Міжнародні відносини України зі стратегічними партнерами

Підтримка курсу на інтеграцію до ЄС традиційно надається й на рівні  Верховної Ради України, зокрема  відповідні положення містяться  в Постанові Верховної Ради України  з приводу рекомендацій парламентських слухань про співробітництво  України та ЄС, ухваленій 28 листопада 2002 року, Заяві Верховної Ради України  від 22 лютого 2007 року з приводу підготовки до початку переговорів щодо нової  угоди між Україною та ЄС, а також  Постанові Верховної Ради України  з приводу рекомендацій парламентських слухань про стан та перспективи  розвитку економічних відносин України  з ЄЄ та Митним союзом, ухваленій 19 травня 2011 року.

Політика Європейського Союзу  щодо України

Політика ЄС щодо України базується  на розвитку відносин, який, до підписання Угоди про асоціацію, визначається Угодою про партнерство і співробітництво.

Протягом останніх кількох років  Євросоюз розглядав Україну як пріоритетну  державу у рамках Європейської політики сусідства, започаткованої у 2004 році. В  основі ЄПС було покладено принципи поглиблення політичної співпраці  та економічної інтеграції між ЄС та країнами-партнерами. Ця політика була поширена на країни Східної Європи, Південного Кавказу та Південного Середземномор'я, таким чином уніфікуючи підходи  ЄС до розвитку відносин з країнами цих регіонів. Враховуючи відсутність  в ЄПС перспектив набуття членства в ЄС, Україна на політичному рівні  заявила про неприйнятність та невідповідність  цієї політики своїм євроінтеграційним  прагненням.

Під тиском України та інших країн-східних  сусідів ЄС, а також у відповідь  на започаткування «Союзу для Середземномор'я», у 2008 році Європейський Союз висунув  ініціативу поглибити відносини  зі своїми східними сусідами на основі нових принципів, взявши як приклад  формат відносин з Україною - принципи політичної асоціації та економічної  інтеграції. Ініціатива отримала назву  Східного Партнерства (СхП) і була започаткована  у травні 2009 року на Саміті «СхП»  в Празі. У СхП не йдеться про  надання країнам-учасницям статусу  кандидатів на вступ до ЄС. Східне Партнерство - це новий багатосторонній форум  для діалогу ЄС зі своїми сусідами у вигляді регулярних самітів  та зустрічей міністрів закордонних  справ, роботи тематичних платформ на рівні експертів, а також платформа  для підтримки спільних проектів між ЄС, його державами- членами та країнами-партнерами у сфері інфраструктури, обміну досвідом та економічної інтеграції.

Договірно-правова база та інструменти  співробітництва

Чинною правовою основою відносин між Україною та ЄС є Угода про  партнерство та співробітництво (УГІС) від 14 червня 1994 р. (набула чинності 1 березня 1998 р.), яка започаткувала співробітництво  з широкого кола політичних, торговельно-економічних  та гуманітарних питань. Укладення  УПС дозволило встановити регулярний двосторонній діалогу між Україною та ЄС на політичному та секторальних рівнях, впровадити впорядкований режим торгівлі між обома сторонами на основі принципів ГАТТ/СОТ, визначити пріоритети адаптації законодавства України до стандартів та норм Європейського Співтовариства (acquis communautaire) у пріоритетних секторах української економіки. У рамках УГІС визначено 7 пріоритетів співпраці між Україною та ЄС: енергетика, торгівля та інвестиції, юстиція та внутрішні справи, наближення законодавства України до законодавства Євросоюзу, охорона навколишнього середовища, транспортна сфера, транскордонне співробітництво, співпраця у сфері науки, технологій та космосу.

На основі УПС розвивається політичний діалог Україна-ЄС у формах щорічних зустрічей на найвищому рівні - Саміт  Україна-ЄС - за участю Президента України, Президента Європейської Ради та Президента Європейської Комісії; засідань Ради з  питанії співробітництва за участю Прем'єр-міністра України, Високого Представника ЄС із закордонних справ та безпекової політики, міністра закордонних справ  головуючої в ЄС країни; Комітету та галузевих підкомітетів з питань співробітництва Україна-ЄС; Комітету парламентського співробітництва; зустрічей політичного діалогу  на рівні міністрів закордонних  справ; засідань в рамках секторальних діалогів; регулярних консультацій на рівні робочих груп. Щороку здійснюється обмін візитами на високому та найвищому  рівнях.

З метою надання двостороннім відносинам нового імпульсу і для врахування нових умов співробітництва, зокрема  в контексті розширення ЄС 2004 року, сторони розробили та 21 лютого 2005 року під час засідання Ради з  питань співробітництва схвалили План дій Україна-ЄС - двосторонній політичний документ, який дав змогу суттєво  розширити двостороннє співробітництво  України до ЄС без внесення змін до чинної договірно- правової бази. За своїм змістом План дій містив перелік конкретизованих зобов'язань  України у сфері зміцнення  демократичних інституцій, боротьби з корупцією, структурних економічних  реформ та заходів по розвитку співпраці з ЄС в секторальних сферах. Серед ключових здобутків у розвитку відносин протягом терміну Плану дій: надання Україні статусу країни з ринковою економікою в рамках антидемпінгового законодавства ЄС, надання Україні права приєднуватися до зовнішньополітичних заяв і позицій ЄС, укладення угод про спрощення оформлення віз та про реадмісію, поширення на Україну фінансування Європейського інвестиційного банку, поглиблення

Секторальної співпраці, започаткування переговорів щодо укладення нового базового договору на заміну УПС.

