Індійський танок. Костюм для виконання храмового танцю

Зміст

 

Вступ            3

 

1. Індійський костюм для виконання храмових танців:     5

     трансформація  у часі

     1. Індійська культура – світова духовна скарбничка    5

     2. Історія індійського танцю.        7

    3. Техніки та особливості виконання індійського танцю    8

    4. Роль костюму в індійському танці              10

    5. Сарі                   11

    6. Сучасний танцювальний костюм. Костюм - «піжама»          13

    7. Аксесуари виконавиці                14

 

Висновок 1                   15

 

ΙΙ. Дослідження особливостей конструкції та технології            16

     виготовлення костюму до техніки Бхарата Натьям

1. Місце індійського танцю у сучасному світі.             16

      Моніторинг обізнаності молоді з теми індійського костюму

2. Порівняльна характеристика костюмів для різних технік           19

виконання індійського танцю

    3. Аналіз різновидів костюму для стилю Бхарата Натьям          20

     4. Виявлення особливостей крою костюму «піжама»           21

     5. Технологія виготовлення індійського костюму «піжама»          24

 

Висновок 2                   25

 

Висновки                   26

 

Список літератури                 27

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Актуальність теми. В наш бурхливий час люди намагаються знайти способи уникнути негативного впливу, відшукати можливість направити свої сили на самовдосконалення та пошук власного «Я». Деякі намагаються досягнути такої мети за допомогою східних культур. У нашому неспокійному, наповненому масою негативу житті гармонія сходу здається  чимось недосяжним, але бажаним і омріяним. Серед інших культур сходу, індійська культура займає одне з перших місць, адже вона поєднує в собі оригінальність, естетику та філософський зміст. А шанувальники танцювального мистецтва можуть вважати її особливо цікавою, бо танок займає чи не найвищу позицію серед інших видів індійського мистецтва. Звільнитися від негативу можна лише через спілкування з красою, тому індійський танець є шляхом для визволення з поганого впливу. Його гарний вплив на здоров'я як моральне, так і фізичне можна довести на прикладі багатьох представників цього мистецтва. Як ще ми зможемо привести до ладу і тіло, і розум одночасно? Індійський танок можна вважати універсальним засобом самовдосконалення. А костюм, як відомо, є невід'ємною частиною танцю, не тільки своєрідним антуражем, а ще й важливою деталлю філософії танцю.

Мета роботи. Не дивлячись на зацікавленість танцем багатьох осіб, початківцю, що намагається заглибитися в танок та дізнатись про нього більше, нелегко буде розібратися у тому океані інформації, що надають нам різні джерела. Для того, щоб пошити костюм власноруч і зробити це доступним для тебе методом, треба вивчити і проаналізувати багато статей. Тому моєю задачею було переробити інформацію та зробити її доступною і цікавою для сприйняття людьми з різним рівнем освіченості з даної теми. Для початківця це стане допомогою у детальному знайомстві з танцем і костюмом, а для людини вже освіченої така робота може бути корисна для систематизації знань і цікавою, як будь-який чужий досвід. 

Завдання:

1. Представити індійську культуру взагалі та визначити у ній місце індійського танцю.
2. Вивчити різні види танцю, вказати на їх особливості і відмінності.
3. Зібрати інформацію про танець техніки Бхарата Натьям
4. Дослідити різні костюми для виконання цього танцю.
5. Розробити анкету і провести  моніторинг рівня освіченості молоді у сфері індійського танцю і костюму.
6. Проаналізувати відмінності в індійському костюмі для різних танцювальних технік.
7. Проаналізувати переваги і недоліки костюмів для виконання танцю техніки Бхарата Натьям та обрати найкращий варіант для пошиття.
8. Розглянути варіанти крою обраного костюму і визначити найкращий.
9. Пошити костюм для індійського танцю техніки Бхарата Натьям.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є наукові роботи світових знавців індійської культури, матеріали Інтернет-видань та власний практичний досвід з питань, пов'язаних з даною темою.

У роботі використані  описовий, порівняльно-аналітичний, зіставний  та структурний методи.

Об’єкт дослідження. Для всіх, хто цікавиться індійською культурою і танцем взагалі потрібно вміти розбиратись у особливостях цього мистецтва.

