- Найнебезпечнішим ускладненням ран є кровотечі, що безпосередньо загрожують життю постраждалих. Кровотечею називають вихід крові з ушкоджених кровоносних судин. Кровотечі бувають:
- зовнішні (артеріальні, венозні, капілярні)
- внутрішні (паренхіматозні).
- При зовнішній кровотечі кров витікає через рану в шкірі та у видимих слизових оболонках або з порожнин назовні.
- При внутрішній кровотечі, кров виливається у тканини й органи тіла; це називається крововиливом. Швидка втрата одного-двох літрів крові, особливо при тяжких комбінованих ураженнях, може призвести до смерті.
Надзвичайно небезпечна артеріальна кровотеча, внаслідок
якої за короткий проміжок часу з організму
може витекти значна кількість крові.
Така кровотеча виникає при глибоких рубаних,
різаних і колених ранах.
Ознаки артеріальної кровотечі:
- кров яскраво-червоного кольору;
- витікає пульсуючим струменем.
- Для тимчасової зупинки кровотечі артерію вище місця поранення затискають пальцем и накладають джгут. Для цього використовують гумові джгути, стрічкові, також підручні засоби – гумову трубку, підтяжки, пояс, ремінь тощо.
Зупинка кровотечі з максимальним
фіксованим згинанням кінцівки
Пальцьове притискання артерій
при кровотечі з ран передпліччя та
плеча
- - притиснути артерію пальцями або кулаком вище місця поранення (кінцівки) або нижче (шия);
- - до накладення джгута тримати кінцівку у піднятому положенні;
- - завести джгут за кінцівку (підклавши під джгут серветку, хустинку) і розтягнути з мак-симальним зусиллям;
- - зробити перший виток джгута і перевірити пульс (його не повинно бути на тій кінцівці, на яку накладають джгут);
- - накласти наступні витки джгута з меншим зусиллям;
- - закріпити джгут і вкласти записку із зазначенням часу накладення джгута
- - гаяти час на звільнення постраждалої кінцівки від одягу;
- - маскувати джгут під одяг (джгут повинен бути добре помітним!);
- - негайно не накласти джгут правильно у разі посиніння кінцівки та з’явлення набряку;
- - при переломах кінцівки запиняти кровотечу на ній максимальним фіксованим згинан-ням;
- - у холодну пору року не вкрити кінцівку, на яку накладено джгут, для запобігання від-мороження.
- Венозна кровотеча виникає при пораненні вен. Кров витікає поволі, в’ялим але рівномірним струменем, має темно-червоний колір. При несильній кровотечі на рану накладають давлючу пов'язку.
Види пов’язок
- Шкіру навкруги рани обробляють йодом, на рану накладають стерильну серветку, потім поверх неї валик з вати (матерії) і щільно прибинтовують (витки бинта повинні йти від низу до верху – від пальців до тулуба). Накладають давлючу пов'язку (бажано стерильну) з бинта або чистої пропрасованої несинтетичної матерії. Початок бинта фіксують на кінцівці лівою рукою, а правої, натягуючи, розмотують бинт зліва направо. Спочатку на-кладають 2-3 кругові фіксуючі тури один на інший. Потім тури бинта ведуть в косому (спіральному) напрямі, на 1/2 або на 2/3 прикриваючи попередній хід. Після цього кінцівці надають підвищене положення. Це положення додатково сприяє зменшенню набряку, зупинці венозної кровотечі.
Накладання пов’язки
- - обережно зняти бруд зі шкіри навколо рани, в напрямку від рани;
- - обчищену ділянку шкіри обробити йодом;
- - накрити рану стерильною або будь-якою чистою серветкою повністю прикривши краї рани;
- - накласти стисну пов’язку;
- - дати знеболювальне (1-2 таблетки анальгіну);
- - викликати лікаря або терміново доставити постраждалого до лікарні.
- - накладати джгут при венозній кровотечі;
- - промивати рану водою;
- - лити у рану спиртові або будь-які інші розчини;
- - обробляти йодом саму рану;
- - прикладати вату безпосередньо до рани;
- - не звернутися до лікаря, якщо:
- 1) рана розміром більше 1,0-1,5 см;
- 2) велика кровотеча з рани;
- 3) у потерпілого немає щеплення проти правця;
- 4) рана розташована на пальцях кисті або стопи;
- 5) рана сильно болить;
- 6) виникло почервоніння і набряк шкіри навколо рани, підвищилася температура тіла;
- 7) при будь-яких укушених або забруднених землею ранах.
- Капілярна кровотеча виникає навіть при незначному пораженні.
Оскільки кров по капілярах
тече повільно і під невеликим тиском,
то капілярні кровотечі не призводять
до значної втрати крові і легко зупиняються.
Пошкодженні капіляри швидко закриваються
тромбом, що утворюється при зсіданні
крові. Першою допомогою при капілярних
кровотечах є знезараження перекисом
водню або йодом місця поранення і накладання
на нього чистої пов’язки.
- Внутрішня кровотеча дуже небезпечна для життя.Кров виливається у внутрішні порожнини і зупинити її самостійно практично неможливо. Розпізнається за зовнішнім виглядом потерпілого (блідість, виступає липкий піт, дихання часте).
- Кровотеча в грудну порожнину виникає під час ударів у груди, переломів ребер, внаслідок пошкодження судин та заповнення однієї чи обох плевральних порожнин кров'ю. Це може бути причиною здавлювання легенів, що, в свою чергу, утруднює і навіть припиняє дихання. Симптомами є блідий колір обличчя, задишка, частий пульс. Допомога полягає у наданні тілу потерпілого напівсидячого положення і прикладанні до грудей міхуря з льодом. Звичайно, потерпілий має бути негайно госпіталізований.
- Кровотеча в черевну порожнину виникає найчастіше внаслідок розриву печінки або селезінки. Як і під час кровотечі в грудну порожнину, шкіра потерпілого стає блідою, холодною та липкою, пульс — слабким. Людина відчуває жагу, сильний біль, може знепритомніти. Хворого слід покласти на спину, на живіт покласти пузир з льодом. Забороняється годувати потерпілого та давати йому пити
- У разі появи перших ознак внутрішньої кровотечі: раптової блідості обличчя, збліднення і похолодання кистей і стоп, почастішання пульсу, запаморочення, шуму у вухах, холодного поту — постраждалого слід негайно відправити до лікувальної установи. Якщо є можливість, до тієї ділянки тіла, де підозрюється внутрішня кровотеча, потрібно прикласти гумовий міхур з льодом чи холодною водою.
- Завдання першої медичної допомоги полягає в тому, щоб найпростішими засобами врятувати життя потерпілому, полегшити його страждання, запобігти розвитку можливих ускладнень, зменшити тяжкість перебігу травми чи захворювання.
- Будь-яка, навіть невеличка, рана становить загрозу для життя постраждалого, оскільки вона може бути джерелом зараження різноманітними мікроорганізмами або причиною сильної кровотечі. Основний засіб профілактики ускладнень при наданні першої медичної допомоги — якнайшвидше накладання на рану стерильної пов’язки.