Шляхи підвищення прибутку і рентабельності підприємства (Райффайзен Банк Аваль)

tify">Концепція продуктивності, яка має на увазі, що фізична робота є єдине продуктивне  зусилля, безнадійно застаріла. На зміну 

їй прийшла  концепція продуктивності, що зводить разом всі зусилля, затрачувані на випуск продуктів і послуг. Але навіть і така концепція, будучи великим кроком вперед, залишиться неадекватною, якщо зусилля організації визначаються видами діяльності, вимірними лише у формі зримих, реєстрованих прямих витрат, тобто, згідно їх визначенню, в бухгалтерському обліку.  Є чинники, що надають істотне, якщо не вирішальне, вплив на продуктивність; вони ніколи не зможуть бути виражений реєстрованими цифрами витрат.

Перш  за все існує знання. Коли воно правильно  застосовується - це найпродуктивніший ресурс. Але застосоване невірно, воно

стає  не продуктивнішим ресурсом. Знання працівника  є результатом дуже високих соціальних інвестицій.

Далі, існує  час - найміцніший ресурс. Немає нічого менш продуктивного, ніж простота  дорогого устаткування або високооплачуваних і здатних людей. Але рівно непродуктивним може бути і "втиснення" найпродуктивніших зусиль в період нездібний їх вміщати, - скажімо, спроби працювати у дві зміни на старому або ненадійному устаткуванні або при постійних збоях програмного забезпечення. До речі кажучи, час вищих менеджерів організації є якнайменше відомим якнайменше аналізованим, якнайменше керованим зі всіх чинників продуктивності.

Продуктивність  є також функція асортименту  продуктів (product mix) і балансу між  різними комбінаціями одних і  тих же ресурсів.

Не кожний банк здатний на все, не кожна банківська установа повинна включатися в діяльність яка об'єктивно здається самою  прибутковою. Кожна управлінська команда  банкірів має особливі здібності  і специфічні обмеження. Спроби вийти  за їх межі, ймовірно, приречені на провал безвідносно до того наскільки прибутковим є банк. Тому використовування специфічних здібностей банківської установи і дотримання специфічних обмежень - важливий чинник продуктивності.

Нарешті, продуктивність залежить від організаційної структури і від балансу між різними видами діяльності в банку. Якщо відсутність чіткої організації вимушує керівників банківських підрозділів замість справи втрачати час на спроби з'ясувати що вони повинні робити, то найцінніший і дефіцитний ресурс банку витрачається даремно. Якщо вище керівництво зацікавлено

тільки  в економічній стороні справи, тоді як банк потребує особливій увазі  до маркетингу банку не вистачає продуктивності. Збиток при неувазі до таких чинників буває більше, ніж при зниженні прибутку.

Тому  банківським керівникам необхідно  охоплювати всі чинники, що впливають  на зміну продуктивності діяльності банківської установи. Потрібно поставити  таку мету підвищення продуктивності, при якій всі ці чинники враховувалися  б. Необхідно також розробити спеціальні методи і показники - інструменти для вимірювання впливу вказаних чинників розвитку банківської установи. Потрібні методи і технології, що дозволяють розрізняти продуктивні і нераціональні "невигідні витрати" оцінювати, як впливають на продуктивність використовування часу, асортиментних комбінацій фінансових продуктів і послуг, або комбінацій технологічних банківських процесів, організаційна структура, баланс між різними видами діяльності банку.

Крім  перерахованих, на продуктивність впливають багато чинників в трудовому процесі: контрольовані і неконтрольовані, критично важливі і тривіальні, передбачені і непередбачувані, довгострокові і короткострокові. Управляти продуктивністю значить управляти цими чинниками.

Поняття продуктивності тісно пов'язано з іншими економічними показниками, серед яких в менеджменті особливе значення мають економічність (efficiency) і дієвість (effectiveness). Ці слова на Українську мову  іноді переводять як ефективність і ми користуватимемося цим терміном, маючи на увазі сукупність цих і інших що приводяться нижче чинників.