Предметом є індійський костюм, як невід'ємна частина танцювального мистецтва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Індійський костюм для виконання храмових танців: трансформація у часі

 

Багатогранна індійська  культура увібрала в себе усе те давнє багатство нації, що заслуговує на повагу і захоплення. Перлиною її можна справедливо вважати саме індійський танок, що став своєрідної візитною карткою культури цієї країни. Цей вид мистецтва є особливим, не схожим на інші. Він вбирає в себе безліч деталей, симбіоз яких і є танцем у вищому розумінні цього слова. Невід'ємною його частиною є саме костюм, без нього неможливе повне сприйняття танцю, за його відсутністю втрачається сенс дійства. Для того, щоб ми змогли зрозуміти його значення, необхідно поглибитися в культуру Індії та з'ясувати особливості танцю. Тільки тоді ми будемо мати повне уявлення про костюм і зможемо  приступити до власне дослідження.

 

Ι.1. Індійська культура – світова духовна скарбничка

 

Індія – одна з найгарніших  країн світу. Напевно, жодна країна не може порівнятися з її багатою  культурою, її звичаями. Вже змалечку кожна дитина починає пізнавати  щось про Індію. Спочатку це всесвітньо відомі індійські казки, потім книжки Кіплінга й інших письменників. І тому я вважаю, що ця країна дуже цікава й хвилююча. Індія не схожа на жодну з азіатських чи європейських країн, вона індивідуальна – ось у чому полягає її краса й чарівність.

Культура Індії дуже багатогранна:

• Індійська література (мал. 1) відома на весь світ завдяки таким літературним пам’яткам, як Рігведа (бл. 1300-1100 р.р. до н.е.); Махабхарата, яку було створено через декілька століть; Упанішади (бл. 500 р. до н.е.) і Рамаяна, що з'явилася пізніше за всіх. Інші класичні твори зображують різноманітну тематику, включаючи мистецтво дипломатії, обов'язки правителів і граматичні навички. В цілому художня література не була обмежена наперед встановленими сюжетами або формами і охоплювала всі сторони життя. Також не треба забувати відомих індійських авторів: Рабіндраната Тагора (1861-1941), Майтхилішарана Гупта (1886-1964), Сумітранандана Панта (1900-1977), Према Чанда, Джайнендра Кумара (нар. 1905), Нараяна Менон Валлатхола (1878-1958).¹
• Також не залишилася непоміченою й архітектура Індії (мал. 2). Це і незабутній Тадж-Махал - п'ятибанна будівля (висота з центральним куполом близько 74 м) на платформі, з 4-ма мінаретами по кутах. Стіни будівлі викладені білим полірованим мармуром з інкрустацією самоцвітами. До Тадж-Махалу примикає регулярний ("райський") сад з фонтанами і басейнами. Мавзолей гармонійно пов'язаний з природою, він прекрасний у будь-яку пору дня і року. Тадж-Махал сам по собі - це досконала картина, досконала мелодія, він знаходить відгук у душі кожної людини! Це не просто вище у своєму роді породження мистецтва, а взагалі одна з вершин людського генія. Окрім нього, архітектура Індії славиться ще й мечеттю Джамі-Масджид, що відрізняється вишуканими пропорціями і розташована навпроти не менш геніального архітектурного пам’ятника Червоного форту, та багатьма іншими архітектурними спорудами.
• Індійський живопис вражає своєю давньою історією (мал. 3 ).. Перші наскельні малюнки, знайдені на території Індії, на думку вчених, були створені 25-40 тисяч років тому. Що стосується сучасного живопису, то визначною художньою технікою є мистецтво мадхубані – художній, стилізований і символічний живопис, для якого характерне зображення головних богів індійського пантеону². Але художницями жінок, вірних цьому мистецтву, почали вважати лише у 70-х роках ΧΧ століття.

З яскравих представників сучасного мистецтва можна виділити Макбула Фіда Хусайна, у якого основними мотивами в картинах є зображення сцен з міфів і фольклору, Сатиша Гурджала, що надихається багатим минулим своєї країни, та легендарного Крішен Кханна, живопис якого не зупиняється лише на зображенні національних сюжетів, а й відтворює життя інших азійських народів.

• Музика Індії, хоч і не дуже розповсюджена й відома, але являє собою розмаїття музичних інструментів, що мають справді неповторне звучання. Неперевершеною грою на національних інструментах вражають такі музиканти, як Раві Шанкар - блискучий майстер гри на сітарі, що пропагує індійську музику за кордоном, Мадураї Шанмукхавадіву Субулакшмі – відома виконавиця, що теж отримала міжнародне визнання, Алі Акбар-хан – кращий майстер гри на сароді, який своїми зусиллями відкрив школу індійської музики в Сан-Франциско³(мал. 4).
• Індійський танець – не просто мистецтво витончених рухів, а унікальна культурна спадщина, що поєднує у собі багатолітню історію, різноманіття технік та особливу філософію(мал.5). Це гарне театралізоване дійство, яке створено за допомогою поєднання міфічних сюжетів, змістовних рухів, оригінальної музики та гарного оздоблення. Одною з його невід’ємних частин є костюм, який робить танок виразним і яскравим. Про нього й піде мова у моїй роботі.

