Назви осіб У сучасній словацькій Літературній мові: словотвірний аспект

   Найпродуктивнішим суфіксом при творенні назв жінок  від чоловічих іменувань виявився  суфікс -k-а, який здатний приєднуватися до назв чоловіків як із слов’янськими суфіксами, так і із  запозиченими. Суфікс -k-а у словацькій мові навіть починає витісняти інші суфікси, наприклад, суфікс -yň-a. Назви жінок за допомогою суфікса -k-а утворюються від чоловічих іменувань, утворених суфіксами -ár (kuchárka, sochárka), -áč (flákačka, vydieračka), -ník/-ík (labužníčka, súkromníčka), -ák (pašeráčka, siláčka), -teľ (cestovateľka, spisovateľka), -ec (cvičenka, milenka), -och (hniloška, slaboška), -oš (dudroška, niktoška), -aj (lapajka, nedbajka), -an (pijanka, trhanka), -un (krikľunka, pestunka), -ist-a (klaviristka, scenáristka), -ent (agentka, prezidentka), -ér (inžinierka, trénerka), -ik (taktička, technička), -or (prokurátorka, senátorka), -ál (fiškálka, profesionálka), -log (meteorologička, stomatologička), -man (grafomanka, pivotmanka). Продуктивним суфіксом, який утворює назви жінок від відповідних чоловічих іменувань є і суфікс -ic-a/-nic-a. Цей суфікс приєднується до чоловічих назв, утворених суфіксами -ík/-ník (klobučnica, žalobnica), -ec (lakomica, pochabica). Непродуктивними суфіксами назв жінок виявилися суфікси -yň-a та -in-а.

   Власне  жіночих назв осіб, які не мали б  відповідників у чоловічому роді у словацькій мові мало. Переважно  це атрибутивні назви жінок. У  словацькій мові такі назви осіб утворюються  за допомогою форманта -а та суфіксів -k-a/-ačk-a, -d-a/and-a, uľ-a, -uš-a, -uch-a, -ic-a від прикметників, іменників та дієслів, наприклад, babra (babrať), dudra (dudravá), driapačka (driapať), fešanda (feš), sopľanda (sopeľ), babuša (baba), černuša (čierna), bleduľa (bledá), babica (baba).

   Назви малят у словацькій мові утворюються переважно від похідних та непохідних назв осіб чоловічого роду за допомогою відповідних суфіксів. Причому лексичне значення зберігається, а змінюється тільки граматичний рід. Здебільшого це атрибутивні назви малят. У словацькій мові назви малят утворюються за допомогою суфіксів -č-a, -а (*-ęt), -at/-atk-o.

   Суфікс  -č-a – це розширений варіант суфікса -а(t). За його допомогою  утворюються атрибутивні та агентивні назви малят із здрібніло-зневажливим відтінком від іменників чоловічого роду. Це назви малят, утворені від іменників чоловічого роду на -ес (chlapča, neogabanča, nepodarenča, ufuľanča, usmrkanča, zasoplenča), від назв на -ár (rybárča) та від непохідних іменників (faganča, pánča, potvorča). За допомогою суфікса -č-a назви малят можуть утворюватися і без відповідників у чоловічому роді. Здебільшого твірними основами для таких назв виступають дієслова (dojča, poškrabča), числівники (dvojča, trojča) та дієприкметники (podhodenča, prespanča).

   За  допомогою суфікса -а у словацькій мові атрибутивні назви малят утворюються від ад’єктивних іменників чоловічого роду (bucľa, chuďa, piskľa, škvrňa) та від чоловічих назв на -ák (prváča, školáča, žobráča), -ách (valáša). При творенні таких назв малят відбувається чергування приголосних k/č, ch/š. Назви малят утворюються і від непохідних назв чоловічого та жіночого родів (páňa, žieňa), причому кінцевий приголосний основи зазнає чергування n/ň. За допомогою суфікса -а (t) також утворюються назви, які називають малят незалежно від роду особи (batoľa, nemluvňa).

   За  допомогою суфікса -at/-atk-o у словацькій мові утворюються атрибутивні та здрібнілі назви осіб. Твірними основами для таких назв виступають іменники чоловічого роду (chuďatko, nebožiatko), дієприкметники (novorodeniatko, prvorodeniatko), прикметники або дієслова (mazniatko).