Численні  теоретичні і практичні дослідження  показують, що в найзагальнішому  вигляді всі можливі критерії ефективності підрозділяються на психологічні і непсихологічні .

До числа  психологічних критеріїв (або змінних) відносяться .

- задоволеність  членів колективу різними аспектами  членства в ньому (наприклад,  відносинами з колегами і керівниками,        умовами праці, заробітною платнею  і т.д.);

- мотивація  членів колективу (йдеться про  їх бажання трудитися і прагненні зберегти членство в колективі);

- авторитет  керівника в колективі;

- самооцінка  колективу (вона торкається цілого  ряду важливих його характеристик  і є якимсь загальним підсумком  успішності 

його  функціонування). 

2. Забезпечення  підприємства ресурсами: матеріально-технічними, трудовими і природними.

   Термін « ресурси» (від французької ressjurce – допоміжний засіб) тлумачиться як засоби, можливості, джерела доходів. Під засобами розуміють прийом, способи дії для досягнення чого-небудь, а також предмет, пристосування (або їх сукупність) ,необхідні для здійснення будь-якої діяльності.

Процесний підхід до класифікації ресурсів базується  на їх групуванні відповідно до основних елементів процесу.  

Види  ресурсів:

- Ресурси  засобів праці ( матеріальні й нематеріальні );

- Ресурси  предметів праці;

- Трудові  ресурси;

- Інформаційні  ресурси;

     Продуктом процесу можуть бути матеріальна  й нематеріальна  продукція, роботи, послуг. До матеріальних предметів праці відносяться, наприклад, сировина, матеріали, комплектуючі вироби, а матеріальні об’єкти, щодо яких виконуються роботи чи надаються послуги. До предметів праці, які не мають матеріальної форми, можна віднести об’єкти проектування, теоретичних досліджень, а також права користування природними ресурсами тощо.

     За  допомогою знарядь праці відбувається безпосередній вплив на предмети праці, внаслідок якого предмети праці видозмінюються. До матеріальних знарядь праці належать –машини – устаткування – прилади - інструменти та інше. До нематеріальних знарядь праці можна віднести  - програмні продукти – виробничі «ноу-хау» тощо. 

До трудових ресурсів можна ввіднести:- праця  людей полягає у виконанні  трудових функцій, процедур й операцій, специфіка яких залежить від особливостей процесу, та зумовлюється складом і розподілом персоналу підприємства за категоріями, спеціальностями, посадами, рівнем кваліфікації, набутими навичками та досвідом тощо.

Інформаційні  ресурси –це інформація яка є  мірою усунення невизначеності ситуацій щодо стану та взаємозв’язків між  першими трьома основними елементами процесу. Під інформацією розуміють сукупність даних, які мають новизну й корисність.

     Для ефективного функціонування підприємство застосовує взаємопов’язані види діяльності як систему процесів, в яких використовується ресурси та які управляються для уможливлення перетворення входів на виходи. За призначенням і значущістю розрізняють процеси створення цінностей і процеси реалізації стратегічних завдань. До основних елементів, без яких здійснити будь-який процес неможливо, належать предмети праці, засоби праці, праця людей та інформація. Процес ний підхід до кваліфікації ресурсів базується на їх групуванні відповідно до основних елементів процесу. За цією ознакою виділяються ресурси засобів праці ( матеріальні і нематеріальні ), ресурси предметів праці, трудові та інформаційні ресурси. 

     Класифікація  ресурсів за їх належністю до основних елементів процесу використовується при ресурсному забезпеченні підприємства.

Ресурси можна кваліфікувати як економічні, якщо вони забезпечують майбутній економічний ефект підприємства. Це можливо:

• якщо ресурси є грошовими коштами або легко можуть бути перетворені в грошові кошти;
• якщо ресурси є товарами, які передбачаються продати й отримати за них грошові кошти;
• Якщо ресурси будуть використані майбутній діяльності підприємства, яка призведе до надходження грошових коштів.

