Зовнішньоекономічні зв’язки України із Росією

Радянський Союз розпався в 1991 році. Існує думка, що остаточну крапку в його долі поставила саме Україна, проголосивши свою незалежність. Що ідеологічна й стратегічна єдність Росії й України була стрижнем, гарантом цілісності СРСР. З тих пір були різні часи в російсько-українських відносинах – і теплі, і прохолодні. Однак і сьогодні рівень партнерства двох країн залишається найважливішим фактором безпеки й благополуччя на континенті.

Договір про дружбу, співробітництво  й партнерстві України й Російської Федерації від 1997 року визначає відносини двох країн як стратегічні. Але чи дійсності такий їхній статус нині? Помаранчева революція в Україні, газові й інші торговельні суперечки, очевидна конфліктність перспектив розширення НАТО на схід – усі ці знакові події останніх років відчутно вплинули на російсько-українські відносини. Офіційний діалог Києва й Москви в рамках зустрічей на вищому рівні значно знизив і інтенсивність, і змістовність. Протиріччя у відносинах накопичуються, і їх усе складніше подолати на політичному, державному рівні.

Хоча саме за останній час товарообіг між Україною й Росією досяг значних  розмірів – більш 30 мільярдів доларів на рік. І вже в найближчому майбутньому має всі шанси подолати п’ятдесятимілліардну відмітку. Ще один парадокс. Незважаючи на очевидну тенденцію в політичному і інформаційному середовищі обох країн до акцентування негативних аспектів двосторонньої взаємодії, громадськість України й Росії продовжує демонструвати високу зацікавленість у збереженні й збільшенні потенціалу співробітництва. Наші інтуїтивні здогади підтвердила соціологія. Очевидно в російсько-українських відносинах настав такий період, коли своє вирішальне слово повинні сказати громадянське суспільство й національний бізнес. Саме їхня активна позиція й живий взаємний інтерес формують новий контекст і новий простір для партнерства України й Росії.

Потреба у відновленні відносин – життєва для двох держав. Невипадково в "Українському форумі", прагнули винести важливі питання російсько-українських відносин на порядок денний і надати їм дійсно актуального звучання, вмонтували публічні заходи в передвиборну ситуацію спочатку в Україні напередодні позачергових парламентських виборів 2007 року, потім у Росії – за кілька днів до завершення Президентської виборчої кампанії 2008 року. На"Українсько-російському форумі" спробували відійти від міфів, стереотипів, затертих і застарілих вистав, які існують у політичному дискурсі як у Росії, так і в Україні, і наситити діалог тими проблемами, які хвилюють суспільство, а не політиків [36].

Раціоналізація  торговельних відносин з Російською Федерацією – одне з пріоритетних завдань України, що передбачає, з одного боку, відновлення та розвиток торговельних зв’язків, з другого – забезпечення економічної безпеки України у торгівлі з Росією. До того ж, вирішувати це завдання доводиться з урахуванням змін у глобальному економічному середовищі.

Обидві держави  значною мірою взаємозалежні  з ресурсної та техноло-гічної точок зору, мають багатосторонні економічні зв’язки, з’єднані транспортними комунікаціями, прагнуть до інтеграції у світовий економічний простір. Особливості сучасного глобального і національного економічного розвитку вимагають від обох країн нових підходів до формування своїх відносин у стратегічній перспективі. Вони мають базуватися на взаємовигідному використанні економічних потенціалів, можливостей міжрегіонального співробітництва та взаємодії з міжнародними економічними організаціями.

Нагальні проблеми забезпечення структурної  перебудови та усталеного зростання  економіки для обох країн є схожими, але водночас мають певні відмінності, пов’язані з особливостями виробничих сил та механізмів ринкових перетворень. В окремих випадках українські і російські виробники перетворилися на конкурентів, а саме у тих сегментах ринку, які раніше поглинали усю їхню продукцію. За час існування незалежних держав України та Російської Федерації відбувалося формування сучасних відносин між ними. Нині можна казати про початок нового етапу, що характеризується активним пошуком взаємовигідних шляхів співробітництва, у тому числі в торгівлі [37].

Українсько-російські  зовнішньоекономічні зв’язки є дуже важливими для обох країн, не зважаючи ні на що.

