Бізнес - планування на підприємстві

«Стратегії повинні ефективно  капіталізувати сильні сторони фірми, подолання нею своїх слабких  сторін, витяг переваг, завдяки сприятливим  зовнішнім умовам, і успішне відхилення від зовнішніх небезпек», – вважає інший видний фахівець сучасності по стратегічному керуванню Фред Р. Девід [14, c. 346]. 

Перше правило, якого має  дотримуватися підприємець у  процесі складання бізнес-плану, — це чітко визначити мету його розробки та конкретного адресата.

На зміст та структуру  бізнес-плану суттєво впливають  розміри бізнесу й обсяги фінансових потреб. Чим масштабнішим є підприємницький  проект, чим більше інвестицій він  потребує, тим ширше коло питань має бути висвітлено у бізнес-плані, тим детальнішими та обгрунтованішими мають бути відповідні розрахунки.

На змісті та структурі  бізнес-плану позначається й специфіка  сфери майбутнього бізнесу. Обґрунтування  підприємницького проекту у сфері  виробничої діяльності вимагає ґрунтовнішого  та «об’ємнішого» бізнес-плану внаслідок самої природи цієї сфери. Навпаки, підприємець, який бажає розпочати роздрібну торгівлю, не має потреби в опрацьованому до дрібниць бізнес-плані.

В загальному вигляді зміст  бізнес-плану визначаються такими основними  факторами:

- аудиторією, на яку розрахований бізнес-план (або на потенційних інвесторів, або на майбутніх партнерів по бізнесу, або на майбутніх співробітників, або на всіх разом);

- цілями розробки бізнес-плану (залучення зовнішнього капіталу, налагодження зв’язків з партнерами, моделювання системи управління бізнесом, завчасне передбачення можливих перешкод для реалізації підприємницької ідеї, розвиток власних управлінських здібностей тощо);

- масштабами бізнесу і обсягами фінансових потреб (чим масштабнішим буде підприємницький проект, тим більше інвестицій він потребує, тим детальнішими та обгрунтованішими мають бути розрахунки);

- сферами поширення бізнесу (виробництво, посередницька діяльність, послуги, сфера торгівлі, будівництво тощо);

- характеристиками продукту бізнесу (тобто товари або послуги, які запропоновані для реалізації комерційної ідеї, можуть бути традиційними або принципово новими, простими або складними, виробничого або споживчого призначення тощо);

- інвестиційною ситуацією, яка покладена  в основу розробки бізнес-плану. [3, c. 223]. 

В результаті спільної дії  всіх факторів визначається конкретний зміст бізнес-плану.

Зміст бізнес-планів не може бути однаковим для всіх випадків, але у них є багато спільного.

В будь-якому бізнес-плані  можна виділити три основні блоки  питань, на які повинні бути дані обґрунтовані і змістовні відповіді:

І блок: опис ключових, найважливіших аспектів майбутнього бізнесу, тобто опис того бізнес-плану, якого прагне досягти підприємець в результаті реалізації бізнес-плану.

ІІ блок: в цьому блоці мають бути якісно та кількісно охарактеризовані заходи, які передбачається здійснити для досягнення поставлених цілей.

Складові бізнес-плану  в даному блоці: маркетинг-план; виробничий план; організаційний план тощо.

ІІІ блок: за допомогою спеціальних фінансових показників визначаються кінцеві результати, яких планує досягти підприємець в процесі реалізації запропонованої підприємницької ідеї.

До основних фінансових показників відносять:

1. обсяги передбачуваного продажу товарів або послуг ( в натуральних та грошових одиницях);
2. терміни повернення запозичених коштів;
3. фінансові потреби для створення бізнесу (впровадження комерційної ідеї);
4. розміри очікуваних прибутків або збитків;
5. рух готівки тощо.

На сьогоднішній день немає  юридичних документів, які б чітко  регламентували структуру бізнес-плану.

У структурі бізнес-плану, як правило, виділяють такі складові:

1. Титульний аркуш.

2. Зміст бізнес-плану.

