Аналіз фінансово-господарської діяльності ЗАТ"Львівська конди-терська фірма "Світоч"

Зміст

Вступ              3.

Розділ І: Теоритичні засади інноваційної діяльності підприємств              5.

1.1. Сутність і причини інноваційної діяльності підприємства              5.

1.2. Класифікація інновацій та їх особливість              8.

Розділ ІІ: Аналіз фінансово-господарської діяльності  ЗАТ"Львівська конди-терська фірма "Світоч"……………..…………………………………………..16.

2.1. Загальна характерисика ЗАТ "Львівська кондитерська фірма "Світоч"………………………………………………………………………..16.

2.2. Аналіз фінансових показників діяльності ЗАТ "Львівська кондитерська фірма "Світоч"………………………………………………………………...18.

Розділ ІІІ: Шляхи  удосконалення інноваційної діяльності на ЗАТ "Львівська кондитерська фірма "Світоч"…………………………………………………..32.

3.1. Впровадження соціальних пакетів як засіб інноваційної діяльності фірми…………………………………………………………………………..…32.

Висновок              37.

Список використаної літератури              38.

Вступ

Перехід нашої країни до ринкової економіки поставив ряд принципово нових завдань, найголовнішим з яких – максимально ефективне використання нововведень та інновацій на підприємствах. Причому це актуально як для українського суспільства в цілому, так і для кожного підприємства, фірми, організації.

Маючи в достатній кількості відповідно природно-сировинні ресурси, протягом тривалого часу економіка розвивалася переважно за рахунок екстенсивних факторів, тобто постійного зростаючого обсягу суспільних ресурсів основних виробничих фондів, чисельності виробництва персоналу. Та з часом екстенсивні фактори вичерпали себе, а в багатьох випадках стали економічно не вигідними. У зв’язку з цим розвиток сучасного виробництва і його інтенсифікація мають базуватися на нових ідеях щодо нової техніки, технології організаційної форми і методів господарювання. Опрацювання, прийняття та реалізація рішень такого ряду і складають зміст інноваційних процесів. Тобто в загальному розумінні інноваційні процеси, які займають чільне  місце в будь якій складовій виробничо-господарської системи, є сукупністю якісно нових прогресивних змін що постійно відбуваються у часі і просторі. У нинішній період ринкових відносин науково технічної революції інноваційні процеси стали основою розвитку будь-якої галузі не тільки народного господарства, а й підприємств різної форми власності Вони є передумовою розвитку економіки в майбутньому.

Отже, тема, що розглядається в даній курсовій є актуальною в наш час, і базується на розумінні того, що інновації є важливою складовою функціонування підприємств.

Об`єктом роботи є ЗАТ "Львівська кондитерська фірма "Світоч".

Предметом роботи є аналіз інноваційної діяльності.

Отже з вище написаного можна визначити основну мету курсової роботи – вивчення інноваційної діяльності підприємницьких структур. Та проаналізувати її виконання.

Завдання:

1.      з’ясувати сутність і причини інноваційної діяльності;

2.      визначити стадії підготовки та здійснення нововведень;

3.      навчитись вдало вибирати інвестиційного проекту;

4.      розглянути загальні принципи організації інноваційної діяльності;

5.      провести фінансовий аналіз ЗАТ  «Світоч».

Розділ I. Теоритичні засади інноваційної діяльності підприємств

1. 1.Сутність і причини інноваційної діяльності підприємства

Сучасним підприємствам, що функціонують у складному соці­ально-економічному середовищі, слід постійно створювати і впроваджувати різноманітні інновації для забезпечення ефективної діяльності у ринковій економіці. Необхідність інноваційної діяль­ності зумовлена загальною закономірністю розвитку та прогресу інди­відуального й суспільного відтворення. Вихід з економічної кризи будь-якого підприємства неможливий без здійснення інноваційно-інвестиційної діяльності, спрямованої на оновлення виробництва на принципово новій, конкурентній основі.

