Назви осіб У сучасній словацькій Літературній мові: словотвірний аспект

   РІВНЕНСЬКИЙ ІНСТИТУТ СЛОВ’ЯНОЗНАВСТВА

   КИЇВСЬКОГО  СЛАВІСТИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ 
 
 
 
 
 
 

   КУРСОВА РОБОТА

   З ПРАКТИЧНОГО КУРСУ СЛОВ’ЯНСЬКОЇ МОВИ

   НА  ТЕМУ:

   «назви  осіб

   У сучасній словацькій Літературній мові:

словотвірний  аспект»

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                                                Виконав                                                  

                                                                                                студент ІІІ курсу                  

                                                                                                факультету РГСФ

                                                                                                групи МЛ-081                                                                       

                                                                                             Шкабара Анатолій 

                                                                                             Перевірила:  

                                                                                             Кашуба Н.П                                                             

Рівне 2011 

   ЗМІСТ 

    Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3 

    Розділ 1. «Морфологічний спосіб творення особових назв». . . . . . . . . . .5

    Розділ 2. «Словоскладання і основоскладання, як спосіб творення

    особових  назв». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .10

    Розділ 3. «Лексико - семантичний спосіб творення назв осіб». . . . . . . . .12

    3.1. «Назви осіб,утворені метонімізацією  лексем». . . . . . . . . . . . . . . . . . .15

    Розділ 4. «Морфолого – синтаксичний і нульсуфіксальний способи

    творення  назв осіб». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15

    4.1. «Морфолого – синтаксичний спосіб». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  . . .16

    4.2. «Нульсуфіксальний спосіб». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18 
 

    Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .18

    Список  використаної літератури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  23 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

загальна  характеристика роботи 

   Назви осіб – вагома частина лексики  слов’янських мов. Називаючи людину, кожна з таких назв одночасно й характеризує її за родом діяльності, зовнішніми рисами, внутрішніми ознаками, ідеологічними переконаннями, місцем у родині, етнічною належністю або територіальним походженням. У слов’янських народів одні з таких назв своїм змістом та структурою сягають ще праслов’янської доби, тоді як більшість назв з’явилася вже в період функціонування окремих слов’янських мов, коли, задовольняючи номінативні потреби суспільства, кожна мова самостійно використовувала назвотворчі способи та засоби, успадковані від спільного предка та від новіших сусідів.

   Актуальність  теми. Творення назв осіб слов’янських мов, які донедавна обслуговували комунікативні потреби бездержавних слов’янських націй, рідко піддавалося дослідженню.                   У синхронічному і діахронічному аспектах досліджувалися фонетика, морфологія і синтаксис слов’янських мов, тоді як спільне та специфічне у їх словотворі не привертало належної уваги дослідників. Вивчення словотвірної структури назв осіб, особливо таких чисельних як агентивні та атрибутивні назви, є проблемою кожної мови. Адже агентивні назви представляють словотвірний розряд назв осіб, який весь час поповнюється новими утвореннями, які виникають з необхідності називати ту чи іншу особу за новоутвореною професією або видом заняття. Атрибутивні назви осіб охоплюють переважно свої, власне словацькі утворення, в яких досить широко представлена специфіка словацького словотвору і найповніше виявляється творча думка народу.

   Словотвір назв осіб у слов’янському мовознавстві вивчено нерівномірно. Найглибше  вивчено словотвір назв осіб в  українському мовознавстві. Процеси, історія та механізм творення особових назв описані у працях І. І. Ковалика, Л. Л. Гумецької, П. І. Білоусенка, Я. В. Закревської, Т. П. Вільчинської, С. П. Семенюк, Л. Р. Шпачук. Добре досліджено творення назв осіб російської мови (Ю. С. Азарх, Є. А. Василевська, Є. А. Земська, Є. С. Кубрякова, В. В. Лопатін, А. І. Моісеєв, В. Н. Хохлачова). На високому рівні досліджено творення назв осіб чеської мови (М. Докуліл, Ф. Данеш, Й. Кухар, Л. Крупова). На належному рівні досліджується творення назв осіб польської мови (М. Войтила-Свержовська, В. С. Золотова, В. Пом’яновська, М. Бродовсько-Гоновська). Частково досліджено назви осіб болгарської мови (Е. А. Захаревич).

