Плоскі черви

 Під гіподермою розташована мускулатура, яка складається з окремих клітин, зібраних у 4 тяжі поздовжніх м'я­зів, відділених один від одного валиками гіподерми— спинним, черевним і двома бічними. 

 Всередині  шкірно-м'язового мішка розташована  первинна порожнина тіла, або  псевдоцель, заповнена рідиною. Особливість цієї порожнини полягає в тому, що вона не вистелена мезодермальним епітелієм. У ній розташовуються внутрішні органи нематод. Крім того, у порожнині під великим тиском знаходиться рідина, що створює опору для соматичної мускулатури. До складу органів входить невелика і, як правило, постійна кількість клітин. 

 Травна  система починається ротовим отвором, який розташований на передньому кінці тіла і оточений трьома «губами». Травна система являє собою пряму трубку, яка ділиться на той відділи—передній, середній і задній. Передній і задній відділи ектодермального походження, середній — ентодермального. Закінчується кишка анальним отвором, який розташований на задньому кінці тіла я черепного боку. У деяких нидів анальний отвір відсутній. 

 Кровоносна  і дихальна системи відсутні, що вказує па примітивність  організації нематод. Дихання  здійс­нюється через покриви або біоенергетичний процес відбувається за типом аноксибіозу (бродіння) [7]. 

 Видільна  система своєрідна. Вона представлена 1—2 одноклітинними шкірними залозами, які замінили про-тонефридії. Від залози відходять вирости у вигляді двох бічних каналів, які лежать у бічних валиках гіподер­ми. Ззаду канали закінчуються сліпо, а в передній частині сполучаються у один непарний канал, який відкривається назовні порою позаду «губ». Функція виділення властива і особливим фагоцитарним клітинам, які розташовані вздовж видільних каналів. У клітинах нагромаджуються нерозчинні продукти дисиміляції, а також інородні тіла, які потрапляють у порожнину тіла. 

 Нервова  система складається з на-вкологлоткового  кільця, від якого відходять нервові  стовбури — спинний, черевний  і 4 бічні. Стовбури сполучені  між собою комїсурами. Органи чуттів розвинені слабо. Вони представлені органами дотику і, ймовірно, органами хімічного чуття — горбиками, які розташовані переважно навколо рота, а в самців і дотикових горбиків на задньому кінці тіла. 

 Статеві  органи трубчастої будови. У самки  вони звичайно парні, а у  самця — непарні. Чоловічий  статевий апарат складається  із сім'яника. За ним іде сім'япровід, який переходить у сім'явипорскувальний канал, що відкривається у задню кишку. Жіночий статевий апарат починається правим і лівим яєчниками, потім ідуть правий і лівий яйцеводи у вигляді трубок великого діаметра, права і ліва матки, які мають невеликий діаметр. Обидві матки сполучаються у загальну піхву, яка відкривається назовні на череві. Розмноження тільки статеве. 

 Запліднені  яйця починають розливатися в  матці, але остаточне формування  личинки у більшості видів  відбувається тільки у зовнішньому середовищі при наявності кмсию повітря. У деяких нематод спостері­гається живородіння. Ріст і розвиток личинок супроводжуються рядом послідовних линянь, при яких личинка звільняється від старої кутикули, яка замінюється новою. Для життєвого циклу більшості видів паразитичних круглих червів властива відсутність зміни хазяїнів. 

 Гострик  (Enterobius vermicularis) —збудник ентеробіозу. 

 Паразитує  у нижніх відділах тонкої кишки.  Поширений скрізь. Морфофізіологічні  особливості. Гострик — невеликий  черв'як білого кольору. Довжина самок близько 10 мм, самців — 2—5 мм. Задній кінець тіла самця спіралеподібне зігнутий. Яйця гострика безбарвні, несиметричні, сплющені з одного боку. Живляться гострики вмістом кишок. 

 Гострик  — паразит тільки людини. Зміни  хазяїнів нема. Самка з дозрілими  заплідненими яйцями спускається  до анального отвору, переважно  вночі, коли слабне тонус його  сфінктера, виходить назовні і  відкладає на шкіру промежини  людини від 10 до 15 тис, яєць, після чого гине. Самки, повзаючи, викликають сильне свербіння. 

