Назви осіб У сучасній словацькій Літературній мові: словотвірний аспект

   У словацькій мові метафоризуються назви: 1) рослин, предметів, істот, які добре  відомі людині, повадки або звички яких добре вивчені людиною або  відразу впадають у вічі; 2) рослин або тварин, які вирізняються своєю незвичністю, екзотичністю. Здебільшого дані назви позначають негативні риси людини, на які вказують, аби людина усувала їх і більше не повторювала. Також у деяких випадках у словацькій мові одна назва має  по два метафоричні значення. 

   Розділ 4. “Морфолого-синтаксичний і нульсуфіксальний способи творення назв осіб” 

   В цьому розділі розглядаються  агентивні і атрибутивні назви  осіб словацької мови, утворені морфолого-синтаксичним та нульсуфіксальним способами, визначається їх продуктивність та словотвірні моделі. Цей розділ складається з двох підрозділів “Морфолого-синтаксичний спосіб” та “Нульсуфіксальний спосіб”.  

   4.1. “Морфолого-синтаксичний спосіб” 

   У підрозділі відзначається, що морфолого-синтаксичний спосіб – один із вагомих продуктивних способів творення агентивних та атрибутивних особових назв у словацькій мові. У літературі цей спосіб називають по-різному: морфолого-синтаксичним (за  І. І. Коваликом, В. В. Виноградовим), семантико-морфологічним (за М. М.  Шанським), конверсією (за О. І. Смирницьким). Найчастіше у мові відбувається процес переходу інших частин мови у іменники, тобто субстантивація. Як зазначає Й. О. Дзендзелівський, субстантивовано можуть уживатися усі без винятку частини мови, але найчастіше субстантивуються прикметники та дієприкметники.

   Субстантивовані атрибутивні та агентивні назви  осіб у словацькій мові утворюються  за такими моделями: а) прикметник → іменник – у словацькій мові найчастіше субстантивуються прикметники, які позначають особу за зовнішнім виглядом, психічним складом, рисами характеру або за її віком. Це такі назви, як domáci, dospelý, nebožský, nemý, neznámy, premilý, rovný, sprostý, starý, šmatlavý, teplý, známy. Майже усі назви чоловічого роду мають відповідники у жіночому роді: domáca, milá, nebohá, neborká, nebožská, premilá, neznáma, stará, ženská. Однак трапляються й назви, які з об’єктивних причин указують на ознаку, притаманну тільки жінкам, наприклад, samodruhá, tehotná. Агентивних же назв осіб, утворених за даною моделлю, у словацькій мові дуже мало (всього 6 назв). Це назви осіб чоловічого та жіночого родів типу katechétsky, majstrová, ministrová, politický, prevelebný, radcová; б) дієприкметник пасивного стану → іменник – у словацькій мові найчастіше субстантивуються дієприкметники пасивного стану, які позначають осіб за професією, за дією, яку вони виконують (або над ними виконується) та за родом діяльності. Це такі назви осіб, як menovaný, nezamestnaný, obžalovaný, poddaný, prísažný, prítomný, recepčný, rotný, spoluobvinený, skúšaný, vyvolený. Деякі з назв мають відповідники у жіночому роді типу obžalovaná, predstavená, recepčná, skúšaná, spoluobvinená, spoluobžalovaná, triedna. Наявні також назви, які означають рід діяльності, який виконують тільки жінки. Це такі назви осіб, як bytná, chyžná, komorná. Атрибутивні ж назви осіб за даною моделлю утворюються рідше, ніж агентивні. Це здебільшого назви чоловічого і жіночого родів, які називають осіб за зовнішністю, поведінкою, характером, станом здоров’я: nemocný, pocestný, prvorodený, ranený, skalný, umretý, umretá, vyvolená, zabitý, zamilovaný; в) дієприкметник активного стану → іменник – найчастіше субстантивуються дієприкметники на -úc-і, -ac-í, які позначають особу за характером її поведінки або способом виконання чогось. Це такі назви осіб, як cestujúci, kupujúci, mimoidúci, okoloidúci, okolosediaci, okolostojací, protiidúci, spolubývajúci, spiaci, veriaci. Майже до всіх таких назв за аналогією утворюються і відповідники жіночого роду: cestujúca, umierajúca, spoluveriaca, spolucestujúca, spolubývajúca, spiaca, prijímajúca. Активні дієприкметники на -l-ý, субстантивуючись, називають осіб за ознакою або за віком: dospelý, prišlý, zomrelý, zosnulý. Субстантивовані агентивні назви називають осіб здебільшого за їх професією, посадою або діяльністю, яку вони виконують. Такі назви осіб часто вживаються, коли у мові відсутній іменник на позначення даної професії. Це такі назви осіб, як dielovedúci, prednašajúci, predsedajúci, skúšajúci/skúšajúca, študujúcі/študujúca, účinkujúci/účinkujúca, vedúci/vedúca. Дані назви осіб не виступають синонімами до близьких назв, утворених морфологічним способом, наприклад, cestujúci – cestovateľ, kupujúci – kupec, pracujúci – pracovník; г) займенник → іменник – у словацькій мові за даною моделлю утворено всього 5 атрибутивних назв осіб чоловічого та жіночого родів від присвійних та неозначених займенників. Це такі назви, як môj (môj manžel), moja (moja žena), nikto (bezvýznamný človek), tvoj (tvoj manžel), tvoja (tvoja žena).