3. Резюме.

4. Галузь, фірма та її продукція (послуги):

4.1. Поточна ситуація і  тенденції розвитку галузі.

4.2. Опис продукту (послуги)  фірми.

4.3. Патенти, товарні знаки,  інші права власності.

4.4. Стратегія зростання  фірми.

5. Дослідження ринку:

5.1. Загальна характеристика  ринку продукту.

5.2. Цільовий ринок бізнесу.

5.3. Місце знаходження  фірми.

5.4. Оцінка впливу зовнішніх  чинників.

6. Маркетинг-план:

6.1. Стратегія маркетингу.

6.2. Передбачувані обсяги  продажу.

7. Виробничий план:

7.1. Основні виробничі  операції.

7.2. Машини й устаткування.

7.3. Сировина, матеріали та  комплектуючі вироби.

7.4. Виробничі й невиробничі  приміщення.

8. Організаційний план:

8.1. Форма організації  бізнесу.

8.2. Потреба в персоналі.

8.3. Власники бізнесу й  команда менеджерів.

8.4. Організаційна схема  управління.

8.5. Кадрова політика та  стратегія.

9. Оцінка ризиків:

9.1. Типи можливих ризиків.

9.2. Способи реагування  на загрози для бізнесу.

10. Фінансовий план:

10.1. Прибутки та збитки.

10.2. План руху готівки.

10.3. Плановий баланс.

10.4. Фінансові коефіцієнти.

Додатки.

Ця структура є лише приблизною схемою бізнес-плану. конкретний бізнес-план може бути і не таким докладним. Але тут указані ті основні розділи, які необхідно включити до бізнес-плану, орієнтованого на залучення інвестицій у виробничу діяльність.

Наведена вище структура  бізнес-плану є приблизною. В кожному  окремому випадку розробники можуть вносити нові розділи або розглядати нові питання, які необхідні для  реалізації запланованої підприємницької  ідеї.

Окремі розділи планів можуть бути об’єднані або роз’єднанні.

Обсяг бізнес-плану також  може бути різним, оскільки залежить від  потреб фірми, зазвичай, стислий варіант  виповнюється в межах 4-10 сторінок. Бізнес-план малого підприємства , наприклад, перукарні  на 2 крісла, буде набагато коротшим від  аналогічного документу більшого підприємства, заснованого із залученням іноземних  інвестицій. Проте, у бізнес-плані  обов‘язково повинні бути відображені  основна ідея, мета бізнесу, специфіка  підприємницької діяльності, організаційна  і виробнича структура, стратегія  фінансування, пропозиції по інвестиціях, перспективи розвитку.

 

ІІІ. Фінансовий розділ бізнес-плану

 

Фінансовий план — це найважливіший елемент бізнес-плану, який складається як для обґрунтування конкретних інвестиційних проектів, так і для управління поточною та стратегічною фінансовою діяльністю. Цей розділ бізнес-плану включає такі складові: 

• прогноз обсягів реалізації; 
• баланс грошових надходжень та витрат; 
• таблицю доходів та витрат; 
• прогнозований баланс активів та пасивів підприємства; 
• розрахунок точки беззбитковості. [4, cт. 331-332].

Фінансовий розділ бізнес-плану  є ключовим розділом бізнес-плану, оскільки тільки відповідні показники фінансового  плану можуть реально продемонструвати рівень привабливості та ефективності практичної реалізації розробленого підприємницького проекту.

Головне завдання фінансового  розділу – узагальнення результатів  всіх попередніх розділів бізнес-плану  у вартісній формі та обґрунтуванні  доцільності реалізації даного проекту  з економічного погляду.

Особливий інтерес до фінансового  плану пов’язаний з тим, що в ньому:

• узагальнюються у вартісній формі результати розробки решти розділів бізнес-плану;
• кількісно визначається потреба даного бізнесу в інвестиціях;
• обґрунтовується висновок щодо економічної доцільності реалізації підприємницького проекту.

