Державні фінанси зарубіжних країн ХХ ст.

     Переломні періоди в питаннях втручання

     держави в економічне життя

     За  останні півстоліття розвинуті  ринкові країни пережили два переломних періоди, в процесі яких істотно  змінились модель господарювання, характер економічної політики, масштаби та методи державного втручання в економіку. Насамперед йдеться про повоєнний  період (1946—1950 рр.), коли відбувся широкомас-штабний  перехід до мирної економіки. Саме в  цей період сформувалась змішана  система господарювання з великим  сектором державних фінансів, які  відігравали головну роль у кон’юнктурній, структурній і соціальній політиці, що будувалась на кейнсіанських рецептах. Бюджетно-податкова політика, що реалізувалась  у цей період, характеризувалась  активним субсидіюванням розвитку національних економік, оскільки вже у перші  післявоєнні роки уряди цих держав володіли неабиякими фінансовими ресурсами  завдяки перерозподільчій системі, що була створена в той період. Значна частка цих ресурсів була використана  для субсидіювання пріоритетних галузей господарства (паливної, енергетики, суднобудування, металургії), а також  спрямована в інфраструктуру — житлове  і дорожне будівництво, комунальне господарство. Держава фінансувала  в цей період від 30 до 40 % валових  інвестицій.

     Значні  бюджетні витрати вимагали відповідних  податкових надходжень. Доходи були ще низькими, а від дефіцитного фінансування, що породжує інфляцію, уряди, як правило, утримались. Тому податкова політика була жорстка, відрізнялась широким  діапазоном прогресивності прибуткового податку. Крім того, при високому рівні  податку на прибуток існували різні  стимулюючі пільги, що сприяли накопиченню  капіталу в пріоритетних галузях. Таким  чином, цей період є періодом бюджетної  активності держав.

     Наступний 20-річний етап — до початку 70-х років  — для індустріально розвинутих країн став періодом економічного зростання. Бюджетно-податкова політика держави була підпорядкована головній меті — створити «трансфертну державу», державу добробуту з високим рівнем соціальних витрат. Доходи та витрати держави широко використовувались для проведення кейнсіанського антикризового регулювання.

     Подальший переломний період — друга половина 70-х років, що характеризується нафтовою кризою та виникненням стагфляції. Ця ситуація спричинила кризу попередньої  моделі розвитку, банкрутство кейнсіанських  методів управління економікою. Змінились  цільова спрямованість і методи макроекономічної політики, в тому числі бюджетно-податкового регулювання. Крім того, неможливо вже було не враховувати постійно зростаючу  інтернаціоналізацію економіки, підсилення взаємовпливу та взаємозалежності країн  у рамках світового господарства. Бюджетно-податкова політика на цьому  етапі із знаряддя стабілізації та економічного зростання перетворилась  на джерело гальмування, головний фактор інфляції. «Трансфертна держава» вийшла за оптимальні межі: 1) державні бюджети  були гігантськими; 2) перерозподіл національного  продукту на користь держави досягав  великих розмірів: питома вага державних  витрат у ВВП в Японії становила 27 %, ФРН — 49, Франції — 43, Великобританії — 47, США — 35 %; 3) при цьому понад 50 % державних витрат складали допомоги та субсидії, пов’язані із соціальним страхуванням і забезпеченням; 4) високі податки не вирішували проблеми, тому з’явились та стали зростати бюджетні дефіцити, які набули стійкого структурного характеру. Тож, виникла необхідність у радикальних змінах у бюджетно-податковій політиці.

     Бюджетно-податкова  політика у 70—80-ті роки у розвинутих ринкових країнах здійснювалась  у рамках нового курсу економічної  політики взагалі, що змінився в зв’язку  з переходом влади від сил  реформістських, що застосовували принципи кейнсіанства, до консервативних, монетаристів, пріоритетами яких були грошово-кредитне регулювання та зміцнення ринкових засад. Кожна держава у цей  період мала національні особливості  проведення економічної політики, в  тому числі її складової — бюджетно-податкової. Узагальнюючи викладене, можна дійти висновків, що нові орієнтири бюджетно-податкового регулювання принесли свої результати. У 80-ті роки темпи зростання витрат уповільнились. Питома вага державних витрат у ВВП дещо стабілізувалась. Відбулось також скорочення бюджетних дефіцитів, а головне — зміна джерел їх фінансування завдяки монетарним заходам, отже, істотно скоротились темпи інфляції. Крім того, скорочення податкового тиску стимулювало інвестування. Були створені умови для розвитку дрібного і середнього підприємництва. За рахунок приватизації скоротився державний сектор економіки країн і створились можливості структурної перебудови та стимулювання НТП. Такі зміни відбулися на базі нової моделі змішаної економіки, в якій було покладено край екстенсивному розширенню державного втручання, тобто бюджетно-податкова політика використовувалась у поєднанні з монетарними засобами регулювання.

