Автор работы: m**************@mail.ru, 27 Ноября 2011 в 14:37, курсовая работа
Це висуває необхідність вивчення нових підходів і форм управління, зокрема, менеджменту як особливого типу управління. Менеджмент як наукова дисципліна пройшов довгий і суперечливий шлях розвитку, і розглядати його, безсумнівно, потрібно з урахуванням історичного досвіду, тих цілей і задач, що ставилися на різних етапах його розвитку. Необхідно підготувати менеджерів до сприйняття сучасних проблем менеджменту крізь історичну призму,що дозволяє зрозуміти логіку розвитку цих проблем.
Вступ……………………………………………………………………………ст.3
Розділ 1 Сутність і роль менеджменту…………………………………...…..ст.4
Розділ 2 Передумови виникнення менеджменту……………………………ст.6
2.1 Етапи розвитку менеджменту…………………………………..….ст.8
Розділ 3 Сучасні підходи до управління організаціями……………………ст.9
3.1 Принципи менеджменту застосовані в сучасних умовах…….…ст.11
3.2 Наукові школи управління………………………………………...ст.12
Розділ 4 Етапи розвитку управлінської науки в Україні та в світі………...ст.14
Розділ 5 Сучасні підходи до визначення ефективності менеджменту…....ст.17
Висновок………………………………………………………………………ст.19
Список літератури……………………………………………………………ст..20
Розділ
3. Сучасні підходи
до управління організаціями
Відповідно до вимог часу у 60-70-ті роки сформувалися два підходи до управління організаціями, які інтегрували попередній досвід. Вони були названі системним та ситуаційним.
Система (від грецького – утворення, складання) – це організована множина взаємопов’язаних компонентів та елементів, що взаємодіють між собою і зовнішнім середовищем в процесі досягнення поставлених цілей.
Елемент системи – це самостійна (відокремлена) її частина, що має свої специфічні риси, властивості та особливе призначення і проявляє притаманні йому властивості лише при взаємодії з іншими елементами.
Взаємодія організації із зовнішнім оточенням може бути описана такою послідовністю:
1. Надходження інформації про стан ринку, на якому працює організація.
2. Надходження
інформації про внутрішні
3. Аналіз
керівництвом отриманої
4. Надсилання розпоряджень, наказів працівникам організації, щодо дій, які слід виконати, щоб досягти поставленої мети.
5. Мотивування працівників.
6. Виконання працівниками певного обсягу робіт.
7. Досягнення мети.
8. Вплив
мети на зміну ринкової ситуації
і її внутрішнього середовища.
Таблиця
3.1 Системам притаманні
певні властивості:
| Цілісність | Система виступає як цілісний об'єкт, більшою чи меншою мірою відокремлений від зовнішнього середовища. |
| Взаємопов’язаність | Всі елементи системи прямо чи опосередковано пов’язані один з одним і зміна їх складу міняє стосунки між рештою елементів; система може втратити свої властивості.Система не обов'язково поліпшується, якщо вдосконалюється і стає ефективнішою лише якийсь її елемент.Ефект при цьому може бути зворотнім. |
| Синергізм | Всі елементи системи у їх сукупності забезпечують вищу ефективність, ніж сумарна ефективність частин, взятих окремо. |
| Адаптивність | Здатність системи адекватно реагувати на зміни зовнішнього середовища і пристосовуватись до них. Трансформаційні процеси у системі відбуваються як відгук на сигнали зовнішнього оточення |
| Гомеостатичність | Підтримання суттєво важливих для системи параметрів у допустимих межах. |
Системний підхід дав можливість зрозуміти, що ефективність будь-якої організації забезпечується не якимось одним її елементом, а є результатом, що залежить від багатьох факторів.
Ситуаційний підхід передбачає, що підприємство в процесі своєї діяльності може опинитись в різних ситуаціях, які для свого вирішення вимагають застосування різних прийомів і методів управлінської діяльності.
В основу ситуаційного підходу (розроблений в 60-х pp. XX ст.) покладено поняття ситуації як конкретного набору обставин, що впливають на організацію протягом певного часу. Він спрямований на підбір прийомів менеджменту для розв'язання конкретних управлінських ситуацій з метою найбільш ефективного досягнення цілей організації.