З огляду на завершення у березні 2008 року 10-річного терміну дії УПС, 5 березня

2007. року Україна та ЄС розпочали переговорний процес щодо укладення нової угоди між Україною та ЄС. На період до укладення нової угоди чинність УПС щороку автоматично продовжується за взаємною згодою сторін. Після завершення вступу України до Світової організації торгівлі 18 лютого 2008 року були започатковані переговори в частині створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, що відкриває шлях до лібералізації руху товарів, капіталів та послуг та широку гармонізацію нетарифних інструментів економічного регулювання. 9 вересня
2008. року на Паризькому Саміті Україна та ЄС досягли політичної домовленості про укладення майбутньої угоди в форматі Угоди про асоціацію, яка будуватиметься на принципах політичної асоціації та економічної інтеграції. Результати переговорного процесу фіксувалися в щорічних спільних звітах про прогрес в переговорах, які схвалюються сторонами на самітах Україна-ЄС. У ході 15-го Саміту Україна-ЄС в Києві 19 грудня 2011 сторони оголосили про завершення перегорів по майбутній Угоді про асоціацію.

У зв'язку із завершенням Плану  дій у березні 2009 році під час  Паризького Саміту Україна-ЄС у вересні 2008 року було прийнято рішення про  підготовку Порядку денного асоціації, який був схвалений 16 червня 2009 року і набув чинності у листопаді 2009 року. Документ має на меті забезпечити підготовку умов та сприяння імплементації положень майбутньої Угоди про асоціацію. З метою забезпечення координації виконання Порядку денного асоціації був створений Спільний комітет старших посадових осіб. Перша доповідь Комітету про прогрес в реалізації документа була схвалена під час засідання Ради з питань співробітництва Україна-ЄС 15 червня 2010 року.

Допомога ЄС Україні

Європейський Союз є найбільшим донором України. Починаючи з 1991 року, загальний обсяг допомоги, наданої Україні з боку ЄС в  рамках програми ТАСІS, макрофінансової та гуманітарної допомоги, складав понад 1 млрд. євро.

У 2007 році ЄС реорганізував та об'єднав  програму ТАСІС та інші супутні програми технічної допомоги ЄС, доступні для  України, у новий Європейський Інструмент сусідства та партнерства –European Neighborhood and Partnership Instrument. Фінансування в рамках Інструменту надається всім країнам в рамках ЄПС. Бюджет ЄІСП на фінансову перспективу ЄС 2007-2013 рр. становить приблизно 12 млрд. євро, з них для України виділяється 494 млн. євро в рамках Національної індикативної програми допомоги ЄІСП.

Окрім ЄІСП, з 2007 року Україна отримала доступ до нових форм технічної допомоги ЄС. Зокрема, додаткова підтримка  для здійснення реформ у сфері  адаптації законодавства та зміцнення  інституційної здатності надається  у вигляді експертних консультацій в рамках спеціального механізму  Technical Assistance and Information Exchange - ТАІЕХ, що застосовувався для сприяння передвступних переговорів країн- кандидатів. Крім цього, технічна та експертна допомога може надаватися індивідуальними державами-членами в рамках проектів "twinning". 22 листопада 2010 було також підписано Протокол до Угоди про партнерство і співробітництво про доступ України до програм ЄС.

Принципово новими інструментами  допомоги стали Інвестиційний Механізм Сусідства (Neighborhood Investment Facility), бюджет якого становить 700 млн. євро на період 2007-2013 рр. та Механізм підтримки державного управління (Governance Facility ) з річним бюджетом 50 млн. євро. Кошти Інвестиційного Механізму надаються на правах позик і супроводжують позики міжнародних фінансових інституцій країнам-партнерам для підтримки економічних реформ та інфраструктурних проектів. Фонди Механізму підтримки державного управління надаються країнам-партнерам для підтримки заходів з реформування системи державного управління.

Із започаткуванням у 2009 році Східного Партнерства обсяги технічної допомоги ЄС для України, як і для інших  східних сусідів ЄС зростатимуть. Окрім скерування частини фондів ЄІСП у розмірі 250 млн. євро на період 2010-2013 рр. для потреб східних сусідів, додаткові 350 млн. євро будуть надані цим  країнам у період 2013-2020 рр.

3.3. Стратегічні відносини України з Китаєм

Україна є одним із важливих стратегічних партнерів Китаю у СНД. Співпраця  двох країн має величезний потенціал  і широкі перспективи.