   Нульсуфіксальний  спосіб – непродуктивний спосіб творення особових назв у словацькій мові. У мовознавчій літературі його називають по-різному: зворотним або регресивним способом (І. І. Ковалик), способом заміни флексій (І. Тимофєєв),  конверсією (І. Мельничук), нульовою суфіксацією (В. В. Лопатін, Ю. С. Азарх, В. О. Горпинич), усіченням або нульсуфіксальним способом (С. Є. Панцьо). Взявши за основу визначення нульсуфіксального способу І. І. Коваликом, проводимо словотвірний аналіз назв осіб. Встановлено, що у словацькій мові нульсуфіксальним способом утворено майже 20 назв осіб. Це здебільшого назви іншомовного походження, які позначають осіб за професією або родом занять і утворюються  від іменників: agronóm, anátom, architekt, astronóm, demagóg, dramaturg, ekonóm, estét, etik, chirurg, logopéd, metalurg, ortopéd, stratég, telepat, teozof, tragéd. Від назви жінки нульсуфіксальним способом утворена і назва чоловічого роду, як prostitút (prostitútka). Від дієслів у словацькій мові утворено декілька агентивних назв осіб: kibic (kibicovať), špeh (špehovať).

   Висновки 

   1. Словники сучасної словацької літературної мови фіксують 3574 агентивні та 2124 атрибутивні назви осіб (разом 5698), що становить 8% загальної кількості іменників сучасної словацької мови.

   2. Агентивні та атрибутивні назви  осіб словацької мови утворюються  п’ятьма способами – морфологічним, слово-основоскладанням, лексико-семантичним, морфолого-синтаксичним та нульсуфіксальним, з яких найпродуктивнішим є морфологічний (89,6%), менш продуктивними – слово-основоскладання (4%) та лексико-семантичний (3,6%), малопродуктивним – морфолого-синтаксичний (2,4%), непродуктивним – нульсуфіксальний спосіб (0,4 %).

   3. У творенні агентивних та атрибутивних  назв осіб морфологічним способом  суттєво переважає суфіксація (88,4% назв). Назв осіб, утворених префіксацією, всього 1, 3%, що ще раз підтверджує належність словацької мови до флективного типу.

