Країна Мадагаскар

                                   Хмельницький колегіум імені Володимира Козубняка 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                    

                                                   Повідомлення на тему:

                                     “Країна Мадагаскар” 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                                                                             Підготувала:

                                                                                                                             учениця 11-г класу

                                                                                                                             Залукаєва Анна 
 

                                                                            2009 р.

                                                                           План: 

1).Місце країни  у світовому,політичному та економічному  просторі.

2).Природні умови  та ресурси як основа розвитку  господарства.

3).Населення,його структура і географія.

4).Економіка  країни,галузі міжнародної спеціалізації,передумови  розвитку.

5.)Обличчя держави  у світовій історії та культурі. 

1).Місцезнаходження:Індійський океан.

Площа:587041 км.кв.

Столиця:Антананаріву.

Державний устрій:республіка.

Адміністративний  поділ:6 провінцій.

Грошова одиниця:малагазійський франк=100 сантимів.

Офіційні  мови:французька,малагазійська. 

   Країна  належить до таких об’єднань,як Організація Африканської Єдності (ОАЕ), яка існує з 1963 р.(з 2002 р.-Африканський Союз); Африканський банк розвитку (АФБР-з 1945 р.).

   Всередині  країни найважливішими галузями  промисловості є харчова,легка  та промислові-сть будівельних  матеріалів.

   Мадагаскар  належить до однієї з найбідніших  країн світу. 

2).Мадагаскар  знаходиться в зоні екваторіального клімату:дуже вологого на сході,вологого гірського в центральній частині і вологого мусонного на південному заході країни.В півден-ній частині острова клімат відрізняється субтропічним характером.На півночі і заході серед-ньомісячні температури коливаються від 14 до 32 градусів за Цельсієм,на сході-від 16 до 30 градусів,на плоскогір’ях-від 9 до 27 градусів.В найжаркіші дні стовпчик термометра може досягати 39 градусів за Цельсієм,а зимою трапляються невеликі заморозки.Середня річна но-рма опадів коливається від 300-400 мм на південному заході до 3700 мм на північному сході країни.На Мадагаскарі нерідко бувають бурі,які вирують тут до 140 днів в році.З січня по бе-резень країну відвідують тропічні циклони.

   Річкова  система острова вельми густа.На заході води річок,що течуть паралельно екватору, несуть велику кількість родючих аллювіальних осадових матеріалів; на сході переважають короткі і бурні гірські потоки.Найважливішими річками є Мангукі (821 км) та Бецибука (520 км.). Кратери багатьох згаслих вулканів зайняті озерами,причому найбільша їх кількість на-лічується на Високому плато (Алаотра,Ітасі та ін.). Немало озер є також на сході (малі при-бережні) і заході острова (запрудні). Зустрічаються на Мадагаскарі і термальні джерела.От-же,водними ресурсами країна забезпечена добре.Те ж стосується і лісових ресурсів.

   Земельні  ресурси Мадагаскару розподілились  таким чином: близько 35%-ліси,близько  35%-луки та пасовища,біля 5%-оброблювані  землі і біля 25%-інші землі.

   Мінеральні ресурси острова є багатими на різні корисні копалини.Є родовища руд різних металів металів,у тому числі урану,заліза і хрому.Також є родовища природнього газу і наф-ти,графіту,слюди,фосфоритів,нікелю,бурого і кам’яного вугілля,напівкоштовних каменів і золота.Проте більш за все добувають руди хрому (біля 70 тонн на рік), ільменіт,циркон,слю-ду і напівкоштовні камені. 

3).Населення  країни складає 17501000 чоловік.Серед  малагазійців-корінного населення  ост-рова-виділяють 18 основних етнічних  груп.Найбільше з них складають меріна (26%), беци-місарака (15%) і бецілеу (12%)-потомки древніх “емігрантів” з островів Індонезії і Малайсь-кого архіпелагу,що населяють центральну частину острова.На узбережжях живуть здебіль-шого потомки вихідців із Африки,Індонезії та Аравійського півострова.До важливих націо-нальних меншин відносяться індійці та китайці.Французи та переселенці з Коморських ост-ровів на сьогодні складають віносно небагаточисельні групи.

