Економічна сутність і класифікація капіталу підприємства, принципи його формування

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 04 Декабря 2011 в 21:19, курсовая работа

Краткое описание

Змінилася і роль власного капіталу у житті підприємств. У зв’язку з чим відразу виникло багато питань:
як залучити засоби при утворенні підприємства;
куди їх направити в першу чергу на початку діяльності;
як профінансувати свою поточну виробничу діяльність;
які джерела й у якому обсязі використовувати при розширенні виробництва.

Содержание работы

Вступ.
1.Капітал підприємства: структура, формування і використання.
1.1.Сутність і класифікація капіталу підприємства.
1.2 Характеристика форм власного капітал.
1.3 Методи обліку і обчислення капіталу.
2. Методика аналізу власного капіталу підприємства.
2.1 Загальна інформація про підприємство та економічний аналіз діяльності підприємства
2.2 Системність і комплексність в аналізі капіталу.
2.3 Система показників оцінки капіталу й ефективності його використання.
2.4 Аналіз структури джерел утворення капіталу і їхньої вартості.
3. Шляхи підвищення ефективності управління власним капіталом підприємства.
3.1 Методологія аналізу структури капіталу та управління капіталом підприємства.
3.2 Управління капіталом підприємства з використанням методології аналізу структури капіталу.
Висновок
Список використаної літератури.

Содержимое работы - 1 файл

КУРСОВА РОБОТА ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ.doc

— 862.00 Кб (Скачать файл)

    У бухгалтерських оцінках головне - точність, чого не можна сказати про фінансових і ринкових, котрі припускають відносність. Цілком ймовірно , очевидно був правий Д.Каннінг, пропонуючи множинний підхід до оцінки статей балансу. Тому що достовірної може бути оцінка: майна - бухгалтерськими методами; портфеля цінних паперів - ринковими методами; майбутніх доходів від вкладень - фінансовими методами.

    Використовувані в керуванні підприємством дані статей бухгалтерського балансу, відбивані  по поточній вартості, не вимагають  перегляду і коректувань у  зв'язку зі зміною рівня цін і  ростом інфляції, статті ж, що враховуються по історичній вартості, вимагають постійного коректування.

    Саме  тому Міжнародними стандартами фінансової звітності передбачається застосування 4 видів оцінок активів і зобов'язань:

  • по первісній (історичної) вартості;
  • по поточній (ринкової) вартості;
  • по ліквідаційній вартості;
  • по реальній (дисконтованій) вартості.

    В аспекті формування фінансової звітності  підприємства бухгалтерський баланс використовується для розкриття інформації про  капітал підприємства, джерела його формування і їхній структурі. З метою проведення аналізу капіталу підприємства бухгалтерський баланс використовується для точної (поточної) оцінки, обчислення величини капіталу, вивчення процесів його руху і зміни вартості в часі. Баланс підприємства визначає прибуток як приріст капіталу, звіт про прибутки і збитки - як різницю доходів і витрат. При цьому в першому випадку проводиться оцінка обороту капіталу й одержання прибавочної вартості, у другому - визначається результат діяльності лише тільки в сфері обігу (виявляється тільки реалізована прибавочна вартість).

    За  словами А.П. Рудановського, обчислення є "чисельно оформлене пізнання" [32, с.3]. Говорячи інакше, обчислення капіталу - це визначення його величини в показниках грошової оцінки.

    Існує кілька методів розрахунку капіталу. Один з них - традиційний рахунковий метод. Розрахунок капіталу рахунковим методом проводиться як визначення суми балансових рахунків:

    1) Акціонерного капіталу;

    2) Іншого капіталу:

  • нерозподіленого прибутку;
  • резервів;
  • доходів від переоцінок;
  • премій на акції.

    При цьому в даному арифметичному  розрахунку не враховуються процеси  руху капіталу, взаємозв'язку капіталу і його джерел, а результатом розрахунку є величина сукупності деяких статей пасивів, що називається власним  капіталом.

