Інноваційні програми розвитку регіонів

За даними Державного агентства  України з інвестицій та інновацій, станом на 2009 р. програми інноваційного  розвитку затверджені в 9 регіонах, у 9 розроблені проекти програм, а  ще в 9 немає навіть проектів (Житомирська, Київська, Луганська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька і Чернівецька області, міста Київ та Севастополь) [6]. На нашу думку, головним стримуючим чинником щодо цього є державна політика. Лише прийняття програми ще не означає  успішність її реалізації і необхідний вплив на регіональну інноваційну  систему. Розробка таких документів та їх виконання, крім фінансових ресурсів, які зосереджені на державному рівні, потребує відповідних знань і  вмінь, яких на сьогодні у фахівців регіонального рівня ще недостатньо  у зв'язку з відсутністю відповідного досвіду та наділення регіонів більшими повноваженнями і ресурсами.

Виходячи з аналізу зарубіжного  досвіду основними складовими технології розробки і впровадження регіональної стратегії інноваційного розвитку є наступні:

• виявлення пріоритетних секторів регіональної економіки;
• аналіз регіональної інноваційної системи та кожного з її елементів (застосовується для виявлення загроз і можливостей, що випливають з економічних можливостей регіону) та її моделювання;
• розкладання стратегічних пріоритетів інноваційного розвитку регіону на конкретні завдання та напрями діяльності;
• прогнозування економічних та соціальних результатів від реалізації запланованих заходів;
• визначення ресурсів, які необхідні для інвестування в інноваційну сферу регіону з різних джерел - з державного, комунального бюджетів, венчурних фондів чи інших джерел;
• досягнення консенсусу між суб'єктами регіональної інноваційної системи, виконавцями завдань стратегії;
• інформування громадськості про плани, заходи та їх виконання.

На сьогодні найбільш складним завданням  серед зазначених є технологізація досягнення цілей, розкладання пріоритетів  інноваційного розвитку на конкретні  завдання. Головною суперечністю в  даному разі є те, що наука визначає підходи до інноваційного розвитку, не пропонуючи конкретних прикладних технологій, а практика, не маючи  відповідного наукового досвіду  і теоретичної підготовки, може випустити  з виду важливі методологічні  орієнтири, які могли б забезпечити  необхідні синергетичні ефекти. В  цьому аспекті важливим завданням  держави і самих регіонів є  підготовка фахівців високої кваліфікації, які б вміли розробляти ефективні  технології інноваційного розвитку, враховуючи регіональні особливості.

Інноваційний розвиток регіону  потребує інноваційних підходів до його забезпечення, що обумовлює трансформації  і в самій регіональній системі. Управлінські структури мають бути здатними успішно вирішувати різноманітні проблеми та протиріччя, що виникають при переході від наявної до бажаної моделі розвитку, тому необхідно сформувати таку команду управління, яка була б сприятливою для дотримання та розвитку ознак її інноваційності [4, с. 12, 24]. Проте, як доводить у своїй роботі російський учений М.Казаков [3], невід'ємною складовою інноваційного розвитку є лідерство. Зокрема, в роботі цього науковця відзначається, що керівництво як специфічне заломлення феномена лідерства в процесі управління має пряме відношення до персональних і технологічних умінь, здібностей, впливу, хоча може і не бути центром неформальної інтеграції. Здатність сучасних організацій до інновацій залежить насамперед від наявності таких правил гри, які заохочують кооперацію, конструктивну і новаторську діяльність замість того щоб прагнути до збереження рівноваги, гармонії і консервації існуючих відносин [3, с. 14]. Характерними рисами вітчизняної системи регіонального управління та місцевого самоврядування є збереження рівноваги та існуючих позицій, а питання створення сприятливого інноваційного середовища унеможливлюється низкою факторів, серед яких: відсутність ефективних економічних та соціально-психологічних стимулів для реалізації творчого потенціалу, перевантаженість працівників зайвими функціями, відсутність відповідної культури відносин, а головне - відсутність далекоглядних регіональних лідерів, здатних створити сприятливі умови для вироблення інноваційних рішень щодо регіонального розвитку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 ВИСНОВОК

 

Виходячи з вищевикладеного  можна зробити наступні висновки.