Серед основних напрямків теоретичних узагальнень і розробок називаються наступні:
3.1. Принципи менеджменту застосовані в сучасних умовах
Принципи менеджменту відіграють важливу роль в управлінській діяльності.
Усі принципи менеджменту взаємопов’язані між собою.
Таблиця 3.2 Основні принципи менеджменту,що застосовуються в сучасних умовах.
| Принципи | Характеристика |
| Цілеспрямованість | Відповідно до цього принципу будь-яка діяльність в організації повинна спрямовуватись на досягнення конкретних виробничо-господарських цілей та виконання поставлених завдань. |
| Урахування потреб та інтересів | Принцип покладений задовольняти потреби та інтереси працівників з метою досягнення цілей організації на засадах застосування мотивування. |
| Ієрархічність | Це розташування управлінських посад в організаційній структурі, починаючи з найнижчого рівня управління та закінчуючи найвищим. |
| Взаємозалежність | Організація складається з внутрішніх змінних (цілі, структура, технологія, працівники, завдання, ресурси), які тісно залежать одна від одної. При цьому фактори зовнішнього середовища постійно впливають на організацію та викликають відповідну реакцію з її боку. |
| Динамічна рівновага | Передбачає безперервний розвиток організації та дотримання загальної рівноваги на кожному етапі цього розвитку. |
| Економічність | Формує
засади функціонування організації
з позиції збалансованості |
| Активізація | Спонукає організацію до діяльності, постійного розвитку, впровадження інновацій тощо. |
| Системність | Відповідно до цього принципу організація розглядається як відкрита система, яка складається з взаємодіючих та взаємопов’язаних елементів. |
| Єдиновладдя | Передбачає
наявність єдиного |
3.2
Наукові школи та
принципи управління
Для повноцінного і гармонійного розвитку фірми і її бізнесу
необхідний системний підхід до управління її персоналом і діяльністю.
Менеджмент, як система управління і теорія менеджменту зародилися в тому вигляді, в якому виді функціонують зараз, в XIX віці. Зараз існують різні школи управління зі своїми принципами і тактикою управління. (Таблиця 3.3)
| № | Школа | Внесок в розвиток науки | представники |
| 1 | Класична школа 1860-по нинішній час | 1-Наукове управління.
2- Хронометраж. 3- Функції управління. 4- Адміністратівне Управління. |
Гант – 1900
Тейлор - 1911 Гилберт -1911 Урвік - 1943 Черч - 1914 Файоль – 1916 Рейлі - 1931 |
| 2 | Поведінкова школа
(біхевіотристська) Японія 1940 – по наш час. |
1-Прикладна
мотивація.
2-Професійні менеджери. 3-Управління загалом. |
Мойо - 1945
Барнард- 1940 Друкер-1954 Макгренер – 1960 Чермен - 1957 Форрестор - 1961 |
| 3 | Школа управлінської науки. Європа. | 1-Дослідження
операцій
2- Моделювання. 3- Теорія Грі. 4- Теорія рішень. 5-Математика моделей. |
Райфа – 1911
Маслоу – 1965 Тейлор - 1911 |
У кожній з вище перелічених шкіл існують свої підходи до управління і менеджменту як системи управління, кожна з них дає своє визначення
менеджменту і стоячим перед ним задачам. У кожної з них свої принципи
управління.
Особливо цікаві принципи управління Анрі Файоля.
1. Розподіл праці або спеціалізація. Метою розподілу праці є виконання роботи, більшої по об'єму і кращої за якістю при тихий же умовах.
2. Повноваження і відповідальність. Делегування влади одночасно з відповідальністю.Де даються повноваження, там неодмінно виникає відповідальність.
3. Дисципліна. Передбачає слухняність, старанність, діяльність, зовнішні знаки поваги. Дотримання угод, укладених між організацією і працівниками.
4. Єдиноначальність. Працівник повинен виконувати наказ тільки однієї людини.
5. Єдність напряму. Кожна група працівників, діюча в рамках однієї мети, повинна бути об'єднана єдиним планом і мати єдиного керівника.
6. Підлеглість індивідуальних інтересів загальним.
