Особливості розвитку психічних пізнавальних процесів в підлітковому віці

                                         ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 
 

       Мислення  відносне пізно стало предметом  експериментального дослідження. Довгий час вважалося, що мислення взагалі  може бути вивчене лише за допомогою  інтроспективного методу – самоспостереження. Зараз експериментальна психологія має в своєму розпорядженні цілий комплекс об'єктивних наукових методів – від спостереження і самоспостереження до лабораторного і реального експерименту, тестування розумових особливостей суб'єкта, психофізіологічних способів реєстрації розумових дій, їх моделювання. Саме під впливом експериментальних досліджень мислення розглядається зараз як процес узагальненого і опосередкованого віддзеркалення дійсності.

       Мислення  набуває залежно від онтогенезу того або іншого вигляду, форми, може бути неоднорідним по складу, що утрудняє можливість його експериментального дослідження[18, с.87].

       Психодіагностика  індивідуальних особливостей мислення направлена на з'ясування особливостей мотиваційної сфери суб'єктів (сили і характеру мотивів, домінування  зовнішнього або внутрішнього, пізнавального  або непізнавального вигляду, соціальної адекватності), цілеспрямованості на близькі і далекі цілі, що визначають особливості стратегій, тимчасових динамічних властивостей (порівняєте надшвидке мислення із сповільненим або навіть загальмованим), зниження або спотворення рівнів узагальненості ознак, критичності мислення в діапазоні від дуже низькою, коли все приймається без якого-небудь критичного аналізу до надвисокої, коли все береться під сумнів і критику. У експеріментально-психологичеських дослідженнях виявлений ряд залежностей цих психодіагностичних показників від віку, статті, рівня освіти, емоційного стану, минулого досвіду, установок і соціальних чекань суб'єктів розумової діяльності [18, с. 89]. 

ВИСНОВКИ 

       Відчуття  і сприйняття дають нам знання одиничного – окремих предметів і явищ реального світу. Але така інформація не може розглядатися як достатня. Для того, щоб людина могла жити і нормально працювати, йому необхідно передбачати наслідки тих або інших явищ, подій або своїх дій. Знання одиничного не є достатньою підставою для передбачення. Отже, для того, щоб передбачати, треба узагальнювати одиничні предмети і факти і виходячи з цих узагальнень робити вивід відносно інших одиничних предметів і фактів такого ж роду [14, с. 298].

       Цей багатоступінчастий перехід — від  одиничного до загального і від загального знову до одиничного – здійснюється завдяки особливому психічному процесу – мисленню. Мислення є вищим пізнавальним психічним процесом. Суть даного процесу полягає в породженні нового знання на основі творчого віддзеркалення і перетворення людиною дійсності.

       Активні дослідження мислення проводяться  з XVII ст Для початкового періоду  досліджень мислення було характерне те, що мислення фактично ототожнювалося з логікою, а як єдиний його вигляд, підмета вивченню, розглядалося понятійне  теоретичне мислення. Сама ж здібність  до мислення вважалася природженою  і тому, як правило, розглядалася поза проблемою розвитку психіки людини [14, с. 299].

       Пізніше, з появою асоціативної психології мислення зводилося у всіх його проявах до асоціацій. Як механізми мислення розглядався зв'язок слідів минулого досвіду і вражень, отриманих в справжньому досвіді. Здібність до мислення розглядалася як природжена.

       Мислення  широко досліджувалося і в рамках біхевіорізма. При цьому мислення представлялося як процес формування складних зв'язків між стимул-реакціями  і реакціями. Безперечною заслугою біхевіорізма з'явився розгляд в  рамках проблеми формування умінь і  навиків, що вивчалася, в процесі вирішення завдань. Завдяки даному напряму психології до сфери вивчення мислення увійшла проблема практичного мислення [14, с. 301].

       Певний  внесок у розвиток психології мислення вніс і психоаналіз, в якому велика увага приділялася проблемі несвідомих форм мислення, а також вивченню залежності мислення від мотивів  і потреб людини. Саме завдяки пошуку несвідомих форм мислення в психоаналізі було сформовано поняття «Захисних  психологічних механізмів».

       У вітчизняній психології проблема мислення розвивалася в рамках психологічної  теорії діяльності. Розробка цієї проблеми пов'язана з іменами А. О. Смирнова,  О. М. Леонтьева і ін. З позицій психологічної теорії діяльності мислення розуміється як здібність, що прижиттєво формується, до вирішення всіляких завдань і доцільного перетворення дійсності [14, с. 304].

