Стратегія прибутковості підприємства

 

РОЗДІЛ 3.  РОЗРОБКА ЗАХОДІВ ЩОДО ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ПРИБУТКОВОСТІ ДЛЯ  ЗАТ «Швейна фабрика «Юність»

3.1. Виявлення резервів, формування та оцінка альтернатив

 

Спираючись на результати розрахунків, проведених в попередньому розділі, можна сказати, що значні резерви  зниження витрат пов’язані з індивідуальною собівартість виробів, тобто технологія виробництва потребує доопрацювання.

Собівартість продукції є комплексним  показником, у якому відображено  велику кількість факторів, що впливають  на її рівень. Усі фактори можна  поділити на зовнішні, тобто ті, які  перебувають поза підприємством, та внутрішнього порядку.

До зовнішніх  належать:

• зміна цін на матеріали, напівфабрикати, інструмент, паливо, енергію, які підприємство отримує від сторонніх підприємств;
• зміна встановлених розмірів мінімальної заробітної плати, а також різного роду обов’язкових внесків, відрахувань і нарахувань на заробітну плату (наприклад, соціальне страхування);
• зміна тарифів на перевезення вантажів;
• інші.

Основними внутрішніми факторами є:

• підвищення продуктивності праці;
• зниження трудомісткості продукції;
• зниження матеріаломісткості продукції;
• ліквідація втрат від браку;
• інші.

Відповідно  до розподілу факторів впливу на витрати  підприємства для можна використати  ряд резервів для їх зменшення  в процесі діяльності ЗАТ «Швейне  підприємство «Юність»:

1. Поліпшення  використання основних засобів:

• краще використання основних засобів;
• подальша механізація і автоматизація виробничих процесів;
• реконструкція і модернізація виробництва, впровадження прогресивних технологій;

2. Більш  ефективне використання матеріальних  ресурсів:

-   зміна сировини і повне використання  відходів;

-    поліпшення організації транспортування  і зберігання цінностей;

-    удосконалення асортименту.

3. Краще  використання трудових ресурсів:

-   поліпшення використання робочого  часу;

-   поліпшення кваліфікації працівників;

-   вдосконалення нормування праці.

Серед основних напрямків підвищення ефективності на рівні підприємства можна виділити наступні:

• впровадження інноваційних роз к (технологічні та інформаційні нововведення);
• механізація т автоматизація виробництва;
• підвищення рівня конкурентоспроможності продукції;
• удосконалення маркетингової діяльності підприємства;
• підвищення кваліфікаційного рівня персоналу, впровадження прогресивних мотиваційних систем;
• застосування ефективної системи управлінь підприємством;
• удосконалення системи матеріально-технічного забезпечення підприємства з метою оптимізації виробничих запасів;
• прискорення обертання обігових коштів шляхом скорочення рівня дебіторської заборгованості;
• впровадження системи бюджету ванн на підприємстві.

Серед перспективних  напрямків підвищення ефективності діяльності підприємства можна також  відзначити вдосконалення асортименту  продукції, що в свою чергу буде сприяти  укріпленню позицій на ринках нових  для підприємства.

3.2. Моделювання прогнозу  та визначення економічної ефективності  від обраної     стратегії

 

Підприємства  легкої промисловості належать до підприємств  з високою матеріаломісткістю та зарплатомісткістю, що не могло не вплинути на структуру витрат.

Витрати на сировину і матеріали теж відрізняються  своєю різноманітністю. Особливо це стосується номенклатури тканин і фурнітури.

Так, для  пошиву однієї з основних асортиментних  одиниць ЗАТ «Швейне підприємство «Юність» - шкільного піджака необхідно 6 видів тканин та підкладок (шерсть, підкладка, утеплюючи підкладка, приклад  клеєний дублерин, приклад клеєний  флізелін, бортівка), 10 найменувань  фурнітури (нитки, ґудзики, етикетки, підплічники, ярлики, ярликотримачі, пакетик під  запасні ґудзики, контрольна стрічка, поліетиленовий пакет, вішалка).

Високими  є, як вже згадувалось раніше, витрати  на оплату праці.

При визначенні принципів діяльності підприємства в економічному просторі необхідно визначити, що забезпечує існування підприємства або фірми  в ринковому просторі взагалі.

Множинність економічних цілей  при обмеженості ресурсів ставить  проблему економічного вибору (economic choice) — вибору найкращого з альтернативних варіантів їхнього використання, при якому досягається максимальне  задоволення потреб при даних  витратах. Перед кожною людиною, фірмою і суспільством у цілому виникають проблеми, що, як і для кого робити, тобто як визначити умови і напрямки використання обмежених ресурсів. Економічна наука при цьому не тільки намагається зафіксувати те, що є, але і розробляє найкращі варіанти вирішення виниклих проблем. В останньому випадку виникає проблема раціонального ведення господарства (economizing): усе суспільство як би бере участь у грі зі строго визначеними і заздалегідь усім відомими правилами подібно партії в бридж. При цьому звичайно передбачається, що суб'єктом господарства виступає "homo economicus" — розумний (раціональний) індивід, добре навчений, що має глибокі загальні і професійні знання, а також великий практичний досвід ("людина-комп'ютер"). Його метою є досягнення максимальних результатів при даних витратах ресурсів або мінімізація витрат при досягненні наміченої мети. Така передумова досить нереальна, тому що існуюча статистика занадто неточна, методи аналізу досить грубі, а інформація про реальну діяльність суб'єктів, що хазяюють, досить обмежена. Проте теорія оптимізації служить своєрідним керівництвом до раціональної діяльності.

