Динамічні процеси в малій групі

Волонтерство - це організований і керований процес участі людей у діяльності державних уповноважених органів влади в різних недержавних організаціях і установах третього сектору. Перш ніж стати волонтером кандидат проходить спеціальну підготовку в соціальній службі (крім фахівців).[21]

Найбільший досвід волонтерської  роботи набуто в практиці діяльності соціальних служб для молоді. Найпоширенішим напрямком добровільної допомоги є  соціальна допомога інвалідам, сиротам, дітям, які залишилися без піклування батьків, дітям вулиці, особам, схильним до наркоманії та алкоголізму та ін. З цією метою реалізуються такі програми, як "Діти вулиці", "Книжки для  дітей-інвалідів", "Друзі по телефону", "Ігротеки для дітей-інвалідів", "Сторінки, які ожили", "Разом  заради розвитку", "Сучасне розуміння  життя та здорового способу життя" тощо. Всього в соціальних службах  у 58 програмах бере участь 4390 волонтерів. У 2000 р. за програмами соціальних служб  працювало понад 70 громадських організацій  м. Києва.

Поширену традицію має  волонтерство в американській історії, воно є вагомою складовою сучасної американської культури. Впродовж 80-90 років XX ст. волонтерство в Америці  охоплювало майже половину дорослого  населення. Близько 40 % населення бере участь у волонтерській діяльності у Канаді. Подібними до наведених прикладів є й волонтерство у Європі. В Англії майже половина її населення бере участь у волонтерській діяльності. Високий рейтинг волонтерство має у таких європейських країнах, як Франція (19 %), Нідерланди (36 %), Данія (25 %) та Ірландія (39%). [21]

Висновки

Отже, проаналізувавши соціальне  положення молоді у сучасному  суспільстві, можна стверджувати, що наявність характерних тільки їй культурних рис, специфічних інтересів, цінностей і норм поведінки, дозволяє виділити її у окрему соціально-демографічну групу. Сучасна молодь характеризується деякими загальними рисами: вона, як правило, більш освічена; володіє  новими професіями; прагне до нового способу  життя; соціально більш динамічна; активно проходить процес переоцінки цінностей, ціннісних орієнтацій, потреб і політичних ідеалів, моральних  норм тощо. У сфері соціальної роботи до основних проблем молоді можна віднести: вибір і одержання освіти, вступ у трудове життя, формування сім’ї, професійний ріст і просування по службі. Соціального захисту та підтримки потребують також молоді люди з відхиленнями та проблемами зі здоров’ям, з девіантною поведінкою, молодіжні об’єднання, молодь призовного віку, молоді жінки, обдарована молодь, сироти та діти, батьки яких позбавлені батьківських прав, біженці, переселенці та інші. Важливою передумовою успішної соціалізації підростаючого покоління є забезпечення наступності та узгодженості виховних впливів різних соціальних інститутів на усіх трьох рівнях (макро-, мезо-, мікрорівні) соціального середовища.[13]

Здійснений порівняльний аналіз системи соціального захисту  неповнолітніх у Великій Британії та Україні дозволяє виділити три  її рівні: державний, регіональний, місцевий. Проте, якщо у Великій Британії послуги соціальної роботи забезпечуються місцевими органами влади, то в Україні цю функцію традиційно намагається виконувати держава. В результаті, користувач залишається пасивним реципієнтом послуг без права вибору. Якщо торкнутися секторів проведення соціальної роботи з населенням, які однаково добре розвинуті у Великій Британії, то можна відмітити, що в Україні наразі основне навантаження у здійсненні соціальної роботи несе держава. Тому, очевидно, завдання підвищення соціальної захищеності наших громадян вимагає звернути увагу на розвиток волонтерського і приватного секторів, на величезний потенціал громади, сусідства, сім’ї. Особливо актуальною є роль громадських і благодійних організацій на етапі реформування державної системи соціального захисту населення. Що стосується структури місцевих органів виконавчої влади і системи соціального захисту неповнолітніх в Україні, вважаю за доцільне по прикладу Великої Британії створення у нас такого органу, як департамент соціальної роботи, котрий виконує координуючу і контролюючу роль по відношенню до всіх елементів системи. Доцільно було б рекомендувати нашим службам та кримінальній міліції у справах неповнолітніх удосконалити систему обліку неповнолітніх із неблагополучних сімей, оскільки на сьогодні вона носить не стільки превентивний, скільки констатуючий характер. Важливу роль у профілактиці кривди дитини та девіантної поведінки неповнолітніх у Великій Британії відіграють навчально-виховні заклади. У той же час в Україні заклади освіти недостатньо виконують свою виховну функцію щодо дітей з відхиленнями у поведінці та неблагополучних сімей, практично не здійснюється соціально-педагогічний патронаж, метою якого є взаємодія закладів освіти, сім’ї та суспільства у вихованні дітей.[7]

