Кризис и металлургия

  Однією  із найбільш постраждалих від світової фінансової кризи галузей економіки  України стала чорна металургія. Будучи стратегічною складовою національного  виробництва, сьогодні чорна металургія є найбільшою базовою галуззю  промисловості, яка, поряд з іншими, визначає загальний стан соціально-економічного розвитку країни

   (Рис. 1).

  Рис. 1. Оцінка впливу чорної металургії на економіку  України (за даними 2007 р.). 

  З чорною металургією тісно пов’язані  суміжні галузі, що забезпечують її продукцією проміжного споживання (гірничодобувна, коксохімічна, виробництво вогнетривів, флюсодоломітна тощо). Разом з чорною металургією вони формують потужний гірничо-металургійний комплекс (ГМК), на який у 2007 р. припадало 18,5 % валового випуску товарів і послуг в Україні Чорна металургія робить значний внесок в розвиток інфраструктурних галузей економіки, передусім транспортного комплексу, а також галузей, що використовують кінцеву продукцію чорної металургії як частину власного проміжного споживання (будівництво, машинобудування).

  Висока  частка продукції чорної металургії у вітчизняному експорті і валютних надходженнях суттєво позначається на зовнішньоторговельній політиці України і на процесах економічної  інтеграції. Зокрема, в до кризовий період (перше півріччя 2008 р.), експорт продукції даної галузі складав 43,3 % від загального експорту країни, забезпечуючи майже 32 % валютних надходжень в Україні згідно поточного рахунку платіжного балансу. Наразі доля металургії в національному товарному експорті дещо знизилася (до 32,1 % за результатами першого півріччя поточного року), що стало одним із факторів посилення напруженості на внутрішньому валютному ринку.

  Чорна металургія є також джерелом формування потужних капіталів, які перетікають згодом в інші сектори господарського комплексу, стимулюючи їх розвиток. З металургійного комплексу фінансові потоки рухаються в банківську систему, машинобудування, будівництво, здійснюються значні вкладення в людський розвиток (зокрема – розвиток вітчизняного спорту).

  Закономірно, що глибоке падіння обсягів виробництва в чорній металургії стало одним із найважливіших чинників розгортання кризових явищ в економіці України. В першому півріччі 2009 р. саме металургія внесла більш ніж 10 в. п. в 30-відсоткове загальне падіння обсягів виробництва в промисловості. Якщо рахувати внесок всього металургійного комплексу (чорну металургію та суміжні галузі), його загальний внесок в падіння промислового виробництва склав 15 в. п. – практично половину загального показника.

  Якщо аналізувати  виробництво сталі по окремих підприємствах (Рис. 2), можна констатувати, що найменше падіння продемонстрували компанії, які мають власну сировинну базу та здійснювали модернізацію виробництва. До слова, за рахунок інвестиційної активності, АМК і ДМКД вперше вийшли за показниками виплавки сталі на третє і четверте місця відповідно.

  Рис. 2. Виробництво сталі в січні-липні 2009 р. вітчизняними підприємствами 

  Ключовими чинниками, які здійснюють негативний вплив  на вітчизняну чорну  металургію, є:  

1. Різке погіршення умов зовнішньої торгівлі. Традиційно основними позиціями зовнішніх поставок є напівфабрикати (насамперед, квадратна заготовка й сляби), довгомірний (арматури, катанка) і плаский прокат. Період з ІV кв. 2005 р. по ІІІ кв. 2008 р. був одним із найсприятливіших на світових ринках металопродукції за останні декілька десятків років. Вартість основних видів продукції за цей час зросла у два-три рази, досягнувши свого максимуму в ІІ кв. 2008 року (Рис. 2 і 3).

  Рис. 3. Вартість заготовки, дол./ (FOB), т (Джерело: Лондонська біржа металів (www.lme.co.uk).) 

2. Звуження  внутрішніх ринків. Внутрішній ринок металопродукції в останні роки стрімко розширювався, і в 2008 р. сягнув майже 10,5 млн т сталі та 8 млн т прокату. Завдяки цьому вітчизняні металургійні компанії відвантажили на внутрішній ринок майже 30 % виробленої продукції. За вирахуванням імпорту, вітчизняний ринок в минулому році міг абсорбувати до 38-39 % вітчизняного прокату. Проте зниження ділової активності в Україні призвело до того, що за перші п’ять місяців 2009 р., за оцінками „Укрпромзовнішекспертизи”, реальне споживання сталі в Україні знизилося на 43 %, видиме (виробництво плюс експорт мінус імпорт) – на 57 %. Наразі співвідношення між внутрішніми поставками та експортом знову сягнуло 20:80, що було характерним для кризових 1990-х років.