   У словацькому мовознавстві назви осіб спільного роду не виділяються в окрему категорію. Зібраний матеріал засвідчує, що у словацькій мові існує майже 20 назв осіб, які називають як жінку, так і чоловіка. Переважно це атрибутивні назви, які позначають особу за її внутрішніми якостями, зовнішнім виглядом або поведінкою (baba, kalika, koťuha, maškara, ohava, ohyzda, ozruta, pašmaga, paskuda, pľuha, pofa, potvora, trubeľa, špata, žalobaba). Близько 10 із цих назв осіб спільного роду у словацькій мові утворено за допомогою суфіксів -in-a (podlina), -dl-o (mravčadlo), -’uh-a (pľuha), інші назви – непохідні. Твірними основами для таких назв виступають здебільшого дієслова та прикметники.

   Префіксальний спосіб – непродуктивний при творенні агентивних та атрибутивних назв осіб у словацькій мові. Атрибутивні та агентивні назви осіб утворюються за допомогою 18 префіксів. Серед агентивних назв осіб найпродуктивнішими є префікси pod-, nad-, pseudo-, vice- (podpredseda, podnotár, nadlesník, pseudoumelec, viceprezident), серед атрибутивних – anti-, ne-, pred- (antitalent, nefajčiar, predtanečník). До непродуктивних префіксів при творенні агентивних та атрибутивних назв осіб словацької мови належать префікси sú-, pa-, od- (súbežec, pavedec, odľud).

   У словацькій мові агентивних чи атрибутивних назв осіб, утворених префіксально-суфіксальним способом, не виявлено. 

   Розділ 2. “Словоскладання  і основоскладання  як спосіб творення особових назв” 

     У результаті аналізу агентивних та атрибутивних назв осіб було з’ясовано, що словоскладання є другим (після морфологічного) найпродуктивнішим способом творення назв осіб. Усі аналізі назви осіб є слова-композити з двокореневими структурами, які мотивуються двочленними словосполученнями. Встановлено, що атрибутивні та агентивні назви осіб у словацькій мові утворюються за сімома моделями. Найпродуктивнішу модель становлять назви осіб, утворені шляхом поєднання таких частин мови: іменник + дієслово (knihožrút, ľudojed, mäsožrút, perohryz, rodoľub, smrtinos, svetlonos, zlatokop), дієслово + іменник (držgroš, kazimír, kazisvet, meľhuba, utrinos, vydriduch, vydrigroš), прикметник + іменник (holoplusk, hrdopysk, novokňaz). Назви осіб типу bielohlávok, čiеrnovláska, holopupkáč, ľavoboček, zlatovláska є суфіксальними утвореннями, для яких твірними основами слугували складні прикметники bielohlávу, čiеrnovlásа. Суфікси -ok, -k-a тут виконують не словотвірну, а тільки субстантивуючу функцію. Малопродуктивною є модель іменник + іменник: bratovrah, knihomoľ, kráľovrah. До непродуктивних у словацькій мові відносимо моделі займенник + іменник (sebevrah), прислівник + дієслово (darmober, darmošľap, márnotrat), числівник + іменник (desaťbojár, dvojbojár, dvojstovkár).

   У словацькій мові наявні також атрибутивні та агентивні назви жінок, утворені словоскладанням і основоскладанням, але мотивовані безпосередньо синтагмою, а не іменниками чоловічого роду. Здебільшого це назви осіб, утворені за моделлю: прислівник + дієслово + суфікс -к-а (radodajka – „nemravná žena, prostitútka“).

   Поряд із усіченими складними назвами  осіб словацької мови, які становлять помітну групу назв, уживаються також  неусічені складні назви та назви, ускладнені словотворчими афіксами.          У словацькій мові деякі з цих  назв є словотвірними дублетами (čarodej – čarodejník, samovráh – samovražedník). У словацькій мові функціонує понад 60 атрибутивних та агентивних назв осіб, утворених словоскладанням або основоскладанням, з вираженою суфіксацією. Здебільшого             це назви осіб на -ec (vínokupec), -áč (drevorubáč), -ník/-ík (drevorobotník), -ár (rastlinolekár), -ca (divotvorca).

