Дослідження виробничо–господарської діяльності підприємств статистичними методами

Міністерство освіти і  науки України

Полтавський національний технічний  університет ім. Ю. Кондратюка

Фінансово-економічний факультет

 

Кафедра фінансів,банківської справи та державного управління

 

 

 

 

Індивідуальне модульне завдання

з дисципліни «Статистика»

на тему:

«Дослідження  виробничо – господарської діяльності підприємств статистичними методами»

 

Залікова книжка № 10160

 

 

 

Виконала:

студентка групи 204- ЕФ

Пелих Марина Андріївна

Перевірив:

                                                                                         Гайдук Володимир Антонович

 

 

 

Полтава

2011

Зміст

Вступ  3

Розділ 1 Метод групування 5

Розділ 2  Метод середніх величин з показниками варіації 15

Розділ 3 Метод статистичного вивчення зв’язку явищ. 31

Розділ 4  Аналіз динамічних рядів 38

Розділ 5  Індексний метод 49

Висновок 53

Список використаних джерел 55

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Статистика ― це наука, яка вивчає  кількісну сторону масових суспільних, соціально-економічних та інших явищ  у нерозривному зв’язку з їх якісними суспільними явищами в певних умовах місця і часу. Основна мета контрольної роботи – закріпити теоретичні знання з курсу “Статистика”  та інших суміжних дисциплін, поглибити знання шляхом самостійного вивчення  економіко-статистичної літератури.

 Основні статистичні  методи: 

1. Статистичний метод  групування.

2.Метод середніх величин  та показники варіацій.

3.Кореляційно-регресійний  метод.

4. Ряди динаміки.

5. Індексний метод.

Указані методи використовують при  аналізі статистичних показників, що характеризують роботу підприємств.

Можна виділити чотири складові частини  статистики:

- математична статистика та  загальна статистика;

- галузева статистика;

- статистика підприємства;

- соціально-економічна статистика

Статистика здійснює збирання, обробку  та аналіз даних про масові соціально-економічні явища, які характеризують всі сторони  життя та діяльності населення, виявляє  взаємозв’язки різних сторін в економіці, вивчає динаміку її розвитку та прийняття  ефективних управлінських рішень на всіх рівнях, що складає предмет  дисципліни.

Її мета визначається тими функціями, які виконує статистика в системі  економічних наук і полягає в  набутті необхідних знань при  вирішенні таких задач: розробці програм статистичних спостережень, зведенні та групуванні

масових даних явищ і процесів суспільного  життя; обчисленні узагальнюючих характеристик  структури сукупностей; вимірюванні  інтенсивності динаміки явищ; вивчення факторів, які формують варіацію та розвиток суспільних явищ та оцінюванні сили їхнього впливу; використання СНР (системи національних рахунків) у ході вивчення статистичних показників та їх аналізу; оцінці тенденцій розвитку і взаємозв’язків секторів ринкової економіки; оцінці життєвого рівня  населення, його зміни під впливом  окремих факторів та прогнозування  розвитку. До етапів і методів статистичного  дослідження належать: метод масових  спостережень; метод статистичних групувань; метод аналізу за допомогою узагальнюючих  показників (абсолютних, відносних, середніх показників; показників варіації і  ряду динаміки); індексний метод; кореляційно-регресивний  аналіз; балансовий метод.

 Виконання даного індивідуального завдання роботи передбачає обробку й аналіз статистичної інформації, що дає нам змогу набути навичок застосування статистичних методів при розв’язанні конкретних питань економіки підприємств.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І

Метод групування

Важливим етапом статистичного  дослідження є систематизація і  групування інформації, тобто її оброблення. На цьому етапі зібрані в результаті статистичного спостереження відомості щодо кожного елементу сукупності підсумовуються, систематизуються.

Упорядкування, систематизацію і наукову обробку  статистичних даних називають статистичним зведенням. Завдання зведення — підрахувати, узагальнити матеріали спостереження з тим, щоб вивчити характерні риси та істотні відмінності тих чи інших явищ, виявити закономірності їх розвитку. Зведення буває просте і складне. Просте зведення — це лише простий підрахунок підсумків первинного статистичного матеріалу. Складне зведення передбачає групування, вибір групувальних ознак і встановлення меж групування, підрахунок групових і загальних підсумків, а також викладення результатів зведення у вигляді статистичних таблиць чи графіків.

Групування полягає в розподілі сукупності на групи за істотними для них ознаками. Залежно від того, як виконано групування, якими принципами керувалися при розподілі сукупності на групи, можна зробити різні, часом протилежні висновки. Тому, виділяючи групи, треба дотримуватись єдиних наукових вимог.

Першою вимогою  використання статистичних групувань є всебічний глибокий аналіз суті і природи явища, що дозволяє визначити його типові риси і відмінності. Другою важливою вимогою науково обгрунтованого групування є чітке визначення істотних ознак, за якими воно проводиться. І нарешті, третьою вимогою — об'єктивно, обгрунтоване визначення інтервалів групування таким чином, щоб в утворені групи об'єднувались подібні одиниці сукупності, а окремі групи суттєво відрізнялись одна від одної.

