Класифікація виборчих систем

     Еволюцію  виборчої системи в Україні можна  поділити на кілька етапів:

     1 – етап функціонування мажоритарної виборчої системи абсолютної більшості в умовах тоталітарної політичної системи (закінчується у березні 1990 року).

     2 – етап функціонування мажоритарної виборчої системи абсолютної більшості в умовах атомізованої партійної системи, а саме системи крайнього плюралізму (1990 – вересень 1997 рр).

     3 – етап запровадження змішаної виборчої системи (розпочався у вересні 1997 року).

     4 – запровадження пропорційної системи з закритими партійними списками (2006 - 2007рр). [5]

     На  сьогоднішній день в Україні діє  пропорційна система з закритими  партійними списками, яка зруйнувала зміст представництва парламенту. Пояснюючи  даний вислів слід закцентувати увагу  на таких фактах:

     По-перше  сьогодні і українській Верховній Раді не представлені інтереси ні окремих соціальних прошарків населення, ні окремих територій. Їх місце в парламенті займають інтереси вузького кола людей – політичних партій, які прикриваючись авторитетом та популярністю лідера отримують місця в парламенті. Фактично цей недолік констатує грубе недотримання ключових демократичних принципів.

     По-друге  формування закритих партійних списків  відбувається в закритому режимі, що розкриває взаємозв’язок виборців з кандидатами, що говорить про проходження  до парламенту, за підтримки відомих політичних брендів, людей, які мають віддалене відношення до політичного процесу. Це ставить виборців у становище “виборців без вибору”. Голосуючи за першу п’ятірку виборчого списку, виборці не мають уявлення про майбутній депутатський склад фракції.

     По-третє  вищезгадана виборча система  перетворює партії на “лідерські корпорації” з жорсткою партійною дисципліною. Такі партії мають мало спільного з західним розумінням суті і ролі партії в політичному процесі [6, с. 15].

     Сьогодні зміна виборчої системи може відбутися в таких трьох напрямках:

1. Реформування пропорційної системи з закритими партійними списками. Даний напрямок не має сенсу, оскільки зберігає формат створення списків за партіями. Слід привести приклад одного з проектів цього напрямку, Степан Гавриш запропонував систему, де партії формували б списки, але кандидати розташовані були б за алфавітом, та закріплені за округами. До парламенту потрапляли б кандидати – лідери округів. Мінуси цієї системи полягають в неможливості проходження в певних округах окремих політичних сил через партійну приналежність. Це тільки стимулюватиме розмови стосовно політичного розколу України.
2. Повернення до мажоритарної системи. Незважаючи начисленні плюси мажоритарної системи (контакт з виборцями, відповідальність, відстоювання інтересів регіонів), один недолік вже певним чином дискредитує функціонування даної системи. На увазі мається адміністративний ресурс, який в умовах мажоритарної системи взагалі перетворюється в головний інструмент проведення політичних перегонів для правлячих сил. (крім того не останню роль відіграє несправедливий поділ округів).
3. Перехід до пропорційної систем із відкритими списками. На думку В. Филиповського, це найоптимальніше рішення, яке б поставило крапку на вищезгаданих проблемах виборчої системи [7]. Важливим є те, що перехід до нової системи за цим напрямом вирішить значну кількість проблем політичного життя країни та покладе кінець руйнуванню та дискредитації парламентаризму.

Висновки

      Виборча система – це система суспільних відносин, які складаються з виборами органів публічної влади та визначають порядок їх формування. У вузькому значенні виборча система – це певний спосіб розподілу депутатських мандатів між кандидатами залежно від результатів голосування виборців чи інших уповноважених осіб.

      Виокремлюють  три основних види виборчих систем, які різняться порядком установлення результатів голосування: мажоритарну, пропорційну та змішану.

      Особливістю України можна вважати часту  зміну виборчого законодавства. Проведення практично кожних чергових виборів народних депутатів України та Президента України регулювалося іншим законодавчим актом.

      Сьогодні  в Україні діє пропорційна  система з закритими партійними списками, яка зруйнувала зміст представництва парламенту.

      На  нашу думку, що найоптимальніше рішення, яке б дало змогу вирішити проблеми у партійній виборчій системі України – перехід до пропорційної системи із відкритими списками.  

Список  використних джерел та літератури

1. Рагозин Н. Развитие партийной системы Украины// Полис. – 2004. – № 1. – С. 89-100
2. Антошенко В.Г., Бабкін В.Д., Бабкіна О.В., Бебак В.М., Головатий М.Ф. Політологія. – К.: ВЦ “Академія”, 2002. – 528 с.
3. Гелів С.Д. Рутар С.М. Політологія: навчальний посібник. - К: “Знання”, КОО, 2004. - 645 с.
4. Поліщук І. Політичні партії як суб’єкти виборчого процесу. //http://www.cvk.gov.ua/visnyk/pdf/2008_1/visnik_st_9.pdf
5. Закон України № 2777-IV Про внесення змін до Закону України “Про вибори народних депутатів України” http://www.president.gov.ua/documents/3066.html
6. АВибори і референдуми в Україні: проблеми теорії і практики: Збірник/ Редкол.: М.М.Рябець (голова) та ін. – К.: Центральна виборча комісія, 2001.- 360с.
7. нФилиповський В. Виборча система в Україні. Проблеми та шляхи їх вирішення // http://h.ua/story/191245тоненко В. Г., Бабкін В. Д., Бабкіна О. В., Бебик В. М., Головатий М. Ф. Політологія. - К. : Видавничий центр "Академія", 2001. - 526с.Антоненко В. Г., Бабкін В. Д., Бабкіна О. В., Бебик В. М., Головатий М. Ф. Політологія. - К. : Видавничий центр "Академія", 2001. - 526с.