   У словацькому мовознавстві окремі питання  творення назв осіб також привертали увагу дослідників. Вони цікавили ще А. Бернолака, Л. Штура, М. Гатталу, С. Цамбля, Б. Летца. Але системне дослідження словотвору почалося тільки у ХХ ст. Сучасні процеси творення назв осіб досліджували Я. Горецький, Ф. Буффа, Й. Яцко, Ю. Фурдік, Ш. Пеціар, К. Бузашіова,                       В. Дуйчікова, Я. Кредатусова, Е. Кучерова, Е. Беранова. Однак дослідження творення назв осіб сучасної словацької літературної мови представлено переважно в науково-публіцистичних статтях, які не дають повного і системного уявлення словотвірної системи словацьких назв осіб.

   Розгляд словотвірної структури агентивних і атрибутивних назв осіб словацької мови, який базувався б на системному аналізі відповідного сучасного  матеріалу, дотепер ще не проводився.     А таке дослідження дозволить  виявити не тільки способи та засоби, але й основні закономірності творення агентивних і атрибутивних назв осіб словацької мови, визначити сучасні тенденції словацького словотворення, що стало дуже актуальним для словацької літературної мови після виникнення словацької державності.

   Мета  роботи – піддати словотвірному аналізові агентивні та атрибутивні назви осіб словацької мови, виявити домінуючі тенденції у використанні засобів і способів назвотворення сучасної словацької літературної мови. Досягнення цієї мети передбачає виконання таких завдань:

1. Зібрати й систематизувати агентивні та атрибутивні назви осіб сучасної словацької літературної мови.
2. Описати механізм творення словацьких агентивних та атрибутивних назв осіб, при цьому:

а) визначити  основні способи творення словацьких агентивних і атрибутивних назв осіб та продуктивність кожного з них;

б) визначити  і розкрити продуктивність словотвірних типів, словотвірних моделей, твірних  основ і словотворчих формантів  аналізованих утворень.

3. Установити динаміку та основні тенденції творення агентивних і атрибутивних назв осіб у сучасній словацькій літературній мові.

   Об’єктом дослідження є агентивні та атрибутивні назви осіб, зафіксовані нормативними словниками сучасної словацької мови.

   Предметом дослідження є словотвірна будова агентивних та атрибутивних назв осіб сучасної словацької літературної мови.

   Методи  дослідження. Основним методом дослідження є описовий метод та його основні прийоми інвентаризації та систематизації мовних одиниць. У процесі систематизації та опису матеріалу також послідовно застосовується статистичний метод. З лінгвістичних прийомів у цій роботі було застосовано  прийом словотвірного аналізу номінативних одиниць. 

   Основний  зміст роботи 

   У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, сформульовано мету й основні завдання, встановлено його новизну, вказано основні джерела дослідження, визначено теоретичну та практичну цінність одержаних результатів, окреслено форми їх апробації. 

   Розділ 1. “Морфологічний спосіб творення особових назв” 

     В розділі описуються атрибутивні та агентивні назви осіб чоловічого, жіночого, середнього та спільного родів сучасної словацької літературної мови, утворені суфіксацією та префіксацією, визначається продуктивність і валентність твірних основ та словотворчих формантів при творенні відповідних назв осіб.

   Агентивні та атрибутивні назви осіб – найбагатші словотвірні розряди в межах  категорії назв осіб. Це різні щодо семантики розряди, але щодо способів та засобів творення дуже близькі. До розряду агентивних і професійних  назв осіб зараховуємо іменники, які називають осіб за їх професією, місцем роботи, видом заняття, способом дії, родом діяльності, назви спортсменів, військових та церковнослужителів, а також назви осіб, у семантиці яких закладена дія. До розряду атрибутивних назв зараховуємо іменники, які називають особу за її зовнішністю, внутрішніми якостями, улюбленим заняттям, поведінкою, типом та рисами характеру, віком, тобто назви, в семантиці яких закладена ознака. Об’єднує ці два розряди проміжний, атрибутивно-агентивний розряд назв осіб, до якого належать іменники, в семантиці яких поєднуються і дія, і ознака, наприклад, fajčiar означає особу, яка виконує дію, і особу, для якої ця дія є улюбленим заняттям. В обох розрядах є наявні полісемантичні назви осіб, наприклад, bryndziar, назва, яка означає особу, що виробляє бринзу та особу, яка любить їсти бринзу, тобто назва особи в одному значенні є агентивною, а в другому атрибутивною. Такі назви осіб двічі розглядаємо за їх значенням у кожному із розрядів.

