Банківські послуги

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 25 Марта 2011 в 00:08, курсовая работа

Краткое описание

Основна мета реферату полягає у дослідженні особливостей такого банківського продукту як послуги.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань:

розглянути особливості банківських послуг як банківського продукту;
вивчити види банківських послуг та їх відмінність від банківських операцій;
проаналізувати вплив банківських послуг на обсяг ВВП;
дослідити перспективи розвитку банківських послуг в Україні.

Содержание работы

Вступ 3
1.Банківські послуги – продукт банківської діяльності 5
2.Види банківських послуг та відмінності від операцій 8
3. Вплив розвитку банківських послуг на обсяг ВВП 17
4. Перспективи розвитку банківських послуг в Україні 21
Висновки 24
Список використаної літератури 26

Содержимое работы - 1 файл

реферат.doc

— 187.00 Кб (Скачать файл)

     Зміст поняття “банківська послуга” можна  розглядати через призму поняття  “фінансова послуга”. Закон України  „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ (п.5 ст.1) визначає фінансову послугу як „операції із фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, із метою отримання прибутку або збереження  реальної вартості фінансових активів”. Таким чином, указаний Закон також визначає поняття “послуга” через поняття „операція”.

     Автор роботи вважає за необхідне розмежувати поняття «банківська послуга», «банківська операція» і «банківський продукт».

     Банківська  послуга – технологічно взаємозв'язана сукупність банківських операцій, які реалізуються банком клієнту на договірній основі і направлених на задоволення потреб клієнта в банківському обслуговуванні. Банківська операція – операція банків по залученню грошових коштів і їх розміщенню, випуску в обіг і вилученню з нього грошових коштів, проведенню розрахунків. Банківський продукт – це комплекс взаємозв'язаних послуг і операцій банку, направлених на задоволення потреб клієнтів в окремих видах банківської діяльності.

     Серед всіх видів послуг комерційного банку  важливе місце займають гарантійні, посередницькі і консультаційні. Неодмінною умовою видачі позичальнику кредиту під гарантію є платоспроможність гаранта, що підтверджується обслуговуючим його банком. Гарант, перш ніж видати гарантійний лист позичальнику кредиту, що звернувся до нього з проханням виступити гарантом по кредиту, надає цей лист своєму банку. Останній проводить аналіз фінансового стану гаранта. Переконавшись в платоспроможності гаранта, банк робить відповідний запис в гарантійному листі і завіряє його підписами посадовців і печаткою. Потім гарантійний лист вручається гаранту, який він передає позичальнику для пред’явлення в банк на отримання кредиту. Гарантом по кредитах, підприємствах, що надаються, може виступати і сам банк як юридична особа. Така гарантія надається на підставі договору, укладеного банком з позичальником. В договорі передбачаються термін гарантії, сума, комісійна винагорода за гарантію платежу, порядок і термін його переліку.

     Банк  надає клієнтам посередницькі послуги  в операціях з цінними паперами, при наданні кредитів.

     Банк  може виступати посередником між  емітентами цінних паперів і інвесторами, а також купувати або передавати цінні папери на вторинному ринку за рахунок і за дорученням клієнта. Задачею банку в першому випадку є отримання максимально можливого прибутку при розповсюдженні серед інвесторів максимально можливого об'єму цінних паперів емітентів, а в другому — отримання винагороди від клієнта за точне і швидке виконання вказівок по покупці або продажу цінних паперів. В ролі емітентів виступають інші банки, підприємства, державні органи, охочі поширювати свої цінні папери, а інвесторами — громадяни, юридичні особи, які купують цінні папери емітентів. Контрагентами банку при купівлі — продажу цінних паперів на вторинному ринку є: клієнт, що віддає розпорядження, або третя особа, з якою укладається операція купівлі — продажу.

     Посередником  в отриманні клієнтом кредиту  банк виступає у разі, коли не може задовольнити заявку цього ж клієнта в кредиті  у стосовно необхідної суми, що перевищує  ліміт кредитування, неспівпадання  пропонованих клієнтом умов кредиту  з кредитною політикою банку. Посередницька послуга банку в цьому випадку полягає в тому, що він на прохання клієнта одержує кредит в іншому банку і надає його клієнту за більш високу платню, ніж сплатив сам за нього. Маржа банку в даному випадку визначається як різниця між сплаченими відсотками за кредитний ресурс іншому банку і отриманими від клієнта за надану йому позику.

