Тарифная политика авиакомпании

ВСТУП 
 

      Актуальність  теми. В умовах подальшого розвитку ринкових відносин в Україні важливого значення для успішного здійснення менеджменту набуває економічний аналіз діяльності авіатранспортного підприємства. Який відіграє значну роль в управлінні виробництвом і сприяє підвищенню ефективності господарювання.

      Важливою  задачею подальшого розвитку підприємства є раціональне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Сучасні  фахівці (менеджери, аудитори, бухгалтери)  повинні досконало володіти методами економічних досліджень, методикою комплексного аналізу діяльності підприємства для виявлення резервів і їх подальшого використання.

          Часто в авіатранспортній сфері в ринкових умовах тарифи визначаються підприємством згідно українського законодавства та міжнародних угод, на основі комерційного розрахунку. При цьому виникає відповідний вид діяльності авіакомпанії, який називають комерційною експлуатацією — це комплекс заходів, направлених на забезпечення потреб в комерційних повітряних перевезеннях і отримання доходів від виконаних перевезень. Цей комплекс заходів включає тарифну політику, яка серед інших виконує маркетингову функцію створення попиту на повітряні перевезення і його задоволення з метою отримання певного прибутку.

      Тому, тема курсової роботи: «Аналіз тарифів та тарифної політики авіакомпанії» є актуальною для всіх підприємств авіаційної галузі.

      Об’єктом курсової роботи є авіакомпанія ВАТ «Дніпроавіа», а предметом – процес аналізу тарифної політики авіакомпанії.

      Метою курсової роботи є розробка шляхів підвищення ефективності господарювання авіакомпанії на основі вирішення таких завдань:

• визначення системи показників, які характеризують формування та вдосконалення тарифної політики авіакомпанії;
• розрахунок ступеню впливу конкретних факторів;
• виявлення резервів вдосконалення тарифів на підприємстві;
• розробка основних напрямків удосконалення організації проведення аналізу формування тарифів з урахуванням авіаційної специфіки.

       Теоретичною та методологічною базою  дослідження стали роботи таких вчених, як В.А.Кармазін, О.С.Чигринська, В.М.Івахненко, Е.В. Костроміна та ін. У процесі дослідження були використані законодавчі та нормативно-правові акти, які регулюють аспекти фінансово-господарської діяльності підприємств. Також фінансова, статистична звітність авіакомпанії за 2006-2008 pp. та первинна інформація, одержана безпосередньо від працівників авіакомпанії.

       Методи  дослідження. В процесі дослідження використовувалися такі традиційні методи економічного аналізу як: прийом порівняння, спосіб табличного відображення інформації, прийом ланцюгових підстановок та табличний прийом.

Зміст, структура та обсяг  курсової роботи.

       Курсова робота складається із вступу (2 сторінки), трьох розділів (30 сторінок), висновків (2 сторінки), списку використаної літератури (2 сторінки) та додатків (4 сторінки). Загальний обсяг роботи 45 сторінок друкованого тексту. Робота містить 5 таблиць.

РОЗДІЛ 1 

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ТАРИФІВ І ТАРИФНОЇ ПОЛІТИКИ АВІАКОМПАНІЇ В УМОВАХ РИНКУ 
 

1.1. Нормативно-правові основи ціноутворення та тарифної політики підприємств України 

     Основу  ціни (тарифу) як економічної категорії становить вартість товару (послуги), величина якої визначається суспільне необхідними затратами праці. Разом з тим ціна є вираженням узгодженого продавцем і покупцем грошового або іншого майнового еквівалента, який покупець згоден заплатити за переданий йому товар (роботи, послуги [11, с.46].

     В загальнодержавному аспекті політика ціноутворення є складовою загальної економічної та соціальної політики України і спрямована на забезпечення:

• рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств, організацій та адміністративно-територіальних регіонів держави;
• збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг,
• протидії монопольним тенденціям виробників продукції та послуг;
• об'єктивних співвідношень у цінах на промислову та сільськогосподарську продукцію, що забезпечує еквівалентність обміну;
• розширення сфери застосування вільних цін;
• підвищення якості продукції;
• соціальних гарантій насамперед для низькооплачуваних та малозабезпечених громадян, включаючи систему компенсаційних виплат у зв'язку зі зростанням цін і тарифів;
• створення необхідних економічних гарантій для виробників;
• орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень цін світового ринку.

     На  рівні підприємства тарифна (цінова політика) в основному спрямована на забезпечення беззбитковості діяльності та максимізацію прибутку, при чому ціна також є важливим аспектом конкурентоспроможності товару чи послуги.

     Головну роль у нормативному регулюванні відіграє Закон України "Про ціни і ціноутворення" від 3 грудня 1990 р.2, який визначає основні принципи встановлення та застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх додержанням на території України. Закон поширюється на всі підприємства та організації незалежно від форм власності, підпорядкованості й методів організації праці та виробництва.

     Залежно від способу встановлення, суб'єктів  ціноутворення, сфери застосування тощо та відповідно до чинного законодавства в Україні застосовуються різні види цін і тарифів. За способом встановлення ціни і тарифи поділяються на:

     1. Вільні ціни і тарифи, що в свою чергу поділяються на договірні та ціни, що їх встановлюють самостійно підприємства та організації.