3.3.    Прогнози та перспективи розвитку  економічних відносин на майбутнє.

Як уже  неодноразово зазначалося, економічні відносини України і Росії регулює Договір про дружбу, співробітництво і партнерство 1997 року.

Зрозуміло, що Програму готували у доволі віддаленому минулому. Економічні системи двох країн перебували у якісно іншому стані, ніж зараз; фінансові кризи 1998, 2008 років, які змінили багато у зовнішньоекономічних відносинах і структурі економік, тільки насувалися; стратегії розвитку країн були абсолютно відсутні.

Саме цим і зумовлено  те, що Програма з позицій сьогодення видається дуже загальною та нестратегічною. Фактично, Програму писали в умовах пострадянської парадигми ручного управління економічними процесами, коли уряди брали на себе всю відповідальність за динаміку зовнішньоекономічних відносин і коопераційні зв’язки між суб’єктами господарської діяльності. При цьому Програма являє собою класичний успадкований із минулого приклад планування в умовах відстуності бюджетних обмежень, про що свідчить величезна кількість пріоритетних напрямів кооперації в умовах численних проблем із державними фінансами в обох країнах на момент її підписання.

Як свідчить практика російсько-українських відносин, їхнє програмування в умовах наявності численних проблем неможливе. Такі критично важливі питання, як газові домовленості та зміни у режимі торгівлі, де-факто вирішуються позапланово.

Нині виникає потреба  у якісно новому підході до планування розвитку взаємних торговельно-економічних  зв’язків. Через те, що у багатьох галузях Росії та України (у т. ч. у так званих стратегічних) роль приватного капіталу висока, програмні документи з торговельно-економічних відносин мають стосуватися не так питань кооперації, як забезпечения рамкових умов для взаємного визначення пріоритетів торговельно-економічної співпраці за максимальної участі бізнесу.

За умов обмеженої співпраці  на рівні урядів і, що більше, президентів, дві країни потребують доповнення традиційних  міждержавних механізмів співпраці  новими інструментами. Ключовим вектором трансформації економічних відносин двох країн має бути посилення  ролі транснаціональної співпраці, що передбачає розширення кола груп інтересів, які беруть участь у взаєминах  між двома країнами. Транснаціональні відносини проявляються у взаємодії на рівні інституцій, що не є органами державної влади національного рівня. Такі зв’язки між Україною та Росією вже високорозвинені, проте використання їхнього значного потенціалу обмежено концентрацією економічних стосунків між двома країнами на міждержавному рівні.

Наприклад, одним із важливих викликів для двох країн буде членство у  Світовій організацій торгівлі. Оскільки інтереси України та Росії щодо доступу на зовнішні ринки дуже часто можуть перетинатися, а для ефективного відстоювання власних інтересів у СОТ потрібно створювати альянси, робота в умовах єдиного світового ринку може потребувати від галузевих асоціацій двох країн узгодження позицій і непоступного лобіювання спільних інтересів, незважаючи на зміни у температурі політичних відносин між двома державами.

Ще однією важливою лінією транснаціональної  співпраці могло би стати прикордонне  співробітництво. Вже нині на кордоні  двох країн створено два так звані  єврорегіони ("Слобожанщина" –  Харківська та Бєлгородська області, "Ярославна" – Сумська та Курська області), розглядаються можливості створення нових. Така співпраця між прикордонними регіонами могла б активно просуватися за багатьма напрямками, які не дістають достатньої уваги на державному рівні (наприклад, проблеми екології, актуальність яких посилилася. Тому важливо забезпечити механізми співпраці на рівні підприємств, бізнес-асоціацій, регіонів, неурядових організацій, професійних спільнот. Така модель співпраці дасть змогу посилити потенціал двосторонніх відносин і зробити черговий етап економічного співробітництва між двома країнами набагато продуктивнішим за попередні. Тим більше, вона забезпечуватиме децентралізацію економічних рішень, яка зазвичай означає їхню вищу ефективність і усування бар’єрів для розвитку [38].