    Величина  капіталу, обчислена таким чином, не несе в собі необхідної точності через  відсутність методологічної бази, і як наслідок - неможливості врахувати всі складові капіталу. Тому необхідно робити коректування з використанням найбільш зваженого підходу до обчислення поточного стану капіталу, що називається "чистими активами" підприємства. У той же час роль і значення даного показника у веденні бізнесу розкриті недостатньо, і про чисті активи, як правило, мова йде тільки як про показник для оцінки ступеня ліквідності підприємства і визначення можливості виплати дивідендів акціонерам.

    Активи, що беруть участь у розрахунку, - це майно підприємства, до складу якого  входять наступні статті балансу:

  • основні засоби й інші активи, відбивані в першому розділі активу балансу;
  • запаси і витрати, відбивані в другому розділі активу балансу;
  • кошти , засоби в розрахунках та інші активи, також відбивані в другому розділі активу балансу.

    Пасиви, що беруть участь у розрахунку, включають  наступні статті:

  • статті пасиву балансу, що відбивають зобов'язання підприємства такого плану, як цільове фінансування і надходження, орендні зобов'язання;
  • статті пасиву балансу, що характеризують довгострокові і короткострокові зобов'язання перед банками, іншими юридичними і фізичними особами, розрахунки та інші пасиви.

    Дані  складові, що беруть участь у розрахунку, необхідно відкоригувати, тобто  очистити від впливу факторів, що спотворюють  реальну величину капіталу і мають  іншу природу.

    Коректування  розрахункових показників полягають  у наступному.

    У суму активів, що беруть участь у розрахунку, не включається заборгованість засновників (учасників) по внесках у статутний капітал.

    При наявності в підприємства оцінних  резервів під знецінення фінансових активів і по сумнівних боргах, суми статей балансу, під якими вони створені, зменшуються на величину створених резервів.

    Зі  статей пасиву балансу, що беруть участь у розрахунку, виключаються:

  • резерви по сумнівних боргах;
  • доходи майбутніх періодів.

    На  жаль, методологічні основи даного розрахунку пророблені слабко, тому в них відсутній достатній ступінь обґрунтування.

    Підводячи теоретичну основу порядку обчислення активів підприємств, необхідно  особливу увагу звернути на те, що зміст  коректувань активу і пасиву балансу  складається у виключенні впливу на величину чистих активів окремих статей бухгалтерського балансу, що є взаємовиключними.

    Таким чином. з балансу повинні бути виключені контр-пасивні і контр-активні  рахунки (статті), що взаємно компенсують  один одного.

    Оскільки  власні акції, викуплені в акціонерів - це зобов'язання підприємства перед акціонером, тимчасово перетворене в можливість використання внеску акціонера в капітал підприємства для реінвестування прибутку через механізм виплати дивідендів.

    Цю  операцію необхідно розглядати тільки як рефінансування, зміну власника частки акціонерного капіталу, а не короткострокові вкладення і не зміну стану капіталу підприємства.

    Спираючи  на викладені раніше підходи теорії капіталу і балансу, логічно затверджувати, що як  методологічну основу для  обчислення величини поточного капіталу підприємства необхідно застосовувати основне балансове рівняння, а також капітальне рівняння балансу:

      А – П = К, чи Активи – Зобов’язання = А (чисті активи)

    Капітал чи чисті активи, отримані в результаті розрахунку, являють собою вартість поточного капіталу підприємства, оскільки майно підприємства, очищене від зобов'язань (чисте майно, чистий актив) і прирівнюване до власного капіталу, - фактично є поточним капіталом підприємства.

    Таким чином, величину поточного капіталу можна виразити за допомогою рівняння поточного капіталу:

    Кс =  А - L,

    де,  А - активи;

         L - зобов'язання.

    У цьому плані дуже цікавий підхід Г.А.Бахчисарайцева, що ще на початку ХХ століття використовував термін "чистий підприємницький капітал", дорівнюючи його до власного капіталу підприємства [7, с. 8]. На жаль, даний показник він використовував з натхнення, не обґрунтувавши його сутність за допомогою балансових рівнянь.