У науковій літературі описано велику кількість підходів до ви­значення інновації. Наприклад, деякі автори інноваційну діяльність фірми зводять до освоєння нових продуктів і технологій. Теоретич­ною основою міркувань щодо дефініції інновація може слугувати визначення Й. Тумпетера: "...непостійне проведення нових комбі­націй у випадках впровадження нового товару; нового методу ви­робництва; відкриття нового ринку; оволодіння новим джерелом сировини або напівфабрикатів і проведення нової організації". При функціональному підході інновація розглядається як процес свідомого здійснення змін у техніці, технології та організації праці. Атрибутивний підхід зводиться до управлінського підходу, коли інно­вація розглядається як одна з можливих реакцій підприємства на суспільні потреби, або ж до соціального підходу, коли вона стає еле­ментом соціально-економічного прогресу. Предметний підхід акцен­тує увагу на сукупності виробів, процедур і методів, що характеризу­ються відповідними рисами. У даному разі інновація виявляється: у застосуванні нових видів інструментів або ж нових принципів корис­тування інструментом; у впровадженні нового технологічного процесу або ж матеріалу; у використанні нового місця або території, раніше невідомих; у здійсненні нової дії.

П. Друкер інновацію розглядає як специфічний інструмент під­приємливості, як дію, що передає ресурсам нові можливості створен­ня багатства. Підприємці мають цілеспрямовано шукати змін і їхнього вияву, які вказують на можливість успішної інновації. Вони мають знати й застосовувати принцип ефективної інновації. Інновація не може бути лише технічною, матеріальною, вона має бути перш за все соціальною, яку важче застосувати, ніж технічну, але саме вона за­безпечує прогрес (розвиток) суспільного виробництва і суспільства в цілому. Технології можна імпортувати, але для того, щоб вони роз­вивалися, вони мають міцно увійти в культуру народу. Тому інно­вації слід розглядати скоріш як економічні або соціальні поняття, ніж як технічні.[5,с. 154]

Менеджмент інновацій, або нововведень — це управління ко­мерціалізацією нових наукових знань, товарів, послуг, технологічних і організаційних ідей. Оскільки досвід свідчить, що менеджери ма­ють дуже різні уявлення про реальний зміст нововведення (інно­вації) та його відмінності від таких близьких понять, як винахід, впровадження, оновлення, то уточнимо їх.

Нововведення (інновація) — це перше використання нового: перше свідчення того, що кінцевий споживач визнав корисність новинки й готовий за неї заплатити. Матеріальне забезпечення інноваційної діяль­ності на підприємстві забезпечується на основі формування інновацій­ного фонду, проведення науково-дослідних і науково-технічних робіт.

Удосконалення — це магістральне нововведення, тобто певне поліпшення, яке є оригінальним і корисним, але не настільки, щоб викликати наслідки стратегічного характеру.

Нововведення пов'язане з новим застосуванням, використанням нової концепції або ідеї. Визнання її корисності кінцевим спожи­вачем викликає зміну соціально-економічного середовища. Користь, корисна функція — це відмінність нововведення від відкриття і ви­находу. Відкриття і винахід не мають соціальної або економічної цінності, якщо вони не стають основою нововведення на ринку.

Інноватор застосовує щось нове і вперше. Новинкою воно є не тільки для нього самого, а й для всіх. Той, хто використовує вже існуюче нововведення, що є новим для нього, але не для інших, інноватором не є. Він є імітатором — правильно використовує те, що вже відоме й доступне за межами його організації. Правда, для самої організації результати в багатьох аспектах подібні. І нововведення, створене са­мою організацією, і адаптація вже існуючого нововведення порушують статус-кво і позначаються на балансі сил та впливів у організації.

Нововведення — це своєрідна гра в перевагу, доступна лише деяким. Вони перші, іншим доведеться наслідувати їхній приклад. Тому розглядати нововведен­ня як необхідність для всіх фірм настільки ж абсурдно, як абсурдно чекати від усіх спортсменів участі в олімпіадах. Нововведення не обов'язкове для всіх фірм, але оновлення обов'язкове. Коли конку­ренти домагаються зниження витрат, використовуючи нові техно­логії, тоді немає іншого шляху, як наслідувати їхній приклад. І лише в тому разі, коли дана фірма претендує на лідерство в створенні но­вих технологій, їй необхідно займатися нововведеннями. Таким чи­ном, необхідність нововведення залежить від позиції фірми стосовно існуючої технології.

Творець нової технології виділяється завдяки нововведенню, керу­ючись при цьому такими категоріями, як життєвий цикл виробу й економічна ефективність, а не продуктивність. Така стратегія спря­мована на те, щоб перевершити конкурентів, створивши новий виріб або новий вид послуг, щось таке, що буде визнане унікальним у мас­штабі всієї галузі. А унікальності може бути досягнуто лише в тому разі, якщо фірма володіє особистими оригінальними знаннями й на­вичками, що належать даній галузі (сфері). Користувач нової техно­логії імітує шляхом оновлення — нововведення. Його стратегія спря­мована на досягнення лідерства в зниженні виробничих витрат і ви­магає енергійної боротьби за економічно вигідні масштаби виробництва, за зниження собівартості, жорсткий контроль за накладними витра­тами на дослідження й розробки, сервіс, збутову мережу та рекламу.