 Яйця  гострика на шкірі людини досягають інвазійної зрілості через 4— 6 год. Особи, які страждають ентеро­біозом, під час сну розчухують сверблячі місця. Яйця потрапляють на пальці, особливо нагромаджуючись під нігтями. З рук вони можуть бути занесені у рот самим же хворим (аутореінвазія), а також розсіюються по білизні і оточуючих предметах. Тривалість життя гострика близько 1 місяця [10].  
 

2.4 Тип кільчасті  черви(Annelida) 
 

 Тип Кільчасті  черви налічує близько 6800 видів,  представники яких живуть у  прісних і солоних водах і в грунті. Вивчення кільчастих червів важливе для розуміння шляхів філогенезу тваринного світу. Деякі види мають медичне значення. 

 Для тварин  типу кільчастих червів (перстеняків)  властиві: 1) тришаровість, тобто розвиток  екто-, ендо- і ме­зодерми у ембріонів; 2) вторинна порожнина тіла; 3) шкірно-м'язозий мішок; 4) двобічна симетрія; 5) го­мономна метамерія, або сегментація тіла; 6) наявність основних систем органів: травної, дихальної, виділь­ної, кровоносної, нервової, статевої; 7) замкнена кровоносна система; 8) видільна система у вигляді метанефридіїв; 9) нервова система складається з надглоткового ганглія і черевного (парного або непарного) ланцюга, з'єднаних навкологлотковнми комісурами; 10) наявність примітивних органів руху. 

 Важливими  прогресивними рисами у будові  кільчастих червів необхідно  назвати появу целомічної порожнини  і видільної системи у вигляді  метане-фридїїв. Целом відрізняється від первинної порожнини наявністю целомічної вистилки. З одного боку вона прилягає до стінки тіла, утворюючи соматоплевру, а з другого — до стінки кишкової трубки, утворюючи спланхноплевру. 

 Поява  целому забезпечує перстенякам  (анелідам) більш високий, ніж  у інших червів, рівень процесів життє­діяльності. Целомічна рідина, яка омиває органи тіла, поряд з кровоносною системою постачає їм кисень і поживні речовини, а також сприяє видаленню продуктів дисиміляції і пересуванню фагоцитів. 

 Видільна  система кільчастих червів —  метлнефридн тісно пов'язана з целомічною порожниною. Метанефридії починаються у порожнині тіла лійкою, від якої відходить протока у сусідній сегмент тіла, тут вона робить кілька петель і відкривається назовні видільною порою на бічній стінці тіла. У кожному сегменті є пара метанефридіїв (правий і лівий). Лійка і протока мають війки, які викликають рух екскретованої рідини. 

 Кільчасті  черви — це ланка у родоводі  тваринного світу. З ними філогенетичне пов'язані типи членистоногих і молюсків (м'якотілих). 

 Роль  кільчастих червів у біосфері Істотна. Багато морських анелід (поліхе-ти) є основною їжею риб, тому мають велике значення в кругообігу речовин у природі. Деякі з лоліхет туземці островів Полінезії використовують у їжу. Черв'яки, які живуть у грунті, відіграють важливу роль у підвищенні родючості грунтів. У медицині використовується п'явка медична (Hirudo medicinalis). У ротовій порожнині цієї п'явки є 3 рухливі щелепи, якими вона робить ранку на шкірі жертви і живиться її кров'ю. Ротова порожнина переходить у глотку, куди відкриваються протоки залоз, які виділяють секрет — гірудин. Він перешкоджає зсіданню крові. 

 П'явка  медична поширена у південних районах Європи: на Україні, в Молдові, на Кавказі. Живе у неглибоких з густою рослинністю болотах, зустрічається також в озерах, ставках, тих заплавах річок. Живиться кров'ю риб, жаб, ссавців. При пересиханні водойм п'явки зариваються у грунт і впадають у стан заціпеніння. 

 У зв'язку  з широким використанням п'явок  з метою лікування їх не  тільки виловлюють у природних  водоймах, але й розводять спеціально. Використання п'явок лікарями відоме здавна. Нині їх використовують для зниження артеріального тиску, при підвищеному виутрішньоочному. При тромбозах і тромбофлебітах гірудин знижує зсідання крові і сприяє розчиненню тромбів. Використовуються п'явки і при лікуванні інших хвороб. 

 Відомі  випадки паразитування деяких  видів п'явок у носовій порожнині  і носоглотці, куди вони можуть  запов­зати, якщо людина п'є з водойми, нахилившись до води, або при нирянні [15].