   Більше  половини жителів острова (52%) сповідують традиційні африканські вірування, 41% складають християни,7%-мусульмани.Діти можуть отримати безкоштовну освіту в дер-жавній чи місіонерській школах,але,хоча 5-річний курс вважається обов’язковим, 31% доро-слих жителів є неграмотними,що являється одним з найвищих показників у Африці.

   Природний  приріст в країні досить високий  (3,03%). Середній вік жителів не  дуже вели-кий: діти до 14 р. складають  біля 45% мадагаскарців.Середня тривалість  життя складає 56 років.Густота  населення-29 осіб на 1 км.кв.;розподілена  нерівномірно:найбільша кількість осіб живе у центральній і східній частинах країни.В містах проживає лише 1/3 малагазійців.

   Так як  Мадагаскар є 1-ю з найбідніших  країн світу,то більше 70% громадян  живуть за ме-жею бідності,а  на 1-го жителя в рік припадає  біля 800 доларів ВНП. 

4).Провідну роль  в економіці країни відіграє  аграрний сектор.Сільським господарством,екс-плуатацією  лісів та полюванням займається 3/4 населення,створюючи 30% ВНП і  забезпечу-ючи 70% надходжень від  експорту.Сільськогосподарські угіддя, до речі,сьогодні займають лише біля 5% площі Мадагаскару,хоча для їх збільшення продовжують знищувати тропічні ліси.Головною сільськогосподарською культурою країни є рис:зайняті ним поля займають половину площі орних земель,а його виробництво складає біля 2,5 млн. тонн на рік.Крім цього,на острові вирощують маніок,кукурудзу,каву,гвоздику,ваніль (2/3 світового виробниц-тва), цукрову тростину,квасолю,горох,батати,оливкові культури.Найбільш розповсюджени-ми овочевими культурами є: цибуля,кабачки,гарбузи,паприка та часник.Жителі острова та-кож вирощують ананаси,манго,авокадо,диню,папайю,рамбутан і цитрусові рослини.

   На Мадагаскарі  розводять велику рогату худобу(одною  з найцінніших для жителів  острова є тварина зебу), свиней,кіз  і овець(немала частина тварин  пізніше приноситься в жертву яко-мусь божеству).Важливу роль в економіці країни грає риболовля (протягом року виловлює-ться до 100 тис. тонн риби,в більшості тунця,скумбрії та сардини; крім цього,місцеві жителі займаються виловом акул), а також промисел устриць,креветок і лангустів.Дефіцит продук-тів харчування поповнюється за рахунок імпорту і міжнародної допомоги,проте значна час-тина населення все одно недоїдає.

   Не дивлячись  на те,що Мадагаскар багатий  на корисні копалини,гірничодобувна  промис-ловість розвинута слабко і дає лише 3% ВНП. Технології добування корисних копалин при-мітивні,а інфраструктура неефективна.

   На Мадагаскарі  знаходиться немало підприємств  харчового сектора (цукрових,маслобій-них,пивоварних  заводів), а також текстильної  і шкіряної промисловості.Розвиваються полі-графія і транспортний сектор.В країні виробляють мило,цемент,лакофарбові вироби,цигар-ки,добрива та горючо-змащувальні матеріали.

   Найважливіші  товари експорту: кава (45%) і ваніль (20% вартості експорту), а також  баво-вна,банани,какао,гвоздика,чорний перець,сізаль,цукор та морепродукти,що експортуються найчастіше у Францію, США та Німеччину.Паливо і продукти харчування імпортуються на-йчастіше із Франції,Китаю та Бельгії.Туристична інфраструктура розвинена слабо,тому про-тягом року острів відвідує не більше 100 тис. туристів (як правило,це французи). 

