Місцеві податки та збори як основна складова доходів місцевих бюджетів

Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад доходи районих бюджетів формуються за рахунок:

• 50% прибуткового податку з громадян, що справляються на території сіл, селищ, міст районого значення та їх об’єднань;
• 15% плати за землю, що справляється на території сіл, селищ, міст районого значення;
• Плати за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікатів, що видаються районними державними адміністраціями;
• плати за державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльнострі;
• надходження адміністративних штрафів, що накладаються районними державними адміністраціями абюо комісіями.

   Склад доходів бюджетів районів  у містах визначається міською радою відповідно до повноважень, переданих районним у містах радам.

До  доходів місцевих бюджетів, що невраховуються при визначені обсягу міжбюджетних трансфертів, належать:

• місцеві поджатки і збори, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування;
• 100% плати за землю – для бюджетів міст Києва та Севастополя; 75% плати за замлю – для бюджетів міст республіканського значення АРКрим і міст обласного значення; 60% - для бюджетів сілш, селищ, міст районого значення;
• надходження тсум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами;
• податок на промисел, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;
• надходження девідендів, нарахованих на акції господарських товариств, що є у власності відповідної ттериторіальної громади;
• плата за забруднення навколишнього природного середовища;
• кошти віцд відчуження майна, яке знаходиться у комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення;
• фіксований с.-г. податок;
• плата за оренду майнових комплексів, що знаходяться укомунальній власності;
• надходження від місцевих грошово – речових лотерей;
• гранти на дарунки у вартісному обчислені;
• власні надходження бюджетних установ, що утримуються за рахунок коштів відповідного бюджету;
• податок на прибуток підприємств комунальної власності;
• платежі за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення;
• інші надходження, передбачені законом.

Отже, структура  місцевих бюджетів містить в собі надхадження і витрати на виконання  повноважень органів влади АРКрим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати складають єдиний баланс відповідного бюджету.

4. Шляхи удосконалення системи місцевого оподаткування. 

        Проблема нестачі фінансових  ресурсів в органах місцевого  самоврядування та нестабільність  їхніх дохідних джерел останім  часом набула загальнодержавної  ваги. Ось чому серйозним чинником  стабілізації економічної ситуації  в країні має стати ефективне формування місцевих фінансів. Цю проблему досліджували О.Василик, В.Лащак, Є.Литвиненко.

        Місцеві податки та збори досить  різноплавне явище в податковій  системі. Вони не відіграють  істотної ролі у формувані  як консолідованого, так і місцевих бюджетів, а виступають доповненням до загальнодержавних податків.

         Система місцевих бюджетів існує  у всіх країнах світу. Її  розвиток і функції зумовлені  низкою національних, політичних, економічних  чинників. У промислово розвинених  країнах їм належить значна роль в економічному й соціальному розвитку.

        Для нашої країни, де місцеве  самоврядування перебуває на  етапі становлення, співвідношення  джерел формування місцевих бюджетів  викликане об’єктивною потребою ефективного впливу держави на розвиток місцевого самоврядування. Найбільшу суму надходжень до місцевих бюджетів забезпечує комунальний податок. Цей податок є компенсацією за послуги, що надаються громадою для відтворення робочої сили ( 54,5% ).

       На противагу комунальному податку зростає роль ринкового збору. Він відповідає світовим вимогам до системи місцевих податків і зборів ( до 44,7%).

        Ще однією істотною статтею  доходів, що забезпечує надходження  до місцевих бюджетів, є готельний  збір.

        Отже, найперспективнішим видами з погляду можливостей впровадження і за обсягами надходжень є комунальний податок, ринковий і готельний збори, збори за припаркування автотранспорту.

        Отже, сучасна система оподаткування  місцевими податками і зборами  в Україні насамперед не відповідає загальновизначеним світовою практикою критеріям самодостатності й економічної доцільності. Місцеві податки і збори, їхні ставки не враховують реальних можливостей платників. Це негативно позначається на дотриманні принципів єдності, повноти, достовірності, гласності, прозорості бюджетного устрою України вцілому.

        Усе це переконує, що реорганізація  системи оподаткування місцевими  податками і зборами назріла  й має бути спрямована на  забезпечення фінансової бази  місцевого самоврядування, що є  однією з найважливіших умов ефективної діяльності територіальних громад та утворених ними органів місцевого самоврядування. Наповнення міських, сільських і селищних бюджетів через зростання ролі місцевих податків і зборів має бути пріорітетним.

        З огляду на це є потреба розробити й прийнняти новий закон про місцеві податки і збори. Слід розширити їх перелік, а також повноваження органів місцевого самоврядування щодо запровадження місцевих податків.

