Внутрішня краса Наталки Полтавки

Доброта — більша або менша, а то й мізерна, але доброта. Великодушність — яка вже не є і хто, на яку здатний, але великодушність. Щирість — може, у возного й ледь цинічна, коли йдеться про «взяточок, сиріч — винуждений подарочок», але відверта. Отже, всі герої втілюють у собі найвищі прояви народної моралі. Хоч у образі головної героїні, безперечно, найяскравіше висвітлено внутрішню красу людини.
Наталка — чесна, скромна полтавська дівчина. Вона щиро покохала Петра і чекає його, хоч як важко їй доводиться в житті. Вона здібна, роботяща. Але найкраще про її душевну красу можна сказати словами виборного: «Золото — не дівка!.. Окрім того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна — яке в неї добре серце, як вона поважає матір свою; шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця...».