Зміст 

 

1. Оцінка ефективності антикризового управління

 

     Проблематика  оцінки ефективності антикризового управління належить до найменш розроблених теоретичних питань його побудови, хоча зрозуміло, що визначення таких ключових понять, як результат, ефект, критерії та показники ефективності є однією з необхідних передумов формування будь−якої системи управління.

     Як  відомо, проблематика ефективності та підходів до її оцінки достатньо розроблялася вітчизняними та зарубіжними вченими, що обумовило поширення різних підходів для обґрунтування цих понять та формування оціночних показників.

     Прийнято  виокремлювати зазначені нижче види ефективності.

     1. Залежно від отриманого результату (наслідку) − економічну, яка в загальному вигляді характеризує співвідношення між отриманими результатами та ресурсами, що були витрачені для їх досягнення, та соціальну ефективність, яка додатково враховує соціальні наслідки (збереження та створення нових робочих місць, покращення соціально−психологічного клімату в колективі або умов праці тощо).

     2. Залежно від місця одержання  ефекту − народногосподарську (суспільну) та локальну (комерційну) ефективність, яка може бути в свою чергу оцінена на рівні окремого підприємства, його структурного підрозділу, окремого бізнес−процесу, операції тощо.

     3. Залежно від методу розрахунку  − абсолютну ефективність, яка характеризує загальну або питому ефективність діяльності підприємства чи іншого об'єкта оцінки за певний проміжок часу, та порівняльну ефективність, яка відображає наслідки порівняння альтернативних варіантів та вибору найкращого з них.

     4. Залежно від підходу до оцінки  − часткову (окрему), чинникову (обумовлену впливом окремого чинника) та повну (інтегральну) ефективність.

     5. Залежно від об'єкта оцінки  − ефективність виробництва, ефективність використання трудових (праці), матеріальних та фінансових ресурсів; ефективність системи управління підприємством або організації певного управлінського процесу тощо.

     6. Залежно від ступеня збільшення  ефекту − первинна, мультиплікаційна та синергічна ефективність.

     Первинна  ефективність − це початковий одноразовий ефект, який одержано внаслідок реалізації певної сукупності заходів (технічних, технологічних, організаційних, економічних, соціальних тощо). Мультиплікаційна ефективність є наслідком багаторазового та багатоспрямованого використання цих заходів (інновацій) не лише на даному підприємстві, а й на інших підприємствах, в інших сферах діяльності. Вона проявляє себе в таких специфічних формах:

     - дифузійний ефект, який отримується завдяки максимальному поширенню в інші сфери та галузі діяльності;

     - резонансний ефект, який виникає завдяки активізації та стимулюванню розвитку інших позитивних явищ та тенденцій як в даному суб'єкті господарювання, так і на інших підприємствах (у сферах діяльності);

     - ефект «стартового вибуху», який є проявом своєрідної ланцюгової реакції, початку лавиноподібного збільшення ефекту під впливом первинного імпульсу (первинної ефективності);

     - ефект супровідних можливостей, який виявляється у вигляді різних проміжних та побічних позитивних результатів (ефектів);

     - ефект акселерації, який характеризує прискорення темпів поширення якогось позитивного результату.

     Синергічна  ефективність характеризує комбінований вплив усіх заходів (інновацій) на фінансово−господарський стан суб'єкта господарювання, при якому він перевищує арифметичну суму ефектів, отриманих від кожного окремого заходу.

     Стосовно  антикризового управління немає  сенсу намагатися сконструювати  систему показників ефективності саме управлінської діяльності, виділити із загального ефекту ту частину, яка  досягнута завдяки функціонуванню власне системи антикризового управління. Більш слушним в якості ефекту (результату, наслідків) антикризового впливу розглядати результативні показники діяльності керованої системи в цілому, тобто показники, досягнуті підприємством за період впровадження антикризового управління.