         У процесі реформування системи  оподаткування з’явилась потреба у розробленні систематизованих законодавчихї актів, які б регулювали бюджетні права органів місцевого самоврядування.

          Тільки за умови вирішення  цих питань законодавчо мона  розраховувати на підвищення  ролі бюджетної системи як  на державному, так і на місцевому рівнях у створенні фінансового середовища, що, у свою чергу, саприятиме розвитку ринкових відносин.

        Отже, місцеве оподаткування в  Україні здійснюється на основі  Декрету КМУ від 22.05.1993р., а також   Закону «Про систему оподаткування» від 18.02.1997р. У документах детально розкрито теоретичні аспекти місцевих податків і зборів, а також висвітлені шляхи удосконалення системи оподаткування в Україні.

Висновки 

        Отже, у цій курсовій роботі було досліджено місцеві податки і збори, які справляються в Україні та роль місцевих бюджетів в бюджетній системі.

           Тому можна зробити висновок, що місцеві податки і збори  – це обов’язкові податки і збори, які встановлюються органами влади базового рівння управління згідно діючого законодавства України, є обов’язковими до сплати в межах відповідних адміністративно – територіальних одиниць і зараховуються в їх бюджет.

          Місцеві податки і збори самостійно  встановлюються органами місцевого  самоуправління в межах граничних розмірів ставок, затверджених Верховною Радою України.

         Платниками місцевих податків  і зборів є юридичні особи  незалежно від форм власності  і підпорядкованості, включаючи  підприємства з іноземними інвестиціями, іноземних юридичних осіб, які здійснюють свою діяльність на території України, а також фізичні особи.

        Одним з основних документів щодо правового забезпечення системи оподаткування є Декрет КМУ « Про місцеві податки і збори » № 56-93 від 20 травня 1993р. В ньому дається перелік видів податків і зхборів, їх граничні роміри  та порядок обчислення. Цей нормативний акт спрямований на зміцнення бюджетів місцевого самоврядування.

        Щодо місцевих бюджетів, то вони  являють собою фонди фінансових  ресурсів, які призначені для реалізації завдань і функцій, що покладаються на органи самоврядування. За їх допомогою складаються певні фінансові взаємовідносини органів самоврядування з усіма підприємствами і установами у зв’язку з мобілізацією та витрачанням бюджетних коштів.

        Проаналізувавши структуру доходів місцевих бюджетів можна зробити слідуючий висновок, що місцевий бюджет містить в собі надходження і витрати  на виконання повноважень органів влади АРКрим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Таким чином всі ці надходження і витрати складають єдиний баланс місцевого бюджету.

        Дослідивши місце та роль місцевих  податків і зборів у забезпеченні  місцевого самоврядування, з’ясувалось, що теперішння система оподаткування потребує удосконалення, томущо вона не відповідає загальновизнаним критеріям самодостатності й економічної доцільності. 

Список  використаної літератури 

1. Конституція України. – К.: ВЕЛЕС, 2005. – 48с.
2. Бюджетний Кодекс України. – К.: ВЕЛЕС, 2004. 64с.
3. Закон України Про місцеве самоврядування ( зі змінами і доповненнями ) № 280/97 – ВР від 25.05.97р.
4. Закон України Про спрощену систему оподаткування № 1251-XII від 25.06.91р. // Все про бухгалтерський облік.- 2003-№100,- с.61-65
5. Декрет КМУ Про місцеві податки і збори № 56-93 від 250.02.93р. – К.,2002.-189с.
6. М.В. Гридчина, Н.І. Вдовиченко Податкова система України: Навчальний посібник.- К.: МАУП, 2002.-128с.
7. О.Д. Василик, К.В.Павлюк Державні фінанси України: Підручник.- К.: Центр навчальної літератури, 2003.- 608с.
8. В.Д.Базилевич, Л.О. Баластрик Державні фінанси: Навчальний посібник. – К.: АТІКА, 2002. – 500с.
9. А.М. Подд’єрьогіна Фінанси підприємств: Підручник.- К.: КНЕУ, 2002,- 380с.
10. Н.М. Ткаченко Податкова система країн світу та України: Підручник.- К., 2004. – 420с.
11. Н.М. Левченко Податкова система: Навчально-методичний посібник. – К., 2005, 212с.
12. С.М. Онисько, І.М. Тофан, О.В. Грицина Податкова система: Підручник.-Львів: Магнолія Плюс, 2004р.
13. В. Горохов Місцеві податки і збори // Вісник Податкової Служби. № 1-2, с.69, 2005р.
14. В.О. Іваненко Місце та роль місцевих податків і зборів у забезпеченні місцевого самоврядування //Фінанси України. № 4,-с.32, 2005р.
15. Податки, збори і обо’язкові платежі в Україні: Навчальний посібник.- Донецьк: Сталкер, 2003.-352с.