Соціальна робота в різних країнах світу

  Студенти соціальної роботи навчаються два роки для отримання диплома практичного соціального працівника (DipSW), частина часу відводиться навчанню в університеті або коледжі, а решта - на робочому місці під наглядом компетентного кваліфікованого і досвідченого соціального працівника.

  Під кінець підготовки соціальних працівників починають готувати до роботи в специфічних конкретних закладах/установах, наприклад в напрямку: кримінального права; робота з дітьми і сім’ями в громаді; робота з дітьми та молоддю за місцем проживання; з людьми в лікарні; з людьми похилого віку, або людьми з розумовими вадами, фізичними вадами та проблемами у навчанні. Ця робота може проводитися як у денних центрах, так і за місцем проживання.

  В кінці підготовки студентів соціальної роботи оцінюють, щоб переконатися, що вони мають знання, вміння, цінності і компетентність, які потрібні для того, щоб допомогти людям, які зазнають труднощів у вирішенні своїх життєвих проблем.

  Студенти вивчають ряд дисциплін для того, щоб зрозуміти ситуації, в яких люди живуть і працюють, а також щоб вміти надати відповідні до ситуації послуги.

Ці дисципліни включають  наступну тематику:

• закони, які дають соціальним працівникам певні права і накладають відповідальність;
• організація суспільства;
• наскільки клас, раса, культура і релігія є важливими в розумінні людей і їх потреб;
• ріст і розвиток людей на протязі їх життя;
• потреби дитини для здорового росту і розвитку;
• ознаки небезпеки, які вказують на те, що дитиною або дорослою людиною зловживають або нехтують;
• закони і системи, в яких соціальні агентства співпрацюють з метою захисту дитини і уразливих дорослих;
• потреби людей, які мають фізичні вади або проблеми з навчанням, чи поєднання таких проблем;
• симптоми проблем із здоров’ям, пов’язаних з розумовими відхиленнями та можливості їх вирішення;
• потреби людей, які мають алкогольну і наркотичну залежність;
• потреби ВІЛ-інфікованих;
• злочинність і антисоціальна поведінка;
• системи надання допомоги та поліпшення добробуту людей;
• як надаються та забезпечуються соціальні послуги, послуги з охорони здоров’я, тимчасового перебування на обліку за скоєння певного правопорушення;
• як працює система кримінального права;
• природа дискримінації на основі недієздатності, статі, раси, мови або релігії;
• їх вплив на надання послуг для дітей та дорослих;
• як можуть бути організовані служби опіки, як їх розвивати, управляти ними, оцінювати їх роботу;
• шляхи, за допомоги яких споживачі соціальних послуг можуть подати скаргу у випадку, якщо послуги не є адекватними;
• яка процедура розгляду та реагування на ці скарги.

  Під час підготовки соціальні працівники набувають конкретні уміння надання допомоги людям з життєвими труднощами: застосування теоретичних знань на практиці; слухати і спостерігати; спілкуватися і налагоджувати стосунки; записувати інформацію з різною метою, включаючи підготовку і представлення її; готувати звіти для суду; формувати вироки і приймати рішення; отримувати і використовувати ресурси; представляти інших і допомагати їм відстоювати свої права; і мати справу з людьми, які можуть перебувати у стресі, бути неспроможними виразити чітко свої потреби.

  Майбутнім соціальним працівникам необхідне вміння поважати гідність кожної особи, сім’ї і групи, їх громадянські свободи і права на приватну власність, конфіденційність і захист.

  Вони мають усвідомити і поважати відмінності в расі, релігії, мові, культурі і національності. Їм потрібно знати, як вирішувати проблеми, пов’язані з дискримінацією, расизмом, несправедливістю тими способами, які визначає конкретна ситуація.

  Майбутнім соціальним працівникам необхідно вміти визначити власну позицію, своє ставлення до даної проблеми для того, щоб гарантувати, що вони не нав’язують їх іншим в їхній роботі з людьми.

  Їм потрібно пояснити клієнтам, що вони роблять і чому. Їм слід бути надійними, дотримуватися угод, які вони зробили, і завжди ставитися до людей з чутливістю, ввічливо. Соціальні працівники використовують свої знання, вміння, і цінності для того, щоб: оцінити потреби; спланувати і надати ряд послуг своїм клієнтам; переглянути результати їх роботи.

