Сучасні методи контролю і оцінки знання учнів

Отже, під час виконання  контрольних завдань продовжується  і процес навчання.

Розвиваюча функція  контролю реалізується у трьох напрямах:

1. Розвиток індивідуально-психологічних  особливостей учнів, що є відповідальними  за успішність перебігу іншомовної  мовленнєвої діяльності. Виконання  будь-яких контрольних завдань  з іноземної мови зумовлено  функціонуванням певних індивідуально-психологічних  особливостей учня, таких, наприклад,  як оперативна слухова або  зорова пам'ять, гнучкість мислення, фонематичний слух, пластичність  артикуляційного апарату та інших.  Спрацьовування цих механізмів  під час виконання контрольних  завдань сприяє їх розвитку.

2. Розвиток спеціальних  навчальних умінь, які дозволяють  учням організувати себе в  ході виконання контрольної роботи, вибрати оптимальну тактику виконання  завдань. На цій основі розвиваються  вольові якості особистості учня, почуття відповідальності, здатність  до самодисципліни.

3. Розвиток інтересу, мотивів до вивчення іноземної  мови. Перспектива отримання якнайкращої  оцінки за виконання контрольних  завдань, яка може порівнюватись  з оцінками інших учнів, стимулює  кожного окремого учня у досягненні  вищих результатів своєї успішності  в оволодінні іноземною мовою. 

В методиці викладання іноземних мов до контролю висуваються  такі вимоги:

1. Цілеспрямованість.  Контроль має бути спрямованим  на певні мовленнєві навики  і вміння, рівень досягнення яких  визначається і оцінюється.

2. Репрезентативність. Під час контролю має бути  охоплений весь той мовний  і мовленнєвий матеріал, засвоєння  якого перевіряється. 

3. Об'єктивність. Контроль  має бути гранично об'єктивним, щоб забезпечити ефективність  реалізації головних його функцій,  а саме зворотного зв'язку та  оцінювання.

4. Систематичність.  Контроль набуває ефективності  і виправдовує себе лише за  умови його регулярного проведення  у процесі навчання іноземної  мови. Систематичність контролю  реалізується в таких його  випадках як проміжний контроль (в ході вивчення конкретної теми для визначення рівня сформованості окремої навички або вміння, якості засвоєння певної порції навчального матеріалу), рубіжний контроль (після закінчення роботи над темою, циклом, в кінці чверті), підсумковий контроль (після завершення певного етапу навчання іноземної мови).

Під час проміжного контролю домінуючою виступає його функція  зворотного зв'язку. На основі результатів  проміжного контролю вчитель отримує  інформацію про успішність або неуспішність організації навчального процесу  з іноземної мови, що дає йому можливість своєчасно коригувати навчальну  діяльність учнів з оволодіння іноземною  мовою та свою діяльність щодо забезпечення навчального процесу.

В ході рубіжного  та підсумкового контролю на перший план виступає оціночна функція контролю, оскільки метою цих контрольних  завдань є визначення та оцінювання рівня навчальних досягнень учнів  в оволодінні іншомовними навичками  і вміннями за певний відрізок часу або по завершенні певного етапу  навчальної роботи.

Потрібно зауважити, що для реалізації питань контролю важливий не стільки вибір прийому  контролю, скільки наступна робота над помилками. Для цього учневі пропонують серію коригуючих вправ, які сприяють усуненню його помилок.

В методичній літературі існують такі поняття як взаємоконтроль, самоконтроль і самокорекція. Взаємоконтроль передбачає здійснення контролю володіння іншомовною мовленнєвою діяльністю самими учнями. Взаємоконтроль може бути організований, наприклад, під час роботи в парах (з індивідуальними картками, підстановчими таблицями тощо), коли один учень перевіряє за допомогою ключа виконання контрольного завдання іншим учнем. Самоконтроль – це розумове вміння, яке забезпечує навчальну дію порівняння результатів власного виконання навчального завдання (програми) зі змістом і зовнішнім оформленням відповідного (заданого) іншомовного матеріалу. Порівняння здійснюється учнем з опорою на навчальний матеріал і власний досвід з метою подальшого самостійного виправлення зробленої ним самим помилки, яка в певній мірі була самостійно усвідомлена. Природно, що після здійснення контролю (самоконтролю, взаємоконтролю, контролю збоку вчителя) відбувається самокорекція як необхідна дія, що логічно завершує весь цикл іншомовної діяльності. Під самокорекцією розуміють інтелектуальне уміння, що забезпечує безпосереднє виправлення самим учнем усвідомленої помилки з метою підвищення рівня реалізації всієї навчально-контрольної діяльності в цілому.