     У 90-ті роки ХХ століття основним чинником, що зумовив певні зміни в бюджетно-податковому  регулюванні в розвинутих ринкових країнах, стало прискорення інтеграційних  процесів в Європі, створення ЄВС (Європейської валютної системи), ЄЦБ (Європейського  Центрального Банку) та ін. Слід зазначити, що в країнах Європи, з одного боку, відбувається поширення загальних  принципів проведення бюджетно-податкової політики, насамперед щодо бюджетного дефіциту та державного боргу, а з  іншого — у бюджетних і податкових системах, що формувалися протягом тривалого часу відповідно до національних особливостей і традицій, продовжують  зберігатися істотні відмінності  у структурі державних видатків, рівні бюджетних доходів, темпах діючих податків і способах їх стягнення.

Висновок

     Отже,  громадянське суспільство не може успішно функціонувати та розвиватись без держави. Держава, в свою чергу, як організація публічної влади, неминучою умовою реалізації притаманних їй завдань та функцій передбачає наявність державних фінансів.

     На  прикладі розвитку та функціонуванні державних фінансів зарубіжних країн  у ХХ ст. можна спостерігати як змінювався вплив державного сектора країни на інші сектори, яку участь вона приймала у внутрішньому та зовнішньому функціонуванні держави.

     У ХХ столітті відбулося повне зрощення капіталістичної держави з монополіями, дальше розширення функцій держави. Держава стала забезпечувати не лише обороноздатність країни, охорону приватної власності, свободу підприємництва і правопорядок, але й безпосередньо брала участь у процесі виробництва, розподілу і використання суспільного продукту. В умовах державного монополістичного капіталізму, особливо після другої світової війни, в структурі державних видатків сталися нові глибокі зміни. Їх сутність полягає в тому, що, не  дальше швидке зростання видатків в абсолютних величинах на мілітарізацію (особливо в США), питома вага їх в порівнянні з аналогічними видатками на початку ХХ століття значно скоротилась і водночас істотно збільшилась питома вага та абсолютні розміри видатків на соціальні цілі – освіту, охорону здоров’я та соціально забезпечення.

     Список  використаної літератури

1. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. - К.; НІОС. - 2000р.;
2. Варга С.І. Особливості державної регіональної фінансової політики України: Розвиток економічної реформи в Україні. Матеріали досліджень переможців всеукраїнського конкурсу “Економічні реформи в Україні: Концепція молоді”. /Видавничий дім “Козаки”. К.-1999.-С.22-35.
3. Добриловський М. Основи фінансової науки. Курс лекцій. - К.; Знання. - 1998р.
4. Андрущенко В. Л. Фінансова думка Заходу в ХХ столітті: (Теоретична концептуалізація і наукова проблематика державних фінансів). — Львів: Каменяр, 2000.
5. Банківські операції: Підручник / А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. А. М. Мороза. — К.: КНЕУ, 2000.
6. Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії: Вступ до фінансовї науки / Пер. з нім. С. І. Терещенко та О. О. Терещенка; Передмова та наук. редагування В. М. Федосова. — К.: Либідь, 2000.
7. Бровкова Е. Г., Продивус И. П. Финансово-кредитная система государства. — К., 1997.
8. Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник. — К.: Ніос, 2000.
9. Государственные финансы: Учеб. пособие / Под ред. В. М. Федосова, С. Я.
10. Гроші та кредит: Підручник / М. І. Савлук, А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М. І. Савлука. — К.: КНЕУ, 2001.
11. Державні фінанси: Теорія і практика перехідного періоду в Центральній Європі / Пер. з англ. — К.: Основи, 1998.