Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів

У касаційній скарзі засуджений просив скасувати вирок  у зв'язку з неправильним застосуванням  до нього кримінального закону і  на підставі ч. 4 ст. 309 КК звільнити від покарання. Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України скаргу частково задовольнила з таких підстав.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що після вчинення злочину і до постановлення вироку, а саме з 18 березня по 29 травня 2002 р., А. за направленням нарколога, до якого з'явився добровільно, проходив стаціонарне лікування. Те, що А. лікувався від наркоманії, підтверджено також долученою до скарги копією виписки з медичної картки про перебування його з 13 серпня 2002 р. на стаціонарному лікуванні та наявними у справі виписками з історії хвороби. За таких обставин він підпадав під дію ч. 4 ст. 309 КК.

Проте суд, неповно  дослідивши зібрані у справі докази і не перевіривши зазначених обставин, передчасно дійшов висновку, що А. пройшов курс лікування недобровільно. Суд не з'ясував, який порядок звернення до лікувальної установи є добровільним, не допитав із цього питання нарколога, не витребував для огляду медичну картку засудженого.

Встановлення наведених  вище обставин має істотне значення для правильного застосування закону.

Оскільки суд порушив вимоги п. 1 ч. 2 ст. 368 КПК, а апеляційна інстанція цієї помилки не виправила, вирок і ухвалу скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд. При цьому колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України зазначила, що необхідно ретельно перевірити доводи А. щодо добровільного лікування від наркоманії і залежно від з'ясованих обставин постановити законне й обґрунтоване рішення.

Особа визнається такою, що розпочала лікування від наркоманії, як у тих випадках, коли її поміщено в стаціонарний лікувальний заклад, так і тоді, коли ті почали лікувати амбулаторне, а також коли вона поставлена на чергу для госпіталізації. Дія  заохочувальної норми має поширюватись і на випадки, коли йдеться про  токсикоманів.

Незастосування судовими інстанціями ч. 4 ст. 309 КК України  потягло скасування судових рішень та закриття справи

Підсумовуючи вищевикладене, можна визначити, що аналізовані склади злочинів (а саме ст.ст. 307 та 309 ККУ) абсолютно ідентичні за своїми об’єктивними ознаками. В диспозиціях обох статей законодавець веде мову про незаконні дії з виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання, збуту наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів. Визначальним для відмежування вищевказаних злочинів є суб’єктивний критерій, а саме мета злочинця. Мета, як уже зазначалося має обов’язковий характер для даних складів, оскільки прямо передбачена в статті закону.

Особа, яка добровільно  звернулась до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч. 1 ст. 309 КК України

5. Відповідальність  за викрадення, привласнення, вимагання  прекурсорів або заволодіння  ними шляхом шахрайства або  зловживання службовим становищем 

Викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння  ними шляхом шахрайства з метою подальшого збуту, а також їх збут для виробництва  або виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів відповідно до ч.1 ст. 312 Кримінального кодексу України є кримінально – караними діяннями.

Ст. 312 передбачає відповідальність за умисне протиправне заволодіння  прекурсорами певним способом із підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, а також із правомірного чи незаконного володіння громадян з метою подальшого збуту, а також їх збут для виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. [2; с.118]

Цей злочин є суміжним із злочином, передбаченим ст. 308, від  якого він головним чином відрізняється за предметом, а також окремими ознаками об'єктивної і суб'єктивної сторін.

Про зміст форм злочину, в яких він може проявлятися, див. ст. 308. Проте, з об'єктивної сторони, крім форм, визначених у ст. 308, злочин, передбачений ст. 312, може також проявитися у незаконному збуті прекурсорів. Про поняття незаконного збуту див. пит. №2.

З суб'єктивної сторони незаконний збут прекурсорів характеризується прямим умислом і метою: такий збут здійснюється для виробництва або виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів

На відміну від злочину, передбаченого ст. 308, викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства характеризуються обов'язковою метою ці діяння вчинюються з метою подальшого збуту прекурсорів.

Слід мати на увазі, що збут викрадених чи іншим способом привласнених прекурсорів охоплюється  ст. 312 і додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 311 не потребує. Якщо збуту прекурсорів не передувало їх викрадення чи інше заволодіння ними, такі дії не містять ознак злочину, передбаченого ст. 312, і кваліфікуються за ч. 2 ст. 311 як збут цих речовин Якщо винний заволодів прекурсорами без мети збуту, а через певний проміжок часу (наприклад, наступного дня) збув їх особам, які займаються виготовленням наркотиків, його дії слід кваліфікувати за відповідною статтею, що передбачає відповідальність за злочини проти власності (ст. 185-187, 190-191) та ч. 2 ст. 311 (незаконний збут прекурсорів).

На відміну від  злочину, передбаченого ст. 308, кваліфікуючою  ознакою злочину, передбаченого  ст. 312, не є вчинення його особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених ст. ст. 306, 307, 310, 311, 312, 314, 317.