ВИСНОВКИ:

Зовнішні економічні зв’язки держави – це взаємообмін з країнами світу продуктами матеріального виробництва, енергією, послугами, інформацією на основі міжнародного поділу праці. Такі зв’язки здійснюються за допомогою наступних форм: міжнародна торгівля, міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва, експорт та імпорт капіталу і робочої сили, надання та одержання послуг (виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортно- чи імпортно посередницьких, юридичних), міжнародне спільне підприємництво, спільне будівництво підприємств, науково-технічне співробітництво, кредитування та інвестування, проведення на комерційній основі виставок, ярмарок, торгів, аукціонів, міжнародний туризм.

Зовнішньоекономічні зв’язки відіграють дуже важливу роль у міжнародному житті будь-якої країни. По-перше, це взаємовигідна одностороння чи багатостороння економічна співпраця, по-друге, це політична стабільність, а по-третє, це забезпечення національної безпеки. Також варто додати, що загально відомим залишається той факт, що країна не може досягнути високого рівня економічного розвитку без взаємодії з іншими державами, так як і людина не може соціалізуватися без суспільства.

Економічні  відносини між Росією та Україною пройшли складний еволюційний шлях. Після розпаду СРСР ці країни залишилися досить економічно слабкими. Але для  Росії «встати на ноги» було значно легше, ніж для України. Російська  Федерація мала для цього високий  потенціал, зокрема, багаті природні ресурси, панівний досвід у РС, а також  можливість впливу на міжнародній арені. Щодо України, то ситуація в перші  роки незалежності складалася не дуже благополучно, країна була слабкою, неспроможною для побудови стійкого економічного ринку. Це спричинено тим, що в СРСР був єдиний народногосподарський комплекс, єдиний ринок, продукція виробляється у вигляді комплектуючих у  різних республіках союзу, що й стало результатом економічної слабкості пострадянських республік. На сьогодні у двох держав наявна велика кількість проблем у взаємовідносинах і єдиним методом їх вирішення є «стіл переговорів», за яким представники двох держав зможуть дійти єдиного рішення з точо чи іншого приводу.

Основною  причиною всіх проблем та конфліктів у відносинах з Російською Федерацією є те, що влада України не може чітко визначитися із вектором своєї  зовнішньої політики. Насправді, визначатися  і немає з чим, тому що для того, щоб вступити в Європейський Союз Україна дуже слабка держава, але  це не повинно бути першочерговою  ціллю, тому потрібно розвивати як двосторонні, так і багатосторонні взаємини з  усіма країна світу, в тому числі  і з Росією, з якою Україна поєднана історичним минулим, спільними невирішеними питаннями сьогодення, економічними і політичними інтересами, а також  географічним розташуванням. Тому розвиток зовнішньоекономічних зв’язків із РФ є невід’ємним у житті України.

Найгострішою  проблемою міждержавних взаємин  України та Росії упродовж тривалого  часу залишаються відносини в  енергетичній сфері, головною складовою  яких, безперечно, є транзит енергоносіїв. Кризові технології стали дуже популярними  протягом останнього часу. І такі кризові  явища здійснюються із ціллю посилення  тиску на іншу країну, а також  мати змогу лобіювати дії тієї країни у своїх інтересах. Мова іде  про газові кризи 2006, 2008 рр. Ситуація, яка склалася у енергетичних відносинах між Україною і Росією, була спричинена російською владою із ціллю підвищити  ціну на газ, що суперечило умовам договору, на основі якого відбувалася поставка. Неадекватна реакція українських  урядовців на заяви Росії значно підірвали авторитет України  на міжнародній арені. Але, це не було настільки прикро порівняно з  газовою кризою 2009 року, яка в  умовах світової економічної кризи, поставила серйозну загрозу економічної  залежності України від кредитів МВФ. Юлією Тимошенко було підписано  дуже невигідні газові контракти.

З приходом до влади Віктора Януковича відносини  з Російською Федерацією покращилися. Хоча тут існують розбіжності  в оцінці його діяльності стосовно оренди Чорноморського флоту на 32 роки. Але ця угода дала змогу відновити  стосунки між державами, які загострив  попередній президент, Віктор Ющенко, а також отримувати газ, за ціною  на 30% меншою.

Так, з одного боку, ця домовленість може підірвати  суверенітет України, але з іншого боку, відновлення цих відносин між  сусідніми країнами було необхідним.

Щодо прогнозів  і перспектив розвитку економічної  співпраці між Україною та Російською Федерацією, то у цьому контексті  слід зазначити, що існує необхідність підписання нового договору про економічне співробітництво, тому що діюча підписувалася  ще у 1997 році і з того часу все  змінилося.