1. Об'єктивно зумовленою є необхідність децентралізації функцій і повноважень держави щодо підтримки інноваційної діяльності в Україні. Тільки таким чином можна забезпечити формування повноцінних регіональних інноваційних систем.
2. На сучасному етапі одними із пріоритетних завдань держави щодо інноваційного розвитку регіонів є завдання формування адекватної сучасним регіональним запитам нормативно-правової бази, забезпечення її безумовного виконання, створення у регіонах об'єктів інноваційної інфраструктури та підготовка фахівців-технологів у сфері регіонального інноваційного розвитку.
3. Зарубіжний досвід свідчить про екслюзивність стратегій інноваційного розвитку регіонів та підходів до їх реалізації, однак всі починали з налагодження контактів і взаємодії між регіональними інноваційними суб'єктами та розбудови інфраструктури. Наступним кроком було формування інноваційного типу мислення у населення та інноваційної культури, а потім реалізація міжрегіональних проектів та встановлення міжнародних контактів. Новітні світові тенденції засвідчують актуалізацію питання підтримки розвитку людського капіталу як головного джерела інноваційного розвитку територій, що має бути враховано при формуванні регіональної інноваційної політики в Україні.
4. Шлях інноваційного розвитку регіонів обумовлює необхідність проведення послідовної та ефективної регіональної політики, яка узгоджує правові, фінансові, організаційні можливості органів влади та існуючі потреби інноваційних суб'єктів і забезпечує відповідність їх дій пріоритетним завданням стратегії інноваційного розвитку. Вирішення цих завдань потребує використання інтерактивної моделі інноваційного розвитку, яка є безальтернативним варіантом для регіонів.

5. Для забезпечення інноваційного  розвитку регіонів необхідні  якісно нові, інноваційні підходи  в регіональному управлінні. Але  на сьогодні для такої діяльності  ні місцеві політики, ні спеціалісти  місцевих органів влади ще  не готові. І ті, й інші, як свідчить  практика, орієнтовані на швидкі  результати, коли запровадження  інноваційних інструментів регіонального  розвитку потребує тривалого  часу.

Оскільки інноваційний розвиток регіонів визначається насамперед відповідною  державною політикою, подальші розвідки у цьому напрямі мають стосуватись  цієї сфери та державних механізмів формування і використання інноваційного  потенціалу регіонів. Актуальними також  є дослідження форм і методів  вдосконалення взаємовідносин у  регіоні щодо підтримки інноваційної діяльності, інноваційного потенціалу регіонів та інновацій у системі  регіонального управління як чинника  інноваційного розвитку територій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАННЬ 

 

1. Про наукову та науково-технічну діяльність : Закон України від 13 груд. 1991 р. № 1977 - XII [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=2&nreg=1977-12
2. Архієреєв С. І. Взаємозв'язок розвитку регіональної інноваційної системи, інтерактивних інноваційних комплексів, та інноваційної інфраструктури. Приклад регіону Емілія-Романья [Електронний ресурс] / С. І. Архієреєв, І. О. Дерід // Вісн. СумДУ. - 2009. - № 1. - Режим доступу : http://visnyk.sumdu.edu.ua/arhiv/2009/Econom_1_09/09asipre.pdf
3. Казаков М. А. Инновации и лидерство на региональном уровне управления: технологический подход Електронний ресурс] / М. А. Казаков // Социология и социальная работа. Вестник Нижегородского ун-та им. Н. И. Лобачевского. - 2009. - № 1 (13). - С. 13-17. - Режим доступа : : http://www.vestnik@unn.ru
4. Михненко А. М. Інновації в управлінні суспільним розвитком : навч. посіб. / А. М. Михненко, В. Д. Бакуменко, С. О. Кравченко. - К. : НАДУ, 2009. - 116 с.
5. Соловйов В. П. Інноваційний розвиток регіонів: питання теорії та практики : монографія / В. П. Соловйов, Г. І. Кореняко, В. М. Головатюк. - К. : Фенікс, 2008. - 224 с.
6. Офіційний сайт Державного агентства України з інвестицій та інновацій. - Режим доступу : http://www.in.gov.ua
7. Шовкалюк В. С. Сучасна інноваційна політика: стан, проблеми та перспективи розвитку : матеріали ІІІ Міжнарод. форуму (Дніпропетровськ, 19-20 листоп. 2009 р.) / Міністерство освіти і науки України, Німецьке товариство технічного співробітництва (ОТ2), Дніпропетровська обласна державна адміністрація. - Дніпропетровськ. - 2009. - С. 10-26.
8. Antón M. Innovation management implementation: real cases in Castilya y León, Spain / M. Antón, A. Sandovar. – Режим доступу : http:// www.in3.dem.ist.utl.pt/downloads/cur2000/posters/pos059.pdfKokkonen
9. E. Cooperation for Regional Innovation Promotion / E.Kokkonen – Riga, 25 October,2007. – 12p. –Режим доступу : http://www.vraa.gov.lv/uploads/documents/sadarbiba/ek_ riga_251007_
10. Monterisi A. Regional innovation strategies: the Apulian  experience and the role of ARTI / A. Monterisi. – Brussels, 7 October, 2009. – 18 p. – Режим доступу : http:// www.arti.puglia.it/fileadmin/ user_files/download/OD_Puglia_7oct09_ilo.pdf  
11. Regional Innovation Strategy for the South West region of Bulgaria.  – Режим доступу-http://www.innovatingregions.org/download/RIS%20South%20West%20Bulgaria%20Executive%20Summary.pdf
12. The Global Competitiveness Report 2009-2010 //  World Economic Forum. – Режим доступу :  http://www.weforum.org/documents/GCR09/index.html
13. Workforce Innovation in Regional Economic Development Background. – Режим доступу :  http://www.doleta.gov/wired/files/WIRED_overview.pdf