Соціальне забезпечення праці менеджера

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

 

Кафедра менеджменту та туристичної індустрії

 

 

 

 

 

 

ІНДИВІДУАЛЬНЕ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНЕ ЗАВДАННЯ СТУДЕНТА

з дисципліни «Основи праці менеджера»

 

 

 

 

 

 

 

                                                                          Виконав: студент 4 курсу

                                                                     економічного факультету

                                              групи 420-е

                                                         Солонський С.С.

 

                                                                         Перевірив: Олексенко Р.І.

 

 

 

Мелітополь 2010

Зміст

1.Соціальне забезпечення праці менеджера

2.Психологія організаційного менеджменту, фізіологія праці

Висновки

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Соціальне забезпечення праці менеджера

 

Різновидом  соціальних відносин є соціально-трудові  відносини, пов’язані із забезпеченням  суспільних й особистих потреб працівника, забезпечення праці засобами і ресурсами, регулювання режиму праці та відпочинку, збереження працездатності й розвиток творчого потенціалу особистості.

Соціальне забезпечення – система, що складається  із 3 блоків:

1. Створення соціальних умов для якісного ефекту праці менеджера.
2. Формування і розвиток соціальних якостей особистості, обумовлених суспільними цінностями, нормами поведінки, традиціями суспільства і підприємства.
3. Функції та розвиток соціальних відносин між особами (працедавцями, працівниками і персоналом).

Групи функцій  соціального забезпечення праці:

1. соціальні процеси, що впливають на форми праці:

• створення умов, які гарантують громадянські права і свободу в трудовому колективі;

• забезпечення технічної безпеки, виробнича санітарія, охорона праці;
• забезпечення працездатності, здоров’я працівників;
• створення можливостей для соціального пристосовування
• персоналу;
• розвиток соціально-побутової сфери;
• створення умов для участі працівників в управлінні підприємством;

2) процеси,  що впливають на якість змісту праці та життя:

• забезпечення потреби в зростанні освітнього і культурного рівнів персоналу;
• забезпечення трудової дисципліни і правопорядку;
• розвиток трудової активності;
• формування сприйнятливості до інновацій і нововведень;
• створення умов для творчої та ініціативної праці.

3) процеси  соціального управління:

• підбір й розстановка кадрів;
• удосконалення соціально-демократичної структури трудового колективу;
• формування соціально-психологічного клімату в організації;
• створення і регулювання діяльності соціальних органів, необхідних для розвитку трудового колективу.

Соціальне управління використовує такі типи впливу (цільові дії) менеджера на персонал:

1) зацікавленість персоналу;

2) надання  додаткової інформації;

3) збір  лінійних учасників трудової  діяльності;

4) розробка прогнозів розвитку за різних ситуацій, форм і методів вирішення;

5) узагальнення  за наслідками праці;

6) заохочення;

7) співпраця  – залучення до вироблення  рішень;

8) спільне  встановлення критеріїв;

9) комунікабельність;

10) спостереження  реакцій групи на варіанти  рішень для запобігання конфліктних  ситуацій.

 

2. Психологія  організаційного менеджменту, фізіологія  праці

 

Обов’язок менеджера – усувати вплив  негативних чинників, піклуватися про здоров’я підлеглих і своє, розуміючи його як важливий аспект активної працездатності.

Розумова  праця менеджера пов’язана з  найбільшою напругою і зосередженням  уваги на рівні, який у 5-10 разів вище, ніж фізична праця.

Розрізняють важкість праці (обумовлена фізичним навантаженням) і напруженість праці (характеризується навантаженнями на нервову систему).

Фізичні й психологічні складові різних видів  праці неоднакові:

• у фізичній праці привалює мускульна діяльність;
• в управлінській праці – психічні й розумові процеси.

Працездатність  залежить від біоритмів природних  коливань. Розрізняють 3 ритми:

1) Ф –  фізичний ритм (впливає на фізичну  силу й силу волі), триває 23 дні;

2) П –  психологічний ритм (впливає на  активність відчуттів, настрій), триває 28 днів;

3) І –  інтелектуальний ритм (впливає на  розумові здібності), триває 33 дні.

На особливу увагу заслуговують дні перепаду, коли відбувається зміна активних і  пасивних фаз біоритму. Їх називають  критичними днями, коли відбувається порушення  фізичного процесу працездатності, й контролю над волею і мисленням. Такі зміни тривають добу, їх настання залежить від дати і години народження індивідуума. В ці дні необхідно бути особливо уважним і обережним.

Коли  в одній точці сходяться 2 біоритми (6 днів на рік – важкі дні, коли 3 ритми (2-3 дні на рік) – небезпечні, "чорні" дні.

Для компенсації  дії біоритмів використовується раціональний режим праці й відпочинку, заснований на принципах:

а) забезпечення потреби в трудовій діяльності –  із визначенням параметрів трудових процесів, що задовольняється кращим використанням виробничих функцій і трудового потенціалу працівників;

б) забезпечення найбільшої працездатності людини;

в)використовування мотиваційних заходів, направлених  на зближення інтересів.

Створення продуктивного соціально-технічного клімату в трудовому колективі здійснюється з використанням групових неформальних методів:

• брейстормінг ("мозкова атака" А.Ф. Осборна);
• творча співпраця полягає в поєднанні індивіда й роботи;
• конференція ідей;
• метод 66;
• метод 635;
• метод пулу (басейну) з використанням блокнотів із проектами записів;
• синектика – з участю теоретиків і використовуванням 4 видів аналогії: прямої, образної, символьної, фантастичної;
• інженерія – пропозиція і обґрунтовування нововведень: визначення цілей, вибір учасників, аналіз проблем, збір ідей і пропозицій, розробка програмних дій;
• психоінтелектуальна генерація – учасники щодня індивідуально записують ідеї з певної проблеми в термін від тижня до місяця.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

1. Розумова праця менеджера пов’язана з найбільшою напругою і зосередженням уваги, що в 5-10 разів вище, ніж фізична праця.

2. Створення  продуктивного соціально-технічного  клімату в трудовому колективі  здійснюється з використанням  групових неформальних методів.

3. Культура – характеризує стан суспільства і специфічний спосіб організації життєдіяльності людини, що відбивається в продуктах матеріальної, інтелектуальної та духовної праці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

1. Аверченко Л.К. Психология управления: Курс лекций. Новосибирск: Новосиб. гос. ун-т, 2008. – 256 с.
2. Беклешов В.К., Завлин Г.Н. Нормирование научной организации труда. – М.: Экономика, 2008. – 234 с.
3. Белланже Лионель. Переговоры: Пер. с фр. – СПб.: Нева, 2002. – 128 с.
4. Бройдо В.Л. Офисная техника для делопроизводства и управления. – М.: Филинъ, 2009 – 245 с.
5. Васильченко Ю.Л. Механізми часу. – К.: Наша культура, 2008. – 220 с.
6. Вудкок М., Френсис Д. Раскрепощенный менеджер (для руководителя-практика). – М.: Дело, 1997. – 320 с.