   Словотвірна категорія агентивних назв осіб чоловічого роду представлена 28 словотвірними  типами, а словотвірна категорія  атрибутивних назв осіб – 61 словотвірним типом із суфіксами слов’янського походження. Словотвірних типів із запозиченими суфіксами серед агентивних та атрибутивних назв осіб у словацькій мові є двадцять. Твірною основою для агентивних назв осіб виступають іменники (55%), дієслова (40%), прикметники (3,2%) та дієприкметники (1,2%),      а для атрибутивних назв осіб – прикметники (35,4%), іменники (25,6%), дієслова (21,9%), дієприкметники (13,3%), числівники (2,5%), займенники (0,5%) та прислівники (0,3%). У межах розряду агентивних назв осіб чоловічого роду найпродуктивнішим суфіксом виявився суфікс -ár, далі – суфікси -ník, -č/-ač, -teľ, які збільшують свою продуктивність за рахунок інших суфіксів, наприклад, суфікса -са, малопродуктивними є суфікси -ák, -ík, -ca, непродуктивними  -oš, -úň, -úch, -áš, -eľ, -iš, -úr, -ic. Із запозичених суфіксів у межах агентивних назв осіб найпродуктивнішим виявився суфікс -ist-a, котрий здатний утворювати назви осіб навіть від слов’янських основ. Продуктивністю вирізняються також суфікси -ér, -or/-tor/-átor. Серед атрибутивних назв осіб продуктивними є суфікси -ec, -ík, -ák, -ár, -áč, менш продуктивними суфікси – -ca, -aň, -oš, -aj, -ko, непродуктивними суфікси – -úň, -o, -úch, -eľ, -och, -oň, -áľ, -eň, -as, -iš, -úr, -ic. Назви осіб жіночої статі представлені двадцять одним словотвірним типом. Найпродуктивнішими засобами при творенні агентивних та атрибутивних назв жінок y словацькій мові виявився суфікс  -к-а. Він здатний приєднуватися як до власних, так і до запозичених лексем чоловічого роду. Суфікс -к-а починає витісняти інші суфікси жіночого роду, наприклад, суфікс -yň-a. Найпродуктивнішими засобом творення власне жіночих назв осіб у словацькій мові виявився формант -а, менш продуктивними суфікси -d-a/-and-a, -uľa, -k-a/-ičk-a. Назви малят у словацькій мовi представлені дев’ятьма словотвірними типами з малопродуктивними суфіксами -č-a, -a, -at/-atk-o, -isk-o. Назви малят утворюються переважно від назв осіб чоловічого роду. Назви спільного роду характерні головним чином для східнослов’янських мов, хоча майже 20 таких назв осіб є і в словацькій мові. Там вони утворюються за допомогою трьох суфіксів             -dl-o/-lo, -in-a, -’uh-a і представляють чотири словотвірні типи. У словацькій мові порівняно небагато іменників спільного роду. Словацькі лінгвісти, дотримуються погляду за яким і для назв осіб чоловічої статі, і для назв осіб жіночої статі існують свої окремі назви, тому немає потреби узаконювати ще й назву особи спільного роду.

   Для творення агентивних та атрибутивних назв осіб словацької  мови використано 18 префіксів, продуктивними серед яких виявилися pod-, ne-, pred-, nad-, pseudo-, anti-, менш продуктивними – proti-, sú-, arci-, ex-, непродуктивними – pa-, od-, pro-, sub-, re-.

   4. Агентивні та атрибутивні назви  осіб, утворені слово-основоскладанням, є дериватами з двокореневими структурами, які мотивуються двочленним словосполученням. Більшість назв є композитами (200 утворень), дуже мало юкстапозитів (20 назв), зовсім мало абревіатур (2 назви). Найпродуктивнішими моделями для творення агентивних та атрибутивних назв осіб словацької мови при цьому виступають іменник + дієслово, дієслово + іменник та прикметник + дієслово, малопродуктивними – займенник + іменник, прислівник + дієслово та числівник + іменник. Субстантивовані назви осіб віддають перевагу синтаксичному зв’язку керування і утворюються за моделями іменник + дієприкметник, прислівник + дієприкметник, числівник + дієприкметник.      За допомогою основоскладання та словоскладання у словацькій мові частіше утворюються атрибутивні назви осіб, рідше – агентивні.