5).Історичні  події на Мадагаскарі дуже  вплинули на сучасне обличчя  країни:

   -I тисячоліття н.е.-на острів прибувають малагазійці;

   -XII-XIII ст.-інтенсивні торговельні контакти з Африкою (експорт продуктів харчування; з XV ст.-работоргівля);

   -XV ст.-виникнення 1-х малагазійських держав;

   -1500 р.-Мадагаскар  відкрито португальцем Дієгу  Діашем;

   -кінець  XVI ст.-острів стає проміжуточним пунктом для прямуючих до Індії голандських, португальських та британських суден;

   -1643 р.-заснування 1-ї французької факторії (Форт-Дофін);

   -рубіж  XVII-XVIII ст.-на північно-східну частину острова неодноразово нападають європе-йські пірати;

   -XVII-XVIII ст.-розквіт работоргівлі;

   -кінець XVIII ст.-інтенсифікація французько-британського суперництва; посилення 1-ї з малагазійських держав-Імеріни;

  -початок  XIX ст.-Радама I (владика Імеріни,якого британці визнали королем) контролює бі-льшу частину острова; відкриваються місіонерські школи; посилюється британський вплив;

   -1860-ті  рр.-поступове установлення тісних  зв’язків з Францією; частина території острова переходить у власність французів;

   -1885 р.-придушення  руху за незалежність; Мадагаскар  стає французьким протекторатом;

   -з 1896 р.-статус колонії;

   -1912 р.-створення  1-х організацій,що боряться за  незалежність;

   -1946 р.-острів  стає “заморською територією”  Франції;

   -1947-1948 рр.-в  процесі придушення антифранцузького  повстаня загинуло бл.100 тис.осіб;

   -1958 р.-за результатами референдуму Мадагаскар стає Малагазійською Республікою у складі Французького Співтовариства;

   -1970-ті  рр.-економічна криза; громадські  заворушення;

   -1972 р.-воєнний  переворот під керівництвом генерала  Габріеля Раманцуа; зближення з  ко-муністичними і арабськими державами; соціально-економічні реформи; всплеск розвитку малагазійської культури;

   -1975 р.-після  воєнного перевороту влада переходить  до Верховної революційної ради; на-ціоналізація промисловості і  аграрна реформа; введення цензури;

   -1980-ті  рр.-в цілях подолання економічної  і соціальної кризи уряд повертається  до ринко-вої економіки; цензура  відміняється; відновлюється тісна  співпраця з Францією;

   -початок  90-х рр.-посилення опозиції; розпуск  Верховної революційної ради;

   -1992 р.-прийняття нової конституції,відмова від побудови соціалістичного устрою;

   -1996 р.-дострокові  президентські вибори виграє  Дідьє Рацірака;

   -2001-2002 рр.-політична  криза; повстання під керівництвом  Марка Равалуманани;

   -2002 р.-прем’єр-міністром країни стає Жак Юге Сілла;пост президента займає Равалума-нана.

  

   Культурні місця та споруди. В центрі столиці знаходяться музей малагазійського мистец-тва,древній дерев’яний палац королеви Ранавалони І, палац президента і палац Правосуддя. На найбільшому ринку країни Зуме можна купити майже все: від тропічних фруктів до одягу та меблів.Антананаріву (дослівно “Місто тисячі воїнів”) є також науковим центром країни: тут знаходяться заснований в 1961 р. університет і Малагазійська академія наук.В столиці діє зоопарк,де можна побачити тварин зникаючих видів.А на півдні країни знаходиться На-ціональний культурний парк Мантадія,знаменитий своїми тропічними лісами.

   Головний порт країни-Туамасіна,заснований в XVI ст. португальцями,а в XVII ст. перей-шов під контроль Франції.Трагічною сторінкою в його історії залишився 1925 р., коли тро-пічний ураган викликав тут величезні зруйнування і призвів до масової загибелі жителів.