Отже, в українсько-російських відносин є майбутнє, навіть, якщо прикласти  максимум зусиль, то і блискуче. Адже, ці народи тісно пов’язані між собою і схожі, у них багато спільного, а також при ефективній співпраці вони разом можуть досягнути високого економічного розвитку, але, як показує практика, все залежить від державної влади і правильно спрямованого вектора політики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. «Сучасне світове господарство. Міжнародна економічна інтеграція» - http://www.refine.org.ua/pageid-4035-1.html.
2. Економіко-правова бібліотека: Розділ 4 Вплив зовнішніх економічних зв’язків на розвиток продуктивних сил України -  http://www.vuzlib.net/rps/41.htm.
3. Бібліотека економіста//Дідківський «Зовнішньоекономічна діяльність», 2006 р. - http://library.if.ua/book/54/3880.html.
4. Економічна онлайн бібліотека// Храмов В.О. «Зовнішня політика» - http://ecolib.com.ua/article.php?book=15&article=1246.
5. WTO. – www.wto.org.
6. Бібліотека економіста: Багрова «Міжнародна економіка» - http://library.if.ua/book/53/3841.html.
7. Економіко-правова бібліотека: Розділ 2 Форми міжнародних економічних відносин  - http://www.vuzlib.net/lazebnik/21.htm.
8. Енциклопедія економіки// Міжнародна спеціалізація й кооперування виробництва: сутність, форми, напрямки розвитку - http://economic.lviv.ua/.
9. «Туризм як форма міжнародної торгівлі» - http://www.refine.org.ua/pageid-3163-1.html.
10. Третяк Вікторія Вікторівна. Організаційно-економічне забезпечення розвитку регіональних зовнішньоекономічних зв’язків: дис.. д-ра екон. Донецьк, 2005.
11. Наукова бібліотека «Буковина»: «Міжнародні економічні відносини, їх зміст і значення» - http://buklib.net.
12. Рубцова М. Ю. «Польща – Україна – Росія в новому форматі економічного співробітництва»//Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 55 частина 1, 2005 р. Стр.86-90.
13. Чекаленко Л. Д. Україна і розширення ЄС: тенденційні відносини// Стратегічна панорама. – 2004 р. - №4. – С.39.
14. Пахомов Ю. «Взаимодействие Украины и России в контексте мирового опыта» // Российский экономичный журнал: финансы и статистика Випуск 2, 2005 г.
15. «Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-2015 рр)» – К., 2004 р.
16. Пилипенко С.О. «Особливості формування економічних відносин між Україною і РФ в аспекті глобального інтеграційного розвитку» - К., Випуск 52 частина 1 , 2005 р. Стр. 124-126.
17. Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією - http://zakon.rada.gov.ua/.
18. Власюк О.С. «Міжнародні економічні відносини України: проблеми та пріоритети»// Стратегічна панорама: щоквартальний науково-практичний журнал РНБОУ: Академпрес . К., Випуск 2, 2007 р.
19. Дорошко М.С. «Українсько-російські відносини в енергетичній сфері: проблеми і перспективи»//Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 80 частина 2, 2008 р. Стр. 6-8.
20. Запорожець О.Ю. «Кризовий комунікативний менеджмент у міжнародних відносинах (приклад Україна та РФ)».- К.: Центр вільної преси, 2006 р. – Стр. 10-11.
21. Харченко В. «Газова атака – післямова в пошуках чистого повітря». – http://maidan.org.ua//static/mail/1138636926.html.
22. Сайт інформаційної програми «Подробности». – http://www.podrobnosti.ua/economy/.
23. Офіційний сайт російського Першого каналу. – http://www.1tv.ru/.
24. «Заява МЗС України щодо співробітництва у газовій сфері». – http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/content/4977.html.
25. Чичкин А., Велетминський И. «Прогресс пока не виден». – http://www.rg.ua/2005/12/09/a90568.html.
26. Запорожець О.Ю. «Особливості комунікації під час спрямованих криз на прикладі газової кризи у відносинах між Росією та Україною»//Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 80, частина 1, 2008 р.
27. Газовий контракт 2009 року Путін – Тимошенко –