Але спочатку я хочу більше розповісти саме про танець.

Ι.2. Історія індійського танцю.

 

Народження танцювального  мистецтва в Індії носить релігійний характер. Воно зародилося близько 5 тис. років тому. Танець був своєрідним безмовним спілкуванням, мовою рухів і жестів, де були присутні вираження слів, почуттів, емоцій.

В індійців існує безліч гарних легенд, присвячених появі  танцю. Вони вважають, що танок має божественну природу, та був створений богом Шивою. Він виконував космічний танець, завдяки якому рухався весь Всесвіт, а пізніше створив й звичайний⁴. Таку версію виникнення танцю ми можемо прочитати в індійських Вєдах.

Але відомо й цілком земне коріння цього мистецтва. Індійський танок з'явився на території південного штату Таміл-Наду. Саме там знаходять скульптурні зображення напівбожественних жіночих істот апсар, що стоять у різних танцювальних позах (мал. 6).. Мистецтво танцю довгий час було надбанням храмів та формою жертвопринесення. Багато століть танець був тісно пов'язаний з релігійним ритуалом, тому його епітетом є слово "храмовий". У стародавні часи його виконували спеціальні храмові танцівниці – девадасі ("служниці бога"), що у дні свят відігравали не менш важливу роль, ніж жрець. У танцях вони розповідали про бога, на честь якого було побудовано храм. Девадасі зображувала його подвиги в боротьбі з демонами і злими богами. Вважалося, що події, про які розповідав танець, ніби відбувалися знову. Тому для того, щоб бог зміг перемогти ворога, танцівниця мала виконати свій танець бездоганно. Не дивно, що в індуїзмі танець посідав одну з найважливіших позицій.

Але з приходом до Індії  мусульман, в культурі яких танець був  однією з форм суперництва в гаремі, релігійність індійського танцю поступилася першістю естетиці та технічній віртуозності. З початком англійської колонізації, танцювальне мистецтво, що оспівувало індійських богів, було практично забуте. Внаслідок цього після вторгнення в Індію моголів, а потім британців, храми зубожіли, були розграбовані, а девадасі стали наложницями князів. До ΧΙΧ століття мистецтво було втрачено.

У XIX столітті чотири представники сім'ї Піллаі проголосили мистецтво танцю сценічним: він нарешті вийшов за межі храму, але при цьому не втратив своєї духовності. Особливе місце в розвитку цього мистецтва належить Рукміні Деві Арундейл(мал. 7)., яка відновила танок та вивела його на світовий рівень⁵.

 

 

 

 

Ι.3. Техніки та особливості виконання індійського танцю

 

Індія - країна, в якій проживає велика кількість етнічних та лінгвістичних  груп. Відповідно в ній зустрічається  багато видів народної музики й танців. У кожному штаті виконують свої класичні та народні танці, які мають унікальний характер, особливості виконання. Тому танці північних штатів значно відрізняються від танців півдня.

Якщо говорити про суто класичні танці, то в них можна виявити елементи, взяті з народних танців окремого штату. Відмінність полягає в тому, що в класичних танцях завжди зустрічається релігійна тематика. Вони засновані на міфах, легендах і творах класичної літератури. Якщо народні танці в Індії тісно пов'язані з повсякденним життям і більше спрямовані на вираження духу колективу і продовження традицій, то в класичних танцях важливе витончене і віртуозне виконання, а також вірне трактування священних текстів за допомогою мови тіла.

Тепер я розповім про  основні техніки виконання класичного танцю – Кучіпуді, Одіссі, Катхак, Мохіні Аттам та Бхарата Натьям.

Одіссі – одна з найбільш вишуканих класичних танцювальних технік (мал. 8). Про неї згадується ще в найдавнішому індійському трактаті про драму й танець «Натьяшастра», датованому 3-4 ст. н.е. Стиль Одіссі зародився на східному узбережжі Індії, в штаті Орісса. Звідти й назва стилю.

Техніка зміни поз  у Одіссі заснована на координації  трьох незалежних один від одного рівнів корпусу: ніг, тіла і голови, кожен з яких виконує свій пластичний малюнок. Іноді танцівниця на кілька секунд завмирає в позі і стає схожою на статуетку. Між суто танцювальними фрагментами проходить цілий ряд образів. Одіссі відрізняється плавністю, граціозними рухами, витонченими позами, а музика, що супроводжує ці танці, дуже мелодійна.⁶