Розрахунки, які містить  фінансовий план, мають дати чіткі  та ясні відповіді на такі запитання:

1. самого підприємця:

• звідки і коли підприємство буде отримувати кошти і на що конкретно їх буде витрачати?

• яким буде фінансовий стан підприємства на кінець прогнозованого періоду?
• Як співвідносяться поточні потреби підприємств з рухом готівки?

2. потенційних інвесторів та кредиторів:

• чи здатний підприємець належно розпорядитися отриманими коштами, щоб своєчасно повернути борги та забезпечити достатній прибуток на вкладений капітал?
• чи зможе підприємець виконати взяті на себе фінансові зобов’язання?

У процесі розробки цього  розділу бізнес-плану слід враховувати  такі його особливості:

1) у багатьох відношеннях фінансовий план є найменш гнучкою за формою частиною бізнес-плану. На відміну від інших розділів він має містити відповідний перелік фінансових документів (у тому числі таблиць і графіків);

2) фінансовий план не може мати розбіжностей з іншими розділами бізнес-плану;

3) інвестори та кредитори, як правило, вимагають, щоб фінансовий план складався з перспективою на три роки (до того ж із щомісячними показниками за перший рік та щоквартальними — за другий і третій);

4) у фінансовому плані треба (по можливості) підкреслювати достовірність інформації, яку він містить. Якість первинної інформації безпосередньо позначається на точності фінансових розрахунків;

5) у зв’язку з тим, що будь-який фінансовий аналіз майбутнього неминуче характеризується певним ступенем невизначеності, у фінансовому плані доцільно опрацювати кілька сценаріїв розвитку подій.

Фінансовий план, зазвичай, складається з трьох розділів:

1. План доходів та витрат (прибутків та збитків).
2. План грошових надходжень і виплат (рух готівки).
3. Плановий баланс.

Стратегія фінансування бізнес-проекту  передбачає визначення переліку залучених  джерел інвестиційних ресурсів, які  поділяються на внутрішні та зовнішні. До першої групи належить: статутний капітал підприємства; нагромаджені резерви (резервний капітал; додатковий капітал, що утворюється внаслідок переоцінки активів; фонди спеціального призначення, що формуються в процесі розподілу прибутку; нерозподілений прибуток); амортизаційні відрахування; пайові внески власників; страхове відшкодування.

Перевагами внутрішніх джерел інвестицій є простота та швидкість  залучення, вища норма прибутку на вкладений  капітал (оскільки немає витрат фінансування, пов’язаних зі сплатою процентів  і т. п.), збереження контролю над підприємством у руках власників. Але їм також притаманні такі недоліки, як обмежений обсяг залучення капіталу, брак незалежного контролю за ефективністю його використання.

Зовнішніми джерелами  є: кредити; надходження від продажу емітованих цінних паперів (акцій, облігацій); державні субсидії; безповоротна фінансова допомога.

До переваг зовнішніх  джерел належать: значний обсяг залучення, незалежний контроль за ефективністю використання капіталу. Паралельно вони мають такі недоліки, як складність та триваліший період залучення, наявність  витрат фінансування, можливість втрати контролю над підприємством (у разі емісії акцій).

Кінцевою метою формування структури джерел інвестицій є її оптимізація за критерієм максимального  прибутку від інвестиційної діяльності та забезпечення фінансової стійкості  підприємства. На практиці, як правило, використовується змішане (як власне, так і позичкове) фінансування, оскільки воно є гнучкішим.

Звернення до зовнішніх джерел фінансування зумовлює наявність певної небезпеки для ініціатора проекту. Залучення кредитних ресурсів пов’язане  з виплатою процентів, які згодом підвищують собівартість продукції  і знижують її конкурентоспроможність. Це саме стосується і продажу облігацій, але в даному разі небезпека посилюється необхідністю здійснювати виплату процентів їхнім власникам у чітко визначені терміни. Якщо в разі залучення банківських кредитів існує можливість їх пролонгації та перенесення термінів виплати процентів, то несвоєчасне здійснення платежів за облігаціями може призвести до катастрофічного погіршання ділової репутації ініціатора проекту.