Розглянути комерційні ризики, пов'язані із впровадженням нового торгового обладнання

       Для заходу Б: V_Б =20,609.

       Коефіцієнт  варіації при вкладенні капіталу в захід А менше, ніж при заході Б. Отже, захід А получен з меншим ризиком, а виходить, переважніше 

5.3 Шляхи зниження ризику

       Ступінь (можливість) настання передбачуваної події прийнято зв'язувати з поняттям ризику. Ризик на ринку визначається непевністю у досягненні результату як наслідку множини малопередбачуваних дій учасників ринку. Ступінь  ризику завжди пов'язаний з горизонтом з'ясування досліджуваного економічного процесу і діями, спрямованими на досягнення результату. У підприємця завжди є вибір: не ризикувати і чекати, поки події відбудуться, або ризикнути  і випередити конкурентів. У першому  випадку прибуток може бути мінімальним  або його не буде взагалі, у другому  — прибуток може бути максимальним. Важливо лише визначити ступінь  допустимості ризику, за межею якої ризик перетворюється на нерозважливість. Ступінь ризику визначається рівнем ризику.

       Рівень  ризику — це ймовірна, слабо вимірювана величина, що визначає можливість настання тієї або іншої події за певної послідовності дій.

       

       Оскільки  у більшості випадків комерційні ризики різноманітні, то є й засоби запобігання їм або зниження наслідків. Загальна назва цих методів –  

       страхування ризиків.

       

       До  найзагальніших варто віднести такі види страхування:

• ¾ диверсифікацію ризиків;
• ¾ страхування подій і їх результатів;
• ¾ лімітування;
• ¾ постійне дослідження ринкової кон'юнктури накопичення інформації про стан ринку.

       Ризик знижують за допомогою ряду засобів  і способів. Де нн с насамперед відносяться: запобігання, утримання, передача, зниженні ступеня.

       Запобігання ризику - відхилення від заходів, зв'язаних з ризиком. Бон з супроводжується, найчастіше відмовленням від одержання прибутку, "утримання ризику означає перекладання відповідальності за ризик ні інший суб'єкт.

       Зниження  ступеня ризику - скорочення імовірності  й обсягу втрат ,

       У системі заходів щодо управління ризиками на підприємстві головна роль належить їх профілактиці. Група заходів для профілактики ризиків покликана забезпечити зниження імовірності їх виникнення. .

       Уникнення ризиків є найбільш ефективним способом їхньої профілактики. Воно полягає  в розробці таких заходів, які  повністю виключають конкретний вид  підприємницького ризику. До основних з них належать:

       а) відмова від здійснення господарських  операцій, коли рівень ризику надмірно високий і не відповідає критеріям  фінансової політики підприємства. Незважаючи на високу ефективність цього заходу, її використання має обмежений характер, тому що більшість господарських операцій пов'язані зі здійсненням прямої торгово-виробничої діяльності підприємства, що забезпечує регулярне надходження доходів і формування його прибутку; б) зниження частки позикових коштів у господарському

       

       

обороті. Відмова від надмірного використання позикового капіталу дає можливість уникнути одного з найбільш небезпечних господарських ризиків — втрати фінансової стійкості підприємства. Усунути ризик, який має об’єктивні причини, досить складно. Наприклад, неможливо уникнути землетрусів, засухи. Важко передбачити всі зміни в поведінці конкурентів на ринку, обставини в інноваційній діяльності. Можна, звичайно, не приймати ризикових рішень, проте у такому разі підприємець втрачає шанс отримати доход, прирікає підприємство на застій та рутинні методи господарювання. У такому разі збільшується імовірність банкрутства.

       Необхідно уникати катастрофічних ризиків, коли за ними можуть настати втрати, близькі  до обсягів власних обігових коштів. Небажаним є й критичний ризик, коли втрати чистого прибутку досягають 75%. Усіма доступними методами слід усувати ризик нежиттєздатності інноваційного проекту.

       Після виявлення ризиків, з якими може зустрітися підприємство в процесі  виробничої діяльності, визначення факторів, що впливають на рівень ризику, і проведення оцінки ризиків, виявлення пов'язаних з ними потенційних втрат, перед підприємством стоїть завдання мінімізації виявлених ризиків.

       До  організаційних методів зниження ризику відносяться:

• відхилення ризику
• недопущення збитків
• мінімізація збитків
• передача контролю за ризиком
• метод розподілу ризиків
• пошук інформації
• контроль або опанування ризиком

       Відхилення  ризику. У даному випадку передбачається відмова від певних управлінських  рішень, якщо рівень ризику по них перевищує  його

       

       

прийнятний  рівень для підприємства. Метод радикальний, але мало застосовуваний.

       Прикладом може служити:

• відмова від здійснення господарських операцій, ризик яких надмірно великий і обтяжливий для підприємства;
• відмова від використання банківських кредитів, якщо кон'юнктура фінансового ринку несприятлива для підприємства;
• відмова від будь-якої інвестиційної політики з метою підтримання високого рівня платоспроможності підприємства;
• відмова від постачання імпортної сировини, якщо відзначається високий ступінь мінливості митного законодавства;
• відмова від авансових оплат постачальникам і реалізації на умовах відстрочки платежів
• інше.

       Недопущення збитків. Підприємство може спробувати зменшити, але не усунути конкретні  збитки. Попередження втрат означає  можливість уникнути випадковостей за допомогою конкретного набору превентивних дій (заходи, спрямовані на попередження непередбачених подій з метою зниження імовірності та розміру збитків). Кожне підприємство зацікавлене у попереджувальній діяльності, проте її здійснення не завжди можливе з технічних та економічних причин.