Економічні  ресурси підприємства називають  активами. Для того, щоб ресурси  вважалися активом, необхідне виконання  двох умов;

• він повинен знаходитися у володінні підприємства
• він повинен мати достовірно визначену вартість у грошовому виразі.

Згідно  з визначенням, наведеним у чинному  законодавстві України, активи –  це ресурси, контрольовані підприємством  в результаті надходження економічних  вигод у майбутньому. Майбутня вигода, втілена в активі, є потенціалом, який може сприяти надходженню грошових коштів чи їх еквіваленту на підприємстві.

     Класифікація  ресурсів як активів підприємства використовується при веденні обліку та складанні  звітності. Активи є одним з основних елементів звіту про фінансовий стан підприємства-бухгалтерського.

Економічні  ресурси забезпечують майбутній  економічний ефект підприємству, під якими розуміються надходження  на підприємство грошових коштів. Економічні ресурси відображаються  як активи в бухгалтерському балансі підприємства на певну дату, якщо їх вартість буде достовірно визначена в грошовому виразі. Бухгалтерський баланс включає активи і пасиви(зобов’язання і капітал).пасивами є вимоги різних осіб щодо активів бухгалтерського балансу. Рівність активів і пасивів у балансі є основним бухгалтерським рівнянням. Класифікація ресурсів як активів здійснюється за нормативними розділами і статтями активу балансу. Основною класифікацією є поділ на оборотні й необоротні  оборотними активами є грошові кошти та їх еквівалент, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Всі, активи, що не є оборотними належать до необоротних.      

1.3 Аналіз основних  техніко-економічних  показників діяльності підприємства.

Основу  планів становлять договори, укладені із споживачами    ( покупцями) продукції, робіт, послуг і постачальниками  матеріально технічних ресурсів .

• Матеріально-технічне забезпечення власного виробництва і капітального будівництва через систему прямих угод (контрактів) або через товарні біржі та інші посередницькі організації України.
• Перелік інформаційних ресурсів у сфері витрат, які становлять комерційну таємницю.

   Під комерційною таємницею підприємства мають на увазі відомості, пов’язані з виробництвом, технологією, управління, фінансами та іншою діяльністю, що не є державною таємницею, розголошення ( передача, витік ) яких може завдати шкоди його інтересам.

Як ми вже говорили, будь-які банківські організації повинні починати свій бізнес з питань: хто наші покупці; де вони; що

вони  вважають цінністю. Банк, як і будь-який фінансовий інститут, визначається його внеском, тим що він вносить в  суспільне благо, все інше - це зусилля, а не результати. Дохід приходить  від покупця, клієнта, все інше - витрати. Звичайно питання, в чому полягає наш бізнес, задають, коли починаються неприємності. Тоді правильна відповідь може творити дива. Але чекати неприємностей - це, звичайно, безвідповідально. Питання повинне задаватися при народженні будь-якого банку і особливо коли він має намір рости. А головне, питання повинне задаватися на вершині успіху.

Річ у  тому, що успіх, особливо великий успіх, завжди примушує старіти ті самі методи, за допомогою яких він досягнутий. Ситуація

на ринку, у фінансовій сфері різко міняється. Успіх створює власні, абсолютно нові проблеми. Нелегко на вершині успіху запитати себе: в чому полягає наш бізнес? Всі думають, що відповідь настільки очевидна, що не

заслуговує  обговорення.

     Техніко –технологічна база підприємства-система сукупність найактивніших елементів виробництва, яка визначає технологічний спосіб одержання продукції9 виконання робіт, надання послуг), що здійснюється за допомогою машинної техніки (устаткування, приладів, апаратів), різноманітних транспортних засобів, організованих у технологічні системи виробничих підрозділів і підприємства в цілому.