   Значну  групу атрибутивних та агентивних назв осіб словацької мови становлять композити, які в першій частині містять  прикметник або прислівник polo-, rýchlo-, samo-, spolu-, veľko-, veľ-, viac-, vše-, vysoko-. Дериватологи такі компоненти вважають напівморфемами або префіксоїдами, оскільки вони можуть поєднуватися з будь-якими частинами мови і часто вживаються  з узагальненням значення, яке притаманне префіксальним морфемам. У сучасній словацькій мові є також понад 50 запозичених назв осіб, утворених словоскладанням і основоскладанням. При цьому часто запозичується готове складне слово, компоненти якого ще зберігають умотивованість для словака (baletmajster, cechmajster, fotoamater, garážmajster). Першим компонентом такого композита може бути слово з першою скороченою основою (elektrozvárač, lesmajster, rádioopravár, šéflekár) або напівкальки (teledivák). Поряд із ними у словацькій мові є також 170 запозичених атрибутивних та агентивних назв осіб із основами на -fil, -fób, graf, -lóg, -man, які нині вважаються вже суфіксоїдами (anglofób, citatoman, hungarofil, pivotman, srbofil, superman).

   Субстантивовані назви осіб у словацькій мові віддають перевагу синтаксичному зв’язку керування і утворюються за моделями: іменник + дієприкметник – dielovedúci, stavbyvedúci, vlakvedúci; прислівник + дієприкметник – mimoidúci, okolosediaci, okolostojaci, protiidúci; числівник + дієприкметник – prvorodený.  

   Розділ 3. “Лексико-семантичний спосіб творення назв осіб”  

   В цьому розділі розглядаються  метафоричні назви осіб словацької мови за лексико-семантичними групами та словотвірними моделями.

   Метафоричні назви осіб у словацькій мові лексико-семантичної  групи "від назв сфер життя й діяльності людини" утворюються за такими моделями: а) від міфоніма до назви особи (škriatok – "nadávka dieťaťu alebo malému človeku", trpaslík – "človek vzrastom pripomínajúci trpaslíka", valibuk – "silák", valihora – "silák"); б) від назви професії або роду діяльності людини до назви особи (fiškál – "múdry alebo prefíkaný človek, špekulant", fidlikár – "fušer", kat – "mučiteľ, tyran", šarha – "ukrutný človek"); в) від біблійної назви до назва особи (apoštol – "hlásateľ, šíriteľ nejakej idey", farizej – "pokrytec", goliáš – "silák" , judáš – "zradca", kain – "vrah", lazár – "zmrzačený alebo chorý človek", madona – "cnostná a pekná žena", rebeka – "zlá papuľnatá žena"); г) від назви соціального статусу до назви особи (chlebodarca – "dobrodejný človek", otrok – "človek celkom ovládnutý niečim, závislý od niekoho", otrokár – "utláčateľ, tyran", plebej – "prostý, chudobný človek", sedmoslivkár – "chudobný človek", stroskotanec – "človek, ktorý všetko stratil"); ґ) від назви релігійної належності до назви особи (mučenica – "trpiteľka", mučeník – "trpiteľ", pohán – "bezbožný človek", svetec – "kto vyniká spravodlivosťou, mravnosťou"); д) від назви родинної належності до назви особи (baba – "zbabelec, bojazlivec, slaboch", mamka – "staršia žena", synák "oslovenie chlapca", teta "dospela žena v oslovení deťmi", tatko – "prezývka staršieho spolupracovníka"); е) від назви істоти за віком або статтю до назви особи (baba – "zbabelý, bojazlivý človek", decko "o dospelom človeku, veľké dieťa", mláďa – "o mladom neskúsenom človeku", neviniatko – "nevinný alebo nevunu predstierajúci človek").

   Назви осіб лексико-семантичної групи  "від назв об’єктів і предметів побуту" у словацькій мові утворюються за такими моделями: а) від назв предметів із дерева до назви особи (drúk – "nadávka hlúpemu človeku" , štangľa – "vysoký chudý človek"), б) від назви іграшки до назви особи (pajac – "kto vtipným konaním vzbudzuje veselosť", pimprlík – "o človeku nízkého vzrastu", robot – "človek mechanicky konajúci svoju prácu"); в) від назви кухонного начиння або предметів шиття до назви особи (varecha – "všetečný človek, kto sa rád mieša do cudzích vecí", šidiеlce, šidlo – "vrtký, neposedný človek"), г) від назви продукту харчування до назви особи (buchta – "malá tučná žena, pohodlný, pasívny človek", buchtička – "malá tučná žena", hlúb – "nadávka sprostému človeku"), ґ) від назви старого, непридатного предмета або різних відходів до назви особи (bobček – "malé dieťa", črep – "o starom človeku", vecheť – "o menej cennom človeku").

