Роль мови в суспільному житті

Вставні слова і словосполучення  часто використовуються у діловому мовленні, при складанні ділових  паперів, ними розпочинаються речення, абзаци. Але рекомендується вживати  їх обмежено.

В усному діловому мовленні вживання вставних слів і словосполучень не створює зайвої інформації. Використання цих конструкцій допомагає мовцеві  зорієнтуватися, зосередитися, а слухачам – краще сприйняти сказане. В  діалогічному мовленні надмірне вживання вставних слів створює враження некомпетентності, низької мовної культури.

За своїм визначенням вставні  слова і словосполучення діляться на три групи:

Вставні слова і словосполучення, що вказують на ставлення мовця до висловленої ним думки. Вони можуть означати ступінь впевненості або  невпевненості в повідомленні.

Наприклад: звичайно, напевно, безумовно, на жаль, на щастя, як на зло, може, можливо, мабуть, безперечно, безсумнівно, власне кажучи, зрозуміло, без сумніву, видно, очевидно, припустимо, відома річ, немає  сумніву, сказати правду, як-не-як, так  би мовити, видимо, либонь та ін.

Вставні слова і словосполучення, що вказують на те, кому належить

Кому належить висловлена думка (самому мовцеві чи комусь іншому).

Наприклад: по-моєму, по-нашому, по-вашому, кажуть, мовляв, на мій погляд, на мою  думку, на думку (такого чи таких), за словами (такого чи таких) тощо.

Вставні слова і словосполучення, що вказують на зв’язок висловлюваного з контекстом. До них належать: отже, наприклад, значить, виходить, до речі, нарешті, навпаки, проте, загалом, справді, між іншим, словом, по-перше, по-друге, кінець кінцем, мало цього та ін.

Вставні слова і словосполучення  в писемному мовленні виділяються  комами, в усному паузами.

Література

1. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери. – К.: А.С.К., 1998. – 173 с.

2. Зубков  М.Г. Сучасна українська ділова  мова. – Х.:Торсінг, 2002. – 447 с.

3. Коваль  А.П. Культура ділового мовлення. – К.: Вища школа, 1974, – 223с.

4. Марахова А.Ф. Мова сучасних ділових документів. – К.: Наукова думка, 1981. – 140 с.

5. Орфографічний  словник української мови / Уклад.: С.І.Головащук, М.М.Пещак, В.М.Русановський, О.О.Тараненко. – К.: Довіра, 1994. – 864 с.

6. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика. – К.: Вежа, 1994. – 240 с.

7. Російсько-український  словник ділової мови / Уклад. :О.Мокровольський, О.Шокало. – 3-е вид, випр. і доп. – К.: Редакція журналу “Український світ”, 1992. – 302 с.

8. Український  правопис (АН України, інститут  правознавства ім. О.О.Потебні; Інститут  української мови. – 4-е вид., випр. й доповнене. – К.: Наукова думка, 1993. – 240 с.

9. Феофилов Л.Г. Умеете ли вы себя вести? – К.: Знання, 1990. – 48 с.

10. Холопова Т.И., Лебедева М.М. Протокол и этикет для деловых людей. – М.: Анкил, 1994. – 368 с.

11. Шевчук  С.В. Українське ділове мовлення. – К.: Вища школа, 1997. – 270 с.