Врегулювання міжнародних торговельних суперечок

 

  Міністерство  фінансів України

Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі 

Кафедра міжнародного права 
 

Врегулювання  міжнародних торговельних суперечок 
 
 
 
 

Студента 1-ого курсу

Центру  заочної, післядипломної освіти

та міжнародних програм

Група  МЗМП-1

Кушніра Олександра Вікторовича 
 
 

Київ-2010 
 

     План

     Вступ

     1. Вирішення спорів у міжнародному торговельному праві.

     2. Міжнародний комерційний арбітраж.

     3. Арбітражна угода.

     Висновки 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ  

     Сучасна практика міжнародного партнерства свідчить про те, що чимало розбіжностей та спорів, які виникають під час виконання зовнішньо договірних контрактів, вирішуються міжнародним комерційним арбітражем, престиж якого сьогодні є безумовним. Він історично виник у Великобританії та на Європейському континенті. Широкого ж визнання й відповідного правного статусу він набув лише у XX ст.

     Вирішення спорів має першорядне значення для міжнародних зв'язків. Від цього залежить рівень дотримання умов контрактів, підтримка порядку, повага прав учасників. При цьому мова часто йде про долю майна величезної вартості. 

     Спори фізичних і юридичних осіб відносяться до національної юрисдикції. Однак, як показав досвід, національні суди виявилися не в стані вирішити задачу належним чином. Судді професіонально не підготовлені до розв'язання складних питань МЕП, та й часто виявляються національно обмеженими. Нерідко така практика викликала міжнародні ускладнення.

     Тому в державах створюються спеціалізовані органи – міжнародні комерційні арбітражі. Міжнародними вони є в тому сенсі, що розв'язують комерційні суперечки міжнародної характеру між приватними особами. Засновується ж вони в порядку, установленому національним правом, і керуються ним у своїй діяльності. 

     1. Вирішення спорів у міжнародному торговельному праві

     Серед засобів забезпечення вирішення  міжнародних торговельних спорів найпоширенішим є здійснення дипломатичних переговорів. Вони ведуться від імені держави  їх главами, главами урядів, міністрами закордонних справ, спеціально призначеними для цього дипломатичними працівниками. Ефективність дипломатичних переговорів з приводу міжнародних економічних спорів, як і інших спорів, буває високою лише за умови, якщо вони ведуться на ґрунті взаємної поваги суверенітету сторін, їх рівності, сприяння зміцненню миру.

     При посередництві у розв’язанні  спорів між сторонами бере участь третя держава. В одному випадку  ця держава виступає з пропозицією  щодо примирення сторін, між якими  ведеться спір, сприяє здійсненню дипломатичних  переговорів. Цей вид посередництва називається добрими послугами. В іншому випадку третя держава на запрошення сторін, між якими виник спір, виступає як посередник і веде переговори з ними з метою примирення сторін. Цей вид посередництва заведено називати особистим посередництвом.

     Природним та правильним є рішення, коли для розв’язання юридичних конфліктів залучають офіційних учасників. Такими можуть виступати: 1) міждержавні організації (наприклад, ООН, ОБСЄ тощо); 2) окремі держави; 3) державні правові інститути (уряд, президент, конституційний суд, господарські суди, верховний суд та суди нижчих інстанцій, прокуратура тощо); 4) урядові чи тимчасові парламентські комісії, що створюються для вирішення конфліктних проблем; 6) керівники (адміністрація) установ, підприємств, фірм тощо; 7) громадські організації (наприклад, комісії з розв’язання трудових спорів і конфліктів, профспілки тощо).

     У ряді випадків для розв’язання спорів створюються погоджувальні комісії  на паритетних засадах, тобто з рівною кількістю представників від  сторін, між якими виник спір. Ці комісії обстежують і аналізують ситуацію, вивчають причини виникнення спору та пропонують шляхи його припинення. На підставі одержаних матеріалів формулюють свої висновки та пропозиції, що передаються урядам держав, між якими виник спір.

     Арбітражне  вирішення міждержавних спорів торгоіельно-економічного характеру є також одним із мирних засобів їх розв’язання. Цей  засіб відомий ще з часів Древньої Греції та Древнього Єгипту, де широко використовувався третейський арбітражний  розгляд спорів.

     Питання арбітражів розглядалось ще у Кодексі  Юстиніана – рішення арбітражів підлягали виконанню.

     Нині  арбітражне вирішення міжнародних  економічних спорів широко використовується у практиці міжнародного співробітництва.

     Значний внесок у розвиток міжнародного арбітражу зробили Перша (1899 р.) і Друга (1907 р.) Гаазькі конференції миру, які були скликані за ініціативою і за активної участі російського уряду. На цих конференціях були прийняті Конвенції про мирне розв’язання міжнародних зіткнень, на основі яких лише за період з 1907 по 1914 р. було укладено 86 арбітражних угод.

     На  регіональному рівні найбільш розвинений механізм вирішення суперечок був  створений в рамках Європейських співтовариств. У його основі лежить Брюссельська конвенція про юрисдикції та виконанні рішень у цивільних і комерційних справах 1968

     У рамках СНД в 1992 р. було підписано  Угоду про порядок розгляду спорів, пов'язаних із здійсненням господарської  діяльності. Воно вирішує комплекс питань, пов'язаних з розглядом будь-яких господарських суперечок не тільки в арбітражі, але й у суді, включаючи спори за участю держав та їх органів. Угода містить норми про взаємне визнання та виконання рішень судових, арбітражних органів, що а також вичерпний перелік підстав, за наявності яких у виконанні може бути відмовлено (ст. ст. 7 - 9).