    На  підставі викладеного вище є підстави стверджувати, що балансовий метод  у обчисленні капіталу найбільше  об'єктивно відбиває природу капіталу підприємства і величину показника  поточного капіталу, створює методологічну основу для застосування фінансових і управлінських підходів при проведенні оцінки вартості й аналізу капіталу.

   Загальну  характеристику рахунків обліку власного капіталу можна подано на схемі 1.1 (див. Додатки)

   Розглянемо  більш детально облік кожної складової власного капіталу.

   Облік статутного капіталу. Статутний капітал підприємства, відповідно до нового Плану рахунків, відображається на рахунку 40 "Статутний капітал". Цей рахунок призначено для обліку та узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу підприємства.

    За  кредитом рахунка 40 "Статутний капітал", згідно з Інструкцією №291, відображається збільшення статутного капіталу, за дебетом - його зменшення (вилучення). Сальдо на цьому рахунку має відповідати  розміру статутного капіталу, який зафіксовано в установчих документах підприємства.

    Рахунок 40 "Статутний капітал" кореспондує  за дебетом з кредитом рахунків:

    41 "Пайовий капітал";

    45 "Вилучений капітал";

    46 "Неоплачений капітал";

    67 "Розрахунки з учасниками".

    Рахунок 40 "Статутний капітал" кореспондує за кредитом з дебетом рахунків:

    41 "Пайовий капітал";

    42 "Додатковий капітал";

    43 "Резервний капітал";

    44 "Нерозподілені прибутки (непокриті  збитки)";

    46 "Неоплачений капітал";

    67 "Розрахунки з учасниками".

    Для оцінки фінансового стану підприємства статутний капітал особливої ролі не відіграє. Важливість статутного капіталу випливає з інших функцій.

    1. Статутний капітал акціонерного  товариства складається із внесків  акціонерів. Він відображає власні  джерела формування активів і власність акціонерного товариства як юридичної особи. І водночас сума статутного капіталу відображає колективну власність акціонерів, де частка кожного визначається номінальною вартістю придбаних ним акцій.

    2. Величина статутного капіталу  надає користувачам фінансової звітності підприємства інформацію про мінімальну величину його власного капіталу. Наприклад, якщо у господарському товаристві інші складові власного капіталу можуть зменшуватися власниками за власним бажанням, то для того, щоб зменшити розмір статутного капіталу, необхідно здійснити ряд передбачених законодавством процедур і не мати ніяких претензій зі сторони кредиторів.

    Бухгалтерський  облік статутного капіталу починається  з дня реєстрації підприємства в  державному реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності.  

      Облік додаткового капіталу. Додатковий капітал може бути вкладений. Це сума емісійного доходу, на яку вартість проданих випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість. Наприклад, номінал акції 100 грн., акція продана за 108 грн. (рис. 1.3) 

      Додатковий  капітал може бути і не вкладений. Це сума вартості до оцінки (1000 грн.) необоротних  активів або вартість активів, безкоштовно  отриманих підприємством від  інших фізичних або юридичних  осіб, та різні види додаткового  капіталу.

      Наприклад:

  1. Вартість будинку офісу – 100 000 грн. До оцінено в сумі 8000 грн.
  2. Підприємство одержало санацію від муніципалітету в сумі 10 000 грн.
  3. Один із засновників підприємства безоплатно передав підприємству друкарську машинку вартістю 500 грн.

    Балансова інтерпретація проведень унаочнена на рис. 1.4. 
     
     
     

      Облік резервного капіталу. Резервний капітал – це такий вид капіталу, який не зареєстрований. Цей капітал не може утворитися за рахунок результатів діяльності.

      Основні джерела резервного капіталу такі:

  • додатковий капітал;
  • нерозподілений прибуток.

    Основні операції з резервного фонду наведені в таблиці 2.1. 

Таблиця 1.1.

Основні операції з резервного капіталу.

Зміст операції Дебет рахунка Кредит рахунка
Рішення засновників: направлено до резервного фонду частину нерозподіленого прибутку  
НП
 
РК
Рішенням  зборів акціонерів частина резервного капіталу направлена на покриття збитків  минулого року.  
РК
 
НЗ

Информация о работе Економічна сутність і класифікація капіталу підприємства, принципи його формування