     Оцінка ефективності антикризового управління проводиться за такою системою критеріїв:

     - досягнута зміна найважливіших показників господарсько−фінансової діяльності та фінансового стану підприємства за період антикризового управління (порівняно з початком реалізації антикри−зових процедур);

     - швидкість отримання позитивних змін на одиницю часу, тобто приріст узагальнюючих показників господарювання, отриманий за один часовий інтервал (тиждень, місяць, квартал);

     - економічність отримання позитивного ефекту, виміром оцінки якої є співвідношення між досягнутим приростом результатів господарсько−фінансової діяльності та обсягом витрат, пов'язаних з досягненням цього ефекту (сукупна оцінка витрат на проведення суто антикризового управління та вартості додатково залучених ресурсів);

     - достатність змін для відновлення параметрів життєздатності підприємства, яка оцінюється шляхом порівняння фактично досягнутих показників з еталонними (цільовими) значеннями, за яких забезпечується життєздатний стан підприємства.

     Визначені критерії можуть стати підґрунтям побудови системи локальних та загальних показників ефективності антикризового управління, за допомогою яких можуть оцінюватися альтернативні антикризові пропозиції та формуватися висновок стосовно ефективності системи антикризового управління підприємством в цілому.

     Ефективність  антикризового управління обумовлюється  сумісним впливом таких найважливіших  факторів

     1) професіоналізм суб'єкта антикризового  управління та якість його  фахової підготовки;

     2) особисті якості суб'єкта антикризового управління, його здатність бути лідером та забезпечити об'єднання усіх творчих конструктивних сил;

     3) психологія суб'єкта антикризового  управління, його здатність до  проведення управління в екстремальних  ситуаціях;

     4) формування антикризової команди, здатної професійно, адекватно та творчо виконувати поставлені перед ними завдання;

     5) підтримка суб'єкта антикризового  управління трудовим колективом  та власниками підприємства, забезпечення  корпоративності, тобто інтеграції  усіх ділових, соціально−психологічних та організаційних відносин, внутрішній патріотизм та ентузіазм;

     6) методологія розробки ризикованих  управлінських рішень;

     7) обгрунтованість та науковість  прийомів прогностично−аналітичних досліджень, що відбуваються на усіх етапах його здійснення;

     8) якість розробленої антикризової  програми та адекватність існуючим  умовам та обмеженням антикризових  заходів;

     9) належна оперативність та гнучкість  антикризового управління, насамперед  в період реалізації антикризових  заходів;

     10) наявність спеціального програмного забезпечення для проведення діагностичних та прогностичних процедур та досліджень.

     На  практиці доцільно розраховувати прогнозну  ефективність та фактичну. Прогнозна  ефективність антикризових заходів  визначається у разі складання та експертизи планів санації (реструктуризації), при прийнятті рішення щодо санаційної спроможності підприємства. У разі складання антикризовим менеджментом звітів про проведену роботу, відповідні фактичні показники слугуватимуть критерієм оцінювання ефективності менеджменту та визначення величини їх винагороди. Основними монетарними критеріями оцінки ефективності антикризового фінансового управління на практиці є такі:

     - зміна показників ”ліквідність”  та ”платоспроможність”;

     - підвищення рівня прибутковості;

     - тенденції зміни показників ділової активності (продуктивності праці, оборотності тощо;

     - додаткова вартість, створена в  результаті антикризових заходів.

     Рівень  ефективності визначається на основі зіставлення значення окремих показників до і після впровадження антикризових заходів при оцінюванні ефективності антикризового фінансового управління: значення інтегрального показника фінансового стану порівнюється до і після впровадження антикризових заходів.

     Прогнозні показники ефективності доцільно розраховувати  при моделюванні доцільності реалізації тих чи інших антикризових заходів. Наприклад, при обґрунтуванні переваг, які може отримати підприємство в результаті зміни організаційно-правової форми, відокремлення певних структурних підрозділів у нові самостійні суб’єкти підприємницької діяльності, зміни структури управління, диверсифікації діяльності, введення в дію нових видів обладнання, згортання діяльності, скорочення персоналу.

     Якщо  за основу брати критерій прибутковості, то ефективність санації (E) можна визначити за такою формулою:

     

     Результати  антикризового фінансового управління (окрім подолання неплатоспроможності  та відновлення конкурентоспроможності) можна оцінити через додатковий прибуток підприємства (чи збитків) до її проведення). Для більш об’єктивної оцінки ефективності прогнозований обсяг прибутку приводиться дотеперішньої вартості. Вкладення в проведення санації можна розглядати як капіталовкладення санатора (інвестора) в підприємство, що перебуває у фінансовій кризі, з метою одержання прибутку (в абсолютній чи відносній формі).