   5. Лексико-семантичним способом у словацькій мові утворюються  атрибутивні назви осіб (205 назв). Найчастіше метафоризуються або метонімізуються міфоніми, назви тварин і рослин, добре відомих слов’янинові, або ті, що вирізняються екзотичністю. Більшість назв осіб, утворених лексико-семантичним способом, підкреслюють погані звички або негативні риси характеру людини. Метафоризовані назви осіб у словацькій мові найчастіше утворюються від назв сфер життя й діяльності людини та від назв тваринного світу, метонімізовані – від власної назви та від абстрактної ознаки.

   6. Морфолого-синтаксичним способом, точніше  субстантивацією, у словацькій  мові утворюються і агентивні,  і атрибутивні назви осіб. Найпродуктивнішою  моделлю при творенні субстантивованих  агентивних та атрибутивних назв осіб виявилася модель прикметник → іменник та дієприкметник пасивного стану → іменник, менш продуктивною – дієприкметник активного стану → іменник, непродуктивною – займенник → іменник. Субстантивацією прикметників найчастіше утворюються атрибутивні назви осіб, а субстантивацією дієприкметників – агентивні.

   Нульсуфіксальний  спосіб у сучасній словацькій літературній мові – непродуктивний. Ним утворюються  поодинокі агентивні та атрибутивні  назви осіб. Здебільшого це назви  осіб за професією, утворені від іменників іншомовного походження.

   7. У сучасній словацькій мові  домінуючою є тенденція утворювати  нові агентивні та атрибутивні  назви осіб слов’янськими та  власними національними способами  та засобами, тоді як сума утворень  із інтернаціональними суфіксами досить обмежена: з 5698 агентивних та атрибутивних назв лише 1004 припадає на запозичені лексеми, що становить 17,6% від усієї кількості агентивних та атрибутивних назв осіб.

   У словацькій літературній мові також  живою є тенденція утворювати назву жінки трохи не від кожної особової назви чоловічого роду, на відміну від української чи російської мов, де для називання осіб жіночої статі часто вживаються іменники чоловічого роду, наприклад, адвокат Білова, президент фірми Русанівська.

   Відзначаємо, що у словацькій мові зростає продуктивність одних словотвірних типів та суфіксів, як наприклад суфіксів -ár, -ník, -č/-ač, і спадає продуктивність інших словотвірних типів та суфіксів, наприклад суфікса -са. При цьому відбувається диференціація лексичних значень дублетних назв осіб, які утворюються різними суфіксами від однієї основи, як наприклад, prekladač „особа, яка щось перекладє з місця на місце“, prekladateľ „особа, що перекладає з однієї мови іншою“.

   Отже, дериваційна система сучасної словацької літературної мови активно розвивається, агентивні та атрибутивні розряди назв осіб поповнюються новими утвореннями, за рахунок яких збагачується і словниковий склад сучасної словацької мови. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Використана література 

1. Атрибутивні назви жінок у словацькій та українській мовах // Studia Slovakistica. 1. Паростки української словакістики.– Ужгород, 2002.– С. 97-107.

2. Словоскладання  як спосіб творення особових  назв у словацькій та в українській  мовах           // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Філологія.– 2003.– № 8.– С. 9-12.

3. Назви  осіб із суфіксом -ар у словацькій  та українській мовах // Studia Slovakistica. 2: Перспективи розвитку словакістики в Україні.– Ужгород, 2003.– С. 93-98.

4. Назви  осіб спільного роду у словацькій та українській мовах // Cestou vzájomnosti: Zborník príspevkov z medzinárodnej vedeckej konferencie Slovensko-ukrajinské vzťahy a súvislosti, konanej v Banskej Bystrici 23. – 24. októbra 2003.– Banská Bystrica, 2003.– S. 288-292.

5. Морфолого-синтаксичний спосіб як спосіб творення особових назв // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Філологія.– 2004.– № 10.– С. 3-5.

6. Творення  жіночих назв із формантом  -k-a у словацькій та українській мовах // Вісник Житомирського пед. ун-ту. Випуск 14.– Житомир, 2004.– С. 180-182.

7. Назви  осіб із суфіксом -č/-áč у слвоацькій та українській мовах // Acta Hungarica: Журнал Ужгородського Центру гунгарології 2001, ХІІ-ий рік видання.– Ужгород, 2004. – С.16-19.