Технічне нововведення — не єдиний спосіб робити гроші. Ново­введення важливе тільки для тих організацій, що продають ліцензії. А головна мета — досягти переваги, бути кращим — доступна лише деяким. Оновлення необхідне всім фірмам. Отже, головна мета — це правильно використовувати те, що вже відоме і доступне. Велику користь тут можуть принести консультанти.[11, с. 183]

Процедура творчого пошуку передбачає визначену послідовність дій у напрямі до деякого результату, що піддається перевірці. Вона аж ніяк не є невпорядкованим підходом, при якому ставка робиться на раптове осяяння. В управлінській діяльності термін творчість часто неправильно тлумачиться й використовується. У загальноприй­нятому розумінні це поняття означає оригінальне відкриття. На прак­тиці дослідження в абсолютно нових напрямах ведуться дуже рідко. Більшість інновацій — це звичайне розширення різноманітності вже відомого. Основну частину творчих зусиль менеджерів спрямовано на вдосконалення існуючих продуктів, процесів і методів.

1.2. Класифікація інновацій та їх особливість

Важливим етапом вивчення нововведень є їх класифікація за низкою певних ознак. Світ інновацій дуже різноманітний. їх комплексний характер і багатогранність використання потребують розроблення класифікатора інновацій, який дасть змогу не тільки усвідомити їх роль у розвитку людства, а й передусім:

1. Оцінити спрямованість і ефективність інноваційного процесу.

2 Визначити перспективність майбутніх нововведень.

3. Установити проблемні зв'язки між різними типами інновацій.

4. Підібрати методи управління, адекватні особливостям кожного інноваційного процесу, які випливають з переважаючого типу інновацій, що утворюють ці процеси.

5. Створити економічні механізми й організаційні форми управління інноваційною діяльністю залежно від типу інновацій.

6. Визначити методи й форми реалізації і просування інноваційного продукту та інноваційної технології залежно від різних типів інновацій.

7. Оптимізувати організаційні форми інноваційної діяльності та інноваційної інфраструктури, економічні відносини в інноваційній сфері.

8. Створити стимули для активізації інноваційних процесів у галузях, регіонах і підприємствах.[16, с. 36]

Типологія інновацій також дає змогу розмежувати нововведення та псевдоінновації. Крім того, класифікація інновацій за базовими ознаками та іншими характеристиками використовується під час прийняття управлінських рішень щодо інвестування нововведень.

Кількість класифікаційних ознак залежить від критеріїв, використовуваних для типології інновацій. У результаті одна й та сама інновація може бути віднесена до кількох типів (рис.1.1).

Серед підходів до класифікації інновацій найпоширенішим тепер уважається розподіл їх за змістом та сферою застосування. На основі цього критерію вирізняються великі групи інновацій.

Рис. 1.1. Система інновацій та їх класифікація

Технологічні — нові технології виробництва старих чи нових продуктів, упровадження інформаційних систем, нових джерел енергії. Технологічні нововведення — це зміни перш за все в засобах і методах організації виробництва.

Продуктові — створення нових товарів, що споживаються у сфері виробництва (засоби виробництва) чи у сфері споживання (предмети споживання).

Організаційно-управлінські — нові методи й форми організації всіх видів діяльності підприємства та їх об'єднань: нові методи управління персоналом, системи стратегічного планування, прогнозування, моделювання процесів виробництва, постачання, збуту, нові організаційні структури.

Економічні — нововведення у фінансовій та бухгалтерській сферах діяльності, мотивації та оплати праці, оцінка результатів діяльності.

Соціальні — нові форми активізації людського чинника, включаючи процес зміни умов праці, культурних, екологічних та політичних аспектів, зміна способу життя в цілому.

Юридичні — нові нормативно-правові документи, що визначають та регулюють усі види діяльності підприємств, організацій та фізичних осіб, створюючи відповідні умови для розвитку. Деякі автори відносять юридичні інновації до соціальних.

На відміну від матеріально-технічних, соціальні нововведення мало вивчені і мають свої особливості. Деякі з них розглянемо детальніше.