     Критерієм ефективності антикризового управління може бути також додаткова вартість (абсолютний приріст вартості підприємства), створена в результаті застосування антикризових заходів. Вона розраховується як різниця між потенційною вартістю підприємства (після проведення санації) та його ліквідаційною вартістю до санації (реструктуризації). Потенційна вартість визначається на основі приведених до теперішньої вартості майбутніх грошових потоків, зменшених на суму додатково залученого власного та позичкового капіталу. Даний метод оцінювання ефективності санації базується на дисконтуванні майбутнього Cash-Flow.

     Оскільки  додаткова вартість може визначатися  як різниця між вартістю підприємства після санації (за вирахуванням суми знову залученого капіталу) та ліквідаційною вартістю підприємства, зіставлення даних величин відіграє вирішальну роль у процесі прийняття кредиторами рішення щодо акцептування плану санації чи ліквідації підприємства. Ця вартість підприємства береться до уваги також інвесторами, які можуть взяти участь у фінансуванні санації на умовах пайової участі.

     Зазначимо, що ефективність антикризового управління, стабільна ліквідність, платоспроможність  та прибутковість буде забезпечена  в тому разі, якщо фінансово-господарська діяльність на підприємстві буде організована у такий спосіб, щоб операційна, інвестиційна та фінансова діяльність здійснювалися з урахуванням вимог антикризової фінансової політики. 

2. Аналітичний розділ

2.1Загальна інформація про підприємство

 

     ВАТ ”Чернігівбуд” засноване згідно з Наказом № 371 від 10 грудня 1993 року Президента Української державної будівельної корпорації "УКРБУД" шляхом перетворення державного підприємства "Чернігівбуд" у відкрите акціонери товариство згідно з Указом Президента України "Про корпоратизації підприємств" № 210 від 15 червня 1993 року та затверджений рішення: загальних зборів акціонерів від 30 березня 1995 року; перереєстровані виконавчим комітетом Чернігівської міської Ради народних депутаті Розпорядженням № 121-р від 06 травня 1995 року.

     Найменування  Товариства повне – відкрите акціонерне товариство «Чернігівбуд» ; скорочене - ВАТ «Чернігівбуд».

     Місцезнаходження  Товариства: Україна, 14000, м. Чернігів, вул. Мстиславська, 9.

     Метою заснування Товариства є: сприяння всебічному розвитку економіки України, торгово-грошових і ринкових відносин, мобілізація вільного коштів юридичних та фізичних осіб для капіталовкладень в різноманітні галуз економіки, доброчинна діяльність з метою отримання прибутку (доходу) реалізації економічних і соціальних інтересів акціонерів та працівників товариства.

     Предметом діяльності Товариства є:

• усі види будівельно-монтажних робіт, в тому числі промислово-цивільне, котлове і шляхове будівництво, будівництво об'єктів сільськогосподарського визначення, будівництво та ремонт шляхів залізничного транспорту,
• ремонтно-будівельні роботи, виконання власними силами внутрішніх т зовнішніх мереж водопостачання і каналізації, електросилових слабкострумових мереж, теплофікації і газопостачання (монтаж, випробування здача в експлуатацію систем внутрішнього і зовнішнього газопостачання надмірним тиском 1,2 МПа (12 кг/см кв.); будівництво об'єктів для переробки зберігання та захоронення радіоактивних відходів у зоні відчуження;
• виробництво промислової продукції, будівельних матеріалів, конструкції 
  та виробів, іншої продукції виробничо-технічного призначення та товарі і 
  народного споживання;
• інвестиційна діяльність, мобілізація вільних коштів юридичних фізичних осіб для капіталовкладень в різноманітні галузі економіки, житлове 
  будівництво, операції з нерухомістю, надання послуг по оформленню та 
  реєстрації документів про право власності на житло (житлові будинки, 
  квартири);
• проектні роботи, в тому числі: проектування промислових підприємств, 
  виробничих будівель та споруд, житлових та громадських будівель та споруд, 
  інженерних мереж та систем, розробка проектів для складних умов 
  будівництва, розробка спеціальних розділів проектів, експертиза проектної 
  документації та інші проектно-технологічні роботи;
• експлуатація, ремонт, сервісне обслуговування автотранспорту шляхобудівельних машин і механізмів, засобів малої механізації та інших;
• купівля, приймання, розвантаження, продаж та відпуск паливно-мастильних матеріалів.