Відомо, що контроль, стимулюючи навчальну діяльність учнів, має також виховну дію. Однак, він буде ефективним і здатним  виконати свої функції лише тоді, коли організується і проводиться  з врахуванням специфіки кожного  учбового предмету, коли правильно  визначені об’єкти контролю. При  вивченні предметів, які розглядаються  як “основи наук”, наприклад хімії, історії та ін., об’єктами контролю можуть і повинні виступати перш за все знання законів, фактів і т.п., а також уміння розв’язати задачу чи працювати з картою, історичними  документами. Зовсім інший підхід необхідний при виділенні об’єктів контролю при перевірці успішності оволодіння іноземною мовою. Справа в тому, що основна ціль вивчення цього предмету є оволодіння спілкуванням іноземною  мовою, тобто уміння говорити цією мовою, розуміти її на слух, викладати свої думки письмово, чи читати і розуміти іншомовний текст. Тому лише оволодіння мовленнєвими уміннями різних видів – читання і розуміння, мовлення, розуміння на слух, письмо – можуть і повинні бути основними об’єктами контролю. Вони свідчать про вміння спілкуватися з партнером. Нажаль, в багатьох школах четвертні та річні оцінки виставляються на основі простого додавання всіх отриманих учнем оцінок, коли більшість з них виставлена в зв’язку з виконанням школярем операцій з мовленнєвим матеріалом. Тому ці оцінки не відображають степінь дійсної готовності учня вступити в безпосереднє (мовлення та розуміння на слух) і опосередковане (читання) спілкування. Для встановлення успішності оволодіння учнем спілкуванням іноземною мовою повинні братися до уваги перш за все оцінки за виконання мовленнєвих завдань: вміння висловлюватися по темі, брати участь в розмові, розуміти іншомовний текст в озвученій чи письмовій формі.

Для ефективної організації  та проведення контролю необхідно чітко  уявляти об'єкти контролю, які виступають критеріями оцінки рівня володіння  іншомовною мовленнєвою діяльністю. Якщо завданням контролю є визначення рівня володіння учнями іншомовною діяльністю, то об'єктами контролю виступають мовленнєві навички і вміння, які  забезпечують успішність організації  цієї діяльності. Отже об'єктами контролю є слухо-вимовні, лексичні, граматичні навички (лінгвістична компетенція) та вміння здійснювати мовленнєву діяльність в говорінні, аудіюванні, читанні, письмі з урахуванням лінгвокраїнознавчих  та соціокультурних особливостей цих  видів, мовленнєвої діяльності (комунікативна  компетенція).

Залежно від ступеня  навчання в середньому навчальному  закладі учень має оволодіти  певним рівнем іншомовної комунікативної компетенції у межах засвоєного мовного та мовленнєвого матеріалу. Тематика та обсяг цього матеріалу, а також тривалість висловлювань, обсяг і змістова характеристика текстів для читання та аудіювання, зміст лексичного, граматичного та фонетичного мінімуму, що має бути засвоєний у середньому навчальному  закладі, визначається офіційним документом – Програмою навчання іноземних  мов у середніх навчальних закладах.

При проведенні контролю слід враховувати кількісні та якісні показники умінь володіння видами мовленнєвої діяльності (див. Додаток 1).

Щодо технології здійснення контролю, то він відбувається на певному відрізку навчального  процесу з іноземної мови за умови  реалізації взаємодії таких параметрів як діяльність учня, діяльність учителя (або особи, яка проводить контроль), засоби і методики визначення та оцінювання рівня володіння іншомовними  навичками і вміннями на конкретному  етапі навчання.

Діяльність учня під час виконання контрольних  завдань характеризується самостійністю, відсутністю допомоги з боку вчителя, обмеженістю в часі і, через систему  контрольних завдань, цілеспрямованістю  і керованістю.

Діяльність учителя (або особи, яка проводить контроль) включає чіткий інструктаж щодо правил і умов виконання контрольних  завдань, забезпечення учнів усім необхідним для участі в контрольний роботі, здійснення спостереження за ходом  виконання учнями контрольних завдань, визначення та оцінювання результатів  іншомовної мовленнєвої діяльності учнів, що контролювалась.

Засобами проведення контролю виступають спеціально підготовлені контрольні завдання, які включають  інструкцію (правила) щодо їх виконання  і мовний та мовленнєвий матеріал, засвоєний учнями раніше. Необхідною умовою в підготовці таких завдань  є те, що інструкція повинна спонукати  учнів до реалізації саме тих мовленнєвих  навичок і вмінь, які підлягають контролю, а мовний і мовленнєвий  матеріал контрольних завдань має  охоплювати увесь той матеріал, засвоєння  якого перевіряється.

За формою організації  контроль може бути індивідуальним або фронтальним (груповими); за характером оформлення відповідей – усним або письмовим; за використанням рідної мови – одномовним або двомовним; з використання технічних засобів, з використанням наочності (малюнки, схеми, таблиці тощо), з використанням тільки паперу і ручки/олівця, без будь-яких допоміжних засобів.

Контроль  говоріння може бути індивідуальним усним, з використанням наочності для перевірки в адекватній формі мовленнєвих механізмів, мовленнєвої реакції, характеру паузації, ситуативності висловлювань. Але змістовність висловлювань, правильність оформлення думки можна перевірити і в письмовій формі фронтально. Це може бути опис малюнка, написання твору, доповіді, розповіді тощо.