Особлива увага у Великій  Британії звертається на дітей з  труднощами у навчанні та освітні  проблеми інвалідів. Спеціальні центри позашкільної освіти та професійна оцінка потреб людей з обмеженими можливостями дозволяють гнучко реагувати на різні проблеми, які виникають під час учбового процесу, і вирішувати їх, не відриваючи учнів від навчання у загальній школі. Як виявлено, на сьогоднішній день у Великій Британії соціальний захист дітей з неблагополучної сім’ї передбачає перехід від заходів покарання до соціально-терапевтичного впливу, тобто виправлення лінії поведінки батьків і збереження сім’ї. Важливу роль у цьому відіграють центри дитини та сім’ї, у сферу послуг яких входять догляд за дітьми віком до 5 років кілька днів на тиждень, групова робота з батьками та дітьми (сімейна терапія), налагодження й покращення контактів між батьками і дітьми, які перебувають під опікою інших осіб, догляд у позашкільний час, освітня й консультативна робота з батьками та інше. У межах судової реформи, яка відбувається в Україні, і перспективи створення у нас спеціалізованих судів вважаємо за необхідне звернути увагу на позитивний досвід роботи системи дитячих судів у Великій Британії. Поширеною є думка, що суд загальної юрисдикції не в змозі поєднати функцію правосуддя і соціального захисту неповнолітніх, які вчинили правопорушення.

Показовим є приклад боротьби з наркоманією у Великій Британії. Адже тут навіть поліція, побачивши  низьку ефективність каральних заходів, почала проводити освітню, виховну, роз’яснювальну роботу серед молоді з метою навчити її правильно  і відносно безпечно вживати наркотики, щоб уникнути більш страшних наслідків, таких як поширення СНІДу, смерть від передозування, скоєння злочинів. Важливо також пам’ятати про особистісний підхід, повагу при роботі з неповнолітніми, дотримання їх прав і законних інтересів. На противагу вітчизняній психолого-педагогічній науці у Великій Британії навіть немовлята вважаються повноцінною особистістю. Тепле, чуйне, шанобливе ставлення до дитини допомагає їй проявляти свої нахили, виробляти у себе впевненість і самоповагу, відтворювати культурно схвалювані зразки поведінки. Таким чином, одним із шляхів удосконалення системи соціального захисту неповнолітніх, підвищення ефективності здійснення соціальної роботи з дітьми та молоддю в Україні є вивчення та впровадження у нас позитивного досвіду ряду зарубіжних країн, де соціальний захист, соціальна робота мають тривалу історію і перебувають на високому рівні розвитку, що повинно відбуватися з урахуванням соціально-економічних умов в нашій країни, українських традицій, звичаїв, культури, менталітету.[4]