     Комерційний банк надає своїй клієнтурі різноманітні послуги:

    • консультаційні, інформаційні і інші послуги: надання допомоги підприємствам, організаціям, фірмам, асоціаціям, орендарям на їх прохання в організації обліку, складанні звітності, заповненні розрахункових документів; маркетингові послуги (розміщення реклами клієнтів і інших організацій через мережу установ банку, розвиток ринку банківських послуг і нові їх форми, взаємостосунки банку з біржами і ін.);
    • консультаційні послуги із застосування законодавства в капітальному будівництві, нормативних документів в проектуванні, будівництві, капітальному ремонті, по складанню документів для забезпечення фінансування капітальних витрат;
    • консультації з питань зовнішньоекономічної діяльності і валютних операцій банку і його клієнтів; консультаційні послуги юридичної служби (інформація про законодавство по організації і діяльності спільних і малих підприємств, акціонерних товариств, приватизації, банківської діяльності);
    • консультації по складанню ділових і офіційних паперів; консультації і надання сприяння іншим банкам і клієнтам по вивченню фінансів окремих клієнтів, у взаємостосунки з якими вони зацікавлені вступити; організація і проведення економічного навчання з клієнтами по банківських операціях і аналізі господарсько-фінансової діяльності госпорганів;
    • аудиторські послуги, здійснювані на прохання клієнтів або інших організацій, з питань, що входять в компетенцію комерційного банку.

     Окрему  нішу в банківських послугах займають трастові операції банку (в назві  є визначення „операції” проте  вони відносяться до категорії послуг комерційного банку). Під трастовими, або довірчими, мають на увазі  послуги банків з управління майном і інші послуги з доручення і на користь клієнта на правах довіреної особи. Банки на комісійних засадах виконують операції за дорученням клієнтів, наприклад, отримання засобів з лицьового рахунку або операції по зберіганню цінностей.

     Банк  як довірена особа на підставі укладеного договору діє від імені свого довірителя і в його інтересах, виступає розпорядником майна, включаючи залишки засобів на банківських рахунках. Банк зобов'язав розпоряджатися майном на користь одержувача, яким може бути сам довіритель або третя особа. Умови договору можуть передбачати розпорядження майном заповідача на користь спадкоємців, ухвалення цінностей на зберігання, управління майном як опікун неповнолітньої особи і т.д.

     Банки можуть здійснювати трастові операції для фізичних осіб, фірм, підприємстві,  учбових закладів, різних організацій.

     Для фізичних осіб банки виконують такі трастові операції, як розпорядження  майном клієнта по заповіту, за спеціальним  договором, виконання функцій депозитарію: зберігання цінних паперів, консультації і рекомендації з питань покупки і продажу цінних паперів, нерухомості і ін.

     Фірмам, підприємствам, організаціям банки  можуть надавати агентські послуги (передача права власності по акціях і облігаціях, реєстрація акцій, що випускаються на біржу і ін.).

     Банки здійснюють платіжні функції, наприклад, погашення облігацій, по яких наступив термін, виплата дивідендів акціонерам і ін., а також довірче управління майном.

     За  виконання всіх видів трастових послуг банки одержують з клієнтів комісійну винагороду, яка встановлюється диференційовано за кожний окремий вид послуг на договірних засадах, в законодавчому порядку або відповідно до присудження.

     Вартість  банківських послуг визначається залежно  від їх виду з урахуванням прямих витрат — безпосередньо пов'язаних з виконанням послуг, невигідних (загальнобанківських) витрат і планових накопичень в розмірах, що забезпечують функціонування банку на принципах комерційного розрахунку.

     До  прямих витрат по наданню банківських послуг відносяться:

    • заробітна плата працівників, що виконують послуги з урахуванням відрахувань на соціальне страхування, до пенсійного фонду і інші цілі;
    • вартість витрачених матеріалів (папір і ін.);
    • амортизаційні відрахування на основні фонди, що безпосередньо використовуються при наданні послуг;
    • операційні витрати (оплата інкасації і охорони при розрахунку послуг з касового обслуговування, поштово-телеграфні витрати по операціях клієнтів при розрахунковому обслуговуванні і ін.).