Контроль  аудіювання може бути усним або письмовим, індивідуальним або фронтальним, одномовним або двомовним, з використанням технічних засобів, наочності. Наприклад, контроль розуміння прослуханого тексту можна здійснити шляхом його переказу іноземною або рідною мовою усно чи письмово. Тут важливо враховувати рівень володіння уміннями говоріння і навичками орфографії: учень може повністю зрозуміти прослуханий текст, але не володіти говорінням чи орфографією в достатній мірі, щоб бути спроможним усно чи письмово викласти зміст тексту іноземною мовою. В цьому випадку переказ тексту здійснюється рідною мовою. Окрім переказу це можуть бути відповіді на запитання, складання плану до прослуханого тексту, викладення змісту своїми словами та інші завдання.

Контроль  читання та письма може бути одномовним і двомовним, індивідуальним і фронтальним, усним чи письмовим. Усно перевіряється розуміння тексту (через говоріння) і техніка читання (читання вголос). Двомовні контрольні завдання передбачають переклад певної інформації. Контроль письма здійснюється лише в письмовій формі, яка дозволяє перевірити володіння орфографічними, графічними навичками і вміннями висловлювати свої думки письмово. Тут можуть також використовуватись диктанти, викладення вивченого по пам'яті та інші завдання.

Та перш ніж перейти  до вирішення питань організації  контролю навичок та вмінь в процесі  вивчення іноземної мови в середніх загальноосвітніх школах, необхідно  зупинитися на принциповому положенні  щодо підходу до контролю. Мається  на увазі особливий педагогічний підхід, в основі якого лежить прагнення  встановити, чого досягли учні до моменту  перевірки, чим оволоділи, чому навчилися.

Поряд з оцінюючим  фактором у навчанні, важливе місце  займає психолого-педагогічний фактор мотивації навчання, фактор заохочення, тобто вміння показати учневі, чого він досяг, як багато він уже вміє.

Зауважимо, що середні  загальноосвітні школи покликані  закласти основи практичного володіння  іноземною мовою, створити базу для  можливого подальшого доопрацювання, якщо це виявиться необхідним. Середня  загальноосвітня школа не покликана  готувати спеціалістів по іноземній  мові, тому на рівні володіння матеріалом, можлива певна апроксимація, тобто  деякі відхилення від ідеальної  норми (неточність у вимові чи використанні тих чи інших граматичних явищ на рівні морфології) при умові, якщо ці помилки не порушують акту комунікації. Таким чином, якщо практична ціль вивчення іноземної мови вважається провідною, то є природнім те, що перевіряти потрібно, наприклад, наскільки  учні навчилися читати, тобто як і скільки вони зрозуміли, на скільки  вони змогли висловити свої думки  в розмові чи виступі [7,11].

2.2 Особливості застосування  тестового контролю  на уроках 

англійської мови

Насьогодні, змінені  умови навчання потребують від учителя  використання більш ефективних прийомів та методів контролю і оцінки знань, умінь та навичок учнів. Питання  удосконалення контролю при вивченні іноземної мови неодноразово піднімалися  на сторінках журналів “Іноземні  мови” та “Иностранные языки в  школе”. Вони хвилювали авторів чималої кількості монографій і ставали предметом захисту багатьох дисертацій. І все ж проблеми перевірки і обліку знань, умінь та навичок, методики їх організації та проведення не втратили своєї актуальності.

Останнім часом, на думку багатьох дослідників (С.Ю. Ніколаєва, І.В. Коломієць, Х.Дуглас Браун, Дж. Хант, М. Гронланд та ін.), методистів та вчителів, одним з найбільш ефективних способів контролю при вивченні іноземної  мови є тест. Недарма використання тестів присвячені численні публікації в журналі “Иностранные языки  в школе” (див., наприклад: Володин  М.В. Методика составления тестов. – 1972. – №1; Горчев А.Ю. Методика тестового  контроля навыков устной речи. – 1976 . – №6; Красюк Н.И. Клоуз-тест, его  особенности и возможности использования  при изучении иностранного языка  в школе. – 1986. – №2; Ляховицкий Н.В. Новый подход к проблеме контроля при изучении иностранных языков. – 1978. – №6; Рабинович Ф.Н. О составлении  тестов для контроля понимания в  процессе чтения. – 1977. – №3; Рапопорт И.А., Сельг Р., Соттер И. Тесты при  изучении иностранного языка: итоги  двадцатилетнего эксперимента. – 1989. – №6; Фоломкина С.К. Тестирование при изучении иностранного языка. – 1986. – №2), а також посібник для  вчителів [26].

Тож, більшість дослідників, які працювали над вивченням  питань тестування прийшли до висновку, що тестовий контроль є ефективною формою контролю, яка відповідає цілям  контролю, вимогам що висуваються  до нього, і забезпечує ефективну  реалізацію всіх його функцій у процесі  навчання іноземної мови.