У системі статистичних методів пізнання масових суспільних явищ групування займають особливе місце. Це пояснюється тим, що на відміну від інших методів групування виконує дві функції: по-перше, розподіляє сукупності на однорідні групи, а по-друге, визначає межі і можливості застосування інших статистичних методів (середніх величин, кореляційно-регресійного та ін.). Використання цих методів потребує однорідності статистичних сукупностей, що зумовлює статистичне групування як неминучий етап обробки статистичних даних.

У статистиці групування використовують для вирішеним різноманітних завдань. Серед них найголовніші: вивчення структури та структурних зрушень, виявлення соціально-економічних типів явищ, дослідження взаємозв”язку і залежності між ознаками. Відповідно до цих завдань, групування поділяють на структурні, типологічні га аналітичні.

Структурні групування характеризують розподіл якісно однорідної сукупності на групи за певною ознакою. Потреба в таких групуваннях виникає тому, що однорідність явищ, елементів, з яких складається статистична сукупність, ще не означає їх тотожності. У межах однорідної сукупності елементи відрізняються один від одного, числові значення властивих їм ознак варіюють.

За допомогою  структурних групувань вивчають склад населення за віком, статтю, національністю, освітою та іншими ознаками; склад сімей за розміром, кількістю дітей, доходом; склад підприємств чи установ за кількістю працюючих, виробництвом продукції, її собівартістю.

За допомогою  типологічних групувань виділяють найхарактерніші групи, типи явищ, з яких складається неоднорідна статистична сукупність, визначають істотні відмінності між ними, а також ознаки, що є спільними для усіх груп., їх застосовують при вивченні розподілу підприємств за формами власності, при групуванні населення за суспільними групами, розподілі суспільного виробництва за економічним призначенням продукції.

Аналітичні групування  проводяться за факторною ознакою і в кожній групі визначається середня величина результативної ознаки. При наявності зв'язку між ознаками середні групові систематично збільшуються (прямий зв'язок) або зменшуються (зворотний зв'язок).

Першочерговим питанням теорії групування є вибір класифікаційних  ознак, за якими відмежовуються окремі групи. При групуванні за варіаційною  ознакою завжди постає питання щодо кількості груп та інтервалів групування.

Якщо значення класифікаційної  ознаки змінюється рівномірно, то виділяються  рівні інтервали груп.  Їх визначають за формулою Стерджеса

, де 

i – величина інтервалу групи;

Xmin – мінімальне значення ознаки;

Xmax – максимальне значення ознаки;

n – загальне число даної ознаки;

1+3.322 lgn – кількість груп даної сукупності.

За вказаною формулою слід розрахувати значення інтервалу «i», яке додаємо до Xmin рівномірно, поки не отримаємо Xmax. У результаті знаходимо інтервали кожної групи і кількість груп, за якими треба групувати вказану в завданні ознаку, а також додаткову ознаку, з котрою вона пов’язана. Отримані дані відображають на графіках (гістограма, полігон розподілу, огіва).

Гістограма  - спосіб   графічного зображення інтервальних рядів розподілу. Будується в прямокутній системі координат. По осі абсцис відкладаються відрізки , які відображають інтервали значень варіюючої ознаки. На цих відрізках, як на основі, будують прямокутники, висота яких при різних інтервалах відповідає частотам або часткам, а при нерівних – щільності розподілу. Отримуємо ступінчату фігуру у вигляді притиснених один до одного прямокутників, площі яких пропорційні частотам (часткам).

Полігон розподілу- це одна із форм графічного зображення  варіаційного ряду ( як дискретного так і інтервального). Полігон розподілу показує межі варіаційного ряду. Для побудови полігону розподілу потрібно знайти  середнє значення кожного інтервалу , для цього потрібно до верхньої межі інтервалу додати  нижню і поділити на 2.

Огіва – графічне зображення рядів розподілу по накопиченим частотам ( або часткам). Будується в прямокутній системі координат. По осі Х відкладаємо частоти (частки), а по осі У – значення признака по збільшуючій величині. При побудові огиви використаємо графу “Накопичена частота”.

Вторинне  групування

Вторинне групування – перегрупування уже згрупованих груп в нові групи з новими інтервалами. Застосовується у випадках, коли  тенденція розвитку  явища нечітко виявлена в первинному групуванні; коли з великої кількості груп первинного групування треба отримати меншу кількість груп, більш крупних і характерних для даного явища; коли для порівняння треба провести в співставлений вигляд по різному згруповані матеріали.

Існують два способи вторинного групування (тобто перегрупування):

– метод укрупнення інтервалів;

– дольовий метод (перегрупування залежно від питомої ваги або долі).

Дольовий  метод застосовують та розраховують на основі даних первинного групування. Кількість груп і процентне співвідношення для вторинного групування вказані в таблиці 2. Питома вага групи (у %) у загальному обсязі розмаху варіації 

R = Xmax – Xmin

Вихідні дані по підприємствах № 29-48

Вихідні дані
№ п/п	Собівартість (Хі)	Обсяг продукції (Уі)
29	16975	17511
30	18516	18943
31	11997	12449
32	12366	12997
33	16083	16295
34	9664	10198
35	14579	15746
36	21899	22497
37	24175	24857
38	15922	16117
39	23013	24985
40	22202	23497
41	15104	16713
42	15764	16391
43	18000	18800
44	13182	14484
45	19530	20330
46	20470	21260
47	13240	14270
48	21010	22300