринку товарів та послуг щодо кон'юнктури (ціни, обсягу продажу, якості, конкурентності), а також перевірити вигідність умов виконання договорів для боржника.