  Перше півріччя 2009 р. стало для вітчизняних металургів періодом адаптації до нових умов на зовнішніх ринках після цінового шоку вересня-грудня 2008 р., пов’язаного з кількаразовим зниженням цін на основні види металопродукції. Весна 2009 р. засвідчила, що швидкого відновлення, принаймні в поточному році, очікувати не варто. Лише у другій половині червня ціна на заготовку досягла 400 дол./тону. В середньому у першому півріччі 2009 р. ціна коливалася в діапазоні 260-320 дол./т, тоді як ще рік тому вона сягала 1100-1200 дол./тону.

  Як наслідок, за підсумками першого півріччя 2009 р. українські підприємства гірничо-металургійного комплексу, за попередніми даними, скоротили  виробництво чавуну, сталі і прокату  на 34-39 % в порівнянні з аналогічним  періодом 2008 р., залізорудної сировини – на 22-35 %. При цьому виробництво готового прокату за шість місяців скоротилося на 34 % – до 12,354 млн т, сталі – на 39 % до 13,615 млн т, чавуну – на 35 % до 11,976 млн т, виробництво труб знизилося на 43 % – до 728 тис. т, метизів – на 50 % до 99 тис. т, коксу – на 26 % до 8,280 млн тон. 

  Певну підтримку вітчизняній  металургії в першому  півріччі 2009 р. здійснювали: 

1. Девальвація національної валюти
2. Заморожування і навіть зниження цін на деякі ресурси і супутні тарифи
3. Розширення географії експорту
4. Зменшення собівартості продукції

  Серед негативних тенденцій, які супроводжують  розвиток чорної металургії в поточному році, варто відзначити: 

1. Зростання в структурі експорту української  металопродукції частки низько-технологічної  продукції
2. Зростання експортоорієнтованості галузі
3. Зупинка модернізації виробничих фондів
4. Погіршення рентабельності діяльності вітчизняних металургійних компаній

  Виходячи  з викладеного  вище, з нашої точки  зору, для покращення ситуації в чорній металургії слід врахувати доцільність впровадження комплексу наступних заходів:  

  І.          Регуляторні заходи 

1. Зменшення ставки податку на прибуток для тієї частини прибутку, який спрямовується  на реінвестиції у виробничі фонди. Подібна практика активно використовується в багатьох країнах, при чому в деяких з них така ставка складає 0 %.
2. Тимчасове звільнення від сплати ввізних мит і ПДВ для імпортованого енергозберігаючого устаткування й комплектуючих, які не випускаються в Україні.
3. Запровадження прискореної амортизації основних фондів 3‑ї групи, що дозволить підприємствам більш оперативно оновлювати виробничі фонди.
4. Розробка механізмів легалізації тіньового капіталу за умови, якщо він буде інвестований в модернізацію. За різними підрахунками, в офшорних компаніях „осідає” від 20 до 35 % прибутку металургійних підприємств, які згодом частково повертаються в Україну в формі прямих іноземних інвестицій.
5. Відкриття кредитних ліній в державних банках для вітчизняних металургійних компаній для рефінансування зовнішніх запозичень та продовження реалізації інвестиційних планів.
6. Продовження до кінця поточного року мораторію на підвищення цін та тарифів на послуги державних монополій.

  ІІ.         Підтримка внутрішнього попиту 

1. Реалізація  великих металоємних інфраструктурних проектів (мости, оновлення залізничної інфраструктури, ЖКГ), які повинні підвищити внутрішній попит на вітчизняну металургійну продукцію. Особлива увага має бути приділена об’єктам, які будуються в рамках підготовки до Євро‑2012. Водночас, Україна має великий потенціал для розширення внутрішнього попиту через модернізацію ЖКГ, газотранспортної системи та ін.
2. Тимчасове надання вітчизняним компаніям пріоритетного права участі в постачанні товарів, послуг і робіт для державних структур до 1 січня 2011 року.
3. Активний моніторинг розслідувань цінової політики імпортерів металургійної продукції з РФ, Казахстану та Білорусі на предмет виявлення випадків демпінгових цін.
4. Посилення боротьби с тіньовими схемами імпорту металопродукції, передусім з РФ і Казахстану.
5. Введення симетричних тарифних бар’єрів для імпорту з тих країн, які всупереч вимогам СОТ, або користуючись передбаченими СОТ захисними інструментами, блокують доступ українського прокату на свої ринки.
6. Запровадження програм пільгового страхування експорту, передусім до країн Африки та Середнього Сходу.