Контрольная работа по "Страхованию"

4. Принципи  страхування

    Страхування ґрунтується на певних специфічних  принципах. До них, насамперед, належать:

• конкурентність;
• страховий ризик;
• страховий інтерес;
• максимальна сумлінність;
• відшкодування в межах реально завданих збитків;
• франшиза;
• суброгація;
• контрибуція;
• співстрахування і перестрахування;
• диверсифікація.

      Розглянемо стисло зміст цих  принципів.

      Конкурентність - усім страхувальникам і страховикам держава гарантує вільний вибір видів страхування та рівні можливості у здійсненні діяльності, водночас створюються сприятливі умови для розвитку страхування, щоб забезпечити реалізацію права на ефективний страховий захист юридичних і фізичних осіб. Держава проводить активну антимонопольну політику, яка є важливим чинником у формуванні цивілізованого страхового ринку. Цей принцип поки що повною мірою стосується лише добровільних видів страхування.

      Страховий ризик - це ймовірна подія або сукупність подій, на випадок яких здійснюється страхування. У міжнародній практиці ризиком вважають також конкретний об'єкт страхування або вид відповідальності. Нерідко страховий ризик тлумачать як розподіл між страховиком і страхувальником несприятливих економічних наслідків у разі настання страхового випадку.

      Страховий інтерес випливає з права власності або володіння тим чи іншим об'єктом. Кожний індивідуальний або асоційований власник будинку, автомашини, а тим більш складного виробничо-технічного комплексу, зацікавлений у тому, щоб вкладені в цей об'єкт кошти не були втрачені через стихійне лихо, нещасний випадок, пограбування тощо.

    Максимальна сумлінність. Надійне страхування можливе лише за умов високого довір'я між сторонами. Ні страхувальник, ні страховик не мають права приховувати один від одного ту чи іншу інформацію, що стосується об'єкта страхування.  Здебільшого страховик наполегливо вимагає таких істотних відомостей: вік особи, яку є намір застрахувати, її професія, перенесені чи наявні хвороби.

    Страхові  відшкодування не повинні приносити страхувальникові прибутку. Щоб уникнути спроб скористатися страхуванням зі спекулятивною метою страховики додержують принципу, згідно з яким матеріальний і фінансовий стан страхувальника після відшкодування завданих збитків має бути таким самим, як і до страхового випадку. За деякими видами обов'язкового страхування визначається ліміт виплат.

    Франшиза  - це визначена договором страхування частина збитків, яка в разі страхового випадку не підлягає відшкодуванню страховиком. Вона може бути визначена у вигляді певної грошової суми або у відсотках до всієї страхової суми. Завдяки застосуванню франшизи досягається поєднання самострахування зі страхуванням. Розрізняють умовну та безумовну франшизу. Умовна франшиза частіше використовується в особистому страхуванні. Безумовна франшиза означає, що відповідальність страховика визначається розміром збитку за відкиданням франшизи. Такі поліси поширені при страхуванні автотранспорту та деяких інших об'єктів. Це дає змогу страховикам уникнути розрахунків з дрібних ризиків і тим самим значно зменшити витрати на ведення справи.

      Суброгація - це передання страхувальником страховикові права на стягнення заподіяної шкоди з третіх (винних) осіб у межах виплаченої суми.

      У тих випадках, коли страхувальник  отримає кошти -на відшкодування  збитків з іншого джерела, він  має повідомити про це страховика, який візьме їх до уваги,  коли розраховуватиме страхове  відшкодування й оформлятиме  регрес.

    Контрибуція - це право страховика звернутися до інших страховиків, які за проданими полісами несуть відповідальність перед одним і тим самим конкретним страхувальником, з пропозицією розділити витрати з відшкодування збитків.

      Цей принцип дуже важливий  ще й ось чому: його застосування стримує нечесних страхувальників від бажання застрахувати одне й те саме майно або життя й здоров'я кілька разів з метою наживи.

    Співстрахування - це страхування об'єкта за одним спільним договором кількома страховиками. При цьому в договорі мають міститись умови, що визначають права й обов'язки кожного страховика. Одному зі співстраховиків за його згодою може бути доручено представництво всіх інших у взаємовідносинах зі страхувальником, але залишено відповідальність перед останнім лише в розмірі відповідної частки.

    Перестрахування - це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика або професіонального перестраховика.

      Співстрахуванню і перестрахуванню  належить велика роль у збалансуванні  страхового портфеля, забезпеченні  фінансової стабільності й рентабельності  страхових операцій. Поділ відповідальності  між страховиками і перестраховиками  сприяє підвищенню місткості національного страхового ринку. Через перестрахування здійснюється вихід на міжнародні страхові ринки.

    Диверсифікація. Законодавством багатьох країн світу можливості диверсифікації, тобто поширення активності страхових товариств за рамки основного бізнесу, обмежені. Закон України "Про страхування" передбачає, що предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням і розміщенням страхових резервів та управлінням ними. 

Використана література: 

Закон України "Про внесення змін та доповнень  до Закону України "Про страхування" // Урядовий кур'єр. - 2001. - 4 жовтня. 

Базилевич В. Страховий ринок України. -К.: Знання, 1998. -444 с. 

Головне завдання - подальший розвиток страхового ринку // Україна-Business. -2001. -10-17 кв.. -с.2 

Самойловський А.Л. Пропозиції щодо вдосконалення  страхового ринку України // Фінанси  України. -2000 р. -№11. 

Страховий ринок  України: Програма розвитку на 2001-2004 рр. // Цінні папери України. -2001. -№10. -с.14-15. 

Страхування - важіль стабілізації економіки // Урядовий кур'єр. -2000. -16 лютого 

Страхування / за ред. С.Осадця. -К.: КНЕУ, 1998. -528 с. 

Субачов І.І. Розвиток страхового ринку в Україні як фактор фінансової стабілізації економіки // Фінанси України. -2001 р. -№11.