   При творенні агентивних та атрибутивних назв осіб у словацькій мові найпродуктивнішим є суфіксальний спосіб. Для творення агентивних назв осіб чоловічого роду у словацькій мові найвищою активністю відзначається суфікс -ár/-іаr: ihlár, kabelár, repár, nemčinár, pekár, pernikár, voňavkár, voziar, zubár. В агентивних назвах осіб словацької мови продуктивними є також суфікси -ník (čalunník, kaderník, lakovník, obuvník, povrazník, účtovník, tlmočník), -č/-áč (brusič, nakupovač, podpaľovač, potápač, umyvač), -teľ (budovateľ, čitateľ, pestovateľ, spisovateľ, žiadateľ). Дані суфікси збільшують свою продуктивність за рахунок інших суфіксів, наприклад, суфікса -са (nájomca – nájomník, nákupca – nakupovač або nakupovateľ). До малопродуктивних серед агентивних назв осіб належать суфікси -ák (odevák, tatrovák), -ík (divadelník, kormidelník), -ca (obhajca, odporca), до непродуктивних – -oš (gajdoš), -úň (špehúň), -úch (hajdúch), -áš (vartáš), -eľ (špiceľ), -iš (kočiš), -úr (vincúr), -ic (novic).

   Із  запозичених суфіксів у межах  агентивних назв осіб найпродуктивнішим є суфікс  -ist-a, котрий навіть здатний утворювати назви осіб і від слов’янських основ, продуктивністю також вирізняються і суфікси -ér, -or/-tor/-itor/-átor.

   Атрибутивні назви осіб у переважній більшості  є відприкметниковими утвореннями із словотвірним значенням „носій ознаки“. У словацькій мові у таких назвах осіб найпродуктивнішими суфіксами є -ес (nedbanlivec, neokrochanec, usmrkanec), -ák (chytrák, mrzák),  -ík (malicherník, ohavník, maškrtník), -ár (bitkár, bludár, klamár, slovičkár), -áč (gambáč, noháč, strapáč, zelenáč). Cуфіксами словацької мови, які утворюють тільки атрибутивні назви осіб, є суфікси -och (divoch, slaboch), -oň (beloň, hlvoň). -eň (mučeň, polkeň), -as (mamľas), -áľ (hlaváľ, okáľ, ucháľ). Інші суфікси слугують для творення як атрибутивних, так і агентивних назв осіб. До менш продуктивних суфіксів атрибутивних назв осіб чоловічого роду словацької мови належать суфікси -ca, -oš, -áň, -ko, -aj, до непродуктивних – суфікси -úň, -o, -úch, -eľ, -och, -oň, -áľ, -eň, -as, -iš, -úr,  -ic.

   Твірними  основами для агентивних назв осіб у словацькій мові найчастіше виступають дієслова та іменники, для атрибутивних – прикметники. У словацькій мові атрибутивні назви осіб утворюються  і від займенників та числівників.

   У межах назв жінок категорій nomina agentis та nomina attributiva кількісно переважають похідні іменники, утворені суфіксацією, причому назви осіб жіночої статі утворюються, як правило, від відповідних чоловічих назв, формуючи в такий спосіб своєрідні родові кореляти, пор. milenec – milenka, podvodník – podvodníčka, silák – siláčka. Є також серед жіночих назв і непохідні назви типу baba, striga, teta. Деякі з останніх навіть слугують базою для творення особових  назв чоловічого роду (striga – strigôň). З другого боку у словацькій  мові трапляються й такі назви жінок, які не мають словотвірних еквівалентів серед чоловічих, а утворені від інших основ, наприклад, dojka (dojiť), driapačka (driapať), paračka (párať), rodička (rodiť). Тому в роботі окремо розглянемо назви жінок, утворені від чоловічих іменувань, та власне жіночі назви осіб.