Список використаних джерел

1. Ільченко О. Підлітки… Неповнолітні… Неповнодорослі… ті, що випали із гнізда // Український часопис прав людини. – 1996. – №1. – С. 36.
2. Звєрєва І.Д. Соціально-педагогічна робота з дітьми та молоддю в Україні: теорія і практика. Монографія. – К., 1998. – С. 3-49.
3. Указ Президента України «Про затвердження комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації у суспільстві» // Урядовий кур’єр. – 1998. – 26 березня.
4. Аберкромби Н., Хилл С., Тернер Б.С. Социологический словарь/ Пер. с англ. под ред. Ерофеева С.А. – Казань, 1997. – С. 300–301.
5. Хопкінс К. Попередження «вигорання» спеціалістів, які працюють з розумово хворими // Актуальні проблеми професійної підготовки фахівців соціальної роботи в Україні і за рубежем: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції 5–6 травня 2003 р., Ужгород/ За заг. ред. Козубовської І.В., Миговича І.І. – Ужгород, 2003. – С. 334–335.
6. The Sociology of Social Work/ Ed. by Davies M. – L., 1991. – P.2.
7. Скуратівський В.А., Палій О.М., Лібанова Е.М. Соціальна політика: Навч. посібник. – К., 1997. – С. 164.
8. Горбунова С.А. Социальная защита студенческой молодежи в условиях становления рыночных отношений: Дис…. канд. социолог. наук: 22.00.03. – Харьков, 1995. – С. 42–43.
9. Lucas J. Social Policy Yesterday, Today and Tomorrow // Social Policy and Social Work. – 1996. – #1. – P.19.
10. Caring for Children/ Ed. by Kellmer Pringle M.L. – L. and Colchester, 1969. – P.5–7.
11. Hanvay C., Philpot T. Practicing Social Work. – L., 1994. – P.8.
12. Шанін Т. Соціальна робота як культурний феномен сучасності // Соціальна політика і соціальна робота. – 1998. – №1–2. – С. 41–43.
13. Попович Г.М. Соціальна робота в Україні і за рубежем: Навчально-методичний посібник. – Ужгород, 2000. – С. 62.
14. Коваль Л.Г., Звєрєва І.Д., Хлєбік С.Р. Соціальна педагогіка/ Соціальна робота: Навч. посібник. – К., 1997. – С. 97.
15. Сидоров В.Н. Социальная работа в Украине: Проблемы становления и перспективы развития // Информационно-методический бюллетень Украинской ассоциации социальных педагогов и специалистов по социальной работе. – 1992. – №1. – С. 4–20.
16. Социология молодежи: Учебник/ Под ред. проф. Лисовского В.Т. – СПб., 1996. – С. 61-167.
17. Коваль Л.Г., Звєрєва І.Д., Хлєбік С.Р. Соціальна педагогіка/ Соціальна робота. – С. 5-123.
18. Митев П. Социология лицом к лицу с проблемами молодежи. – София, 1983. – С. 29-44.
19. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: Підручник. – К., 1995. – С. 237.
20. Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №42. – С. 213.
21. Горшкова О.А. Опыт социальной работы за рубежом (краткий курс лекций). – М., 1999. – С. 34–36.
22. Платт Д. Нормы и инспектирование социальных услуг в Великобритании // Государственная политика России и Великобритании по реализации социальных прав и гарантий граждан: Материалы научно-практической конференции (12–13 сентября 2000 г.). – М., 2001. – С. 33–42.
23. Хинчклифф Д. Законодательные основы системы социального обслуживания населения в Великобритании // Государственная политика России и Великобритании по реализации социальных прав и гарантий граждан: Материалы научно-практической конференции (12–13 сентября 2000 г.). – М., 2001. – С. 55–62.
24. Платт Д. Нормы и инспектирование социальных услуг в Великобритании. – С. 33–42.
25. Millar J. Diminishing Welfare: The Case of the United Kingdom // Diminishing Welfare: A Cross-National Study of Social Provision/ Ed. by Goldenberg G., Rosenthal M. – Westport, Connecticut and London, 2002. – P.173.
26. Порядок виявлення та ведення обліку неповнолітніх службами у справах неповнолітніх, затверджений наказом Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України №2818 від 24 вересня 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2002. – №4. – С. 157.
27. Tayside Drugs Statistics. Research into Offenders Drug Behaviour/ Tayside Regional Council. Social Work Department. – Dundee, 1995. – P.1–14.