     Вільні  ціни і тарифи встановлюються на всі  види продукції, товарів і послуг, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів;

     2. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Державне  регулювання цін і тарифів  здійснюється шляхом встановлення: а) державних фіксованих цін (тарифів);

     б) граничних рівнів цін (тарифів) або  граничних відхилень від державних  фіксованих цін і тарифів.

     Постановою  Кабінету Міністрів України "Про  ціноутворення в умовах реформування економіки" від 21 жовтня 1994 р. № 733 намічено скоротити обсяги державного регулювання цін і тарифів, обмеживши їх тільки природними та окремими штучними монополіями [15, с.165].

     Державні  фіксовані та регульовані ціни встановлюють державні органи України. Постановою від  25 грудня 1996 р. № 1548 Кабінет Міністрів затвердив Повноваження центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг.

     Певні особливості має ціноутворення  при здійсненні експортних та імпортних  операцій. Відповідно до п. 1 ст. 23 Закону України "Про підприємства в Україні" та ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" у розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

     Важливе значення для впорядкування ціноутворення  при здійсненні експортно-імпортних  операцій суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України має Указ Президента України "Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності" від 10 лютого 1996 р. та затверджене ним Положення про індикативні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

     За  загальним правилом, контрактні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності визначаються її суб'єктами на договірних засадах з урахуванням попиту та пропозиції, а також інших факторів, які діють на відповідних ринках на час укладання зовнішньоекономічних угод (контрактів).

     Проте у ряді випадків Міністерство зовнішніх  економічних зв'язків і торгівлі України може запроваджувати індикативні  ціни на товари, які є обов'язковими до використання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності усіх форм власності при укладанні та здійсненні зовнішньоекономічних угод.

     Під індикативними розуміють ціни на товари, які відповідають цінам, що склалися чи складаються на відповідний  товар на ринку експорту або імпорту  на момент здійснення експортної (імпортної) операції з урахуванням умов поставки та умов здійснення розрахунків, визначених згідно з законодавством України  [8, с.284].

     Рішення про запровадження індикативних цін на відповідні товари приймає  та переліки індикативних цін затверджує Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України.

     З огляду на те, коли і кому реалізуються продукція та товари, всі ціни (і  вільні, і державні фіксовані та регульовані) поділяються на оптові та роздрібні.

     Оптові (відпускні) ціни застосовують при розрахунках між підприємствами та організаціями-товаровиробниками і споживачами (покупцями) продукції і товарів. Оптова ціна у таких випадках включає в себе собівартість, прибуток (норматив прибутку) і податок на додану вартість. Якщо продукцію (товар) віднесено у встановленому законодавством порядку до підакцизних, до її ціни включається акцизний збір - непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари. У такому разі податок на додану вартість обчислюється з урахуванням суми акцизного збору.

     У разі реалізації продукції (товарів, послуг) через посередників за вільними цінами до ціни включаються також постачальницько-збутові надбавки (націнки), граничний розмір яких може обмежувати держава.

     Роздрібні ціни на товари формуються, виходячи з оптової ціни, шляхом включення до неї торговельної надбавки (націнки). Ці ціни застосовуються у відносинах між підприємствами торгівлі та населенням, що споживає товари.

     Закон зобов'язує господарюючих суб'єктів  у встановленому порядку подавати необхідну інформацію для здійснення контролю за правильністю встановлення і застосування цін.

     Відповідальність  господарюючих суб'єктів за порушення  державної дисципліни цін встановлена  законами України "Про ціни і ціноутворення" (ст. 14) та ."Про підприємства в  Україні" (ст. 23), іншими актами законодавства, чинними на території України. Уся необґрунтоване одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в дохід відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, у позабюджетні фонди місцевих рад народних депутатів стягується штраф у двократному розмірі необґрунтоване одержаної суми виручки.

    На  мікрорівні, у маркетинговій діяльності підприємств розрахунок цін - перший крок до розв’язання однієї з найважливіших проблем ринкової діяльності. Надалі ціна товарів та послуг регулюється відповідно до загальних змін цін фірми, змін конюктури ринку тощо. Отже, управління цінами - це загальні правила, якими керується підприємство, приймаючи рішення відповідно до стратегії і тактики діяльності. У процесі управління цінами можуть бути використані такі принципи.

    1. Політика поступового зниження  цін. Вона характеризується відносно  високими цінами під час виведення  на ринок нового продукту. Далі, коли зростає конкуренція, ціни поступово знижуються. Є кілька передумов для використання такої цінової політики:

• наявність досить великої кількості потенційних покупців з високою купівельною спроможністю і гострою потребою в даному товарі
• компенсація високого рівня цін
• незначний ступінь привабливості продукту і високий рівень цін на нього для потенційних конкурентів
• обов’язкова відповідальність високої ціни високій якості продукту.

    2. Політика знімання вершків. Така  політика використовується щодо товарів, які належать до категорії модних новинок. Вона характеризується максимально високими цінами під час виведення на ринок новинки.

    3. Політика проникнення. Вона характеризує порівняно низькі ціни, що робить можливим проникнення підприємства на нові ринки, створення достатнього попиту. Такі ціни можуть бути підвищені, наприклад ,за рахунок підвищення якості продукції. Головна передумова використання у досягненні великих обсягів товарообороту, достатніх для проходження точки беззбитковості.

    4. Політика диференціювання цін. Це продаж свого того самого продукту різним покупцям за різними цінами. Така політика має два завдання: