Акціонерне товариство: суть, форми і механізм функціонування

          Для покращення стану  акціонерного сектора в Україні  необхідно вирішувати низку завдань, найголовнішими з яких є:

1. Розробка заходів цілеспрямованого та дієвого державного регулювання акціонерних відносин у контексті фіскальної, грошово-кредитної та валютної політики.
2. Підвищення рівня законодавчої бази акціонування, зокрема прийняття Закону України «Про акціонерні товариства».
3. Створення загальноекономічних передумов для підвищення конкурентоспроможності фондового ринку України з подальшою цивілізованою його інтеграцією в міжнародні ринки капіталу.
4. Зміцнення функціонування організованого ринку цінних паперів України шляхом розвитку об’єктів його інфраструктури та застосування сучасних технологій.
5. Підвищення рівня корпоративної культури в акціонерних товариствах щодо прав акціонерів та управління підприємством.
6. Посилення ролі інституційних інвесторів на ринку акцій (інститутів спільного інвестування, компаній з управління активами, недержавних пенсійних фондів) з метою залучення реального капіталу.
7. Підвищення інвестиційної привабливості акціонерних товариств для портфельних інвесторів, шляхом поглиблення інформаційної прозорості підприємств, ринкового визначення курсів акцій, оптимізації дивідендної політики.

    Вирішення вищезазначених завдань дасть змогу  побудувати в Україні ефективний економічний механізм координації акціонерних відносин, що сприятиме результативній діяльності акціонерних підприємств. 
 
 
 
 
 
 
 

    Висновки 

           Акціонерні  товариства мають ряд переваг у порівнянні з іншими видами ділових організацій, які роблять їх найбільш придатною формою для великого бізнесу в силу цілого ряду причин. Перш за все акціонерні товариства можуть мати необмежений термін існування, в то час як період дії підприємств, заснованих на приватній власності чи товариств з участю фізичних осіб, як правило, обмежений рамками життя їх засновників. Акціонерні товариства завдяки випуску акцій, одержують більш широкі можливості в залученні додаткових коштів у порівнянні з некорпоратизованим бізнесом. Оскільки акції мають достатньо високу ліквідність, їх набагато легше перетворити в гроші при виході з акціонерного товариства, ніж отримати назад долю в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.

           В нашій країні  акціонерний сектор погано розвивається. Це пов’язано з тим що в  нашій країні дуже низький  рівень розвитку економіки і  тим що наша держава не докладає  великих зусиль для того щоб  акціонерний сектор як належить розвивався. Та все ж таки якщо все це покращити то акціонерний сектор в нашій країні дуже покращиться і займе вагоме місце у формуванні доходів держави та власників акцій.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Список  використаної літератури: 

    1.  Закон України”Про підприємства в Україні”, №887-12, від 27/03/1991

    2. Акціонерні товариства.// “Українська Інвестиційна Газета”. – К. – 2008. – 344с.

    3. Артеменко С. Створення та діяльність акціонерних товариств в Україні: історико-правові питання// Право України. – 2002 – №12 – с. 132-136 

      4. Білорус О. Г., Рогач В. І. Акціонерні товариства: організація і управління. - К.: Техніка. – 2002. – 144с.

      5. Звіт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку за 2007//www.ssmsc.gov.ua

      6. Звіт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку за 2008//www.ssmsc.gov.ua

    7.Звіт  Державної комісії з цінних  паперів та фондового ринку за 2009//www.ssmsc.gov.ua

    8. Камілова Є.І. розвиток Акціонерних  товариств в Україні//економіка  АПК. – 2003. – №3 – 62-65.

    9. Кузьмін О.Є., Ільчук П.П. Акціонування в системі корпоративного управління//Вісник, 2002. –№446: Логістика. – с.207-213.

    10. Лупенко Ю. Акціонерний сектор вітчизняної економіки// Економіка України. – 2005. – №1. – с.42-46.

    11. Шаповалов В.О. Актуальна проблеми  економіки. – 2006. – №11 – с.54-60. 12. Євтушевський В. Основи корпоративного управління – К., 2002 – с. 45-60.