     У 1992 р. було прийнято Угоду про статус Економічного суду СНД, до якого прикріплено Положення про Суді. До юрисдикції цього Суду віднесені лише міждержавні економічні суперечки. Поки Суду ніяк себе не виявив.

     Важливим напрямком співробітництва держав у розглянутій області, як вже зазначалося, є створення спеціалізованих міжнародних центрів для вирішення певних видів комерційних спорів, що становлять особливий інтерес для розвитку міжнародних економічних відносин. На основі Вашингтонської конвенції про вирішення інвестиційних спорів між державами і іноземними особами 1965 р. був заснований Міжнародний центр з врегулювання інвестиційних спорів. Конвенція була розроблено під егідою Міжнародного банку реконструкції та розвитку, і Центр діє при ньому. У Конвенції бере участь більше ста держав. Росія її підписала, але ще не ратифікувала. Юрисдикція Центру поширюється на будь-який інвестиційний спір між державою-учасницею та приватним інвестором іншого держави-учасника.

     Розвинений механізм вирішення спорів створено при Світовій організації торгівлі (СОТ).

     Таким чином, найкращим способом вирішення  міжнародних спорів є договірний. Сторони завжди можуть вирішити спір сирним шляхом без звернення до суду. 

     2. Міжнародний комерційний арбітраж

     Міжнародний арбітраж – це третейський суд для розв'язання спорів між державами, створений на основі угоди сторін, рішення якого мають для них обов'язкову силу.

     Міжнародний комерційний арбітраж регулюється не тільки національним законодавством, а й міжнародними двосторонніми та багатосторонніми угодами. Положення про арбітраж можуть бути включеними в договори про дружбу, торгівлю та мореплавство. Мета таких договірних положень – забезпечення виконання арбітражного застереження в комерційних договорах.

     Саме  на підставі положень договору суди кожної з держав, що домовляються, зобов’язані  виконувати арбітражні застереження і прийняті арбітражні рішення, навіть якщо місце арбітражу не знаходиться в договірних державах, а арбітри не є їх громадянами.

   До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін можуть передаватися:

• спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв’язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї зі сторін знаходиться за кордоном;
• спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об’єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб’єктами права України.

     Сьогодні  в міжнародній практиці існує  два види третейських судів: так  звані ізольовані та постійно діючі. Ізольований третейський суд (ad hok) створюється сторонами спеціально для розгляду певного конкретного спору.

     Сторони самі визначають порядок створення третейського суду і правила розгляду в ньому даної справи. Процедура такого арбітражу може визначатися сторонами самостійно або шляхом домовленості про застосування модельних правил арбітражу (частіше всього Арбітражний регламент ЮНСІТРАЛ).  

       Після вирішення конкретного спору арбітраж ad hok припиняє своє існування.

     Арбітраж ad hok має досить специфічну сферу застосування і навіть переваги перед інституціональним (постійним). Арбітраж ad hok може мати необмежену спеціалізацію і більш інтернаціональний склад арбітрів, що під час розгляду деяких спорів має істотне значення.

     На  відміну від третейських судів ad hok, постійно діючі третейські суди створюються при різних організаціях і асоціаціях, найчастіше при торговельно-промислових  палатах. Характерним для них є те, що кожний з них має:

     - положення або статут;

     - свої правила провадження справ; 

     - список арбітрів, з якого сторони  обирають собі арбітрів.

     Вони  також спеціалізуються на розв’язанні  більш-менш широкого кола справ.

     На  сьогодні простежується процес зближення арбітражу ad hok та інституціонального арбітражу через асиміляцію процедур розгляду спорів, зближення статутних підстав діяльності обох арбітражів.  

     Міжнародні  комерційні арбітражі можуть набувати також більш спеціалізованого значення. До таких належать арбітражі, що розглядають морські спори. Наприклад, Морська арбітражна комісія при ТПП України, арбітраж при комітеті Ллойда в Лондоні, Морська арбітражна палата в Парижі, Японський морський арбітраж у Токіо, Морський третейський суд у Гамбурзі.

     Спеціалізованими  також уважаються арбітражі, які  розглядають спори, пов’язані з  торгівлею конкретними товарами – арбітраж Лондонської асоціації з торгівлі зерновими, арбітражний суд при Федерації з торгівлі вовною в Гдині, арбітраж при Комітеті з торгівлі зерновими в Роттердамі, арбітраж при Біржі з торгівлі шкірою та шкіряними виробами в Генуї, арбітраж при Нідерландській асоціації з торгівлі кавою. 

     Арбітраж вирішує спір згідно з такими нормами права, які сторони обрали як такі, що застосовуються до суті спору. Якщо в ньому не висловлено іншого наміру, будь-яке положення права або системи права будь-якої держави повинно тлумачитись як таке, що безпосередньо відсилає до матеріального права цієї держави, а не до її колізійних норм. У разі відсутності якої-небудь вказівки сторін арбітраж застосовує право, визначене згідно з колізійними нормами, які він вважає застосовними. В усіх випадках арбітраж приймає рішення згідно з умовами угоди й урахуванням торгових звичаїв, що стосуються даної угоди.

     Арбітражний розгляд припиняється остаточним арбітражним рішенням (про вирішення спору по суті або про мирову угоду) або постановою арбітражу про припинення арбітражного розгляду.

     При арбітражному розгляді колегіальним складом арбітрів будь-яке рішення арбітражу, якщо сторони не домовились про інше, повинно бути винесено більшістю арбітрів. Арбітражне рішення повинно бути винесено у письмовій формі та підписано одноособовим арбітром або арбітрами. При колегіальному арбітражному розгляді достатньо наявності підписів більшості всіх членів арбітражу за умови зазначення причини відсутності інших підписів. Після винесення арбітражного рішення кожній стороні повинна бути передана його копія.