   Назв  осіб лексико-семантичної групи "від назв тваринного світу" у словниках словацької мови зафіксовано 74. Дані назви осіб у словацькій мові утворюються за такими моделями:а) від назви свійської тварини до назви особи (barán – "tvrdohlavý alebo hlúpy človek", baránok – "človek miernej, nevýbojnej povahy, neviniatko", cap – "nadávka človeku" , ciciak – "mladý, neskúsený človek, sopliak", kocúr – "záletný muž"); б) від назви дикої тварини до назви особи (dravec – "dravý, bezohľadný človek" , dromedár – "nadávka nešikovnému človeku", hyena – "bezcitný človek ťažiaci z nešťastia iných"); в) від назви свійського птаха до назви особи (cipka – "o mladej žene", hus – "hlúpa, naivná žena", husička – "hlúpa žena" , moriak – "nadutý človek"); г) від назви птаха до назви особи (lastovička – "o mladej peknej žene", páva – "pyšná žena", trasorítka – a) "nesmelý človek, bojko", b) "afektovaná alebo paradivá žena", vtáčik – "prefíkanec", vták – "prefíkanec, huncút"); ґ) від назви плазуна до назви особи (had – "falošný človek", jašterica – a) "falošná, zlomyselná žena", b) "vrtká žena", zmija – "falošný človek, zradca"); д) від назви водної істоти до назви особи (mäkkýš – "slaboch", pulec – "malé dieťa", šťuka – "nečakane iniciatívny, kritícky, úspešný človek", úhor – "úlisný človek"); е) від назви комахи до назви особи (bzdocha – "nadávka zapáchajúcemu človeku", hnida – "bezvýznamný alebo príživnický človek", pavúk – "prižívník, koristník", sršeň – "popudlivý človek", trúd – "leňoch, povaľač, príživník").

   Метафоричні назви осіб лексико-семантичної групи "від назв рослинного світу" утворюються за такими моделями: а) від загальновживаної назви рослини до назви особи (chren – "ťuťmák, hlupák", mrkva – "nadávka neschopnému človeku"); б) від назви екзотичної рослини до назви особи (citlivka – "precitlivená osoba", fialka – "morálne pochybná osoba", mimóza – "citlivá osoba").

   Назв  осіб лексико-семантичної групи  “від назв природних явищ або станів” у словацькій мові небагато. Словниками словацької мови зафіксовано назви hviezda – "vynikajúci a populúrny umelec, športovec", lúmen – "kto vyniká bystrosťou", stálica – "umelec so stálou vysokou výkonnosťou a popularitou".  

   3.1. «Назви осіб, утворені метонімізацією лексем»  

   В підрозділі розглядаються метонімізовані назви осіб. У словотворенні метонімія виявляється при переосмисленні лексичного значення твірної основи в бік його розширення або звуження. Отже, у назвах осіб типу donchuan, donkichot відбувається розширення значення від власної назви до загальної, у назвах типу talian, škót та назвах абстрактних ознак, як fenomén, dobrota, відбувається звуження лексичного значення. На основі цього виділяємо три моделі творення назв осіб метонімізацією: а) від власної назви до апелятивної назви особи (cezár – "človek spravajúci sa ako cisár", donchuan – "zvodca žien, záletník, sukničkár", donkichot – "rojko, idealista fantasta", herkules – "silák"); б) від абстрактної ознаки до назви особи (čudo – "čudák" , dobrota – "dobrák", dušа – "milá, uprimná osoba", existencia – "osobnosť, človek", fenomén – "о vynikajúcom človeku"); в) від етноніма до апелятивної  назви особи (cigáň – "klamár, lúhar", škót – "lakomec, skupáň, žrgloš", talian – "človek, s ktorým sa nedá dohovoriť").