Зовнішню схожість формулювання статей 308 та 312 Кримінального кодексу України не робить їх ідентичними за юридичним змістом. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки абсолютно однакові, та можуть полягати у викраденні, привласненні, вимаганні, заволодінні предметами шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем. Злочини є суміжним. Різняться злочини лише за предметом – для статті 308 це наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги, а для ст. 312 КК – це прекурсори. Виходячи з предмета та його суспільно небезпечного впливу на населення встановляється і відповідальність, яка за статтею 308 КК значно вища, аніж за ст 312 КК.

Висновок 

Злочини в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів закріплені в розділі XIV Кримінального кодексу України.

Кримінальна відповідальність за ці злочини відповідає міжнародним  договорам України, які передбачають обов'язки держав переслідувати осіб, винних в незаконному обігу предметів, що становлять підвищену небезпеку для здоров'я населення, в першу чергу наркотичних засобів. До них відносяться Єдина конвенція про наркотичні засоби 1961 р., Конвенція про психотропні речовини 1971 р. Конвенція ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 р.

Надавши кримінально-правову  характеристику основним складам (ст. 307, 308, 309, 312 ККУ) злочинів в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів можна дійти висновку, що аналізовані склади злочинів (а саме ст.ст. 307 та 309 ККУ) абсолютно ідентичні за своїми об’єктивними ознаками. В диспозиціях обох статей законодавець веде мову про незаконні дії з виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання, збуту наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів. Визначальним для відмежування вищевказаних злочинів є суб’єктивний критерій, а саме мета злочинця. Мета, як уже зазначалося має обов’язковий характер для даних складів, оскільки прямо передбачена в статті закону.

Особа, яка добровільно  звернулась до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч. 1 ст. 309 КК України

Хочу звернути вашу увагу також на зовнішню схожість формулювання статей 308 та 312 Кримінального кодексу України. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки абсолютно однакові, та можуть полягати у викраденні, привласненні, вимаганні, заволодінні предметами шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем. Злочини є суміжним. Різняться злочини лише за предметом – для статті 308 це наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги, а для ст. 312 КК – це прекурсори. Виходячи з предмета та його суспільно небезпечного впливу на населення встановляється і відповідальність, яка за статтею 308 КК значно вища, аніж за ст 312 КК.

Список використаної літератури

Нормативно-правові  акти

1. Конституція України,  прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.

2. Кримінальний кодекс  України: Чинне законодавство  зі змінами та доповн. станом  на 15 жовт. 2005р.: (відповідає офіц. текстові) – К. Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. –  172с. – (Кодекси України);

3. Закон України  "Про обіг в Україні наркотичних  засобів, психотропних речовин,  їх аналогів і прекурсорів"  від 15 лютого 1995 р. № 60/95-ВР (в  редакції від 8 липня 1999 р.) // Відомості  Верховної Ради України. — 1999. — № 36. - Ст. 317.

4. Закон України  "Про заходи протидії незаконному  обігу наркотичних засобів, психотропних  речовин і прекурсорів та зловживанню  ними" від 115 лютого 1995 р. .№ 62/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. — 1995. - № 10. - Ст. 62.

5. Постанова Пленуму  Верховного Суду №3 від 27 лютого 1998 р. "Про судову практику в  справах про злочини, пов'язані з наркотичними засобами, психотропними речовинами та прекурсорами". www.rada.gov.ua

6. Постанова Пленуму  Верховного Суду №4 від 26 квітня 2002 року "Про судову практику  в справах про злочини у  сфері обігу наркотичних засобів,  психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів". www.rada.gov.ua

Монографічна, наукова  та інша література

7. Коржанський М.Й.  Нариси кримінального права. –  К., 1999.

8. Коржанський М.Й.  Науковий коментар Кримінального  кодексу України. - К., Атіка, Академія, Ельга-Н, 2001.

9. Кримінальне право  України: Особлива частина / М.  І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В.  І. Борисов та ін.; За ред.  професорів М. І. Бажанова, В.  В. Сташиса, В. Я. Тація. —  Київ—Харків: Юрінком Інтер—Право, 2001.

10. Михайленко П.П.  Кримінальне право, кримінальний  процес та кримінологія України.  – К., 1999.

11. Музика А.А. Незаконний  обіг наркотичних засобів в Україні. — К., 1998.

12. Науково-практичний  коментар Кримінального кодексу  України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. — К.: Каннон, 2001.

13. Ухаль А.М., Шеремет  А.П. Наркоманія: суть і боротьба  з нею. Навчально-довідковий посібник. - Ужгород: Госпрозрахунковий редакційно-видавничий відділ управління у справах преси та інформації, 2001.

14. Науково - практичний  коментар до Кримінального кодексу  України. – 4-те вид., переробл. та доповн. / Відп. ред. С.С. Яценко. – К.: А.С.К., 2006. – 848с. – (Нормат. док. та комент. ).

15. Практика судів  України з кримінальних справ  2001-2005 / Зазагю редакцією В.Т. Маляренка,  В.В. Сташиста. Київ – Харків, Юрінком  Інтер, 2005р. 

16. Сучасне  кримінальне право України: нормативно-правові  документи та судово-слідча практика: Хрестоматія / Упоряд. А.В.Савченко  та ін.; За заг. редак. В.В.  Кузнєцова. – К.: Вид. ПАЛИВОДА  А.В., 2005. – 496с.