Пропозиції  щодо організаційно-технічних заходів, спрямованих на зменшення собівартості виробництва продукції ЗАТ «Юність» наведено в табл. 3.1

Таблиця 3.1

Характеристика  устаткування ЗАТ «Юність»

Тип устаткування	Кількість машин, од		Норма часу, с		Зниження норми витрат, c	Очікувані економічні результати, %
	Діюча	Проектна	Діюча	Проектна
1. Вайт	4		1487	1205	282	19
2. 487/706 «Пфафф»	3
3. DDL-9000		1
4. AVP-870		1
5/ FBJ		1

 

 

Вихідні дані для розрахунку витрат на заробітну  плату представлені в табл. 3.2

Таблиця 3.2

Вихідні дані для розрахунку витрат на заробітну  плату до та після впровадження запропонованих заходів зменшення собівартості у ЗАТ «Юність»

Варіант технології	Витрати часу, с	Тарифна ставка за годину, грн.	Розцінка	Доплати, %	Відрахування на соціальні заходи
До впровадження	1487	4,5	1,86	30	37
Після впровадження	1205	4,5	1,5	30	37

 

Визначимо прогнозований ефект від впровадження зазначених заходів.

Для цього  сформуємо модель оптимізації витрат для максимізації прибутку фабрики  «Юність». Фактично підприємство має  запаси ресурсів у вигляді матеріальних запасів, трудових ресурсів та капіталу (табл. 3.3).

Таблиця 3.3

Вихідні дані для складання моделі оптимізації  витрат ресурсів (зменшення собівартості) з метою максимізації прибутку ЗАТ  «Юність» при виробництві партіями

Вид ресурсів	Види продукції			Запаси ресурсів
	Р1	Р2	Р3
Трудові ресурси S1	1	1	1	1 тис. людиноднів
Сировина та матеріали S2	100	60	200	200 тис. грн
Капітал S3	400	200	800	600 тис. грн
Ціна партії продукції  (тис. грн. )	3	2	5

 

Складаємо математичну модель для оптимізації  витрат даних ресурсів для складанням виробничої програми з метою максимізації прибутку.

Прибуток фірми складе:

Z = 3Р₁ + 2Рx₂ + 5Р₃.   (3.1)

З економічної  точки зору припустимо, що всі змінні Р₁, Р₂, Р₃ невід’ємні.

Завдання  оптимізації полягає в складанні  такого плану виробництва, який би забезпечував максимальний прибуток.

Математична модель задачі про структуру виробництва (пряма задача):

ЦФ:	Z = 3Р1 + 2Рx2 + 5Р3. → max.	(3.1)
Обмеження:	Р1 + Р2 + Р3 ≤ 1, 100Р1 + 60Р2 + 200Р3 ≤ 200, 400Р1 + 200Р2 + 800Р3  ≤ 600.	(3.2)
Умова невід’ємності:	x1 ≥ 0, x2 ≥ 0, x3 ≥ 0.	(3.3)

 

Для аналізу  задачі  зручно ввести додаткові  змінні t₁, t₂, t₃, що рівні різниці правих і лівих частин нерівності. Отже всі додаткові змінні невід’ємні.

Тоді задача ЛП (1)-(3) записується в еквівалентному виді:

ЦФ:	Z = 3Р1 + 2Рx2 + 5Р3. → max.
Обмеження:	Р1 + Р2 + Р3+t1= 1, 100Р1 + 60Р2 + 200Р3 +t2=200, 400Р1 + 200Р2 + 800Р3 + t3 = 600.
Умова невід’ємності:	x1 ≥ 0, x2 ≥ 0, x3 ≥ 0, t1≥ 0, t2 ≥ 0, t3 ≥ 0.

 

Якщо  відобразити через S₁, S₂, S₃  - двоїсті перемінні (види обмежених ресурсів), то легко виписати двоїсту задачу

Цільова функція:	Z’ = S1 + 200S2 + 600s3 → min.	(3.4)
Обмеження:	S1 +   100S2 + 400S3 - u1=3, S1 + 60S2 +  200S 3 – u2 = 2, S1 +  200S + 800S3 - u3 = 5.	(3.5)
Умова невід’ємності:	y1 ≥ 0, y2 ≥ 0, y3 ≥ 0, u1≥ 0, u2 ≥ 0, u3 ≥ 0.	(3.6)

 

Тут u₁, u₂, u₃  - додаткові двоїсті змінні чи нормовані вартості.

Запишемо  вихідну симплекс-матрицю задачі (3.1)-(3.3).

                 

 

Розв’язуємо задачу симплекс-методом.(Додаток 1)

Отже,

Z_max = 6 тис грн,      Р₁ = 0,      Р₂ = 20,   Р₃ = 3,

t₁ = -2,      t₂ = 0,          t₃ = 0.

Таким чином, бачимо, що знизити у виробничій програмі можна затрати трудових ресурсів та матеріальних ресурсів (тканини  для виробництва одягу).