Інтереси одного працівника або групи працівників не повинні переважати над інтересами компанії або організації більшого масштабу.
7. Винагорода персоналу. Щоб забезпечити вірність і підтримку персоналу, вони повинні отримувати гідну винагороду за свою роботу.
8. Централізація. Визначення відносної важливості ролей керівника і підлеглого.
9. Скалярний ланцюг.
Розділ 4. Етапи розвитку управлінської думки в Україні та в світі
Етапи розвитку управлінської науки:
| Номер періоду | Дата | Характеристика |
| 1 | (жовтень1917р.- березень 1921р) | Розроблялись форми і методи державного централізованого управління виробництвом, обґрунтовувались принципи централізму, організаційні методи управління, адміністрування та Державне регулювання |
| 2 | (1921-1928 рр.) | Здійснювалось
подальше вдосконалення |
| 3 | (1929-1945 рр.) | Пов'язаний з організацією індустріальної бази суспільного виробництва: увагу приділяли удосконаленню структур управління, методів підбору і підготовки кадрів, планування і організації виробництва |
| 4 | (1946-1965 рр.) | Характеризується пошуком нових форм функціонування і взаємодії державних органів управління, спробою переходу до територіальної і територіально-галузевої системи управління, що врешті-решт призвела до поглиблення адміністрування |
| 5 | (1966-1989 рр.) | Була здійснена спроба проведення господарської реформи шляхом посилення ролі економічних методів управління. |
| 6 | (1990-1988 рр.) | Характеризується зростаючим усвідомленням неможливості реформування адміністративно-командної системи, яка складалась в економіці СРСР. Він довів необхідність радикальної зміни економічних відносин, до корінних економічних реформ. |
| 7 | 1990 р. і донині. | Цей період характеризується проведенням економічних ринкових реформ в умовах розвитку незалежної національної економіки України, посилення уваги до організаційної культури і демократизації управління, критичний аналіз і переосмислення адміністративно-командної системи управління, систематизування і аналіз процесів управліня в умовах міжнародної конкуренції,переходу країн до відкритої економіки.формування нового управлінського мислення та розробки наукової бази сучасного менеджменту. |
Проведення економічних реформ. В період с 1990р. і до наших часів можна поділиш на п'ять підетапів:
1-робота підприємств за першою моделлю господарського розрахунку, побудованою на нормативному розподілу прибутку;
2-застосування другої моделі господарського розрахунку, побудованої на нормативному розподілі доходу, розвиток орендних відносин;
3-впровадження прогресивних форм організації праці, посилення кооперативного руху, збільшення економічної свободи;
4-впровадження територіального госпрозрахунку на всіх рівнях управління;
5-початок та розвиток ринкових реформ (реалізація цього підетапу здійснюються вже в умовах незалежної національної економіки України).
На
різних етапах розвитку управлінської
науки суттєвий внесок в неї зробили
такі відомі українські вчені, як О. Терлецький,
М. Павлик, М. Драгоманов, М. Зібер, С. Подолинський,
М. Туган-Барановський, І. Вернадський,
М. Вольський, Г. Цехановецький, К. Воблій,
Т. Война-ровський, В. Бандера, І. Коропецький
та ін.
Розділ 5. Сучасні підходи до визначення ефективності менеджменту
Розглянемо поняття ефективності, яке охоплює різні сфери людської діяльності з позиції теорії і практики сучасного менеджменту. Ефективність — це завжди відповідне співвідношення (результату і мети або результату і витрат на його досягнення), тобто ця величина відносна.
Науковий менеджмент, на якому ґрунтується більшість сучасних теорій і практика управління, справедливо називають ефективним менеджментом. Незважаючи на те що сьогодні є достатньо конкретні визначення, для багатьох ефективність означає отримувати більше порівняно з меншим або, принаймні, з таким самим. Для інших це означає низькі витрати і високі прибутки. Справді, є певна істина в цих популярних, близьких за значенням думках. У економіці, а відтак і в менеджменті, поняття ефективність означає максимізацію випуску продукції з мінімальними витратами на виробництво.
Підприємства мають забезпечувати передусім ефективне виробництво, щоб досягти поставленої мети.