     До  накладних відносяться витрати на утримання апарату управління і інших структурних підрозділів загального призначення комерційного банку, витрати на, господарські відрядження, включаючи службовий транспорт, витрати на утримання будівель, підготовку кадрів і ін. Величина не накладних витрат у витратах на конкретні види банківських послуг визначається виходячи з процентного відношення загальнобанківських витрат по фінансовому плану на рік по комерційному банку до фонду оплати праці працівників, що виконують послуги.

     Планові накопичення визначаються як відношення планового прибутку комерційного банку  до загальної суми витрат по фінансовому  плану.

     При визначенні вартості послуг, на виконання  яких є цінники або калькуляції  інших організацій (консультації, участь в експертизі проектів, складання проектно-кошторисної документації, здійснення технічного нагляду і ін.), ці цінники і калькуляції можуть бути використані комерційним банком з внесенням відповідних коректив залежно від конкретних умов їх застосування.

     У кожному конкретному випадку види банківських послуг, їх об'єми, порядок і періодичність надання, розміри плати визначаються по взаємній згоді клієнта і комерційного банку в договорі. При цьому враховуються фінансові можливості клієнта, складність питання, кваліфікація консультанта, інтереси банку в частині закріплення і залучення клієнтури і ін. При визначенні вартості банківських послуг в необхідних випадках враховується податок на додану вартість.

     Одним із різновидів банківських послуг є  електронні банківські послуги. У джерелах економічного спрямування під електронними банківськими послугами звичайно мають на увазі дії банку, що  спрямовуються на удосконалення та реалізацію звичних банківських операцій шляхом використання інформаційних систем [12]. При цьому відмічається, що електронні послуги базуються на відомих банківських операціях і не можуть існувати відокремлено.

     В економічних джерелах (найчастіше у  зарубіжних) досить часто вживається термін „електронний банкінг” (“E-banking”), під яким мається на увазі  діяльність банку із надання комплексу послуг клієнтам  за допомогою сучасних телекомунікаційних технологій (Інтернету, мобільного зв’язку тощо).

       До даного поняття зазвичай  включаються: управління рахунками  (виписки, перекази із рахунку  на рахунок, баланси); інвестування коштів (депозити, цінні папери, валютні операції); перекази та оплата рахунків за товари та послуги; консультаційні та інформаційні послуги; кредитні операції; ризик-менеджмент, тобто управління ризиками

     Таким чином, основною ознакою електронних банківських послуг є використання при їх наданні телекомунікаційних засобів, таких як мережа Інтернет, модемний зв’язок, телефонний зв’язок із використанням автоматизованих телефонних систем, мобільний зв’язок із використанням WAP/GSM технологій тощо.

     Закон України „Про телекомунікації” від 18 листопада 2003 року №1280-IV визначає телекомунікації (електрозв'язок) як передавання, випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, провідних, оптичних або інших електромагнітних системах. Відповідно до положень зазначеного Закону телекомунікаційна мережа є комплексом технічних засобів телекомунікацій та споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, провідних, оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням.

     На  підставі вищезазначеного можна  зробити висновок про те, що до електронних слід відносити ті банківські послуги, які надаються із використанням телекомунікаційних засобів (засобів електрозв’язку).

 

3. Вплив розвитку  банківських послуг  на обсяг ВВП

 

    Загальноприйнята  в Україні думка, що, мовляв, бурхливе економічне зростання у нашій країні можна забезпечити лише за рахунок розвитку важкої промисловості — металургії, хімії, машинобудування, енергетичного сектору. Тим часом усі розвинені й багато країн, що розвиваються, протягом останніх десятиліть переорієнтували структуру економіки від виробництва товарів на виробництво послуг.

    Саме  послуги, відповідно до досліджень міжнародної  консалтингової компанії McKinsey, є джерелом довгострокового економічного зростання  країн, що розвиваються, причому важливішим, ніж промисловість. Достатньо подивитися на динаміку розвитку названого сектору за останні 30 років — у розвинених країнах частка сфери послуг у ВВП зросла з 55% у 1970 році до 70% — на початку нинішнього тисячоліття (рис.1).

Информация о работе Банківські послуги