       Метод припускає здійснення підприємством  певних заходів, спрямованих на недопущення  ризикових ситуацій. Недопущення  ризикових ситуацій може бути досягнуте  за рахунок:

• підвищення обґрунтованості підготовки і реалізації управлінських рішень;
• одержання додаткової інформації;
• розробки схем ділової активності, що уникають найбільших зон збитків.

       Мінімізація збитків. Підприємство може спробувати попередити

       

       

значну  частину своїх збитків. Дотримуючись правил, встановлених урядом, воно може уникнути додаткових штрафних санкцій у разі будь-якого інциденту в його діяльності. Підтримуючи добрі взаємовідносини зі споживачами та постачальниками продукції, підприємство може зменшити розміри фінансових претензій, які воно буде змушене задовольнити.

       Метод спрямований на розробку заходів  щодо мінімізації збитків у разі ризикової ситуації.

       Для того, щоб зменшити міру вірогідного ризику й одночасно забезпечити досягнення заданих рівнів рентабельності, необхідно:

• шукати партнерів, що мають у своєму розпорядженні інформацію про ринок і достатні фінансові кошти. У разі успіху з ними доведеться розділити частку прибутку;
• звертатися до послуг зовнішніх консультантів – експертів наприклад, для проведення науково обґрунтованих прогнозів зміни цін, попиту, дій конкурентів;
• утворювати спеціальний резервний фонд за рахунок частки прибутку для самострахування;
• передавати частину ризику іншим особам і організаціям шляхом страхування торговельного бізнесу.

       Сьогодні працює багато приватних страхових компаній ( частково створена законодавча база), що страхують комерційні операції комерційний ризик), перевезення вантажів. Крім того, є страхування із ід пожеж, пограбувань та інших випадків, унаслідок яких відбувається втрап матеріальних цінностей.

       

       У ринковій економіці поширеним способом зниження ризику : хеджування. В широкому значенні під хеджуванням розуміють створенні зустрічних вимог і зобов'язань (валютного, комерційного або кредитно з характеру). При укладенні ф'ючерсних контрактів і опціонів хеджуванні виступає формою страхування ціни і прибутку від небажаного для продавця зниження або невигідного для покупця підвищення ціни. Як результат - згладжування різних коливань цін.

 

       ВИСНОВОК

       Багато  великих фірм наймають менеджерів ризику. Ці менеджери планують стратегію менеджменту ризику, купують страховку і спрямовують зусилля фірми на контроль втрат. Управління ризиком є також основною частиною ведення домашнього господарства.

       Менеджери малого бізнесу часто залежать від  страхових агентів по плануванню і порадах з менеджменту ризику. Хороший агент робить більше, ніж просто продає страховку. Він також дає пораду, як зекономити на страхових внесках, вибираючи, яким втратам можна запобігти, яких можна уникнути, які контролювати або поглинути. Хто б не займався менеджментом ризику, він обов’язково поділить цей процес на шість стадій: постановка цілей, визначення ризику, його оцінка, вибір методу менеджменту ризику, дотримання його і аналіз результатів.

       Управління  ризиками спрямоване на досягнення балансу  між витратами і на захист організації від ризиків і витратами, що вона може понести, якщо піддасться цим ризикам. Після того як компанія визначила, у чому складається ризик і якими можуть бути збитки, вона повинна прийняті рішення, чи потрібно приділяти увагу кожному з можливих ризиків. Для цього варто оцінити розмір можливих збитків і інші наслідки для організації. Якщо конкретний ризик відносно малоймовірний, ал: потенційний збиток для компанії досить великий, то вона може зболіти вирішити задачу нейтралізації даного виду ризиків завчасно.

       Багато  фахівців згідні з тим, що недостатня увага до управління ризиками, можливо, і представляє для компанії найбільший ризик.

       Кожен вид ризику має свою вартість і  може бути оцінений у вартісному вираженні.

       Вартість ризику визначається тим матеріальним збитком, що може бути нанесений підприємству в результаті реалізації ризику.  

ЛІТЕРАТУРА

1. А.О. Старостіна, Київський національній універсітет імені Тараса Шевченка, В.А. Кравченко, Національній техничній універсітет України "КІП " Стримані ризики : теоритичні підходи/ Маркетинг а Україні, № 3*2008.
2. Бланк И.А Инвестиционный менеджмент : Учебный курс. К., Эльга- Н, Ника-центр, 2005.
3. Грабовий П.Г., Петрова С.Н., Полтавцев С.И. Риск в современном бизнесе. М., "Аланс", 2006.
4. Л.П. Дашков, В.К Памбухчиянц Коммерция и технология торговки: Учебное пособие.
5. Ковалев А.П. Диагностика банкротства. М.,2007.
6. Прометей региональный сборник научных трудов по окопом Донецкий окономико-гуманитарный институт; Институт экоиомик. правових исследований Национальной академии наук Украины- Донецк : Юго-Восток,2009. - Вьіп. 1.
7. Рябушкин Т.В. Зкономическая статистика. М., 2006.
8. С.А. Каплина Организация коммерческой деятельности :Учебное пособие- Ростов-на-Дону: Феникс, 2006.Христиановский В.В., Щербина В.П Зкономический риск к методы его измерений :Учебное пособие . Д.,- ДонНГУ, 2008.
9. Ф.Г. Панкратов, Т.К Серьогіна Комерційна справа: Навчальний  посібник для вузів. Вид.2-е, виправ.- Рівне.; "Вертекс", 2009.
10. Финансовый менеджмент: теория и практика: Учебник ( Под ое Е.С. Стояновой). М., "Перспектива", 2010.