Глава Китайської Народної Республіки Ху Цзиньтао та Президент України  Віктор Янукович підписали Спільну  декларацію про становлення і  розвиток відносин стратегічного партнерства  між Україною і КНР. Крім того, лідери країн домовилися про економічну та гуманітарну співпрацю і підписали  ряд інших двосторонніх документів.

Ключова характеристика візиту Ху Цзиньтао до України - оформлення нового етапу  відносин України та Китайської Народної Республіки. Позиція сторін була сформульована  ще минулого року під час зустрічі Віктора Януковича і Ху Цзиньтао на міжнародних конференціях, а також під час візиту українського президента до Китаю. Тепер же, під час візиту пана Ху Цзиньтао до Києва, була підписана Спільна декларація про становлення і розвиток відносин стратегічного партнерства між Україною і КНР. Документ визначає рівень відносин держав як стратегічний.

Унікальність даної позиції  полягає в тому, що Україна крок за кроком отримує і оформлює підтвердження  гарантій безпеки з боку провідних  ядерних країн. Китай ще у 1994 році першим підтримав Україну у відмові  від ядерної зброї і заявив про гарантію ядерної безпеки  для України. Декларація підтвердила  цю позицію і закріпила взаємну  повагу, підтримку суверенітету, цілісності і незалежного розвитку обох країн.

Унікальність її ще й в тому, що Україна, яка сьогодні веде переговори про політичну асоціацію з  Євросоюзом, може стати першим стратегічним партнером Китаю в рамках великої  Європи. Тобто Україна має унікальний шанс стати одним із основних провайдерів  діалогу Європа-Азія, який розгортається  протягом останнього десятиріччя. Це дасть  додаткові можливості для розвитку геоекономічного потенціалу України, а також дозволить їй відігравати  особливу роль у відносинах старих і нових лідерів світового  порядку.

Також Декларація передбачає підготовку довгострокової програми співробітництва.

Крім цього документа, підписаний ряд угод, пов'язаних із інвестиційними проектами. Зокрема, йдеться про  інвестування в створення нової  шахти у Львівській області, про  створення підприємств по виробництву  молока і побудову сучасного молокопереробного  заводу в рамках співробітництва  і забезпечення національної продовольчої безпеки обох країн. Це - надзвичайно  цікавий і важливий проект і для  Китаю, і для України. Також підтверджені інвестиційні пропозиції і зобов'язання стосовно будівництва залізничного сполучення Київ-Бориспіль.

В цілому інвестиційний пакет оцінюється в 3,5 мільярди доларів.

Для Галузі високих технологій матиме велике значення створення спільного  китайсько-українського інституту  зварювання імені Патона. Це означає, що передові українські та китайські  технології будуть мати синергетичний  ефект, що означатиме спільну роботу українських і китайських науковців.

У 2010 році торговий оборот між двома  країнами досяг 7,7 млрд. доларів, збільшившись у 40 разів порівняно з показником на початку встановлення дипломатичних  відносин у 1992 році. Товарообіг між  Україною та Китаєм у 2011 році досягнув 10,4 млрд. доларів, що на 34,7% більше, ніж  за 2010 рік. Уперше в історії відносин між країнами показник перевищив 10-мільярдну  позначку. Основними товарами, які  Україна експортувала до Китаю, були: мінеральні продукти, продукція хімічної промисловості, недорогоцінні метали та вироби з них, машини, устаткування й механізми. З Китаю Україна  завозила механічне обладнання, машини, устаткування та механізми; текстиль та текстильні вироби; недорогоцінні метали та вироби з них; полімерні матеріали, пластмаси та каучук; взуття, головні  убори тощо. КНР і Україна зробили  нові кроки в співпраці у сферах авіації, космонавтики, наукової техніки, сільського господарства, освоєння корисних копалин та ін. Сторони планують реалізувати ряд великих торгово-економічних  проектів у сферах енергетики, будівництва  основної інфраструктури, модернізації вугільних родовищ і заводів.

Висновок

Відносини стратегічного партнерства  є одним з важливих інструментів зовнішньої політики, який дедалі ширше  використовується провідними країнами та інтеграційними об’єднаннями, оскільки дозволяє підвищити результативність їх дій на міжнародній арені. Довгострокове, випробуване часом партнерство  стає гнучким механізмом взаємодії  країн, об’єднаних навколо вирішення  стратегічних завдань для реалізації власних національних інтересів  і підвищення рівня стабільності у світі. 

Випробовування міцності стратегічних відносин відбувається в умовах поглиблення  глобальної й регіональної конкуренції, загострення боротьби за ринки збуту  та природні ресурси на тлі наростання негативних тенденцій у глобальній економіці. Перерозподіл міжнародного балансу сил, стрімкий розвиток нових  глобальних потуг створюють додаткові  виклики для консолідації дій  країн-партнерів і водночас породжують можливості для створення нових  конфігурацій міжнародного партнерства.

Відносини України зі своїми стратегічними  партнерами становлять одну з ключових основ її зовнішньополітичної діяльності. Включення України в систему  стратегічних відносин з провідними державами світу засвідчує значущість нашої країни як міжнародного актора.