       Слід  зазначити, що, не дивлячись на багаточисельні теоретичні пошуки і експериментальні дослідження, єдиної думки про структуру  і природу мислення немає. Безперечним  в даний час є те, що мислення – це один з вищих пізнавальних психічних процесів, що робить істотний вплив на всю діяльність людини, а також те, що в структурі мислення можна виділити певні розумові операції. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                          СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

1. Блонский  П.П. Память и мышление. — СПб.: Питер, 2001. — 288 с.
2. Брушлинский А.В., Поликарпов В.А. Мышление и общение (анализ через синтез в процессе диалогического решения задач). — 2—е изд., дораб. — Самара: Самар. Дом печати, 1999. — 124 с.
3. Выготский Л. С. Мышление и речь. Избранные психологические исследования. — М.: Соцэкгиз, 1956. — 460 с.
4. Выготский Л.С. Мышление и речь. 5—е изд. М.: Лабиринт, 1999. — 352 с.
5. Гальперин П.Я. Лекции по психологии. — М.: Книжный дом "Университет". Высшая школа. 2002. — 400с.
6. Гурова Л.Л. Психология мышления. — М.: ПЕР СЭ, 2005. — 135 с.
7. Дмитриева Н.Ю. Общая психология. Издательство: Эксмо, 2008. – 32 с.
8. Дьюи Д. Психология и педагогика мышления / Пер.с англ. Н.М. Никольской. — М.: Лабиринт, 1999. — 189 с.
9. Ждан А. Н. История психологии: Учебник. — М.: Изд—во МГУ, 1990. —367 с.
10. Кашапов М. Психология педагогического мышления. — СПб.: Алетейя, 2000. — 463 с.
11. Корнилова Т.В. Понимание как компонент мышления и межличностного восприятия // Вопросы психологии, 1995. — № 4. — С.133.
12. Леви-Брюль Л. Сверхъестественное в первобытном мышлении. — М.: Педагогика—Пресс, 1999. — 603 с.
13. Лурия А.Р. Курс общей психологии. Мышление и речь. Лекции 1 – 6. М.: Изд—во 2-го Моск. мед. ин—та, 1970. —60 с.
14. Маклаков А. Г. Общая психология. — СПб.: Питер, 2001. — 592 с.
15. Немов Р.С. Психология: Учеб. для студ. высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн. – 4–е  изд. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003. – Кн. 1: Общие основы психологии. – 688 с.
16. Общая психология. Учебн. пособие для пед.  ин—тов.  Под  ред.  проф. А.В. Петровского — М.: «Просвещение», 1970. — 432 с.
17. Пономарев Я. А. Методологическое введение в психологию. — М.: Наука, 1983. — 205 с.
18. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии:

Учеб. пособие / В.Д. Балин, В.К. Гайда, В.К. Горбачевский и др. Под общей ред. А.А. Крылова, С.А. Маничева. – СПб.: Питер, 2000. – 560 с.

19. Психология. Учебник для гуманитарных вузов/ Под общ. ред. В.Н. Дружинина. – СПб.: Питер, 2001. – 656 с.
20. Психология мышления. Сб. переводов / Под. ред. А.М. Матюшкина. – М.: Прогресс, 1965. – 182 с.
21. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии СПб.: Питер Ком, 1999. – 720 с.
22. Рубинштейн С. Л. О мышлении и путях его исследования / АН СССР, Ин– т психологии. – М.: Изд– во АН СССР, 1958. – 347 с.
23. Семенов И. Тенденции психологии развития мышления, рефлексии. – М.; Воронеж: МОДЭК, 2000. – 64 с.
24. Тихомиров О.К. Психология мышления. – М.: Академия, 2005. – 288 с.
25. Тихомиров О.К., Знаков В.В. Мышление, знание и понимание // Вестник МГУ. – 1989. – № 2.
26. Узнадзе Д. Н. Общая психология / Пер. с грузинского Е. Ш. Чомахидзе; Под ред. И. В. Имедадзе. – М.: Смысл; СПб.: Питер, 2004. – 413 с.
27. Ф. Н. Гоноболин Психология. – М.: Изд–во Просвещение, 1973. – 380 с.
28. Хрестоматия по психологии / Под ред. А.В. Петровского. – М.: Просвещение, 1987. – 447 с.
29. Хрестоматия по курсу введение в психологию.  Сост. Соколова Е.Е. – М.: Российское психологическое общество, 1999. – 545 с.
30. Хрестоматия по психологии. Бровина Л. В., Сергеева Т. А. – М.: Изд–во Флинта, 2008. – 240 с.
31. Хрестоматия по психологии: Учеб. пособие для студентов  пед. нн–тов / Сост. В. В. Мироненко;  Под ред. А. В. Петровского. – 2–е изд., перераб. и доп. – М.: Просвещение, 1987. – 447 с.
32. Что такое психология. В 2-х т.  Годфруа Ж. – М.: Мир, 1992. – 496 с.