  Соціальні працівники навчаються тому, як працювати з людьми, щоб вміти оцінити їх потреби:

• ідентифікувати ознаки, які говорять про те, що дитина або дорослий перебуває під ризиком зловживань, і оцінити ступінь такого ризику;
• оцінити можливості сім’ї і визначити ті послуги для підтримки, які є доступними для важковиховуваних дітей або дорослих в суспільстві/громаді;
• організувати оцінку інших спеціалістів, яка необхідна для роботи в конкретному випадку;
• оцінити потреби для надання практичної допомоги, як наприклад, забезпечення житлом, надання фінансової допомоги, допомоги по охороні здоров’я;
• оцінити особисті сили і потенціал клієнтів, які можуть бути підтримані і розвинені;
• оцінка потреб клієнта з метою його підтримки і надання йому послуг у співпраці (працівник і клієнт);
• у сфері кримінального права вміти оцінити рекомендації з приводу засудження (винесеного вироку), які б найкраще відповідали потребам конкретного звинуваченого;
• оцінити в співпраці з іншими професіоналами, чи конкретна людина могла б перебувати в конкретній небезпеці або піддати їй інших, або, чи їх здоров’я є в ризиковому стані.

  Для того, щоб здійснити правильну оцінку ситуації, в якій люди могли б нашкодити іншим, соціальним працівникам необхідно знати закони, їх обов’язки, можливості і повноваження за законом, як їх правильно використовувати.

  Соціальні працівники можуть самостійно надавати послуги або звертатися по допомогу до інших служб. Їх вчать, як використовувати різні способи надання допомоги клієнтам:

• надавати можливість самим клієнтам вирішити власні проблеми;
• допомагати людям у проведенні переговорів стосовно пошуків ресурсів;
• співпрацювати з батьками, опікунами, фостер-опікунами, іншими спеціалістами і службами з метою захисту і опіки важковиховуваних дітей та дорослих;
• надавати опіку, підтримку і поради індивідам, сім’ям і групам людей;
• підтримувати і захищати людей, якими зловживають, які перебувають у стресі або іншій небезпеці;
• використовувати їх законні права/владу, наприклад, щоб захистити дитину, або підготувати рекомендацію, щоб притягти кривдника до судової відповідальності;
• розробити разом з іншими спеціалістами таку схему, щоб надати проблемним людям можливість залишитися в суспільстві/громаді;
• допомоги клієнтам спланувати своє майбутнє і, де це можливо, допомогти їм закріпитися в суспільстві/громаді, направляючи їх до   відповідних агентств.

  Соціальних працівників навчають, як переглянути їх роботу, щоб побачити, чи вона допомогла справі, і знайти альтернативи, існуючим послугам, які б адекватно відповідали потребам. Цей процес допомагає вдосконалити практику соціальної роботи і веде до вдосконалення надання послуг.

  Клієнти багато очікують від соціальних працівників. Роботодавці також мають чіткі вимоги до них. Інколи це створює конфлікт і очікування клієнтів неможливо підтвердити через те, що вони виходять за межі обов’язків і можливостей працівника або ресурсів агентства. Соціальним працівникам необхідно зважити конфліктні вимоги і діяти професійно на основі їх знань, умінь і цінностей.

  Частиною підготовки соціальних працівників є навчитися брати відповідальність на себе за своє подальше навчання і професійний розвиток. Вони завжди повинні бути ознайомлені: з новим законодавством; новими службами; результатами нових досліджень. 
 
 
 
 
 

Література 

1. Попович Г.М. Соціальна  робота в Україні і за рубежем:  Навчально- методичний посібник.. Ужгород: Гражда, 2000.. 134 с.

2. Энциклопедический социологический словарь: Под ред.Осипова Г.В.- М.:ИСПИ РАН, 1995.- 939 с.

3. Гуслякова Л.Г., Холостова Е.И. Основы теории социальной работы.- М.:Социально-технологический институт,1997.- 187 с.

4. Буева Л.П. Человек: Деятельность и общение.-М.,1978.

5. Каган М.С. Человеческая деятельность.-М.,1974.