Природні та синтетичні каучуки. Їх використання

Каучуки (мовою браз. індіанців кау – дерево та учу – текти, плакати) – реакційноздатні високомолекулярні сполуки. Становлять головну складову частину гуму. Найхарактернішою властивістю каучуку є здатність до високих оборотних деформацій, тобто еластичність у широкому інтервалі температур (від -700С до +1200С) при збереженні комплексу фізико-механічних властивостей. Каучуки є еластичні матеріали. У техніці з каучуків виготовляють шини для автотранспорту, літаків, велосипедів; каучуки застосовують для електроізоляції, а також виробництва промислових товарів та медичних приладів. Каучуки поділяють на натуральні та синтетичні. Натуральний (природний) каучук (НК) – це високомолекулярний ненасичений вуглеводень, молекули якого містять багато подвійних зв'язків; його склад можна виразити формулою (С5Н8)n (де n =1000-3000); він є полімером ізопрену. Природний каучук є в молочному соку каучукових рослин, головним чином, тропічних (наприклад, бразильського дерева гевея). Другий природний продукт (гутаперча) також є полімером ізопрену, але з іншою конфігурацією молекул.